Аналіз дотримання кошторису витрат і динаміки витрат обігу

витрати визначаються у бухгалтерському обліку за таких умов:

– витрати проводяться відповідно до конкретних договорів, або за вимогами законодавчих та нормативних актів,

– сума витрат може бути визначена,

– є впевненість, що в результаті конкретної господарської операції зменшиться сума економічних витрат підприємства.

Якщо до будь-яких вигід не виконана хоча б одна з умов, то в бухгалтерському обліку вони визнаються як дебіторська заборгованість.

Правильне ведення обліку витрат обгрунтовує правильність та ефективність ведення їх аналізу.До складу поточних витрат підприємств торгівлі входять витрати обігу – це витрати підприємства (у грошовій формі) на:

– здійснення процесу реалізації (по-суті це – собівартість послуг з доведеня товарів від виробника до споживача та пов’язаних із зміною форм власності);

– операційні витрати, транспортно-заготівельні (на реалізовані товари), сума відсотків за кредит (що відноситься до витрат фінансової діяльност).

Аналіз витрат передбачає оцінку виконання підприємством плану по затратах (кошторис витрат – у торгівлі) та пошук резервів обгрунтованого зниженняя витрат і максимізації прибутку. Цією метою обгрунтовується значущість управління витратами на підприємстві.

Процес управліня витратами включає:

– прогнозувння і планування витрат, визначення тенденцій їх зміни та їх оптимальні перметри,

– облік витрат за встановленою номенклатурою,

– аналіз витрат (порвняння з кошторисом, факторний аналіз, виявлення резервів економії),

– контроль і регулювання процеса управління витратами. На цьому рівні вносять зміни у систему управління при наявності відхилень від запланованих величин витрат; уточнюються нормативи.

Аналітична програма дослідження витрат передбачає виконання таких завдань, як:

– оцінка досягнутого рівня витрат і дотримання їх кошторису,

– визначення та оцінка тенденцій зміни витрат (динаміки),

– виявлення та розрахунок впливу факторів на зміну рівня і суми витрат, як в цілому, так і за окремими статтями,

– визначення доцільності здійснених витат,

– визначеня резервів економії витрат та розробка заходів щодо їхньої мобілізації, раціонального витрачання ресурсів підприємства з метою забезпечення більш ефективного господарювання,

– проведення компаративістики, тобто визначення відміностей рівня і динаміки витрат підприємства від аналогічних показників підприємств-конкуентів для об’єктивної оцінки рівня ефективності управління підприємством,

– проведення бенчмаркінгу – порівняння з найкращими у галузі.

Аналітичне дослідження має бути забезпечено необхідню інформацією. До неї відносять: кошторис витрат, тобто економічно обгрунтований плановий рівень витрат за статтями встановленої номенклатури, нормативи і тарифи. Фактична сума витрат міститься у фінансовій звітності – формі №2 “Звіт про фінансові результати”, на підприємствах споживчої кооперації використовують фому №2–ФП “Звіт про витрати обігу”. Із статистичної звітності частіше використовують дані форми №1–ПВ “Звіт з праці”, форми №3–ПВ “Звіт про використаання робочого часу”, форми №3–торг “Звіт про тооварооборот та залишки товарів на підприємствах торгівлі та підприємствах ресторанного гомподарства”. За необхідності поглиблення аналізу витрат, використовують додаткову інформацію, яка міститься в аналітичному обліку витрат, у первинних документах, актах документальних ревізій тощо.

Об’єктивний економічний аналіз витрат грунтується на їх класифікації за різними ознаками.

Витрати торгівельної організації в залежності від інвестування у господаську діяльність поділяють на капітальні і поточні.

Капітальні – це затрати довгострокові.

Поточні – це витрати обігу, які характеризують величину ресурсів, використаних у процесі господарської діяльності. Їх, у свою чергу, поділяють на ті, що виначають собівартість торгівельних послуг (витрати обігу), та інші, що визначають фінансування за рахунок чистого прибутку.

За видами витрати згруповані у такі групи:

– затрати живої праці (заробітна плата, нарахування на соціальне страхування, сплата податків),

– затрати уречевленої праці (матеріальні витрати),

– затрати, які споживані у фомі послуг (електроенергія, газ).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 “Витрати” поточні витрати відносять до операційних витрат, які пов’язані з (господарською) діяльністю і які не включаються у собівартість реалізуємих товарів, робіт, послуг. Витрати підприємств, в тім числі і торгівлі, поділяються на:

– адміністративні, що пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства,

– витрати на збут, що пов’язані з реалізацією товарів, вони складають собівартість торговельних послуг,

– інші операційні витрати, до яких відносять собівартість реалізованих матеріалів, основні засоби, витрати від курсових різниць, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат тощо.

За елементами витрати представлені у формі №2 “Звіт про фінансові результати”:

– матеріальні витрати,

– витрати на оплату праці,

– відрахування на соціальне страхування,

– амортизація,

– інші витрати

Елементи витрат узагальнюють їх по підприємству в цілому, незалежно від місця виникнення витрат (тобто не показують, де саме, в якому структурному підрозділі виникли витрати і з чим конкретно вони пов’язані). Усі вони являють собою операційні витрати.

У формі №2 “Звіт про фінансові результати” окремим розділом представлені фінансові витрати (сума відсотків за отримані кредити та інші), а також витрати від надзвичайних подій (від стихійного лиха, пожежі, аварії і т.п.). Загальна величина витрат визначається на підприємстві незалежно від їх характеру та джерел їхнього відшкодування. Це вимагає від економічної і фінансової служб підприємства підвищення рівня управління витратами: економічного контролю за доцільністю витрат та їх економії. Безумовно, домінуючим за своєю значущістю є витрати від звичайної діяльності, – саме вони роблять основний вклад у формування кінцевого фінансового результату.

На підприємствах торгівлі центральне місце серед витрат від звичайної діяльності посідають витрати на збут (витрати обігу).

За спрямованістю (видами) витрати статей обігу групують у 13 облікової та планової номенклатури, відповідно до Постанови КМУ від 18.03.1996р. про склад затрат на підприємствах торгівлі, а також з урахуванням змін згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”. За останнім – витрати на перевезення включають у собівартість товарів, а суми оплати відсотків за кредит відносяться до фінансових витрат.

Облікова номенклатура витрат обігу (витрат на збут підприємств торгівлі) включає такі статті:

– витрати на оплату праці персоналу, який забезпечує збут товарів,

– відрахування на соціальні засоби,

– витрати на утримання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів,

– амортизація,

– витрати на гарантований ремонт і гарантійне обслуговування,

– витрати на службові відрядження,

– витрати на зв’зок,

– витрати на рекламу та дослідження ринку,

– податки, збори та інші обов’язкові платежі,

– витрати на ремонт тари,

– витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб,

– витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування товарів,

– інші витрати на збут.

За галузями сфери обігу розрізняють витрати обігу торгівлі (гуртової і роздрібної), витрати підприємств ресторанного господарства, витрати заготівельних організацій. В залежності від зміни обсягу товарообороту витрати обігу поділяють на змінні статті витрат і умовно-постійні.

Зміна роздрібних (продажних) цін на товари обумовлює розподіл статей витрат на залежні від зміни цін на товари (оплата праці працівників прилавку, втрати товарів, інші) та незалежні від зміни цін (амортизаційні відрахування, витрати на оренду) тощо.

Релевантні витрати – такі, що пов’язані і залежать від управлінського рішення. Вони можуть бути плановими (кошторис), прогнозними, на декілька років наперед при визначенні стратегії бізнесу. (Наприклад, керівник визначає обсяг витрат на установку обладнання. Це – релеванті витрати.)

Нерелевантні – не залежать від управлінського рішення, наприклад, амортизація, яка нараховується за встановленими нармами для кожного класу основних засобів.

По відношенню до виробництва розділяють чисті (комерційні) витрати, які пов’язані з перетворенням товарів у гроші, і додаткові, пов’язані з продовженням сфери виробництва у сфері обігу (фасування, пакування товарів, зберігання, доставка до місця продажу). Обліковують усі витрати разом, але їх дослідження свідчать, що частка чистих витрат зростає, оскільки зростає культура обслуговування споживачів, в тім числі витрати на маркетинг, рекламу, пакування товарів.

Операційні витрати являють собою один з факторів ціноутворення на товари у роздрібній торгівлі. Ціни на товари підприємство встановлює таким чином, щоб з суми реалізації відшкодувати витрати, пов’язані з закупівлею, зберіганням та реалізацією товарів, і забезпечити отримання прибутку.

Аналіз витрат обігу слід починати з оцінки виконання їх кошторису – за загальною сумою та рівнем витрат до товарообороту, в тім числі за окремими статтями витрат. В процесі аналізу визначається планова та фактична структура витрат. Порівняння фактичних даних з кошторисними проводяться для оцінки відхилень фактичних показників витрат від запланованих в сумі, за рівнем та структурою витрат.

Статті витрат, за якими спостерігаються значні відхилення від їх кошторисних величин, які займають більшу питому вагу у загальній сумі витрат, при поглибленому аналізі потребують першочергової уваги.

Збільшення суми витрат при зростанні обсягу роздрібного товарообороту є логічним, але для визначення ефективності такої зміни витрат необхідно темп зміни роздрібного товарообороту (РТО) порівняти з темпом зміни витрат обігу (ТВО). Якщо Т_РТО>Т_ВО>100%, то збільшення витрат є виправданим, а збільшення Т_РТО<Т_ВО свідчить про нераціональні витрати (перевитрати), збільшення витрат не привело до зростання обсягу реалізації.

Аналіз виконання кошторису витрат доцільно оформити в аналітичну таблицю, за даними якої можна обгрунтовано надати оцінку відхиленням фактичних витрат від запланованих.

Абсолютне відхилення фактичних витрат від планових являє собою лише факт їх зміни, але не дає можливості оцінити раціональність здійснених витрат.

Аналіз витрат поглиблюється вивченням та оцінкою їх динамічних змін. Правильне визначення динаміки потребує попереднього проведення аналізуємих даних у співставлений вигляд. Це означає, що слід врахувати підвищення цін на товари, матеріали, тарифів за електроенергію, воду, опалення, газ, зміни орендних ставок тощо.

В першу чергу обсяг фактичного товарообороту перераховується за цінами попереднього року (РТО⁰_зв) за допомогою індексу цін (І_цін):

РТО⁰_зв= РТО_зв/ І_цін,

де РТО_зв – фактичний обсяг роздрібногоо товарообороту звітного періоду в діючих цінах (цінах продажу).

У процесі факторного аналізу витрат останні слід скориговувати на індекс тарифів, орендних ставок тощо.

Загальна характеристика змін витрат обігу за досліджуваний період надається за такими показниками

Таблиця.

 

Показники

зміни витрат обігу торговельного підприємства за звітний рік

Сума – тис. грн.

Показники	Позначення	Алгоритм розрахунку	За планом	Фактично	Відхилення
А	Б	В	1	2	3
1. Витрати обігу – всього	ΣВО	–
2. Рівень витрат обігу	РВО,%	ΣВО/РТО*100
3. Зміна рівня витрат обігу	±∆РВО,%	РВО ф – РВО пл
4. Відносне відхилення сума витрат	±∆ΣВО	±∆РВО% * РТОф:100
5. Темп зміни рівня витрат обігу	Т РВО,%	РВО ф: РВО пл *100
6. Темп приросту/спаду рівня	Т∆РВО,%	Т РВО – 100
7. Значення 1% приросту/спаду витрат обігу	Σ1%, тис. грн.	(ΣВОф – ΣВОпл): Т∆РВО
8. Витратовіддача	ВВ	РТО:ΣВО
9. Витратомісткість	ВМ	ΣВО: РТО

 

У процесі аналізу темп зміни витрат обігу слід порівняти з темпами зміни роздрібного тварообороту та прибутку; позитивною вважається така тенденція: ТП>Т РТО>Т ВО,

де ТП – темп зміни прибутку, %,

Т РТО – темп зміни роздрібного товарообороту,%,

Т ВО – темп зміни витрат обігу,%.

Особливого значення у дослідженні раціональності витрат обігу набуває їх факторний аналіз.