Особливості співпраці молодіжних об’єднань з владними інститутами України

Одним з найактивніших різновидів громадянських об’єднань є молодіжні громадські організації, які і виражають специфічні потреби та інтереси молоді. Вони створюються на добровільних засадах для реалізації довгострокових цілей, мають свої статути і певний рівень організації. Молодіжні громадські організації виступають невід’ємним елементом демократичної політичної системи. Молодіжні об’єднання, реалізуючи свою суб’єктність, виступають як „групи інтересів”. Групи інтересів – добровільні об’єднання з формальною основною структурою, в яких особисті вимоги поєднуються з матеріальною та духовною суспільною користю і які виражають себе всередині своєї організації. Суспільно-політичні рухи відіграють провідну роль у формуванні партійно-політичних структур суспільства, вони виконують функцію індикаторів невдоволення громадян, є компонентом системи груп тиску на центри політичних рішень, інституціоналізованим каналом залучення громадян до політики, засобом сприяння прийняттю оптимальних рішень. За роки існування незалежної України молодіжна проблематика знайшла відображення в постановах уряду (декларація „Про загальні засади державно-молодіжної політики в Україні”, Законах України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про молодіжні та дитячі громадянські організації”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, Укази Президента України про заходи щодо реалізації державної молодіжної політики (1999, 2000,2001 р.р.). Загалом молодіжна політика регламентувалася 52 нормативними актами. Варто виділити 2 типові моделі молодіжної політики в зарубіжних країнах: 1) модель Швеції відзначається чіткою системою управління та ефективним державно-правовим механізмом; 2) модель США позначена турботою держави про соціально незахищені і „неблагодійні” групи молоді та створенням мережі соціальних агентств. Від співпраці молодіжних об’єднань із владними інституціями, визначення їхнього місця та ролі залежать не тільки успіхи нинішніх реформ, а й подальший розвиток України.

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, доповідей І контрольних робіт:

1. Масові суспільно-політичні рухи, їх класифікація.

2. Молодіжний рух.

3. Професійні спілки та їх роль в житті сучасного українського суспільства.

4. Прогресивні та реакційні рухи.

5. Зелений рух.

6. Антивоєнний рух.

7. Феміністський рух.

8. Політичні партії та рухи у світлі “ситуації постмодернізму”.

9. Громадські об’єднання України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Букина М.К., Климов Ю.М., Мотылов В.В. Разум против безумия. Социально-экономические аспекты новых массовых движений. – М, 1987.

2. Вдовченко Л.Н. Альтернативное движение в поисках альтернатив. – М., 1988

3. Воскресенский Г.А. Новые тенденции в политических и социальных процессах на Востоке /левые силы и массовые организации – М., 1991

4. Левичева В.Ф. Неформальные самодеятельные объединения: Социол. очерк. – М., 1989

5. Липсет С. Третьего пути не существует: Перспективы левых движений // Полис. – 1992. №5,6

6. Массовые движения: истоки и политическая роль. – М., 1990

7. Современный мир глазами “зеленых”. – М., 1987

8. Трудящиеся массы и антивоенное движение. – М., 1988

9. Конституція України. – К. 1996.

10. Корнієвський О.А., Якушик В.М. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні. – К., 1997

11. Тимофеев Т.Т. Выводы ХХІ века и дебаты об альтернативах //Полис. –1999. - №6

12. Толпыго А.К. «Красные» на Украине //Полис. – 1999. - №4

13. Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об’єднання України. – К., 1994.

Тема 11

ОСОБИСТІСТЬ І ПОЛІТИКА

 

Зміст:

11.1. Індивід, індивідуальність, особистість - загальна характеристика.

11.2. Передумови включення особистості в політичний процес.

11.3. Фактори й типи політичної активності особистості.

11.4. Політична соціалізація особистості: етапи, моделі.

11.5. Проблема свободи й відповідальності особистості в правовій державі.