Схема дослідження функції.
1. Знайти область визначення функції.
2. Знайти точки розриву (якщо вони є) та визначити їх вид.
3. Визначити асимптоти графіка функції.
4. Визначити парність, непарність і тим самим симетричність графіка функції.
5. Знайти точки екстремуму, інтервали монотонності.
6. Знайти точки перегину, інтервали опуклості й угнутості графіка функції.
7. За отриманими даними побудувати графік функції. Для уточнення графіка функції іноді корисно визначити точки перетину графіка з осями координат.
Приклад 2.54. Провести повне дослідження функції
та побудувати її графік.
Розв’язання.
1) Знайдемо область визначення функції:
.
2) Функція неперервна на всій осі як елементарна.
3) У графіка цієї функції відсутні асимптоти. Якщо функція неперервна, то відсутні вертикальні асимптоти. При знаходженні похилих асимптот
параметр
не дорівнює скінченному числу:
.
4) Функція не є ні парною, ні непарною:

5) Знайдемо інтервали монотонності та критичні точки функції за допомогою першої похідної.
.
Одержані точки розбивають область визначення функції на такі інтервали:
. Знайдемо знак похідної в кожному з інтервалів.


6) Знайдемо інтервали угнутості та точки перегину графіка функції за допомогою похідної другого порядку.
.
Критичні точки другого порядку
розбивають область визначення функції на інтервали вгнутості. Знайдемо знак другої похідної у кожному з них.

.
Точки перегину функції мають координати:
і
.
7) Знайдемо точки перетину функції з осями координат: при
; при
. Для рівняння
можна методом підбору знайти один корінь
.
Побудуємо схематично графік функції (рис. 2.12).
Рис. 2.12
Приклад 2.54. Провести повне дослідження функції
та побудувати її графік.
Розв’язання. 1) Знайдемо область визначення функції. Необхідно знайти ті точки, в яких знаменник дробу дорівнює нулю і виключити їх. Одержимо
. Функція визначена в інтервалах
.
2) Точки розриву другого роду:


3) Знайдемо асимптоти графіка функції.
а) Вертикальні асимптоти будемо шукати в точках розриву функції. Одержимо:
прямі
та
є вертикальними асимптотами функції.
б) Похилі асимптоти будемо шукати у вигляді
, а невідомі параметри
і
визначимо за формулами (2.23). Одержимо

, тоді
– вісь
– горизонтальна асимптота.
4) Для функції
виконується умова
.
Функція непарна, а її графік центрально-симетричний відносно початку координат.
5) Знайдемо інтервали монотонності та критичні точки функції. Для цього знайдемо першу похідну функції. Маємо:
;
.
Тоді
для всіх
із області неперервності.
Тобто функція спадна на кожному інтервалі області визначення.
6) Знайдемо інтервали вгнутості та точки перегину графіка функції. Для цього знайдемо другу похідну.
Прирівняємо
. Одержимо
;
– критична точка.
Знайдемо знак другої похідної в кожному з інтервалів
.
Маємо
.
На інтервалах
та
графік опуклий, а на інтервалах
та
– вгнутий. Точка
є точкою перегину графіка функції.
7) Знайдемо точки перетину графіка функції з осями координат: при
, при
. Інших точок не існує.
Використовуючи результати досліджень, побудуємо графік функції (рис. 2.13).

|
|
Рис. 2.13
Побудуємо графік функції. Графік перетинає осі координат у точці О(0;0).
Найбільше і найменше значення функції на відрізку
Нехай функція
неперервна на відрізку
. Як відомо, така функція досягає своїх найбільшого і найменшого значень. Ці значення функція може приймати або у внутрішній точці
відрізка
, або награниці відрізка, тобто при
або
.Якщо
, то її слід шукати серед критичних точок даної функції (див. рис. 2.14).

Рис. 2.14
Одержуємо наступне правило знаходження найбільшого і найменшого значень функції на
:
1) знайти критичні точки функції на інтервалі
;
2) обчислити значення функції в знайдених критичних точках;
3) обчислити значення функції на кінцях відрізку, тобто при
або
;
4) серед всіх обчислених значень функції вибрати найбільше і найменше.
Зауваження: 1. Якщо функція
на відрізку
маєлише одну критичну точку і вона є точкою максимуму (мінімуму), то в цій точці функція приймає найбільше (найменше) значення. На рисунку 6
і 
2. Якщо функція
на відрізку
не має критичних точок, то це означає, що на ньому функція монотонно зростає або спадає. Отже, своє найбільше значення функціяприймає на одному кінці відрізка, а найменше — на іншому.
Приклад 2.55. Знайти найбільше та найменше значення функції
на відрізку
.
Розв’язання. Функція може досягати свого найбільшого та найменшого значення або на кінцях відрізка, або у критичних точках, якщо вони знаходяться у середині відрізка. Знайдемо критичні точки функції і розглянемо тільки ті, які потрапляють в інтервал
.
.
Обчислимо значення функції у критичних точках та на кінцях відрізка. Одержимо:
;
;
;
.
Відповідь.
– найбільше значення функції;
– найменше значення функції на відрізку.
ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ
8.1 Частинні похідні і повний диференціал
Функцією двох змінни х називається правило (відповідність), по якому кожній парі чисел
відповідає єдине число
. Множина
– область визначення функції, а
– множина значень функції.
Для функцій двох та багатьох змінних
,
розглянемо частинні похідні.
Частинною похідною функції
по одній змінній називають скінченну границю виду:

де
та
– частинний приріст функції по одній змінній.
Повним диференціалом функції багатьох змінних називається головна лінійна частина приросту функції. Для функції
повний диференціал має вигляд
.
Повний диференціал функції багатьох змінних застосовується до наближених обчислень, вважаючи, що
.
Частинні похідні знаходяться за правилами та формулами диференціювання функції однієї змінної, вважаючи решту змінних сталими величинами.
Частинною похідною n-го порядку функції багатьох змінних по одній змінній називають першу похідну від
-ї похідної.
Приклад 2.56. Знайти частинні похідні другого порядку функції
.
Розв’язання. Знайдемо частинні похідні першого порядку по кожній змінній:

Від кожної частинної похідної першого порядку
та
знайдемо першу похідну по кожній змінній. Це будуть частинні похідні другого порядку і їх буде чотири:

Мішані похідні, які відрізняються порядком диференціювання,
, рівні між собою. Ця умова виконується у випадку їх неперервності.
Приклад 2.57. Знайти
, якщо
.
Розв’язання. Знайдемо частинну похідну функції тільки по
або по
, а потім від неї знайдемо першу похідну по іншій змінній. Одержимо







