Визначення шлюбних відносин
Як наголошувалося, сучасна сім’я будується в основному на шлюбних відносинах.
Соціологи досліджують: мотиви вступу в шлюб, причини припинення шлюбних
відносин, усю гаму шлюбних відносин між представниками різних соціально-демограф
ічних груп.
Під шлюбом ми розуміємо історично обумовлену форму відносин між чоловіком
і жінкою, через яку суспільство упорядковує їх відносини як у правовому, так і морально-
етичному плані. Щоправда, одна студентка на іспиті дала таке визначення
«Шлюб – це правова форма, через яку суспільство упорядковує і закріплює права
жінки й обов’язки чоловіка». Помітимо, що вона не так вже далека від істини.
Шлюбні відносини являють собою складну гаму відносин між людьми: від природно-
біологічних до економічних, правових, етичних, соціально-психологічних,
естетичних тощо.
Юрій М.Ф. Соціологія
Необхідність їх регулювання з боку суспільства визначається тим, що від стану
шлюбних відносин залежать ріст населення, виховання підростаючого покоління, а виходить,
і майбутнє самого суспільства і держави.
Звичайно, інстинкт розмноження закладений у природі всього живого, але людина
вкладає в нього гедоністичний зміст (насолода). Один жартівник помітив, що
краса жінки – суспільне надбання. Спілкування з цікавою, чарівною жінкою піднімає
в чоловіка настрій, можливо, і працездатність, напевно, і навпаки.
Зміст шлюбних відносин визначається ступенем розвиненості суспільства. Чим
примітивніші суспільні відносини, тим більше місця в сімейно-шлюбному союзі займають
суто фізіологічні і господарсько-економічні моменти. Наприклад, міркування на
цей рахунок Ж. Езерта, автора «Загальної соціології»: «Чоловік, від природи неспокійний
розумом і тілом, воліє діяти вільно, отже, йому потрібна допомога, що дала б йому
волю, звільнивши від турбот домашнього господарства. Жінка підкоряється цій долі
тому, що її фізіологічні недоліки і турбота про дитину, яка є її справою, змушують її
бути прив’язаною до будинку, подобається їй це чи ні. Таким чином, обоє скріплюють
угоду, не рівну, але правильну, що робить співробітництво переважаючим, ніж життя
нарізно».
Чим більше розвинуте суспільство, тим більшу роль у шлюбних відносинах
відіграють соціально-психологічні, етичні, естетичні і, звичайно, сексуальні моменти.
Про це можна судити за такими показниками, як мотиви вступу молодих людей у
шлюб.
Мотиви вступу в шлюб
Соціологи виділяють три мотиви: шлюб по любові, шлюб з розрахунку і шлюб за
шаблоном. Мотив любовного потягу в шлюбних відносинах не має потреби в коментарях.
Шлюб за шаблоном відбувається тоді, коли спрацьовує міркування «Усі мої
однолітки заводяться сім’ями, як би і мені не спізнитися». У таких випадках домінуюче
значення мають не усвідомлений до кінця статевий потяг, бажання мати дітей.
Іноді людина думає, що в основі лежать мотиви любові. Насправді така любов зводиться
до того, що з кількох кандидатур він чи вона вибирають кращу: розумнішу, симпатичн
ішу, чи навпаки, не дуже симпатичну – ніхто не відіб’є, буде краще до мене ставитися,
більше мене цінувати.
Помітимо, що розумні і красиві жінки часто залишаються самотніми. Теж загадка
для соціолога. На рівні робочої гіпотези можна припустити, що, по-перше, багатьом
чоловікам не хочеться, щоб дружина була розумною чи сильнішою від нього. І,
по-друге, красиві жінки часто вважають, що красою, чарівністю вони ощасливили
свого супутника: «Я тобі віддала свою молодість». Типово жіноча логіка. Чоловік,
принаймні сильний, упевнений у собі, такої демонстрації часто не виносить.
Шлюбом з розрахунку є підстави вважати той, у якому різниця у віці між подружжям
дуже велика. У 1977 р. у СРСР жодна жінка молодше 25 років не вийшла заміж за
чоловіка старше 50 років. На вік 45-49 років приходилося 500 шлюбів, де дружина
була молодша на 25 років. Дані опитувань свідчать, що від 72 до 86 відсотків одружуються
по любові, 9-23 – за шаблоном і 5-9 відсотків – з розрахунку. Це на думку опитуваних.
Однак люди навіть в анонімних опитуваннях намагаються здаватися краще,
ніби пристосовуються до загальноприйнятих установок суспільної думки.
Шлюби по любові виявляються найбільш міцними. Шлюби за шаблоном можуть
переростати в шлюби по любові. І навпаки, у шлюбах по любові поступово ідеалізац
ія поступається місцем реальним поглядам.
Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття
В останні роки спостерігається тенденція зниження середнього віку людей, які
вступають у шлюб. Щоправда, серед ранніх шлюбів до половини припадає на частку
так званих змушених. Помічено, що ранні шлюби збільшують імовірність розлучень.
Половина всіх шлюбів, де наречена молодше 18 років, закінчується розлученням.
За даними американських соціологів, серед жінок, що вийшли заміж у 17-18 років,
вважають свій шлюб удалим тільки 18 відсотків опитаних, а серед жінок, що вийшли
заміж у 28 років і більше, задоволені своїм шлюбом 58 відсотків. Серед чоловіків, що
женилися в 18-21 рік, розглядали свій шлюб як задовільний 28 відсотків опитаних, а з
тих, хто женився в 28-30 років, шлюбом задоволений 61 відсоток.
Рівень освіти впливає на відношення в дошлюбних зв’язках. Для чоловіків ця залежн
ість виглядає таким чином: чим вищий рівень освіти, тим рідші дошлюбні сексуальн
і зв’язки. Для жінок, навпаки, чим вищий рівень освіти, тим більше вільні вони у
своїй сексуальній поведінці. Мали дошлюбні статеві зв’язки 30 відсотків жінок, що
закінчили початкову школу, 47 відсотків – середню і 60 відсотків – коледж. Звичайно,
усі ці процеси досить динамічні.
Позашлюбна сім’я
Позашлюбні союзи – це союзи фактичні, їх створює саме право тим, що фіксує
межі шлюбу. Право принципово відмовляє позашлюбним союзам у визнанні за ними
характеру правових відносин і тим самим позбавляє їх правового захисту. Тим часом
право регулює відносини позашлюбних батьків і їх дітей. І робить це незалежно від
того, прихильні ці закони до таких шлюбів і дітей чи ні. Цим право проникає в сферу
позашлюбних союзів і визнає, що їхня дія має важливі наслідки.
Регулювання правом позашлюбних відносин йде такими основними напрямами:
• право регулює відносини дітей, народжених поза шлюбом, з їх позашлюбними
батьками;
• право роз’яснює деякі питання особистих і майнових інтересів, а також відносини
позашлюбних партнерів;
• не намагаючись зробити позашлюбні союзи в принципі неможливими, право
накладає заборони в тих випадках, коли позашлюбний союз може мати шкідливі біолог
ічні і соціальні наслідки.
Соціологи виділяють дві основні групи цих наслідків:
• заборони, пов’язані з особистістю партнера, тобто з його віком, родинністю чи
фізичним і душевним станом;
• заборони, що стосуються характеру виникнення позашлюбного союзу.
Позашлюбні союзи можна класифікувати за різними підставами. Югославський
соціолог М. Босанц приводить досить докладну класифікацію позашлюбних сімей:
• за суб’єктивними ознаками партнера: а) вік – позашлюбний союз можуть орган
ізувати дві повнолітні особи, б) цивільний стан – жоден з партнерів не є одруженим;
обоє партнери одружені, але не один з одним; один з партнерів є одруженим із
третьою особою, а інший не є одруженим;
• за ознаками публічності позашлюбні сім’ї можна підрозділити на анонімні і
не анонімні. Анонімними є ті позашлюбні сім’ї, що з різних причин ховаються позашлюбними
партнерами від суспільного середовища. Із соціальної точки зору такі
союзи найбільш небажані. Не анонімними позашлюбними сім’ями є ті, у яких чолов
ік і жінка не ховають вступ у дані відносини перед суспільним середовищем;
Юрій М.Ф. Соціологія
• за тривалістю: випадкові, короткострокові зв’язки; тимчасові позашлюбні сім’ї
і конкубінат. Випадкові короткочасні зв’язки не є в повному розумінні позашлюбною
сім’єю, тому що не виконують цілий ряд функцій, що належать сім’ї. Ці зв’язки
найчастіше анонімні, є часто непередбаченими і несподіваними джерелами позашлюбно
ї народжуваності. Для суспільства ці зв’язки вкрай небажані. Тимчасові позашлюбн
і сім’ї – це ті союзи, що тривають якийсь час і, як правило, неанонімні.
Іноді вони обмежуються обіцянками шлюбу, а іноді завершуються його укладенням.
Це фаза передшлюбного статевого життя, що усе частіше зустрічається в сучасному
суспільстві. Конкубінат (назва це існує з часів римського права) – це тривалий зв’язок
чи тривалий час існуюча позашлюбна сім’я, в якій чоловік і жінка не мають намір
формально закріпити шлюб. Серед позашлюбних сімей конкубінат займає провідне
місце. Це легальні відносини, етично прийняті і виправдані чоловіком і жінкою.
Конкубінати часто ґрунтуються в зрілі роки партнерами, що залишилися неодруженими
з різних причин. Чоловік і жінка в такій сім’ї мають життєвий досвід, що допомага
є уникати гострих конфліктів, які часто руйнують шлюбні і позашлюбні союзи
молодих людей.
З позиції суспільних інтересів слід відрізняти ті позашлюбні сім’ї, партнери яких
мали дітей в іншій сім’ї, і дітей, що мають, у даній сім’ї. У цілому необхідно враховувати,
що позашлюбна сім’я – це факт реального життя, з яким необхідно рахуватися.
Жінка і сучасна сім’я
