Динамічна точка беззбитковості

8.1. Управління структурою витрат за проектом

Одним з напрямів проектного аналізу є визначення можливого прибутку за проектом і чинників, які впливають на його досягнення і зміну.

Для визначення умов досягнення і зміни запланованого прибутку використовується CVP-аналіз (Cost Volume Profit analysis), який спрямовано на з'ясування взаємозв'язків між витратами, обсягом випуску, цінами і прибутком.

Однією з складових CVP-аналіза є розподіл витрат проекту на постійні і змінні.

Повні витрати (Total Costs, TC) можна розділити на постійні і змінні.

ТС=VC + FC, (8.1)

де ТС – повні витрати;

VC – змінні витрати;

FC – постійні витрати.

Змінні витрати (Volatility Costs, VC) - це витрати, які змінюються при зміні обсягу виробленої продукції.

Збільшення змінних витрат відбувається пропорційно збільшенню обсягу продукції, що виробляється, і навпаки. При нульовому обсязі виробництва змінні витрати дорівнюють нулю, а повні витрати дорівнюють постійним.

До змінних витрат можна віднести, наприклад, вартість сировини і матеріалів. Проте, визначити категорії витрат, які завжди відносяться тільки до постійних або тільки до змінних, майже ніколи не можна.

Так, часто вважається, що заробітна плата управлінського персоналу відноситься до постійних витрат, а робітників – до змінних. Але якщо заробітна плата менеджера встановлюється як відсоток від обсягу виробництва, то вона відноситься до змінних витрат. А заробітна плата робітників, які отримують фіксовану зарплату, відноситься до постійних витрат. Часто буває, що в заробітній платі одного працівника присутні і постійні витрати і змінні.

Або, наприклад, витрати на електроенергію. Для торговельних магазинів ці витрати майже завжди відносяться до постійних. А для підприємства такої енергоємної галузі як кольорова металургія, витрати на електроенергію можуть вважатися за змінні або частково постійні, частково змінні.

Тому у кожному конкретному випадку має бути проведено аналіз залежності витрат від зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати можна представити як добуток змінних витрат на одиницю продукції і кількості виробленої продукції.

VC = AVC×Q, (8.2)

де VC – змінні витрати;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції;

Q – проектний обсяг виробництва.

Змінні витрати на одиницю продукції, або середні змінні витрати (Average Volatility Costs, AVC) не змінюються при збільшенні обсягу продукції, що випускається.

У тому випадку, якщо проводиться CVP-аналіз не відособленого проекту, а проекту вже існуючого підприємства, необхідно оцінювати не абсолютний рівень змінних витрат на одиницю продукції, а збільшення або зменшення змінних витрат на одиницю продукції унаслідок реалізації проекту.

Постійні витрати (Fixed Costs, FC) – це витрати, які за певний період часу не змінюються при зміні обсягів виробництва.

Існують витрати які є постійними до певного обсягу виробництва, а потім стрибкоподібно зростають до певного рівня - напівпостійні витрати. Наприклад, якщо виробничі потужності повністю завантажені, а потрібно підвищити обсяг виробництва, необхідно розширити потужності і постійні витрати зростуть.

Всі витрати є постійними тільки певний проміжок часу, а в довгостроковому періоді всі витрати є змінними. Наприклад, може бути переглянута орендна плата.

Постійні витрати на одиницю продукції зменшуються у міру підвищення обсягу виробництва і збільшуються, коли обсяг виробництва знижується.

Якщо проводиться CVP-аналіз проекту вже функціонуючого підприємства, необхідно оцінити зміну постійних витрат.

При збільшенні обсягу виробництва повні витрати також збільшуються. Проте складові витрат збільшуються неоднаково - збільшуються тільки змінні витрати, а постійні не змінюються. Тому частка постійних витрат у повних витратах зменшується, а змінних - збільшується. Із збільшенням обсягу виробництва повні витрати на одиницю продукції прагнуть до величини змінних витрат на одиницю продукції. Вартість, на яку збільшуються повні витрати, називають приростними витратами.

Граничні або приростні витрати — це витрати, які пов'язані із збільшенням випуску продукції на одиницю.

Якщо до складу витрат не включати амортизацію, процентні і податкові платежі, дохід, або, як ще можна сказати, виручку від реалізації, можна представити так.

p×Q= AVC×Q+ FC+ EBITDA, (8.3)

де p – ціна одиниці продукції;

Q – проектний обсяг виробництва;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції;

FC – постійні витрати;

EBITDA – прибуток до відрахування податків, амортизації і відсотків.

Як правило, при проведенні аналізу беззбитковості, розрахунки ґрунтуються саме на використанні показника прибутку до відрахування податків, відсотків і амортизації.

Якщо весь вираз (8.3) розділити на обсяг виробництва у натуральному виразі Q, то буде отримано наступну формулу.

(8.4)

де p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції;

АFC – постійні витрати на одиницю продукції;

- прибуток на одиницю продукції, або, як іноді говорять, питомий прибуток.

Якщо припустити, що при зміні обсягу виробництва ціна не змінюється, то, згідно виразу (8.4), і враховуючи, що при збільшенні обсягу виробництва змінні витрати на одиницю продукції не змінюються, а постійні – зменшуються, прибуток на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва збільшується.

Отже, управляючи співвідношенням між постійними і змінними витратами і обсягом виробництва, можна управляти прибутком підприємства.

Ще однією категорією, яку досліджують у процесі CVP-аналізу, є маржинальний дохід.

Маржинальний дохід (Contribution Margin, CM, іноді говорять гранична маржа) – це дохід за відрахуванням змінних витрат.

СМ= P×Q – VC, (8.5)

де СМ - маржинальний дохід;

p – ціна одиниці продукції;

Q – проектний обсяг виробництва;

VC – змінні витрати.

Інакше маржинальний дохід можна представити як суму прибутку і постійних витрат, тому, якщо прибуток підприємства дорівнює нулю, то маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.

Маржинальний дохід на одиницю продукції (Average Contribution Margin, АСМ) залишається постійним при зміні обсягу виробництва, доки не зміниться ціна одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції.

АСМ = р - AVC, (8.6)

де ACM – маржинальний дохід на одиницю продукції;

p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції.

Для визначення того, якою є частка маржинального доходу у загальному доході, використовується такий показник як коефіцієнт маржинального доходу (К_СМ), який розраховується як відношення маржинального доходу до виручки від реалізації.

(8.7)

де К_СМ – коефіцієнт маржинального доходу;

СМ - маржинальний дохід;

p×Q - загальний дохід або виручка від реалізації.

Система управління витратами проекту може включати наступні етапи.

1 етап. Прогнозування витрат проекту.

Може бути засновано на використанні функціонально-вартісного аналізу витрат - АВС-метода (Activity Based Costing). Його суть полягає у тому, що виділяються так звані провідники витрат, тобто бізнес-процеси, що призводять до появи витрат, і центри витрат, тобто структурні підрозділи, в яких відбувається початкове споживання ресурсів.

2 етап. Розділення витрат проекту на постійні і змінні.

Розділення витрат може бути проведене за допомогою суб'єктивного методу, тобто ґрунтуючися на досвіді експерта, або статистичного методу (кореляційно-регресійного аналізу).

3 етап. Проведення аналізу беззбитковості, який дозволить оцінити обсяг беззбиткової реалізації, обсяг реалізації для отримання запланованого прибутку, запас міцності, оцінку чутливості прибутку до параметрів проекту і т. д.

4 етап. Аналіз структури витрат і, якщо можливо, зниження критичних видів витрат або витрат, що не підвищують цінність продукту проекту.

8.2. Поняття і визначення беззбитковості проекту

Аналіз беззбитковості проекту дозволяє з'ясувати можливість проекту генерувати прибуток і умови, реалізація яких дозволить отримати заданий обсяг прибутку.

Точка беззбитковості(Break-even Point,Q_BEP) – це обсяг продажу продукції проекту, при якому немає ні прибутку, ні збитків.

Точка беззбитковості знаходиться у грошовому виразі, у натуральному виразі і у відсотках від обсягу виробництва за умов повного використання виробничих потужностей.

Точка беззбитковості у натуральному виразі називається критичний обсяг. Для того, щоб визначити критичний обсяг, прирівняємо прибуток у формулі (8.3) до нуля.

p×Q - AVC×Q + FC=0.

Q ×(p - AVC)= FC.

(8.8)

де Q_BEP – точка беззбитковості у натуральному виразі;

FC – постійні витрати;

p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції.

Тобто для того, щоб розрахувати критичний обсяг, необхідно постійні витрати за період розділити на маржинальний дохід на одиницю продукції.

Точка беззбитковості у вартісному виразі називається поріг рентабельності і розраховується таким чином.

(8.9)

де Q_BEP – точка беззбитковості у вартісному виразі;

FC – постійні витрати;

К_СМ – коефіцієнт маржинального доходу.

Тобто поріг рентабельності розраховується як відношення постійних витрат до коефіцієнта маржинального доходу.

Якщо розглядається проект виробництва декількох видів продукції, то можна розрахувати частку витрат на їх виробництво в загальних витратах проекту і частку доходів від їх реалізації в загальних доходах проекту. При проведенні аналізу беззбитковості використовуються зважені витрати і доходи.

Такий аналіз дозволить виявити найбільш раціональну структуру реалізації – чим менше поріг рентабельності, тим більш раціональною є структура виробництва і реалізації.

Проте, перш ніж оцінювати загальну беззбитковість виробництва, доцільно оцінити беззбитковість виробництва кожного з незалежних видів товарів.

Ступінь зміни точки беззбитковості при зміні структури реалізації залежить від співвідношення постійних і змінних витрат кожного з продуктів.

Безумовно, не завжди можлива зміна структури реалізації навіть, якщо це приведе до зменшення точки беззбитковості і збільшення запасу безпеки. Обмеження можуть накладати структура попиту, технологічні можливості і таке інше.

Для того, щоб розрахувати т очку беззбитковості у відсотках від проектного обсягу виробництва за умови використання виробничих потужностей на 100 %, необхідно критичний обсяг розділити на проектний обсяг виробництва і помножити на сто відсотків.

(8.10)

де Q_BEP (%) – точка беззбитковості у відсотках від проектного обсягу виробництва;

Q_BEP – критичний обсяг;

Q_max – проектний обсяг виробництва.

Для того, щоб визначити який обсяг продукції необхідно реалізувати для набуття планованого значення прибутку, розраховується цільовий обсяг.

Цільовий обсяг – це обсяг продажів, який дозволить отримати запланований прибуток.

Для того, щоб визначити цільовий обсяг перетворимо формулу (8.3).

p×Q= AVC×Q+ FC+ EBITDA;

p×Q - AVC×Q = FC+ EBITDA;

Q ×(p - AVC)= FC+ EBITDA;

 

(8.11)

де Q_Ц - цільовий обсяг;

FC – постійні витрати;

EBITDA – цільовий прибуток;

p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції.

Розраховується цільовий обсяг як відношення суми постійних витрат і запланованого прибутку до маржинального доходу на одиницю продукції.

Для проведення аналізу беззбитковості необхідне виконання наступних умов.

1. Витрати можна розділити на постійні і змінні.

2. Між змінними витратами і обсягом реалізації існує лінійна залежність.

3. У перебігу аналізованого періоду ціна реалізації не змінюється.

4. Протягом аналізованого періоду структура реалізації не змінюється.

5. Протягом аналізованого періоду ціна на ресурси не змінюється.

6. Протягом аналізованого періоду не змінюється продуктивність праці.

7. Обсяг реалізованої продукції дорівнює обсягу виробленої продукції.

Аналіз беззбитковості можна провести графічно – по горизонтальній осі відбивається обсяг продукції в натуральному виразі, а по вертикальній – вартісні показники (витрати, дохід) (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Визначення точки беззбитковості.

Заздалегідь оцінити ризики за проектом дозволяє величина запасу безпеки.

Запас безпеки (маржа безпеки, кромка безпеки, запас фінансової міцності) (Safety Margin, SM) – це показник, який показує на скільки натуральних (вартісних, процентних) одиниць може бути знижено обсяг реалізації перш ніж за проектом буде отримано збиток. Чим вище цей показник, тим менший вплив справляють зниження доходів або підвищення витрат.

Для того, щоб визначити запас безпеки у вартісному або в натуральному виразі, необхідно від цільового обсягу, відповідно у вартісному або натуральному виразі, відняти відповідно поріг рентабельності або критичний обсяг.

(8.12)

де SM - запас безпеки у натуральному або вартісному виразі;

Q_Ц - цільовий обсяг у натуральному або вартісному виразі;

Q_BEP - точка беззбитковості у натуральному або вартісному виразі.

Для того, щоб визначити запас безпеки в процентному виразі необхідно запас безпеки у вартісному або натуральному виразі розділити на цільовий обсяг відповідно у вартісному або натуральному виразі і помножити на сто відсотків.

(8.13)

Де SM (%) - запас безпеки у процентному виразі;

Q_Ц - цільовий обсяг у натуральному або вартісному виразі;

Q_BEP - точка беззбитковості у натуральному або вартісному виразі.

Якщо проводиться аналіз беззбитковості не відокремленого проекту, а проекту діючого підприємства, то необхідно визначити зміну точки беззбитковості, цільового обсягу і запасу безпеки. За інших рівних умов, зменшення точки беззбитковості, цільового обсягу і збільшення запасу безпеки відносяться до позитивних наслідків проекту. Проте навіть отримання доказів безперешкодної реалізації цільового обсягу не дає достатніх підстав вважати реалізацію проекту доцільною. Позитивні результати, отримані при проведенні аналізу беззбитковості, є необхідною, але не достатньою умовою реалізації проекту.

8.3. Поняття операційного леверіджу

Одним з напрямів CVP-аналізу є дослідження операційного леверіджу і ступеня його дії.

Операційний леверідж (Operation Leverage, OL) – це частка постійних витрат в повних витратах. Операційний леверідж характеризує вплив на формування прибутку рівня постійних витрат, і його може бути використано для попередньої оцінки ризиків зниження виручки від реалізації.

Якщо порівнювати декілька проектів, то для проекту з вищим значенням операційного леверіджу характерний вищий ступінь ризику, оскільки у разі погіршення ринкової кон'юнктури, прибуток цього проекту знизиться більше. Але в той же час поліпшення ринкової кон'юнктури сприятиме значнішому підвищенню прибутку.

Ступінь дії операційного леверіджу (Degree of Operation Leverage - DOL) показує відношення процентної зміни величини прибутку до процентної зміни виручки від реалізації, тобто на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виручки від реалізації на 1%.

Ступінь дії операційного леверіджу визначається як відношення маржинального доходу до прибутку.

ar w:top="1134" w:right="850" w:bottom="1134" w:left="1701" w:header="720" w:footer="720" w:gutter="0"/><w:cols w:space="720"/></w:sectPr></w:body></w:wordDocument>"> (8.14)

де DOL - cтупінь дії операційного леверіджу;

CM – маржинальний дохід;

EBITDA – цільовий прибуток.

Сила дії операційного важелю визначає, на скільки відсотків збільшиться прибуток залежно від зміни виручки від реалізації - для цього слідує відсоток зростання виручки від реалізації помножити на силу дії операційного важеля.

∆ EBITDA(%) =∆ pQ(%)×DOL, (8.15)

де ∆ EBITDA(%) – процентна зміна прибутку;

∆ pQ(%) – процентна зміна виручки від реалізації;

DOL – ступінь дії операційного ливеріджу.

Чим більше сила дії операційного леверіджу, тим більше зростання прибутку при збільшенні виручки від реалізації. Проте, при високому значенні ступеня дії операційного леверіджу, зниження виручки від реалізації призведе до ще більшого зниження прибутку.

Сила дії операційного важеля максимальна поблизу точки беззбитковості і знижується у міру зростання виручки від реалізації і прибутку, оскільки питома вага постійних витрат в загальній їх сумі зменшується і кожен відсоток приросту виручки дає все менший відсоток приросту прибутку.

8.4. Динамічна точка беззбитковості

Аналіз беззбитковості проекту спрямовано не тільки на з'ясування беззбиткового обсягу продажу або обсягу продажу, який дозволить отримати заданий обсяг прибутку, але і на оцінку чутливості прибутку до зміни її формуючих чинників.

Так, для того, щоб проаналізувати як на прибуток проекту вплине зміна чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, необхідно проаналізувати зміну точки беззбитковості і цільового обсягу при зниженні (підвищенні) ціни, зниженні (підвищенні) змінних і постійних витрат і комбінації цих чинників. Потім необхідно проаналізувати можливість реалізації проекту при значеннях точки беззбитковості, що змінилися.

Наприклад, чи можливе збільшення обсягу виробництва на існуючих виробничих потужностях, або збільшення обсягу виробництва буде вимагати збільшення або зміни виробничих потужностей, що призведе до збільшення постійних витрат. Або оцінити, чи буде попит на обсяг виробництва продукції, що збільшився.

Динамічний аналіз беззбитковості дозволить не тільки визначити обсяг виробництва, при якому буде отримано оптимальний прибуток, і з'ясувати умови його досягнення, але і оцінити наслідки ризиків підвищення витрат, зниження ціни і зменшення обсягу реалізації.