Іі. Методи вікової і педагогічної психології

 

- естетичні тести (виявлення переваг картин, малюнків);

- ситуаційні тести (вивчення виконання завдань у різних ситуаціях,
наприклад, індивідуально, у групі, у змаганнях і т.д.);

- проективні тести (формалізовані особистісні тести. На думки пси­
хологів, тести ТАТ (тематичний апперцептивний тест) та Роршаха не вхо­
дять в дану групу, вони не є об'єктивними, тому що не відповідність ви­
могам формалізації);

- ігри, в яких найбільш повно виявляються люди;

- фізіологічні тести ЕКГ (електрокардіограма), ЕЕГ (електроенце­
фалограма) та інші, вимірювання яких пов'язане зі зміною психічного
стану піддослідного;

- фізичні тести (антропометричні);

- випадкові спостереження, тобто вивчення того, як здійснюється
виконання тесту (запис поведінки, висновки...).

В цілому тести застосовуються як допоміжний метод у вивченні пси­хічного розвитку людини.

Анкета — метод збору статистичного матеріалу шляхом прямого опи­тування піддослідних. Дитині пропонують дати відповідь на ряд запи­тань. Анкета може бути розрахована також на одержання матеріалу, що стосується інших осіб.

Цінність матеріалу, який отримують при анкетуванні, знаходиться в прямому зв'язку із ступенем природності умов, в яких відбувається опи­тування. Для успішної роботи необхідний інтерес і відсутність уперед­женості до дослідження, довір'я до дослідника.

При складанні анкети виникають особливі проблеми. За змістом ан­кета повинна охоплювати тільки певну область. Кожне питання обов'яз­ково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів ви­словлювання. Додаткові питання краще всього формулювати словами: «чому саме так?» Це необхідно для того, щоб при обробці даних можна було відповідати тільки «так» чи «ні», підкреслити чи викреслити те чи інше місце в анкеті. Такі дані не піддаються ніякій обробці, крім кількіс­ної (такі питання називаються закритими).

При анкетуванні слід враховувати, що людська думка, висловлена у формі запитання, завжди має той чи інший навіювальний вплив на опи­туваного, тому потрібно максимально відмежувати його від навіювання. Надзвичайно важливою у методичному відношенні є проблема форму­лювання запитання. Можна виділити декілька форм запитань. Більший навіювальний вплив мають запитання-припущення («Які телевізійні пе­редачі ти любиш дивитися?»), очікувальні запитання («Чи не любиш ти дивитись телевізійні передачі?»), не зовсім розділові запитання («Лю­биш ти дивитись телевізор чи кіно?»). Меншу міру навіювання мають повністю розділові запитання («Любиш ти дивитись телевізор чи ні?»).

Найбільш сприятливою формою запитання є визначальні запитання («Чим ти любиш займатися у вільний час?»).

Перед масовим анкетуванням необхідно провести пробні досліди з ан-кетами-проектами. Після цього анкети піддаються остаточній редакції.

Для визначення зв'язків і відносин дітей в групі використовуються соціометричні методи. Учням дається завдання: «Вкажи, з ким би ти хотів товаришувати, з ким би ти хотів сидіти за однією партою». Або: «Тебе вибирають в комісію з організації класного вечора. З ким би ти хо­тів працювати?». Як правило, на допомогу дітям розробляється запиталь­ник, який допомагає конкретизувати свої ставлення. Запитання можуть мати такий вигляд:

1) мій найкращий товариш;

2) мої товариші;

3) не товариші, але хороші хлоп'ята.

Досліджуваному потрібно поставити відповідний ранг навпроти пріз­вища учня.

Результати соціометричного опитування оформляються у вигляді таблиці:

Таблиця 1.2.

 

№	Піддослідні
	К.	X	+	+	+
	Пі.	+	X		+	+
	Р.		+	X
	С.	+	+	+	X	+
	Т.			+	+	X

Умовні позначки: (+) означає вибір, (0) байдужість. По вертикалі можна простежити, кого вибрав учень, а по горизонталі - хто вибрав його (наприклад, з табл. 1.2 піддослідного К. вибрали 2, 3,4, а він вибрав 2 і 4). Схема дає можливість визначити, хто найбільш популярний в класі, хто - менш, а хто - ізольований.

У ході соціометричного дослідження будується соціограма - графіч­не вираження математичної обробки результатів, отриманих за допомо­гою соціометричного тесту. Соціограма наочно показує складне сплетін­ня взаємних симпатій та антипатій, присутність соціометричних «зірок» (яких обирає більшість опитуваних), «паріїв» (від яких всі відмовляють­ся) та ієрархію проміжних ланок між цими полюсами. Соціограма також дає змогу представити структуру відносин у групі, зробити припущення про стилі лідерства, міру організованості групи в цілому. При побудові соціограми користуються поняттями: вибір, взаємний вибір, очікуваний вибір, відхилення, взаємне відхилення, очікуване відхилення.