Час - істотний фактор життя людини. 3 народження дитина зустрічається з часом. Спочатку, простий фізіологічний ритм, зв'язаний з режимом харчування і сну, природною зміною дня і ночі. Пізніше — уявлення про вік, часи послідовних подій, розуміння минулого, сучасного, майбутнього, формування ставлення до культурних традицій і суспільних ідеалів. Час — повсякденний ритм життя, що звіряється з годинниковим механізмом, нагадує про себе у вигляді історії, питання сенсу і повноти життя. Невипадково живуча мудра казка про втрачені часи, що стала універсальним символом до багатотомного циклу Марселя Пруста «В пошуках втраченого часу». Історія культури знає багато способів визначення часу. Відома не тільки здатність людей орієнтуватися у часі за сонцем і зірках, щоденних і щорічних циклах природи, але й пристосовуватися до природних циклів життя, висвітленню історії людських поколінь і її соціальних подій. Такі королівські саги скандинавських народів. Людина в сагі — ланка в ланцюзі поколінь. Покоління змінюють одне одного подібно тому, як змінюються пори року. В поколіннях можливі появи людей, в усьому подібних предкам: передаються родові традиції, сімейні святині, родові імена та ін. Саги розповідають — де нічого не відбувається, там не можна і говорити про час, тому що його просто неможливо помітити. У визначенні часу переплітались природні риси. Спосіб визначення, виміру часу, в основі якого лежать астрономічні цикли знайомий здавна. Його можна виявити і в основі астрології, і в основі стародавньої медицини, і в господарській діяльності далеких предків. Орієнтованість людини на астрономічні цикли зв'язана з біологічними ритмами життя, сформованими природним навколишнім середовищем. Відрив від навколишнього природного середовища міг привести до розлагодженості астрономічного і біологічних ритмів. Дослідження психологів і багаточисленні свідчення очевидців показали, що людина тривалий період знаходячись у темному приміщенні і позбавлена можливості спостерігати зміну дня і ночі або фіксувати її з допомогою годинника, поступово виробляє свій власний добовий ритм, індивідуальний і відмінний від звичайного. Проблема розбіжності астрономічного і біологічного часу виникає і при перельотах з одного часового поясу в інший, викликає відчуття дискомфорту і стомленості. Але ще гостріше розлагодженість відбивається на ритмі життя внаслідок розвитку засобів сполучення, масової комунікації, загальної інтенсифікації виробничих процесів, величезних обсягах інформації та ін., що ведуть до прискорення. Не всім виявляється під силу мобільна перебудова. Часто через фізичну неможливість люди похилого віку з величезним психологічним навантаженням не встигають за інтенсифікацією життя, але це не під силу і молоді. Неврози, депресії, психічні розлади, що стали невід'ємною рисою сучасного цивілізованого суспільства — результат своєрідної аритмії, що виникає через складність швидкої злагодженості індивідуального та соціального ритму життя. Недаремно, ще в період Жан Жака Руссо, привільне і спокійне сільське життя розглядалось як ліки від міської суєти.
Поява соціальних ритмів, відмінних від біологічних, зв'язана з виникненням таких форм людського життя, які буквально виривали людину з її природного становища. Формування цивілізації, процес соціальної розрізненості, тобто розшарування, викликане уже елементарними формами поділу праці, ввів в життя людей найпростіші соціальні величини виміру часу: перші календарі землеробства у землеробів, де орієнтирами в часі ставали свята збирання урожаю тощо. Адже ще до Петра І новий рік на Русі відзначали восени — у вересні, за старим землеробським календарем: новий урожай — новий рік. Свята відігравали особливу роль у вимірі часу. Будь-яка серйозна подія, якщо вона мала повторювану циклічність, відразу ж ставала відзначеною в календарі. Час не злився в просту безкінечність змін дня і ночі, змін пори року. Час виконував організуючу функцію. Помічався і фіксувався час тільки тоді, коли людина зустрічалася з його зникненням: спливав день і на зміну наставала ніч; весна поступово змінювалась літом, буянням природи, а літо змінювалось осінню — багатством, рясністю урожаю і плодів, фруктів, закінчувався рік — пора праці змінювалась святами та ін. Саме поняття час використовується і в сучасному літочисленні, використовується для визначення ритму життя, подій тощо. Поняття час, в тому числі і літосчислення виникло в культурі Європи разом з християнством. Гостро відчувається час, коли минає, або його не вистачає і як гасаючий Фауст просить у Мефістофеля тільки єдиного: відчути смак часу: «Зупинись, мить, ти прекрасна!» — вигукує Фауст, бажаючи утримати час, що упливає від людини, людей, наповнити його життям, і є ставлення до часу як цінності, без якої життя немислиме.
