І. Предмет вікової і педагогічної психології. Український психолог Іван Олексійович Сікорський (1842 - 1919) у своїх роботах, зокрема Душа людини

Український психолог Іван Олексійович Сікорський (1842 - 1919) у своїх роботах, зокрема "Душа людини", розглядав психічні явища в їх розвитку. При цьому при вивченні вікових особливостей людини він надавав великого значення фізіології. Сікорський вивчав і працездатність учнів. На думку Сікорського, новонароджена дитина здатна відчувати приємні і неприємні стани у самих загальних рисах. В роботах Сікорського описані його спостереження про впізнання дітьми своїх батьків. Так, він наводить спостереження за дитиною 13-14 місяців від роду. Дівчинка була вигодувана матір'ю, Але на початку 14-го місяця її повезли у село і рівно місяць вона не бачила матір. Після цього дитина не впізнала свою матір. Потрібно було три дні спілкуватися з матір'ю для того, щоб дитина її впізнала. Хлопчик віком 1 рік 8 місяців не бачив свого батька 4 місяці і впізнав його тільки через добу.

Американський психолог Стенлі Холл (1844 - 1924) відзначив, що наука про розвиток дитини є самостійною і не підпадає під жодну класифікацію, вона виходить, на його думку, і за межі психології. Саме з іменем Холла пов'язане створення науки про дитину - педології. Холл розглядав дитячий страх як атавізм. Він виявив динаміку появи страху у хлопців та дівчат. За його даними, у хлопців спостерігається поступове зростання страху від народження до 11-15 років (від 1,76 до 3,69 випадків на одного хлопця). Потім йде спад до 2,40 і деяка стабільність. У дівчат від народження до року - 4,89 випадків, а потім деякий спад у 7-11 років до 4,34 і різке підвищення до 10,67 у віці 15-18 років з наступним різким спадом до 4,31 у віці 18-26 років. Холл вивчав ігри дітей. Так, за його даними, апогей гри дівчаток з ляльками припадав на той час у американських дітей на 8-9 років, а потім інтерес до цієї гри у дівчат зростає у віці 13-14 років.

Український психолог і лікар Павло Іванович Ковальський (1849 -1923) виходив з того, що на розвиток особистості впливає спадковість та умови життя. Спадковість, зокрема, дає схильність до душевного здоров'я або нездоров'я особистості, а не зумовлює саму психічну хворобу. Виходячи з цієї концепції, він простежив життєвий цикл окремих історичних осіб.

Русова Софія Федорівна (1856 - 1940) - український педагог, громадський діяч. Вважала, що вчитель повинен насамперед зрозуміти душевий склад кожного учня, ознайомитись з обставинами його життя, з'ясувати рівень його знань. Тільки враховуючи ці індивідуальні особливості, педагог може "помалу додавати нове, єднати розірване". С.Ф. Русова вважала, що розвиток думки й мови учня у процесі спостережень над найближчим побутовим оточенням та природою, пошуку спільного і відмінного у звичайних, добре знайомих дитині речах, слухання та складання власних казок, широке використання ігор та драматургії, влаштування шкільних етнографічних свят — це ті необхідні умови, які забезпечують навчання

і виховання дитини. С.Ф. Русова вивчала розвиток дитини дошкільного віку і на основі своїх спостережень та даних інших психологів і педагогів заснувала разом із своєю сестрою у Києві перший дитячий садок, в якому враховувалися вікові особливості дітей.

Біне Альфред (1857 - 1911) - французький психолог. На початку XX ст. разом із Т. Сімоном провів ряд експериментальних досліджень по вивченню пам'яті, уяви, мислення дітей. Ці дослідження після статевої процедури були використані як тести рівнів розумового розвитку. Біне увів у тестологію поняття розумового віку на відміну від хронологічного віку. На основі розробок А. Біне і Т. Сімона німецький психолог Вільям Штерн (1871 - 1938) у 1912 р. увів поняття "коефіцієнт інтелекту" (Щ).

Російський вчений, психолог, психіатр, фізіолог Володимир Михайлович Бехтєрєв (1857 - 1927) започаткував експериментальне дослідження рефлекторної діяльності мозку дітей. На основі дослідних даних він виділив два види рефлексу - секреторний і ерекційний, які взаємопов'язані один з одним, але в той же час і є самостійними. Секреторний рефлекс пов'язаний з виділенням статевих гормонів і починає функціювати у віці 12-14 років. Ерекційний рефлекс проявляється вже через кілька місяців після народження дитини. Але наявність цього рефлексу, зазначав Бехтєрєв, не слід розглядати, як об'єктивний показник статевого потягу. Ендокринна функція статевих залоз різко «зростає», коли ерекційний рефлекс тісно зв'язується з приливом крові до статевих залоз. Тоді, вказує Бехтєрєв, може наступати емоційний стан, зв'язаний із статевою функцією, який називають любовним поривом.

В.М. Бехтєрєв разом з Н.М. Щеловаковим особливого значення у розвитку функцій нервової системи підростаючої особистості надавали процесам домінантного характеру. Поряд з ними вони виділяли реакції, які при виникненні не гальмують інших реакцій і мають переважно місцевий характер. До таких вони відносили рефлекси, які виникають під впливом зовнішніх подразників на різні периферійні частини аналізаторів. Що стосується ока, помітили кілька стадій розвитку згаданої реакції, які вчені пов'язували з віком дитини. В.М. Бехтєрєв разом з В.Н. Сухо-вою-Осиповою вивчали вплив емоційних станів на швидкість зорового сприймання. На основі одержаних даних Бехтєрєв зробив ряд висновків, які мають важливе значення і для сучасної вікової та педагогічної психології. До них належать, наприклад, загальний емоційний тон, який, безперечно, впливає на швидкість виникнення у дитини зорового враження. При негативному емоційному тоні у більшості випадків зорове враження виникає повільно, а при позитивному емоційному тоні - набагато швидше. Проте слід зважати і на деякі відтінки у емоційному тоні. Так, за даними згаданих дослідників, очікування людиною легкого ступеня гніву прискорює зорове враження, а придушений емоційний тон уповільнює