II. Ме тоди вікової І педагогічної психології
Референтометрія - один із соціометричних методів, спрямований на виявлення референтності кожного з членів групи. Референтометрія включає дві процедури: попередня (допоміжна) являє собою з'ясування за допомогою опитувального листка позиції (оцінок, відносин, думок) кожного члена групи з приводу значущого об'єкта, події або людини. Друга процедура виявляє особистостей, позиція яких відображена в опитуваль-ному листку, є найпривабливішою та найцікавішою для інших піддослідних. Даний метод дає змогу виявити мотиви міжособистісних відносин та вибору, переваг у групі. Дані, отримані за допомогою референтометрії, опрацьовуються математично і можуть бути виражені графічно.
Бесіда і вивчення продуктів діяльності. Для вивчення учнів часто використовують бесіду, яка може дати цінний матеріал для пізнання дитини. Успішність бесіди залежить від міри її підготовленості (наявності чіткого плану бесіди, врахування вікових та індивідуальних особливостей учня і т.д.) та від відвертості відповідей.
Важливу роль відіграє бесіда з учнями, під час якої розкриваються умови їх життя, вплив на них дорослих, художньої літератури та ін. Такий матеріал дозволяє з'ясувати особливості формування особистості учнів: їх характеру, темпераменту, інтересів і здібностей. Об'єктивність повідомлених в бесіді даних багато в чому залежить від такту вчителя, його вміння з'ясовувати різні обставини. Наприклад, для виявлення моральних почуттів учнів можна провести бесіду про героїв переглянутого фільму чи прочитаної книги.
Другим варіантом бесіди, що отримала широке розповсюдження в дитячій психології, є клінічна бесіда, розроблена видатним швейцарським психологом Ж. Піаже. Вона є своєрідним поєднанням бесіди з експериментом. Дитину ставлять в умови, які вимагають від неї вирішення спеціально підібраних задач і відповідей на поставлені запитання. Наприклад, експериментатор дає дитині грудку глини і просить зробити іншу такого ж розміру і форми. Після того як дитина виконала завдання, експериментатор змінює форму кусків або ділить їх на декілька частин, а потім ставить дитині ряд запитань для з'ясування того, чи вважає дитина ці куски однаковими за масою і об'ємом.
В системі методів психологічного дослідження суттєве місце займає метод вивчення продуктів діяльності. Він являє собою систему досліджених процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та інтерпретацію матеріальних та ідеальних (тексти, музика, живопис і т.д.) продуктів діяльності. Дослідження може поєднувати: 1) аналіз особистих документів (листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо); 2) аналіз офіційних матеріалів (групової, колективної, комунікативної, дискусій, записи розмов, виступів коментарів тощо); 3) аналіз продуктів діяльності (виробів учнів на уроках праці, стінгазет, творів, конспектів, малюків).
Цей метод широко використовується в педагогічній практиці. Проте з метою наукового дослідження вивчення продуктів діяльності передбачає певну мету, гіпотезу і способи аналізу кожного специфічного продукту.
Пізнанню психічних особливостей дитини допомагає і біографічний метод - збір та аналіз даних про життєвий шлях особистості.
Даний метод почав розроблятися в першій чверті XX ст. (М.О. Рибніков, Ш. Бюлер). Спочатку вчені обмежувалися описом минулих етапів життя людини, згодом почали включати аналіз актуальних та припущених у майбутньому подій (майбутня автобіографія, керована фантазія, графіки життя) та досліджувати кола спілкування (додаткові біографії, лінії взаємодії суб'єкта).
Сучасні біографічні техніки, побудовані на основі вивчення людини протягом життя та взаємин із "значущими іншими", а також спрямовані на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості. Аналізу піддають також просторові та часові характеристики організації ділового, сімейного, духовного життя особи у взаємодії з природним і соціальним середовищем.
Застосування біографічного методу передбачає отримання різноманітної об'єктивної інформації за допомогою певних форм автобіографічної методики: опитувань, інтерв'ю, тестів, аналізу свідчень очевидців, бесід та опитувань близьких людей, аналізу спогадів сучасників. Знаючи основні періоди життя дитини, можна зрозуміти, в результаті яких обставин сформувалися ті чи інші риси характеру.
