І. Предмет вікової І педагогічної психології. Український психолог Олександр Федорович Лазурський (1874 - 1917) розробив основи «природного» експерименту як методу дослідження психічних особливостей

Український психолог Олександр Федорович Лазурський (1874 - 1917) розробив основи «природного» експерименту як методу дослідження психічних особливостей школярів. При аналізі психічного розвитку ді­тей він звертав увагу на роль середовища, яке їх оточує, та на природні передумови підростаючої особистості. Він відзначив, що «кримінальні потяги» не виникають спонтанно. В дійсності внутрішня спонтанна ак­тивність, пов'язана з «кримінальними потягами», культивується відповід­ним середовищем. В іншому середовищі згадані потяги можуть набрати не кримінальних цілей.

Чепіга Яків Федорович (1875 - 1938) - український психолог. Аналі­зував причини виникнення у дитини почуття страху у взаємодії з таким явищем, як покарання, та його наслідки в подальшому розвитку людини. Виховання має будуватись на педагогічних знаннях лро дитину (фізіо­логію, вікові та індивідуальні особливості, спадковість) - наголошував він. Йому належать роботи з проблеми розвитку активності підростаючої особистості, зв'язку уваги з розумовим розвитком дитини.

Музиченко Олександр Федорович (1875 - 1940) - український педа­гог. У наукових пошуках звертав увагу на значення емоцій педагогів, на індивідуальний підхід до дитини.

Леонтович Микола Дмитрович (1877 - 1921) - український компози­тор та громадський діяч, розглядав музику як чинник морального зрос­тання учнів.

Український педагог і психолог Григорій Григорович Ващенко (1878 -1967) вивчав розвиток емоційно-вольової сфери людини, розвиток ідеа­лів у підростаючої особистості. Проблеми навчання і виховання він роз­робляв на основі врахування вікових особливостей учнів. Г.Г. Ващенко вважав, що виховання має бути національним за характером. Воно має формувати у молоді ціннісні орієнтири, які, на його думку, мають відпо­відати національним традиціям і характеру, та глибоко їх реалізовувати.

Галущинський Михайло Миколайович (1878 - 1931) - український педагог і політичний діяч. В окремій брошурі "Національне виховання: статті і замітки" (1920) основним чинником освіти і виховання він на­зивав школу, яка повинна не лише вчити, а й виховувати, а на нижчо­му щаблі виховання має посідати важливіше місце, ніж навчання. На­ціональне виховання, зазначає він, вимагає: по-перше, єдності дій сім'ї, школи і громади; по-друге, глибокого аналізу минулого й пережитого на­шим народом, звідки треба вибрати й виводити перед очі дітей і молоді ті риси, які необхідно виховати в них як у майбутніх громадян української держави.

Лебединцев Костянтин Феофанович (1878 - 1925) - український педа­гог. Вважав, що необхідно курс середньої школи поділити на концентри із врахуванням вікових особливостей учнів, їх розумового розвитку. У

першому концентрі (учні віком 10-13 років) навчання, на його думку, має здійснюватись конкретно-індивідуальним шляхом із застосуванням лабораторних прийомів. Другий концентр (учні 13-16 років) - до мето­дів викладання слід долучати дедуктивний у поєднанні з конкретно-ін­дуктивним методом. У третьому концентрі (учнів 16-18 років) навчан­ня має базуватись на дедуктивному доведенні понять. Контроль успіхів учнів у навчанні має базуватись, на його думку, на переході до осмислен­ня оцінки не як кінцевого результату, а як процесу руху до результату.

Бюлер Карл (1879 - 1963) - німецький і австрійський психолог. Роз­робляв проблеми еволюції психіки, висунув концепцію про три стадії розвитку (інстинкт, навичка, інтелект).

Огієнко Іван Іванович (1882 - 1972) - український учений, богослов і педагог. Вважав мову як найсуттєвіший засіб виховання. Серед головних чинників виховання вважав сім'ю, церкву, культуру.

Ясінчук Лев Петрович (1882 - 1963) - український педагог і громад­ський діяч. Вважав, що дошкільний педагог має поєднувати в собі риси милосердної самаритянки, ніжної матері і розумної виховательки, знати "кожну добу дитячого розвитку" і на цій основі вміти "пізнати здібності й інтелект дитини". Від вихователів він вимагав глибокої обізнаності з при­кметами "того народу, що до нього належить дитина", вміти задоволь­няти вроджені бажання дитини, передовсім "голоду і руху", спокійних відповідей на всі дитячі питання, правильних висловлень, а також давати розумну свободу, розвивати їхню уяву.

Російський і український психолог Павло Петрович Блонський (1884 — 1941) працював над проблемами вікової психології і педології, зокрема з питань розвитку пам'яті і мислення школярів. Розглядав вікову психоло­гію як складову педології, а пізніше - як окрему галузь психологічної на­уки. П.П. Блонський мав великий вплив на студентів історико-філософ-ського факультету, на якому навчався і Л.С. Виготський.

Залужний Олександр Семенович (1886 - 1941) - український педагог. Розробив програму вивчення дитячих колективів, що базувалася на чис­ленних психолого-педагогічних дослідженнях. Аналізуючи спілкування в ранньому дитинстві, класифікуючи соціальні взаємодії і простежую­чи вікову динаміку їх розвитку, він визначив типи соціальної поведінки дітей, виокремив етапи набування ними соціальних навичок. Важливим фактором, який вирішує характер дитячого об'єднання, він вважав сере­довище противаги.

Заклинський Богдан Романович (1886 - 1946) - український учитель, громадський діяч. Вважав, що найважливішим чинником національного виховання та дидактичних завдань школи є вчитель. До вчителя він ста­вив такі вимоги: високий рівень національної свідомості, уміння і бажан­ня працювати з дітьми.