Слово «культура» у перекладі з латинської – «обробіток», «облагороджування»,
що в Стародавньому Римі означало обробіток землі, а також виховання, освіту. Стають
зрозумілими такі вирази, як «культурна рослина», «сільськогосподарська культура
», тобто створені, виведені людиною.
Нині відомо більше п’ятисот варіантів використання терміна «культура» у різноман
ітних галузях науки і практики. Найбільш удале для соціологічної науки визначення
цього терміна дав англійський етнограф Е. Тейлор «Культура – те деяке складне
Юрій М.Ф. Соціологія
ціле, що містить у собі знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї й інші
здібності і звички, які здобуваються і досягаються людиною як членом сусп
ільства».
У широкому контексті синонімом слова «культура» є «цивілізація». Коли ми говоримо
про культуру, то, насамперед, маємо на увазі ті явища людського життя, які
якісно відрізняють людину від природи чи навіть не зустрічаються в природі. Наприклад,
виготовлення знарядь праці, політична організація суспільства тощо. Хоча,
звичайно, у культурі завжди відзначається вплив природи.
У вузькому розумінні слова під цим терміном розуміється художня, духовна культура.
У соціологічному контексті характерний для даного суспільства, людини спосіб
життя, думки, дії, система цінностей і норм. Культура – це ті мури, що об’єднують
людей у цілісність, у суспільство. Японець, європеєць, представник малих народів
Півночі – вони розрізняються між собою, насамперед, визначеним типом культури.
Усе, що пов’язано з обробленим, окультуреним у житті людини, визначається
свідомістю. Чи ведемо ми мову про господарську діяльність чи політику, нові технолог
ії, поведінку в побуті, сприйнятті художніх цінностей – усе це пов’язано з культурою
суспільства, людини. Досить часто застосовується вираз: культурна людина чи,
навпаки, малокультурна людина.
Поведінка тварин, комах при всій висоті їх організації значною мірою диктується
програмою, закладеної в генах. Людині програма її поведінки не передається в спадщину.
Такою генетичною програмою є саме культура і її складові елементи. Освоєння
культури відбувається поступово в процесі навчання, виховання, соціалізації і трива
є практично все свідоме життя людини. Без культури люди були б цілком
дезорієнтовані і не змогли б жити в суспільстві. Досить згадати Мауглі і подібних йому
дітей джунглів. Вони після визначеного віку вже не можуть освоїти мову, навчитися
добувати засоби до існування. Справа в тому, що в таких дітей не було спілкування з
людьми, вони не могли засвоїти елементарну культуру.
Саме культура регулює поведінку людей у суспільстві, і тому не випадково Зиґ-
мунд Фрейд називав її репресивною. Культура придушує деякі небезпечні і шкідливі
для суспільства, навколишніх людей схильності і спонукання людини – агресивні,
сексуальні. Але саме норми культури не виключають їх цілком, а тільки регламентують
умови їхнього задоволення: агресивні, наприклад, у спорті, сексуальні – обов’язково
при певному соціальному і моральному аранжуванні.
Звичайно, можливості таких елементів культури, як звичаї, моральні норми в
регулюванні поведінки людини, теж досить обмежені, змінюються залежно від
об’єктивних обставин, наприклад, кризового стану суспільства, рівня матеріального
стану соціальної групи чи окремої людини тощо. У цих випадках вимагаються більш
сильні регулятори з боку суспільства, держави. Феномен культури полягає й у доборі
певних видів поведінки і досвіду людей. Поетичний вираз «Звичай – Деспот серед
людей» показує, що люди самі створюють такі культурні зразки, яким згодом підкоряються,
приймають їх за такі, що самі собою розуміються. Коли культура вказує на
те, як і що ми повинні робити чи не робити, говорять, що вона нормативна, тобто
така, що дає нам зразки необхідної поведінки.
Якщо в суспільстві чи окремій соціальній групі з’являються культурні норми, що
перестають відповідати новим умовам, стають незручними чи марними, то люди прагнуть
змінити їх, щоб привести у відповідність з умовами життя, що змінилися. Саме
перетворення культурних норм відбувається по-різному. Одні норми, наприклад,
Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття
норми етикету, повсякденної поведінки можуть бути перетворені відносно легко, інші
– державні закони, релігійні традиції економічної і політичної поведінки – змінити
досить важко і прийняття їх відбувається дуже болісно. Переконливий тому приклад:
економічні і політичні реформи в Україні.
Деякі культурні норми, що торкаються життєвих інтересів соціальної групи, сусп
ільства, стають моральними нормами. Весь соціальний досвід людства переконує, що
моральні норми не винаходяться, не встановлюються. Вони виникають поступово з
повсякденного життя і соціальної практики людей.
Те ж саме відбувається і із соціальними інститутами. В одному суспільстві встановлю
ється така норма культури, як багатоженство, в іншому воно засуджується. В
одному галюцинації вважають захворюванням, в іншому розглядають як вищу форму
свідомості, «містичні бачення», пророцтва.
Навіть поверхове знайомство з різними культурами виявляє численні відмінності. В
одних країнах правобічний рух, в інших – лівосторонній, в одних ставлення до корови як
священної тварини, в інших – зовсім навпаки. Однак практично у всіх культурах є речі,
які можна було б назвати культурними універсаліями. Джордж Мердок виділив їх порядок.
Серед них спорт, прикраси тіла, спільна праця, танці, свята, весільні і похоронні
ритуали, подарунки, гостинність, заборона на кровозмішення. Цілком ймовірно, культурн
і універсалії формуються на основі найважливіших біологічних потреб: продовження
роду, збереження життя, здорове потомство тощо.
Культура як феномен свідомості є і способом, методом ціннісного освоєння
дійсності. Активна діяльність людини, суспільства із задоволення своїх потреб вимага
є визначеної позиції. Треба рахуватися з інтересами інших людей і інших співтовариств,
без цього немає свідомої соціальної дії. Це визначена позиція людини, співтовариства,
що відслідковується щодо світу, в оцінці реальних явищ, виражається в культурному
менталітеті.
Культура як спосіб ціннісного освоєння дійсності виражається в практичній
діяльності людей – і зовнішній, і внутрішній. Зрозуміло, що в процесі внутрішньої
діяльності формуються мотиви, ціннісні орієнтації, відбираються завдання, технолог
ії майбутніх дій. Саме менталітет людини, співтовариства складає суть і зміст внутр
ішньої діяльності. Культура – винуватець змісту, стилю всього практичного життя
людей. Зрозуміло, вона здійснює активний вплив зовнішнього середовища, соціально-
економічних обставин, модифікується.
Як свідчить аналіз даних соціологічних досліджень, у сучасному українському
суспільстві склалося кілька основних менталітетів:
• радянсько-соціалістичний менталітет як результат колишнього суспільного
ладу, збереження радянських соціалістичних традицій;
• прозахідно-капіталістичний менталітет як результат зміни суспільно-політичного
ладу, проведення ринкових реформ, впливу культурних норм, характерних для
Північної Америки і Західної Європи;
• релігійно-конфесійний менталітет, що має глибокі корені в релігійній традиції;
• кримінальний-мафіозний менталітет, що розквітає пишним кольором у нових
соціально-економічних умовах;
• мозаїчно-прагматичний псевдоменталітет, породження масової культури, конгломерат
осколків кількох менталітетів.
Саме в сформованому культурному менталітеті соціальної групи, нації, індивіда
ховається розгадка того, чому в однаковій ситуації представники різних народів реа154
Юрій М.Ф. Соціологія
гують по-різному, ведуть різний спосіб життя. Японський і європейський художник
той самий пейзаж зобразять по-різному. Це закономірно. Менталітет, культура – жива
душа кожного народу.
Довгі роки у вітчизняній науці про суспільство було прийнято поділяти культуру
на матеріальну і духовну. Але візьміть автомобіль, літак, меблі. Погодитеся, що це
не тільки предмет матеріальної культури, але й духовної, показник моральної, естетично
ї культури виконавців.
