Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќрган≥стична школа в соц≥олог≥њ 3 страница




≤де€ пристосувального процесу орган≥чноњ еволюц≥њ „. ƒарв≥на виникла п≥д впливом асоц≥ац≥њ, зовн≥шньоњ ана≠лог≥њ з Ђборотьбою за ≥снуванн€ї ћальтуса та ≥дей про в≥льну конкуренц≥ю м≥ж ≥ндив≥дами ј. —м≥та. “ут ми бачи≠мо ц≥кавий науковий парадокс: б≥олог≥чна теор≥€ викорис≠товуЇтьс€ дл€ по€сненн€ соц≥ального, тод≥ €к сам автор науковоњ б≥олог≥чноњ теор≥њ визнаЇ, що в њњ основу був по≠кладений принцип соц≥альноњ боротьби за ≥снуванн€ м≥ж людьми, запозичений ≥з концепц≥њ ћальтуса (до реч≥, прин≠цип науково безп≥дставний).

—оц≥альн≥ аналог≥њ дали змогу в≥дкрити фундаменталь≠н≥ закони розвитку орган≥чного св≥ту, тод≥ €к безп≥дставне використанн€ теор≥њ ƒарв≥на стало д≥Ївим стимулом дл€ обгрунтуванн€ безпл≥дних спроб перенесенн€ закон≥в при≠роди на по€сненн€ ≥сторичних €вищ. “ому Ї певн≥ п≥дстави пов'€зувати генезис соц≥ального дарв≥н≥зму не ст≥льки з ученн€м „. ƒарв≥на, ск≥льки з ≥де€ми –. ћальтуса про бо≠ротьбу за ≥снуванн€, нав≥ть попри те, що прихильники соц≥ал-дарв≥н≥зму насамперед посилаютьс€ на дарв≥н≥зм.

¬ченн€ ƒарв≥на про природний в≥дб≥р стимулювало по≠ширенн€ б≥олог≥чних закон≥в на розум≥нн€ сусп≥льства. ÷е було найхарактерн≥шим дл€ напр€му, €кий одержав назву Ђсоц≥ального дарв≥н≥змуї, хоча сам „. ƒарв≥н та його при≠хильники р≥шуче заперечували проти под≥бних спроб.

Ќайв≥дом≥шими представниками соц≥ального дарв≥н≥з≠му були ”. Ѕеджгот, Ћ. √умплович, √. —амнер, √. –атцен-хофер, ј. —молл та ≥н. —л≥д зауважити, що такий под≥л в ≥стор≥њ соц≥олог≥њ досить умовний. ” р≥зн≥й науков≥й, на≠вчальн≥й та дов≥дков≥й л≥тератур≥ нер≥дко трапл€Їтьс€, що того самого автора в≥днос€ть до р≥зних шк≥л чи напр€м≥в. ÷е по€снюЇтьс€ багатьма причинами, зокрема еволюц≥Їю погл€д≥в де€ких соц≥олог≥в, еклектичн≥стю окремих кон≠цепц≥й, визнанн€м к≥лькох фактор≥в €к визначальних, ко≠ли за основу р≥зних €вищ приймаютьс€ р≥зн≥ причини.  р≥м того, в ≥стор≥њ соц≥олог≥њ в силу р≥зних ф≥лософських, на≠уково-методолог≥чних, ≥деолог≥чних та ≥нших позиц≥й немаЇ


загальновизнаних Їдиних критер≥њв под≥бноњ класиф≥кац≥њ. ÷ей факт необх≥дно враховувати при розгл€д≥ вс≥х напр€≠м≥в у соц≥олог≥њ XIX Ч початку XX ст.

ћи в≥дносимо до групи представник≥в соц≥ал-дарв≥н≥зму тих соц≥олог≥в, у творчост≥ €ких закони боротьби за ≥сну≠ванн€, м≥жвидовоњ боротьби та природного в≥дбору розгл€≠даютьс€ €к фактори розвитку людського сусп≥льства.

—оц≥альний дарв≥н≥зм поставив у центр досл≥джень про≠блеми м≥жгруповоњ боротьби та соц≥альних конфл≥кт≥в, викликаних протилежн≥стю ≥нтерес≥в, потреб тощо. ¬≥н розгл€даЇ €к природно детерм≥нован≥ соц≥альн≥ процеси конкуренц≥ю, соц≥альну нер≥вн≥сть, з≥ткненн€ вол≥ й ≥нте≠рес≥в р≥зноман≥тних соц≥альних груп, клас≥в, ≥нших сп≥ль≠ностей ≥ трактуЇ њх €к б≥олог≥чн≥ фактори виживанн€ най≠б≥льш пристосованих ≥ сильних.

—оц≥ал-дарв≥н≥стська школа Ч €вище багатопланове ≥ р≥знор≥дне. ¬оно не обмежуЇтьс€ соц≥олог≥Їю, а набуло по≠ширенн€ в антрополог≥њ, психолог≥њ, пол≥толог≥њ, мистецтв≥ тощо. —еред його прихильник≥в трапл€ютьс€ реформ≥сти й консерватори, реал≥сти й ном≥нал≥сти, матер≥ал≥сти й ≥деа≠л≥сти, та й у сам≥й соц≥олог≥њ соц≥ал-дарв≥н≥зм не Ї однор≥д≠ною теч≥Їю. ћ≥ж його представниками ви€вл€ютьс€ значн≥ розб≥жност≥ з багатьох питань: одн≥ пр€мол≥н≥йно п≥дкрес≠люють б≥олог≥чний характер закон≥в у сусп≥льств≥, ≥нш≥ намагаютьс€ обережн≥ше ви€вити специф≥ку њх про€ву ≥ т. д. ѕроте, €к правило, окрем≥ ориг≥нальн≥ ≥дењ соц≥олог≥в цього напр€му виникають не у випадках перенесенн€ за≠кон≥в б≥олог≥чного св≥ту на ≥стор≥ю, а там, де вони анал≥≠зують суто соц≥альн≥ процеси без њх п≥дведенн€ п≥д б≥оло≠г≥чне.

“е сп≥льне, загальне, що об'ЇднуЇ соц≥альних дарв≥н≥с≠т≥в, можна звести до дек≥лькох елемент≥в: натурал≥зац≥€ соц≥ального, визнанн€ природного в≥дбору та боротьби за ≥снуванн€ €к головних соц≥альних детерм≥нант ≥ анал≥з у њхньому контекст≥ соц≥альних конфл≥кт≥в ≥ суперечностей.

ѕредставником соц≥ального дарв≥н≥зму Ї англ≥йський пол≥тик, економ≥ст, соц≥олог ”олтер Ѕеджгот (1826Ч1877), автор прац≥ Ђ‘≥зика ≥ пол≥тикаї (1869). ¬≥н розгл€даЇ бо≠ротьбу за ≥снуванн€ €к головний закон соц≥альноњ еволю≠ц≥њ, €ка в≥дбуваЇтьс€ завд€ки боротьб≥ м≥ж р≥зними соц≥≠альними групами. ќсобливо великого значенн€ цей закон набуваЇ на ранн≥й стад≥њ розвитку сусп≥льства, коли в про≠цес≥ природного в≥дбору виживають найб≥льш пристосо≠ван≥. ѕредметом його досл≥дженн€ Ї не ≥ндив≥д, а група.

¬ сусп≥льств≥ прагненн€ до пануванн€ Ѕеджгот розум≥Ї €к соц≥альний вар≥ант д≥њ закон≥в природного св≥ту, €кий


поширюЇтьс€ на м≥жгрупову зовн≥шню боротьбу ≥ на сило≠ве змаганн€ ≥ндив≥д≥в у груп≥ за пан≥вне становище. ќснов≠на боротьба ведетьс€ м≥ж групами й уособлюЇтьс€ в кон≠фл≥ктах, сутичках, в≥йнах, де переможц€ми виход€ть най-згуртован≥ш≥ сп≥льноти.

√рупова згуртован≥сть Ї насл≥дком прим≥тивних су≠сп≥льних в≥дносин, €к≥ обмежуютьс€ нечисленними сфера≠ми людськоњ життЇд≥€льност≥, де загальногрупове дом≥нуЇ над ≥ндив≥дуальним. Ќорми, вимоги, правила, табу пере≠даютьс€ шл€хом насл≥дуванн€ ≥ таким чином виробл€ють≠с€ стереотипи груповоњ повед≥нки та д≥€льност≥.

Ќасл≥дуванн€ Ї групозбер≥гаючим фактором, €кий за≠безпечуЇ стал≥сть ≥ згуртован≥сть групи. ѕроте кожне по≠кол≥нн€ вносить елементи нового в св≥й спос≥б житт€ ≥ прагне не лише насл≥дувати минуле, а й в≥др≥зн€тис€ в≥д предк≥в, використовуючи нов≥ елементи матер≥ального та духовного житт€, нов≥ норми ≥ ц≥нност≥.

” р≥зних групах сп≥вв≥дношенн€ консервативного та прогресивного, архањчного та новаторського р≥зне, ≥ дом≥≠нанта €коњсь одн≥Їњ тенденц≥њ гальмуЇ розвиток групи або загрожуЇ њњ розпадом, руйнуючи ≥снуючу згуртован≥сть. “ому найб≥льш життЇд≥€льними виход€ть т≥ сп≥льност≥, в €ких збер≥гаЇтьс€ необх≥дна р≥вновага м≥ж новац≥€ми та традиц≥€ми, м≥ж нововведенн€ми та насл≥дуванн€м, м≥ж м≥нлив≥стю та стаб≥льн≥стю.

” сусп≥льств≥ ведетьс€ пост≥йна боротьба за ≥снуванн€, в €к≥й перемагають згуртован≥ш≥ групи, де норми та зви≠чањ, п≥дтримуван≥ традиц≥€ми, табу та в≥руванн€ми, допо≠магають виходити переможц€ми. —початку сильн≥ш≥ вби≠вали слабших, а згодом стали п≥дкор€ти њх ≥ примушувати служити соб≥. ¬ процес≥ боротьби за ≥снуванн€ виникали ≥ розвивались етноси, €к≥ теж розд≥л€лис€ на групи. ќдн≥ нац≥њ п≥дкорюють соб≥ ≥нших, всередин≥ нац≥й теж точи≠тьс€ боротьба за пануванн€ м≥ж групами. “ак≥ соц≥альн≥ закони.

≤дењ Ѕеджгота щодо насл≥дуванн€ були розвинут≥ √. “ардом, але на ≥нш≥й методолог≥чн≥й основ≥.

ќдним з найв≥дом≥ших представник≥в соц≥ального дар≠в≥н≥зму був польсько-австр≥йський юрист ≥ соц≥олог Ћюдв≥г √умплович (1838Ч1909). Ќе маючи роботи в ѕольщ≥, в≥н вињхав до јвстр≥њ, де з 1875 р. працював в ун≥верситет≥ м. √раца. ќсновн≥ прац≥ Ч Ђ–аса ≥ державаї (1875), Ђ–а≠сова боротьбаї (1883), Ђќснови соц≥олог≥њї (1885), Ђ—о≠ц≥олог≥€ ≥ пол≥тикаї (1892), ЂЌарис ≥стор≥њ соц≥олог≥њї (1849), Ђ—оц≥олог≥чн≥ нарисиї (1899) та ≥н.

ќц≥нка творчого доробку √умпловича в л≥тератур≥ до-


сить суперечлива. ” Ђ‘≥лософськ≥й енциклопед≥њї в≥н ха≠рактеризуЇтьс€ €к Ђреакц≥йний соц≥ологї, Ђодин з попе≠редник≥в фашизмуї, тод≥ €к польський ≥сторик соц≥олог≥њ Ижи Ўацк≥ вважаЇ, що в≥н був Ђмислителем занадто ра≠дикальним дл€ консерватор≥в ≥ занадто консервативним дл€ радикал≥вї. √умплович не був расистом в традиц≥й≠ному значенн≥ цього слова, хоча творч≥сть його досить суперечлива ≥ даЇ приводи дл€ р≥зних оц≥нок.

Ћ. √умплович не вважав себе прихильником соц≥ал-дарв≥н≥зму, критикував безпл≥дн≥сть б≥олог≥чних аналог≥й у соц≥олог≥њ, не пов'€зував свою соц≥олог≥чну концепц≥ю з еволюц≥он≥змом, п≥дкреслював своЇр≥дн≥сть соц≥альних факт≥в ≥ соц≥альноњ природи сусп≥льних €вищ. ѕроте ≥сто≠рики соц≥олог≥њ розгл€дають його систему €к соц≥ал-дар-в≥н≥стську, оск≥льки вона базуЇтьс€ на принципах непри≠миренноњ м≥жгруповоњ боротьби Ђплемен проти племен, род≥в проти род≥в, народ≥в проти народ≥в, держав проти державї, що Ї Ђнормальним станом людстваї завжди, оск≥льки ц€ боротьба Ї Ђзаконом природиї.

—вою методолог≥чну концепц≥ю розум≥нн€ сусп≥льства √умплович називаЇ Ђмон≥стичноюї, Ђмон≥змомї, розум≥ю≠чи п≥д цим природн≥сть закон≥в людського ≥снуванн€. …ого Ђмон≥змї Ї, по сут≥, натурал≥змом, €кий засновуЇтьс€ на Ђприродних процесахї, де соц≥альне Ї лише р≥зновидом закон≥в природи. ќск≥льки саме сусп≥льство Ч частина природи, а сама природа Ч частина всесв≥ту, то й сусп≥ль≠ство €к елемент ц≥лого п≥дл€гаЇ д≥њ в≥чних закон≥в ц≥лого.

” прац≥ Ђ—оц≥олог≥€ ≥ пол≥тикаї вчений зазначав, що в основ≥ соц≥олог≥њ лежать закони б≥олог≥њ. јле в≥н не пе≠реносить механ≥чно д≥ю цих закон≥в на сусп≥льство, а п≥д≠креслюЇ, що кожен загальний закон трансформуЇтьс€ ≥ ви€вл€Ї себе через природу тих сусп≥льних €вищ, у €ких в≥н д≥Ї. ѕ≥знанн€ специф≥чного про€ву д≥њ цих загальних закон≥в через соц≥альн≥ €вища √умплович розгл€даЇ €к соц≥альн≥ закони ≥ вбачаЇ завданн€ соц≥олог≥њ у њх досл≥≠дженн≥. ќск≥льки ц≥ закони д≥ють в ус≥х сферах сусп≥ль≠ного житт€, то соц≥олог≥€, досл≥джуючи њх, Ї ф≥лософською основою, що поЇднуЇ м≥ж собою конкретн≥ соц≥альн≥ науки.

ѕредметом соц≥олог≥њ виступають соц≥альн≥ групи та њх взаЇмов≥дносини, €к≥ характеризуютьс€ безперервною ≥ нещадною боротьбою.  ожна група намагаЇтьс€ п≥дкори≠ти соб≥ ≥ншу, поневолити њњ ≥ панувати над нею. ÷€ бо≠ротьба становить зм≥ст соц≥ального житт€.

” творчост≥ √умпловича ≥ндив≥д, особист≥сть не анал≥≠зуютьс€ €к ≥сторичн≥ суб'Їкти. ¬≥н був прихильником кон≠цепц≥њ соц≥ального реал≥зму, за €кою сусп≥льство розгл€-


даЇтьс€ €к субстанц≥ональне утворенн€, особлива система, €ка не зводитьс€ до взаЇмод≥ючих ≥ндив≥д≥в, що утворю≠ють њњ. √умплович виключаЇ саму можлив≥сть впливу ≥н≠див≥дуального, окремого на загальне, групове. ¬≥н роз≠гл€даЇ ≥ндив≥да лише €к пох≥дне в≥д сусп≥льного ц≥лого, €к його продукт. Ќос≥€ми соц≥альноњ реальност≥ Ї лише сусп≥льство, народ чи групи, в тому числ≥ так≥, €к с≥м'€, стани, класи тощо. √умплович розв'€зуЇ проблеми неза≠лежност≥ особистост≥ та њњ свободи в сусп≥льств≥ чи груп≥ €к ф≥кц≥ю, нонсенс, оск≥льки пружиною соц≥ального роз≠витку Ї сусп≥льний, а не ≥ндив≥дуальний егоњзм. ≤ндив≥д завжди перебуваЇ п≥д впливом групи чи сусп≥льства, а то≠му в≥н Ч другор€дна псевдореальн≥сть, вивченн€ €кого н≥≠чого не даЇ дл€ соц≥олог≥њ.

–озгл€даючи сусп≥льство та його ≥стор≥ю €к пост≥йну боротьбу м≥ж р≥зними соц≥альними групами, √умплович висуваЇ свою концепц≥ю походженн€ сусп≥льства. —уть њњ пол€гаЇ в тому, що людство не Їдине за своњм походжен≠н€м, ≥ генетично р≥зн≥ групи поход€ть в≥д р≥зних джерел, що й зумовлюЇ його гетерогенн≥сть (неоднор≥дн≥сть). ”че≠ний не обт€жуЇ себе аргументац≥Їю ц≥Їњ г≥потези; навпаки, в≥н поб≥жно зауважуЇ, що не варто надавати особливого значенн€ проблем≥ першопочатку людства. јле в≥н вислов≠люЇ це припущенн€, маючи ц≥лком конкретну мету: його г≥потеза п≥дсилюЇ аргументац≥ю ненавист≥ ≥ боротьби за па≠нуванн€, що притаманн≥, на його думку, вс≥м соц≥альним групам сусп≥льства.

Ќайдавн≥шими групами людей були орди, м≥ж €кими пост≥йно велис€ в≥йни. ѕереможц≥ знищували переможе≠них. ѕоступово сильн≥ш≥ групи починають використовува≠ти переможених €к раб≥в чи п≥дданих, експлуатуючи њх працю. « цими процесами √умплович пов'€зуЇ виникнен≠н€ держави €к знар€дд€ дл€ закр≥пленн€ своЇњ влади пануванн€ над переможеними групами. ≤нститут держави €к апарат насильства Ї продуктом боротьби груп за своњ ≥нтереси.- ≤стор≥€, зазначаЇ √умплович, не даЇ жодного прикладу, коли б держава виникала без'насильства, без п≥дкоренн€ одн≥Їњ групи ≥ншою. « часом у межах держави виникають п≥д впливом сум≥сного проживанн€ ≥нш≥ форми взаЇмин м≥ж пануючою ≥ п≥дкореною групами. ” цих про≠цесах набуваЇ великого значенн€ культура, що об'ЇднуЇ р≥знор≥дн≥ соц≥ально-структурн≥ елементи в певну ц≥л≥с≠н≥сть ≥р перетворюЇ њх у Їдиний народ. “а це не значить, що в даному сусп≥льств≥ зникаЇ боротьба. ¬она лише ускладнюЇтьс€ ≥ ви€вл€Їтьс€ €к у внутр≥шн≥й пол€ризац≥њ у зв'€зку з под≥лом людей на касти, стани, класи ≥ њх бо-


ротьбою за пануванн€ м≥ж собою, так ≥ в намаганн≥ одн≥Їњ держави п≥дкорити соб≥ ≥ншу. “аким чином, з по€вою дер≠жави боротьба ведетьс€ у двох формах Ч зовн≥шн≥й та внутр≥шн≥й.

√умплович розгл€даЇ боротьбу м≥ж групами €к природ≠ну ≥ в≥чну. √оловною причиною ц≥Їњ боротьби Ї матер≥альн≥ потреби кожноњ групи, намаганн€ задовольнити њх за ра≠хунок багатства ≥ засоб≥в ≥снуванн€ ≥нших груп та вико≠ристанн€ прац≥ поневолених. ÷е про€в природного закону боротьби за ≥снуванн€ в його соц≥альн≥й форм≥, де мате≠р≥альн≥ потреби виступають€к суто економ≥чн≥, €к у ћарк≠са, хоча першоджерела цих потреб у обох мислител≥в р≥зн≥. «аради задоволенн€ матер≥альних потреб воюють держави, заради цього ж ведетьс€ боротьба за владу все≠редин≥ держави.  ожна група, кожен клас намагаютьс€ захопити владу задл€ пануванн€ над ≥ншими, що не т≥ль≠ки викликаЇ зворотну реакц≥ю ≥ в≥дпов≥дн≥ д≥њ дл€ самоза≠хисту, а й приводить до зм≥ни свого п≥днев≥льного стано≠вища з боку п≥длеглих.

÷е споконв≥чний двигун людськоњ ≥стор≥њ. Ќепримирен≠н≥сть ≥ безкомпром≥сн≥сть боротьби м≥ж р≥зними соц≥аль≠ними групами √умплович п≥дсилюЇ своЇю концепц≥Їю рас та расовоњ боротьби. ÷им проблемам присв€чен≥ дв≥ ранн≥ роботи Ч Ђ–аса ≥ державаї та Ђ–асова боротьбаї. —л≥д, п≥дкреслити, що соц≥олог дуже невдало використав даний терм≥н, оск≥льки в≥н розгл€даЇ расу не в антрополог≥чно≠му план≥, €к групу людей, пов'€заних сп≥льним походжен≠н€м ≥ Їдн≥стю де€ких спадкових морфолог≥чних та ф≥з≥о≠лог≥чних ознак, а €.к певне соц≥окультурне об'Їднанн€ лю≠дей на основ≥ духовних елемент≥в, таких €к рел≥г≥€, мова, звичањ, культура тощо. ” прац≥ Ђ–асова боротьбаї в≥н зазначаЇ, що дл€ нього раса не Ї продуктом Ђпроцесу ф≥≠з≥олог≥чного, чи б≥олог≥чногої, а лише ≥сторичного. ≤ в та≠кому розум≥нн≥ пон€тт€ Ђрасаї може включати р≥зн≥ гру≠пи Ч рел≥г≥йн≥, кастов≥, класов≥, етн≥чн≥ ≥ т. п. “ому звину≠ваченн€ √умпловича в расизм≥ абсолютно безп≥дставн≥. ѕост≥йна боротьба м≥ж р≥зними групами (Ђрасамиї), п≥д≠коренн€ одних ≥ншими хоч ≥ Ї про€вом Ђприродного зако≠нуї, проте ≥сторичними насл≥дками поневоленн€ групи групою Ї ≥ протилежн≥ соц≥альн≥ процеси, €к≥ √умплович називаЇ Ђамальгамац≥€миї.

ѕон€тт€ Ђамальгамац≥€ї (в≥д фр. атањ^аше Ч сплав, сум≥ш р≥знор≥дного) означаЇ так≥ соц≥альн≥ процеси, €к≥ в≥дбуваютьс€ завд€ки сум≥сному сп≥в≥снуванню груп вна≠сл≥док проживанн€ њх на певних територ≥€х, у рег≥онах, коли м≥ж ними встановлюютьс€ тривал≥ ≥сторичн≥ взаЇмо-


зв'€зки, формуютьс€ сп≥льн≥ традиц≥њ, звичањ, мова та ≥нш≥ елементи культури. —аме так виникають р≥зноман≥тн≥ ет≠н≥чн≥ та соц≥альн≥ групи, держава, народ, рел≥г≥йн≥ сп≥ль≠ноти, перв≥сн≥ людськ≥ орди тощо.

ƒл€ под≥бних груп характерне сприйн€тт€ своњх гру≠пових норм, вимог, звичањв, ц≥нностей €к найкращих, ≥ найдосконал≥ших у пор≥вн€нн≥ з в≥дпов≥дними €вищами, що мають м≥сце в ≥нших Ђрасї. ÷ю впевнен≥сть сп≥льноти у переваз≥ своњх групових ц≥нностей, норм, звичањв, куль≠тури ≥ т. д. √умплович називаЇ етноцентризмом.

¬≥н першим уводить у науковий ужиток це пон€тт€ ≥ звертаЇ увагу на специф≥чн≥ процеси сприйн€тт€ представ≠никами певних Ђрасї культурних ц≥нностей ≥нших народ≥в ≥ груп.

Ћ. √умплович розгл€даЇ Ђамальгамац≥юї та етноцент-ризм €к фактори, що зумовлюють ≥нтеграц≥ю соц≥альних груп, оск≥льки духовн≥ елементи в процес≥ сум≥сного групо≠вого ≥снуванн€ в певн≥й м≥р≥ згуртовують людей, а з часом породжують почутт€ Їдинокровноњ сп≥льноти. ѕроте роз≠криваючи механ≥зми утворенн€ великих групових об'Їднань людей, в≥н залишаЇтьс€ в≥рним своЇму головному принци≠пов≥ боротьби за ≥снуванн€ ≥ поширюЇ концепц≥ю конфл≥кту на вс≥ Ђ≥нтегрован≥ї сп≥льноти, п≥дкреслюючи, що народ, держава, класи та ≥нш≥ соц≥альн≥ групи все ж не можуть дос€гти однор≥дност≥ та гармон≥йност≥ в≥дносин, оск≥льки законами природи вони приречен≥ на протисто€нн€ й боро≠тьбу м≥ж собою, що Ї прадавн≥м в≥длунн€м того станови≠ща, коли люди под≥л€лис€ на переможц≥в ≥ переможених. ≤сторичною заслугою Ћ. √умпловича Ї досл≥дженн€ соц≥оло≠г≥њ конфл≥кту, створенн€ концепц≥њ соц≥олог≥њ €к самост≥й≠ноњ науки, що вивчаЇ своЇр≥дн≥сть соц≥альних груп ≥ њх бо≠ротьбу м≥ж собою.

ѕроблеми етноцентризму, поставлен≥ Ћ. √умпловичем, дещо глибше були розроблен≥ представником соц≥ал-дар-в≥н≥зму, американським соц≥ологом, економ≥стом -”≥ль€мом √рехемом —амнером (1840Ч1910). —оц≥олог≥чна концепц≥€ —амнера формувалас€ п≥д впливом соц≥олог≥њ √. —пенсера, особливо його вченн€ про надорган≥чну еволюц≥ю. —амнер доповнюЇ свою теор≥ю законом природного в≥дбору та бо≠ротьби за ≥снуванн€, €кий вважаЇ ун≥версальним ≥ поширюЇ його д≥ю на розум≥нн€ сусп≥льних €вищ. —оц≥ал-дарв≥н≥ст-ська методолог≥€ анал≥зу сусп≥льних €вищ особливо при≠таманна його прац€м 70Ч90-х рок≥в.

Ѕ≥дн≥сть ≥ багатство, конкуренц≥€ та свобода торг≥вл≥ Ч насл≥док невпинност≥ соц≥альноњ еволюц≥њ, €ка через боро≠тьбу за ≥снуванн€ м≥ж людьми з необх≥дн≥стю породжуЇ


≥снуюч≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, де перемагаЇ сильн≥ший ≥ при-стосован≥ший. ÷еЧ необх≥дна умова ≥снуванн€ та розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷е Ч типова аргументац≥€ прихиль≠ник≥в соц≥ального дарв≥н≥зму. ѕроте под≥бн≥ ≥дењ не при≠несли б —амнеров≥ слави, оск≥льки були проголошен≥ до нього.

¬ ≥стор≥њ соц≥олог≥њ —амнер залишив сл≥д своњми досл≥д≠женн€ми походженн€ та розвитку групових звичањв, €к≥ визначають певн≥ стереотипи груповоњ й ≥ндив≥дуальноњ повед≥нки людей, особливо стосовно ≥нших соц≥альних груп.

” прац≥ ЂЌародн≥ звичањї (1906) вперше в ≥стор≥њ со≠ц≥олог≥њ —амнер детально анал≥зуЇ процеси, €к≥ в≥н називаЇ вже в≥домим терм≥ном Ч етноцентризм. “рактуючи етно-центризм €к схильн≥сть групи чи ≥ндив≥да оц≥нювати або сприймати р≥зн≥ соц≥альн≥ €вища залежно в≥д ц≥нностей та у€влень своЇњ етн≥чноњ групи, в≥н показуЇ, що групов≥ у€в≠ленн€, ц≥нност≥ й оц≥нки ви€вл€ютьс€ визначальними ≥ ви≠ступають певними еталонами та критер≥€ми у ставленн≥ до чужих.

 ожна група ≥ приналежний до нењ ≥ндив≥д розгл€дають св≥й спос≥б житт€ €к найдосконал≥ший у пор≥вн€нн≥ з ≥н≠шими ≥ сприймають усе через критер≥њ та ц≥нност≥ своЇњ" групи.

Ќа основ≥ анал≥зу р≥зноман≥тних етнограф≥чних матер≥≠ал≥в —амнер показуЇ, що в процес≥ боротьби за ≥снуванн€ людина набуваЇ позитивного та негативного досв≥ду, в≥д≠чуваЇ б≥ль чи задоволенн€ в≥д певних вчинк≥в ≥ д≥й, шл€хом проб ≥ помилок закр≥плюЇ доц≥льн≥ звички, €к≥ в житт≥ гру≠пи виступають €к звичањ, €к набутий колективний досв≥д. ”се це поступово перетворюЇтьс€ в певн≥ норми повед≥нки,. у в≥дпов≥дн≥ ц≥нност≥, зг≥дно з €кими група та њњ окрем≥ чле≠ни будують своњ наступн≥ д≥њ та повед≥нку.

÷≥ норми Ї об'Їктивною дан≥стю дл€ ≥нших покол≥нь,, що народжуютьс€ ≥ виховуютьс€ всередин≥ певноњ людсь≠коњ сп≥льност≥. ƒом≥нуюч≥ норми морал≥, способи мисленн€, установки даноњ групи —амнер називаЇ звича€ми. ¬они де≠терм≥нують в≥дпов≥дн≥ д≥њ ус≥х член≥в групи, бо й сам≥ зви≠чањ теж виникають ≥ оформлюютьс€ в процес≥ природного в≥дбору, закр≥плюютьс€ у в≥дпов≥дних соц≥альних устано≠вах, знаход€ть обгрунтуванн€ у ф≥лософ≥њ, етиц≥, рел≥г≥њ. ÷ьому також спри€Ї система виникаючих табу на вчинки, д≥њ, способи повед≥нки, €к≥ дл€ даноњ групи розц≥нюютьс€ €к несприйн€тлив≥, викликають осуд.

—усп≥льн≥ установи (≥нститути), €к≥ виникають у гру≠пах, покликан≥ зм≥цнювати њх внутр≥шню консол≥дац≥ю за≠ради виживанн€ групи. ¬ основу своЇњ д≥€льност≥ вони по-


кладають найб≥льш рац≥ональн≥ звичањ, завд€ки €ким дос€≠гаЇтьс€ головна мета житт€ Ч самозбереженн€ сп≥льност≥ та њњ член≥в.

—амнер один з перших намагавс€ проанал≥зувати струк≠турн≥ елементи соц≥ального ≥нституту та механ≥зми його д≥€льност≥. —оц≥альний ≥нститут складаЇтьс€ з двох ком≠понент≥в: духовний елемент, €кий утворюють ≥дењ, ≥нтере≠си, пон€тт€, доктрини ≥ Ђструктураї, п≥д €кою в≥н розум≥в апарат, функц≥онер≥в та ≥нш≥ форми орган≥зац≥й, поклика≠них реал≥зувати зазначен≥ вище духовн≥ елементи. “аким чи≠ном, ц≥лком правильно розкриваЇтьс€ Ђтехнолог≥€ї функ≠ц≥онуванн€ соц≥ального ≥нституту, €кий через систему в≥д≠пов≥дних матер≥альних чинник≥в об'Їктив≥зуЇ норми та ≥нш≥ ≥дењ у конкретн≥ д≥њ та вчинки, котр≥ в сусп≥льств≥ виклика≠ють в≥дпов≥дн≥ причинно-насл≥дков≥ процеси.

ќсобливо ц≥кавою Ї спроба —амнера проанал≥зувати про≠цеси взаЇмод≥њ м≥ж групами, у зв'€зку з чим в≥н досл≥джуЇ механ≥зми взаЇмов≥дносин через феномен, €кий усл≥д за √умпловичем називаЇ етноцентризмом. Ќа в≥дм≥ну в≥д ос≠таннього, в≥н розгортаЇ його в широку наукову концепц≥ю, рац≥ональн≥ елементи €коњ стали загальновизнаними ≥ ви≠користовуютьс€ в сучасн≥й соц≥олог≥њ.

јнал≥зуючи культурн≥ норми ≥ звичањ Ђприм≥тивнихї, за його виразом, сусп≥льств, що знаход€тьс€ на стад≥њ перв≥с≠нообщинних в≥дносин, —амнер показав, що взаЇмов≥дноси≠ни всередин≥ таких сп≥льнот ≥ з ≥ншими групами ч≥тко виз≠начаютьс€ груповим усв≥домленн€м под≥лу на Ђсвоњхї ≥ Ђчужихї, чи, за терм≥нолог≥Їю автора, на розум≥нн€ Ђми-групаї, Ђв груп≥ї (\уе-Ігоир5, ≥п-^гоирз) €к належн≥сть до власноњ, своЇњ групи та Ђвони-групаї, Ђпоза-групоюї (Ўеу-Ігоирз, ои≥-Ігоирз) €к ч≥тке усв≥домленн€ зовн≥шн≥х, чужих, не своњх груп, що знаход€тьс€ Ђпоза нашою групоюї.

якщо згадати так≥ мотиви д≥€льност≥, що лежать в ос≠нов≥ ≥нтерес≥в, €к честолюбство, страх, то зрозум≥ло, що ет-ноцентризм буде найперше про€вл€тис€ в переоц≥нц≥ €кос≠тей Ђми-групиї €к згуртованоњ та узгодженоњ, з усв≥дом≠ленн€м переваг власних звичањв ≥ традиц≥й, ц≥нностей ≥ норм, тод≥ €к Ђвони-групаї завд€ки почутт€м страху ≥ са≠мозбереженн€, потенц≥йноњ загрози тощо оц≥нюватиметьс€ €к ворожа, менш рац≥онально орган≥зована, п≥дступна та ≥н. Ќезрозум≥л≥сть ≥ Ђдивацтвої звичањв Ђвони-групиї п≥дсилю≠ютьс€ честолюбством, внасл≥док чого оц≥нка звичањв Ђми-групиї ще б≥льше зростаЇ, оск≥льки своњ культурн≥ у€влен≠н€ видаютьс€ б≥льш доц≥льними та розумними, н≥ж чуж≥.

јнал≥з соц≥альних норм, закр≥плених у звича€х ≥ тра≠диц≥€х, њх значенн€ в систем≥ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х в≥д-


носин у процес≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ були першою серйоз≠ною спробою соц≥олог≥чного досл≥дженн€ цих проблем ≥ вплинули на розвиток соц≥альноњ психолог≥њ та етнограф≥њ.

Ќе вс≥ положенн€ концепц≥њ —амнера, особливо соц≥ал-дарв≥н≥стськ≥, були сприйн€т≥. Ѕагато дечого в його систем≥ викликало критику, наприклад переб≥льшенн€ почутт€ во≠рожост≥ до ≥нших груп, оск≥льки етнограф≥чн≥ та соц≥оло≠г≥чн≥ досл≥дженн€ ≥ матер≥али св≥дчать ≥ про при€зн≥, друж≠н≥ в≥дносини м≥ж племенами та ≥ншими типами соц≥альних груп.

—амнер анал≥зував архањчн≥ форми сусп≥льних в≥дносин родо-общинного типу ≥ не розкривав в≥дпов≥дних звичањв ≥ б≥льш складних механ≥зм≥в њх д≥€льност≥ на вищих етапах людськоњ цив≥л≥зац≥њ, де звичай поступаЇтьс€ перед розви-нен≥шими й досконал≥шими засобами ≥деолог≥чного, пол≥≠тичного та соц≥ально-економ≥чного регулюванн€ сусп≥льних в≥дносин.

ƒещо абстрактно розгл€даЇтьс€ ≥ сама групаЧ без вид≥≠
ленн€ ознак њњ типолог≥њ. јдже група може бути етн≥чною,
економ≥чною, с≥мейною, рел≥г≥йною, профес≥йною, ≥ кожна
з них матиме специф≥чн≥ ц≥нност≥, звичањ, нормативи та ре≠
гул€тори соц≥альноњ взаЇмод≥њ. _____

—амнер правий у тому, що середовище соц≥ал≥зац≥њ осо≠бистост≥, њњ етн≥чно-культурна чи територ≥альна належн≥сть до певноњ сп≥льност≥ за в≥дпов≥дних умов виступають фак≠тором консол≥дац≥њ чи ворожост≥, симпат≥њ чи антипат≥њ, але ц≥ механ≥зми набагато складн≥ш≥, н≥ж це здавалос€ —ам-неров≥.

” певн≥й м≥р≥ почутт€ Ђми-групиї та Ђвони-групиї Ї за≠гальнолюдською характеристикою. ќсоблив≥ механ≥зми йо≠го формуютьс€ п≥д впливом багатьох фактор≥в. ƒосить зга≠дати пер≥од Ђхолодноњ в≥йниї, коли пол≥тичн≥ й ≥деолог≥чн≥ чинники розд≥л€ли людство на дв≥ взаЇмонедов≥рлив≥ й на≠сторожен≥ одна до одноњ частини. ѕочутт€ Ђми-групиї та Ђвони-групиї можна спостер≥гати в д≥€льност≥ людей у р≥з≠них рег≥онах колишнього —–—– з фактами нац≥ональноњ во≠рожнеч≥ чи сол≥дарност≥, пол≥тичноњ симпат≥њ чи антипат≥њ, штучного протиставленн€ Ђ≥ншомовногої населенн€ пред≠ставникам кор≥нного етносу тощо.

—прийманн€ природност≥ й звичност≥ власних традиц≥й ≥ Ђчудернацтваї чужих було давно в≥доме, ≥ цей факт на≠родна мудр≥сть в≥добразила в присл≥в'€х ≥ приказках, на≠приклад про св≥й статут-устав ≥ чужий.монастир. ѕроте на≠в≥ть глибоке розум≥нн€ ц≥Їњ ≥стини при з≥ткненн≥ з нев≥до≠мими нам звича€ми та традиц≥€ми часто-густо породжуЇ сприйн€тт€ њх €к незвичного, особливого.


7 828



—амнер був першим, хто спробував глибоко проанал≥зу≠вати загальнолюдський феномен ≥ специф≥ку сприйн€тт€ со-ц≥окультурних €вищ одн≥Їњ групи ≥ншою, хоча не вс≥ поло≠женн€ його соц≥олог≥чноњ концепц≥њ бездоганн≥.

¬≥домим представником соц≥ального дарв≥н≥зму був ав≠стр≥йський ф≥лософ ≥ соц≥олог √устав –атценхофер (1842Ч 1904). як ≥ ≥нш≥ прихильники цього напр€му, в≥н розгл€даЇ соц≥альн≥ закони €к закони природи, що найт≥сн≥ше пов'€≠зан≥ з б≥олог≥чними законами. “ому сусп≥льству й прита≠манн≥ так≥ ж процеси розмноженн€, самозбереженн€, бо≠ротьби за ≥снуванн€, €к≥ характерн≥ дл€ б≥олог≥чного св≥ту.

√. –атценхофер, на в≥дм≥ну в≥д √умпловича, об'Їктом досл≥дженн€ бере не групу, а ≥ндив≥да, розкриваючи зв'€≠зок м≥ж ними.

√рупи виникають внасл≥док об'Їднанн€ ≥ндив≥д≥в на ос≠нов≥ сп≥льност≥ ≥нтерес≥в. ѕон€тт€ Ђ≥нтересї займаЇ важли≠ве м≥сце в соц≥олог≥чн≥й систем≥ –атценхофера, оск≥льки через ≥нтерес в≥н намагаЇтьс€ розкрити механ≥зми виникнен≠н€ й ≥снуванн€ соц≥альних процес≥в ≥ €вищ, €к≥ в≥дбувають≠с€ в сусп≥льств≥.

≤нтереси Ч це усв≥домлен≥ б≥олог≥чн≥ потреби, ≥ вони Ї руш≥йною силою розвитку сусп≥льства. ”св≥домленн€ ≥нте≠ресу €к в≥дтворенн€ суб'Їктом б≥олог≥чних ≥мпульс≥в ≥ по≠треб спонукаЇ людей до задоволенн€ њх. —п≥льн≥сть ≥нтере≠с≥в об'ЇднуЇ ≥ндив≥д≥в у групи, €к≥ ведуть боротьбу за ви≠живанн€, самозбереженн€, продовженн€ роду. ќдн≥ групи вступають у боротьбу з ≥ншими, що ставл€ть т≥ сам≥ ц≥л≥.

–атценхофер вид≥л€Ї п'€ть тип≥в ≥нтерес≥в: продовжен≠н€ роду (прокреативн≥), живленн€ (ф≥з≥олог≥чн≥), само≠ствердженн€ (≥ндив≥дуальн≥), спор≥дненост≥ та забезпеченн€ благополучч€ групи (соц≥альн≥), рел≥г≥йн≥ (трансцендента≠льн≥). ÷≥ групи ≥нтерес≥в лежать в основ≥ формуванн€ об'Їд≠нань людей у р≥зн≥ сп≥льност≥ ≥ зумовлюють виникненн€ в≥д≠пов≥дних форм њх орган≥зац≥њ в боротьб≥ за ≥снуванн€ та ви≠живанн€.

“аким чином, соц≥альн≥ групи виникають €к союзи ≥нди≠в≥д≥в, об'Їднаних сп≥льними ≥нтересами, а розвиток сусп≥ль≠ства Ї насл≥дком боротьби чи сп≥в≥снуванн€ ≥ндив≥д≥в та њх асоц≥ац≥й. ÷≥ об'Їднанн€ людей пов'€зан≥ з њх сп≥вроб≥тниц≠твом €к необх≥дною умовою ≥ндив≥дуального виживанн€. —а≠ме так виникають перш≥ об'Їднанн€ людей Ч орди з в≥д≠пов≥дними формами орган≥зац≥њ њх життЇд≥€льност≥. ≤з зрос≠танн€м народонаселенн€ виникають нов≥ типи людських об'≠Їднань ≥ форми њх орган≥зац≥њ, ускладнюютьс€ соц≥альн≥ структури, з'€вл€Їтьс€ держава, союзи держав ≥ т. п., м≥ж





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 444 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1586 - | 1446 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.03 с.