Мета та завдання технічного аналізу

11.2 Зміст виробничого плану проекту.

11. 1 Мета та завдання технічного аналізу.

Технічний аналізпроекту доцільно проводити після отримання результатів маркетингового аналізу, визначення обсягу попиту на продукцію проекту та характеристик, яким вона повинна відповідати.

Метою технічного аналізу є оцінка можливості та доцільності реалізації проекту за умов наявності або відсутності певних технологій, техніки, сировини та інфраструктури, визначення конкретних умов реалізації проекту та витрат на їх забезпечення.

В процесі проведення технічного аналізу необхідно вирішити наступні завдання.

1. Знайти оптимальне за критерієм співвідношення між вигодами та витратами місце для розташування проекту.

2. Сформувати структуру бізнес-процесів, які призведуть до досягнення мети проекту.

3. Оцінити можливість та доцільність залучення контракторів та субконтракторів до бізнес-процесів підприємства.

4. Вибрати масштаб проекту з урахуванням прогнозованого обсягу продажу, кривої виробничих можливостей, співвідношення між обсягами виробництва та витратами.

5. Оцінити існування стандартів якості, які стосуються результату проекту або процесу його реалізації, та вимог які вони пред’являють.

6. Відібрати необхідні за проектом та відповідні вибраному масштабу та стандартам якості техніку та технологію.

7. Оцінити наявність необхідних за проектом та відповідних відібраним техніки та технології сировини та матеріалів.

8. Оцінити відповідність інфраструктури вимогам проекту.

9. Надати кількісну та якісну оцінку витрат на здійснення бізнес-процесів за проектом.

Як правило, технічний аналіз проводиться власними експертами підприємства, іноді з залученням вузьких фахівців, або на засадах аутсорсингу.

11.2 Зміст виробничого плану проекту.

Виробничий планє невід’ємною частиною бізнес-плану інвестиційного проекту. І навіть, якщо його складання не є вимогою зовнішніх учасників проекту, ігнорувати цей процес буде помилкою. Адже виробничий план проекту – це послідовний та системний опис та аналіз всіх аспектів організації виробництва за проектом. Під «виробництвом» у даному контексті розуміється душе широка категорія, що описує всі бізнес-процеси, які спрямовано на отримання продуту проекту.

Обсяг та структура виробничого плану проекту можуть відрізнятися в залежності від особливостей проекту, правил, які прийнято на підприємствах-учасниках проекту. Але можна порекомендувати наступну послідовність складання виробничого плану проекту.

1. Опис бізнес-процесів виробництва та реалізації продукції проекту.

Опис бізнес-процесів виробництва та реалізації повинен включати весь ланцюжок створення вартості, починаючи від закупки сировини та матеріалів до продажу споживачу, обов’язково включаючи і допоміжні процеси. Такий опис дозволить бути впевненим, що для кожного бізнес-процесу визначено ресурси та вартість, а також надасть цілісну картину процесу виробництва та реалізації.

2. Вибір та обґрунтування місця розташування об’єкту проектного аналізу (виробничих площ).

Вибір місця розташування проекту доцільно здійснювати, порівнюючи декілька альтернативних варіантів за відповідністю вимогам проекту та вартістю володіння. Вартість володіння у даному випадку – це досить широка категорія, яка включає вартість земельної ділянки або орендну платню за її використання, витрати на підготовку та освоєння ділянки, податки та таке інше.

При виборі місцезнаходження проекту необхідно ураховувати наступні вимоги.

1. Відповідність природних факторів вимогам проекту.

2. Наявність сировинної та ресурсної бази.

Тобто треба перевірити, чи є можливість отримати у вибраному місці сировину та ресурси у необхідній кількості та якості. Краще надати розгорнуте обґрунтування вибору постачальника ресурсів: які умови пропонують постачальники ресурсів, їх якість, ціни.

3. Зручність для споживачів здійснення процесу купівлі.

Наприклад, в залежності від особливості проекту - або близькість до споживача, або наявність парковочного майданчику, або зручна транспортна розв’язка.

4. Відповідність елементів інфраструктури вимогам проекту.

Наприклад, певні проекти можна реалізувати при належності водних ресурсів, електроенергії, телекомунікації, під’їзних шляхів, каналізації, службових приміщень і таке інше, певної якості та кількості.

3. Організація системи управління якістю.

Для визначення того, які стандарти якості можуть бути застосовані за проектом, необхідно проаналізувати стандарти країни, на яку спрямовано продукт проекту, та країни, у якій планується виробляти продукт проекту. Після того, як визначено внутрішні та зовнішні стандарти якості, що стосуються проекту, необхідно розробити механізм урахування вимог стандартів якості та контроль за їх виконанням. При цьому доцільно не тільки назвати інструменти, які будуть використовуватися, але й частоту їх використання та вартість контролю якості.

Система управління якістю повинна охоплювати всі етапи виробництва продукції проекту, включаючи перевірки відповідності стандартам сировини та матеріалів для виробництва; перевірки якості окремих частин продукту та готової продукції; виявлення невідповідної продукції та аналіз причин її появи.

При визначенні інструментів контролю якості, необхідно пам’ятати, що витрати на якість не повинні перевищувати втрати від того, що якість буде нижчою, ураховуючи непрямі втрати, наприклад, втрату репутації.

4. Обґрунтування масштабу проекту.

Масштаб виробництва проекту – це бажання та спроможність виробити певну кількість продукції за певних умов за одиницю часу. Як вже говорилося, знайти оптимальний масштаб виробництва можна, якщо розрахувати вплив на результат проекту співставлення витрат, ціни та обсягу реалізації, ураховуючи рівень попиту, насиченість ринку, а також екологічні обмеження.

Ураховуючи те, що виробництво за проектом майже ніколи не можна почати з запланованою потужністю, у виробничому плані необхідно визначити термін виходу на проектну потужність, тобто освоєння виробничих фондів. В процесі освоєння має місце менший обсяг виробництва і більші витрати на одиницю продукції. При тому, чим більша частка постійних витрат у загальних витратах, тим більшими будуть витрати на одиницю продукції у порівнянні з проектними. Тому, у виробничому плані проекту необхідно навести підрозділ, що описує процес освоєння, зміну обсягу виробництва, доходів та витрат.

5. Вибір технології виробництва.

Вибір технології виробництва проводиться на основі інформації яку отримано у попередніх розділах виробничого плану. Тобто основні вимоги до технології – це можливість вироблення продукції у запланованому масштабі з урахуванням обмежень по наявності ресурсів, елементів інфраструктури та екологічних вимог. Для того, щоб відібрати оптимальну технологію, необхідно розглянути альтернативні технології, що відповідають встановленим вимогам, та порівняти їх за вартістю, якістю, умовами використання, можливістю професійного супроводу. Результати співставлення альтернативних технологій та кінцевий вибір доцільно навести у виробничому плані, особливо, якщо його буде розглянуто зовнішніми учасниками проекту.

6. Вибір обладнання для виробництва продукції проекту.

Вибір обладнання для виробництва продукції здійснюється на тих же засадах, що і вибір технології. Основною відмінністю є те, що вибирати обладнання необхідно з урахуванням вже вибраної технології.

Доцільно розглянути всі можливі варіанти отримання обладнання: купівлю, оренду, лізинг. У виробничому плані доцільно навести аргументи на користь ухваленого рішення по закупівлі устаткування у певного постачальника. Такого роду аргументи повинні супроводжуватися короткою оглядовою інформацією про ринок виробничого устаткування, а саме про основних виробників устаткування; про основні технічні переваги і недоліки кожного типу устаткування; про ціни за кожним типом устаткування; терміни постачань устаткування; послуги постачальників устаткування з наладки і навчання роботи персоналу.

При співставленні альтернативних варіантів необхідно обов’язково враховувати не тільки вартість обладнання, але і вартість його доставки, установки та налагодження.

7. Прийняття рішення про те, які ресурси будуть вироблятися та бізнес-процеси будуть виконуватися на власному підприємстві, а які будуть передані контракторам.

Якщо частину виробничого процесу (або весь процес) передбачається передати контракторам, доцільно включити опис всіх контракторів, з вказівкою міркувань, що зумовили їх вибір.

8. Організація системи управління запасами і логістика.

Система управління запасами включає організацію системи постачання сировини і матеріалів від постачальників та між власними складськими приміщеннями; вибір кількості та географічного розміщення складів; обґрунтування номенклатури товарів на складі; оптимізацію обсягу запасів з урахуванням витрат на збереження, навантажувально-розвантажувальних витрат, максимально можливого обсягу запасів, максимально можливої ваги запасів, максимально можливої кількості відвантажень за певний проміжок часу та санкцій через затримку постачання.

Система організації перевезень повинна включати необхідну кількість транспортних засобів, обґрунтування рішення про те, яку частку з них орендувати, прогнозований обсяг перевезень вантажів за проміжок часу та методи координації і оптимізації перевезень.

Наприкінці виробничого плану наводяться витрати за кожним видом продукції, окремо постійні та змінні, які розподілені по статтям.

Доцільно завершити виробничий план проекту календарним планом, тобто розкладом, в якому бізнес-процеси координуються в порядку послідовності виконання операцій з урахуванням їх забезпечення необхідними матеріально-технічними і трудовими ресурсами.