Політична ідеологія і психологія. Функції політичної ідеології

Теоретична свідомість – стрижень політичної ідеології, яка є систематизованим, концептуальним відображенням корінних інтересів певної соціальної групи, спільноти, етносу, пов’язаних з боротьбою за владу, її здійснення. Якщо ідеологія входить в сферу знання, то політична психологія являє собою політичні переконання, емоції, вірування, почуття, установки на сприйняття дійсності і відношення до неї. Ідеологія та політична психологія взаємодіють між собою, виявляють вплив один на одного і на політичне життя суспільства. П.Сорокін писав, що ситі і голодні (багаті і бідні) не можуть мати одну і ту ідеологію, що існує функціональний зв’язок між коливанням кривої харчування суспільства та варіюванням ідеології: “Бідні голодні люди не можуть розумно ставитись до влади, а бідне суспільство не може розумно розпоряджатися владою”.

Характеристика політичної психології як нижчого, початкового рівня пізнання політичного життя не означає, що вона є менш важливою частиною політичної свідомості; її особливості дозволяють їй робити суттєвий, а часом і вирішальний вплив на хід політичного процесу. Політична психологія є об’єктивною умовою і основою формування політичної ідеології. Жодна ідеологія не буде сприйнята масами, якщо вона суперечить їх політичній психології. Політична психологія є більш рухливим елементом політичної свідомості, але водночас вона відносно консервативна, оскільки здатна зберігати традиції, звичаї, що віджили. Форми виявлення політичної психології – політичні потреби, інтереси, прагнення, сподівання, воля, політичні відчуття, емоції, настрої, думки, забобони, ілюзії, міфи, звички, навички, традиції, переконання, наслідування тощо. Політична психологія формується в процесі безпосередньої активності громадян на основі їх практичної взаємодії між собою та з інститутами влади. Політичній психології властиві такі особливості: а) вона часто поверхово віддзеркалює політичні події і процеси; б) вона здатна швидко і чутливо реагувати на зміну політичних умов; в) домінуючу роль відіграють чуттєві та емоційні елементи свідомості; г) зазнає впливу різних ідеологій і формується в процесі їх протиборства; д) зорієнтована, як правило, на відбиття не перспективних, а поточних інтересів людей, їх повсякденних потреб.

Політична ідеологія – більш стійкий компонент політичної свідомості. Як правило, вона раціоналізує зміст політичної психології і визначає головну тенденцію практичної діяльності держави, партії. Форми вияву політичної ідеології – політичні ідеї, політичні концепції, соціально-політичні ідеали, політичні гасла, політичні погляди. В політичній ідеології виділяють три рівні: 1) теоретико-концептуальний рівень – формуються головні положення, які розкривають інтереси й ідеали класу, соціальної верстви, нації, держави; 2) програмно-політичний – розробляються програми, маніфести, гасла, що складають ідейно-політичну основу для прийняття політичних рішень, орієнтування та стимулювання політичної поведінки мас; 3) актуалізований – визначається ступенем засвоєння громадянами цілей та принципів ідеології і характером їх втілення у різних формах політичної участі. Функції політичної ідеології:

1) пізнавальна – є системою знань про навколишню політичну дійсність;

2) оцінювальна – сприяє орієнтації у політичному житті, оцінці політичних подій;

3) регулятивна – дає орієнтири щодо участі у політичному житті;

4) інтегруюча – сприяє об’єднанню соціальних груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, настанов;

5) прогностична – створює основу для передбачення змісту та характеру розвитку політичного процесу;

6) нормативна – створює загальноприйнятний образ майбутнього.

Державна ідеологія розробляється теоретиками, ідеологами, котрі мають намір створити загальну основу для відновлюючої діяльності, спрямовану на інтеграцію суспільства. В сучасній Україні ця проблема має важливе значення. Висунуто ряд ідей (національна ідея, розбудова держави), але ця проблема потребує дуже напруженої теоретичної розробки. Треба мати на увазі, що ці цілі можуть бути досягнуті тоді, коли інтеграція суспільства (державна ідея) буде пов’язана з масовою свідомістю.