Принципи проектного аналізу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

Кафедра інвестиційного менеджменту

Верич Ю.Л.

 

Проектний аналіз

Конспект лекцій

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Тема 1. Проектний аналіз як методологія і навчальна дисципліна.

Предмет і мета проектного аналізу.

Еволюція проектного аналізу.

Принципи проектного аналізу.

1.1 Предмет і мета проектного аналізу.

Проектний аналіз як методологія, дозволяє проводити комплексну оцінку і порівняння проектів на основі зіставлення кількісно виражених вигод і витрат для всіх учасників проекту і дозволяє ухвалювати на підставі проведеного аналізу зважене рішення щодо доцільності реалізації проекту. Комплексна оцінка проекту здійснюється в наступних аспектах: економічному, фінансовому, технічному, екологічному, організаційному (інституційному), маркетинговому, і дозволяє зробити висновок про можливість і доцільність реалізації, результативність і ефективність проекту, а також про оптимізацію проекту (вибір оптимального варіанту з декількох можливих).

Проектний аналізяк навчальна дисципліна дозволяє отримати теоретичні знання і практичні навики і уміння щодо концепції і інструментарію проектного аналізу, підходів і критеріїв визначення і порівняння проектів.

Метою курсу «Проектний аналіз» є отримання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, які дають можливість більш раціонально використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних і особистих потреб.

Основними складовими проектного аналізу є:

§ концепція проекту;

§ життєвий цикл проекту;

§ принципи і критерії відбору і оцінки проекту;

§ аспекти аналізу;

§ методологія проектного аналізу.

Серед функцій проектного аналізу можна виділити наступні.

1. Розробка впорядкованої структури збору даних.

2. Оцінка вигод і витрат проекту.

3. Оцінка прибутковості проекту.

4. Оцінка ефективності проекту.

Чітке визначення маркетингових, фінансових, економічних, технічних, екологічних, соціальних, інституційних проблем, які можуть виникнути в ході життєвого циклу проекту.

Виявлення можливих втрат при реалізації проекту, коректування або зміна його параметрів до реалізації.

Розробка оптимального проекту документально і визначення умов його успішної реалізації.

1.2 Еволюція проектного аналізу.

До 1950-х рр. економічний аналіз інвестиційних проектів полягав в перевірці стійкості компанії на прогнозовані відтоки, тобто достатності коштів для покриття касових розривів і поліпшення стандартних показників рентабельності. Головними критеріями оцінки виступали окупність (термін окупності) і ліквідність балансу, що відображає, по суті, кредитні ризики.

У 1950-і - 1960-і рр. у зв'язку з усвідомленням обмеженості бухгалтерських (облікових) принципів аналізу ефективності діяльності компанії було введено в обіг поняття вартості як приведеної оцінки майбутніх вигод. Термін «вартість капіталу» або витрати на капітал (cost of capital) з'явилося в 50-і роки (у двох книгах Джоела Діна 1951 р.) [17]. Важливим індикатором економічної ефективності проекту стають нарощування вартості (при розгляді за ряд років) і перевищення необхідного рівня прибутковості, формованого на ринку капіталу з урахуванням інвестиційних ризиків, як критерій поточного моніторингу [16]. Спільно з розрахунком бухгалтерського прибутку проводився розрахунок вільного грошового потоку. Ставки прибутковості, що традиційно визначалися за минулою діяльністю компанії або по галузевих середніх оцінках, поступилися місцем ставкам прибутковості з ринку капіталу, де інвестор дістає більше можливостей для альтернативного вкладення. До 80 рр. двадцятого сторіччя метод дисконтованого грошового потоку (DCF method) став таким, що превалює в проектному аналізі.

Подальші зміни в проектному аналізі були пов'язані насамперед з моделюванням ризиків: введенням нових трактувань ризику і невизначеності, використанням не тільки частотних імовірнісних моделей, але і експертних, наприклад теорії нечітких множин.

У 1977 р. С. Майерсом було сформульовано концепцію реальних опціонів, застосування якої в проектному аналізі пов'язане з формуванням «опційного мислення», тобто уміння розпізнавати в проекті додаткові чинники, виникаючі синергетичні ефекти, що істотно збільшують його вартість. Це акцентує увагу на необхідності безперервної аналітичної роботи протягом всього терміну роботи над проектом і відстежування чинників, що дозволяють активно в нього втрутитися.

В цілому опційна теорія виділяє дві групи додаткових можливостей, що містяться в проекті. Перша з них — можливості зміни параметрів інвестиційного проекту з часом. Це може бути розширення або скорочення проекту, зміна джерел сировини або відмова від реалізації проекту після отримання додаткової інформації. Друга група можливостей характеризує зовнішню сторону проекту, тобто виконання одного проекту робить можливим інший проект, який був би неможливий без завершення першого.

Ще один напрям проектного аналізу - урахування інтересів різних груп учасників: наприклад, більш коректне урахування ефектів позикового фінансування завдяки відходу від традиційної моделі DCF із ставкою дисконту у вигляді середньозважених витрат на капітал, або WACC (Weighted Average Cost of Capital), до моделі скоректованої приведеної вартості - APV (Adjusted Present Value) С. Майерса, згідно якої здійснюється поелементний облік вигод.

В українській науці виділення проектного аналізу в окрему галузь науки відбулося після 1991 р.

1.3 Принципи проектного аналізу.

Серед принципів проектного аналізу можна виділити наступні:

1. Обумовленість. Проектний аналізздійснюється за допомогою зіставлення вигод і витрат, а отже, прийняття рішення про реалізацію проекту, відмову від нього завжди обумовлено зіставленням вигод і витрат за проектом.

2. Принцип зіставлення ситуацій «з проектом» і «без проекту». Цей принцип тісно пов'язаний з попереднім. Він конкретизує, що в процесі аналізу повинні враховуватися лише ті вигоди і витрати, які змінюються в результаті реалізації проекту.

3. Маржинальність. Цей принцип свідчить про те, що оцінюються зміни, які відбудуться після реалізації проекту, причому в кількісній формі.

4. Альтернативність. Цей принцип свідчить про те, що при ухваленні рішення про реалізацію проекту завжди є як мінімум дві альтернативи. Інакше обґрунтування рішення не є проектним аналізом.

5. Системність. Цей принцип полягає в тому, що при проведенні оцінки і порівнянні проектів умови їх реалізації досліджуються і аналізуються в сукупності, в системі.

6. Орієнтація на стратегію розвитку підприємства. Цей принцип застосовується у тому випадку, коли проект оцінюється в рамках підприємства. В цьому випадку результат проекту має бути повністю узгоджено із стратегією підприємства.