Лідерство - один зі складних феноменів, що пов'язаний зі здійсненням владних функцій. Лідерство включає в себе також функції керівництва і управління. Лідер обов'язково спирається на авторитет своєї особистості, тому одна з головних функцій лідерства - це мобілізуюча.
Функції політичного лідера:
1. Об’єднання громадян, усього суспільства навколо спільних цінностей і завдань.
2. Пошук і прийняття оптимальних політичних рішень.
3. Соціальний патронаж, підтримка суспільного порядку.
4. Налагодження політичного контакту та взаємодії влади і широких народних мас.
5. Ініціювання оновлення суспільства й структур влади.
6. Генерування оптимізму й соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію політичних цілей.
7. Легітимація суспільно-політичного устрою.
Якості лідера загальнонаціонального масштабу:
1. Вміння визначити нові цілі та формувати програми, настанови, особливо в умовах, коли старі орієнтири вичерпали себе, суспільство розколоте й поглинуте глибокою апатією.
2. Вміння вселити нації віру й оптимізм, допомогти подолати невпевненість, комплекси неповноцінності та кривди.
3. Здатність творчо використовувати історичний досвід народу й робити висновки з помилок попередніх поколінь.
4. Здатність персоніфікувати фундаментальні цінності нації, риси культури, національний характер, вдачу, бути близьким, зрозумілим і доступним народові.
Розрізняють три рівні політичного лідерства:
1. На рівні малої групи - /інтегруюча, консолідуюча функція/;
2. Лідерство на рівні політичних рухів /інтегративна і прагматична функція/;
3. Лідерство як спосіб організації влади в умовах громадянського суспільства, розподілу влади, а також диференціації соціальних страт /інтегративна і координуюча функція /.
Типологія політичного лідерства
За М.Вебером розрізняють такі основні типи лідерства:
1. традиційне лідерство, яке ґрунтується на вірі у святість традицій /наприклад, старший син монарха після його смерті "законно" ставав монархом/;
2. раціональне легальне або бюрократичне лідерство, яке ґрунтується на вірі у законність чинного порядку і його доцільності;
3. харизматичне лідерство, що ґрунтується на вірі у надприродні здібності вождя, на культі особи.
За стилем розрізняють авторитарне лідерство, яке передбачає одноособовий керівний вплив, заснований на загрозі застосування сили, і демократичне лідерство, яке дозволяє членам групи брати участь у досягненні цілей і в управлінні її діяльністю.
Проблема політичного лідерства виникає лише при наявності певних політичних та громадянських свобод. ЇЇ обов'язковими умовами є політичний плюралізм, багатопартійність, фракційна діяльність всередині парламентів та партій. Результати перших демократичних виборів, проведених у нашій країні, продемонстрували, що виборчі програми претендентів на політичне лідерство не відігравали особливої ролі. Багато людей голосували, навіть не ознайомившись з програмою лідерів. Справа не в пасивності виборців, а у тому, що на теперішній стадії розвитку демократичних інститутів та традицій певні моральні та психологічні якості особистостей кандидатів відігравали для виборців вирішальну роль, більшу, ніж їхні програми та платформи. Соціологічні дослідження показали, що 2/3 виборців голосували саме за кандидатів, визначаючи їх за такими якостями, як чесність, порядність, справедливість тощо. Нині актуальним стає новий тип лідера, від якого залежатиме майбутнє нашого суспільства. Це - загальна ерудиція, спеціальна політична освіченість, професійні політичні якості, спеціальна політична підготовка, моральні якості, чесність, порядність тощо.
