Для соціології науки конче важлива проблема – зіткнення науки, технології, виробництва.
Чому тут гальмується науково-технічний прогрес? Це була найбільша проблема
радянської науки, та й в українській поки зміни невеликі. Справа власне в тому,
що виробництво повинне бути зацікавлене у швидкому використанні наукових розробок,
для чого необхідно налагодити відповідний економічний механізм. Який же
виробничник буде зацікавлений у зниженні ваги верстатів, якщо йому встановлювався
план випуску верстатів у тоннах? У СРСР було винайдене безупинне розливання
сталі. Але в нас цим прогресивним методом розливали десяту частину сталі, що
випускається, а в японців 90 відсотків. Простіше машинобудівникам випустити один
важкий трактор, ніж кілька десятків міні-тракторів. Ось чому в нас немає дотепер
гарних міні-тракторів, мотоблоків.
Аналіз технічного рівня проектів засвідчує, що третина з них має техніко-економ
ічні показники нижче за діючі, щорічно третина повертається на доробку. Характерн
і низька відповідальність і незацікавленість проектувальників. Проектна
організація не продавала проект, а здавала, замовник не купував, а приймав. У результат
і такого соціально-економічного механізму в багатьох наукових і проектних
інститутах процвітала бездіяльність під виглядом кипучої діяльності. І ось коли под
ібна картина вимальовується, соціологи повинні назвати причини такого становища.
Соціологи це зробили.
Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття
По-перше, було втрачене суперництво, змагальність, конкуренція в сфері наукової
і проектної діяльності. По-друге, матеріальне заохочення за наукові відкриття, розробки
носило сміховинний характер. Головний герой фільму «Геній» обклеює авторськими
посвідченнями туалетну кімнату. По-третє, кар’єра вченого, його матеріальне становище
залежать не від його наукових досягнень, а від просування службовими сходами.
Якщо директор інституту, то його висувають в академіки. Така практика губить розумних
учених.
Дуже високі вимоги для атестації науковців призводять до того, що кращі роки
життя доводиться витрачати на кандидатські і докторські дисертації. Процвітаючий
професорський снобізм, корпоративність перекривають дорогу молодим ученим. Вважа
ється просто непристойним пропускати в доктори наук людей молодше 45-50 років.
Винятки складають математики, фізики. Ще одне лихо науки полягає в тому, що нововведення
низького технічного рівня, прості, ординарні, непридатні до патентування
за рубежем, можна швидше впровадити й отримати винагороду, ніж пробивати роками
великий винахід.
Соціологія науки не обходить своєю увагою й організаційні форми науки, їх взає-
модію, результативність.
Наукові знання можна класифікувати за їх характером як фундаментальні і прикладн
і науково-дослідні розробки. Фундаментальні наукові відкриття, наприклад,
явище радіоактивності, виявлене подружжям П’єром і Марією Кюрі, спочатку не мали
практичного значення, так само, як і розподіл ядра, відкритий Нільсом Бором. Але
поступово, в результаті прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок,
фундаментальні знання перетворюють виробництво, всю нашу цивілізацію.
Лише деякі країни, зокрема Україна, мають розвинуту фундаментальну науку.
За основними напрямами наукових досліджень можна виділити науки природні,
технічні, гуманітарні і соціально-політичні. Така класифікація науки і лежить в основ
і її організації.
У нашій країні фундаментальними знаннями займаються в основному академічні
інститути.
Прикладна наука організована переважно у вигляді галузевих дослідницьких,
конструкторських, проектувальних інститутів, дослідних виробництв, лабораторій.
В даний час такі прикладні інститути, як правило, з’єднуються в науково-виробничі
об’єднання, де в одній організаційній структурі функціонують наука, експериментальне
і серійне виробництво. У сільському господарстві така організаційна форма
типова: селекційні станції, дослідні станції, елітні господарства тощо. Зрозуміло, фундаментальн
і наукові розробки можуть виконуватися в галузевих науково-дослідних
інститутах, а прикладні, науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки – в
академічних.
В останні роки створюються нові організаційні форми – міжгалузеві науковотехн
ічні комплекси з найважливіших науково-технічних проблем: персональні комп’ютери,
світловоди, порошкова металургія тощо. Відомі також і такі форми органі-
зації науки, як наукові, технічні й інноваційні парки, що утворюють своєрідний пояс
упровадження навколо академічних і великих вищих навчальних закладів.
Окремо стоїть наука ВНЗ. Тут поєднуються і різні напрями, і різні організаційні
форми. І державне фінансування, і госпдоговірні наукові розробки за замовленнями
зацікавлених організацій. І постійні наукові співробітники в проблемних лаборатор
іях, і науково-дослідних інститутах, і наукова праця співробітників кафедр у різнома148
Юрій М.Ф. Соціологія
нітних організаційних формах – лабораторії, сумісництво, тимчасові науково-дослідні
колективи. Слід також зазначити, що в деяких країнах основна частина наукових досл
іджень зосереджується саме в університетах.
У науково-дослідних структурах ВНЗ працюють разом відомі вчені, аспіранти і
студенти. Тут розвиваються фундаментальна наука, прикладні розробки і наукомістке
виробництво. Це забезпечує високу ефективність і незвичайну гнучкість.
В українських ВНЗ працює третина, а якщо взяти дипломованих науковців (доктор
ів і кандидатів наук), то половина усіх учених. Але вони отримують тільки 6
відсотків коштів, що виділяє держава на наукові дослідження, хоча тут створюється
20 відсотків наукової продукції країни. Отже, ефективність науки ВНЗ приблизно в
три рази вища.
