Соціально-психологічні механізми регулювання політичної поведінки людей. Камуфляж в політиці

Владні структури виробили певні соціально-психологічні механізми регулювання та контролю політичної поведінки людей. Одним з таких механізмів є пропаганда, яка виконує функції: а) розвитку політичної свідомості мас; б) маніпулювання свідомістю. Причому маніпулювання виступає як один із засобів соціального контролю над свідомістю і поведінкою людини на базі перекручених уявлень про дійсність, яке здійснюється шляхом блокування свідомості від дійсності.

Пропаганда здійснюється за допомогою засобів масової інформації, масової культури, реклами. Взаємозалежність як найбільш загальне уявлення влади вбирає в себе протилежні тенденції: від співробітництва, інтеграції, з одного боку, до боротьби, диференціації – з другого. До активних засобів групової інтеграції належать переконання, навіювання.

Важлива роль в маніпулюванні політичною свідомістю належить політичному камуфляжу. Він полягає в маскуванні цілей і реальних мотивів, акцентуванні уваги на псевдоцілях і псевдомотивах. Використовуючись у всіх політичних режимах, камуфляж може мати різні цілі – це маскування реальної цілі, негативне відношення до цінностей, створення певного іміджу партії чи класу. Кожна ідеологія, система, режим створюють свій імідж. Самий розповсюджений спосіб – переконати маси, що порушені їх інтереси. Одним з засобів камуфляжу є розповсюдження образу ворога (“загроза НАТО”, “рука Москви” тощо).

 

Різновиди політичної свідомості в Україні

У процесі подолання тоталітаризму, утвердження демократичного ладу оголився і посилився плюралізм політичних позицій різних груп населення. Не завжди його можна охарактеризувати за допомогою класових, національних чи інших традицій і звичних для нас соціальних ознак. Політична свідомість визначається тими об’єктивними процесами, які відбуваються в різних сферах суспільства. Найважливіші з них є радикальні економічні та політичні реформи, розвиток демократії, широкий спектр політичних та національно-демократичних рухів. Політичну свідомість зумовлюють також кризовий стан економіки, різке падіння рівня життя більшості населення, криза духовності, зростання злочинності тощо. У цілому в політичній свідомості існують такі різновиди: авторитарний, консервативний, ліворадикальний, ліберальний, соціал-демократичний, християнсько-демократичний, анархо-синдикалістський, конформістський. Виявляються і такі типи політичної свідомості, як антисоціалістична, антикомуністична, право- радикальна, реформістська, націоналістична та інші.

Політична свідомість в Україні дуже різнобарвна. Можна зробити висновок, що політична свідомість виступає активним фактором політики передусім через те, що вона здатна випереджувати практику, а отже, прогнозувати політичні процеси. Політична свідомість чинить значний вплив на політичне життя, визначаючи спрямування політичної діяльності різних спільностей, партій, суспільно-політичних рухів та індивідів. Тому вкрай важливо враховувати стан політичної свідомості як суспільства в цілому, так і окремих класів, верств, груп, прагнути до досягнення консенсусу в їхніх політичних позиціях, сприяти формуванню такої політичної свідомості, яка б відображала найбільш суттєві, спільні, життєво-важливі для всього населення інтереси.

 

Національний менталітет

Менталітет – єдність свідомості, інтелекту та розуму, система психічного життя і світогляду людей, що входять до складу конкретної нації (етносу). Менталітет становить більш чи менш складну ієрархію ідей, поглядів, уявлень про світ, людство, про себе (самоідентифікація і самосвідомість), оцінок (рівень свідомості), смаків (підсвідомості), культурних і побутових традицій, засобів виразу думки, що узгоджуються із загальними уявленнями про природу реальності (онтологія), людську природу (антропологія) та історію людства (філософія історії). Менталітет – це спільне “психологічне оснащення” представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у певне світобачення. Воно і визначає, врешті решт, поведінку людини, соціальної групи, суспільства, внаслідок чого суб’єктивний “зріз” суспільної динаміки органічно включається до об’єктивного історичного процесу.

Виділяють два основних типи менталітету: етнічний та національний.

Етнічний менталітет має за основу уявлення про спільну територію проживання, спільну мову, про спільність психічного складу та особливі риси характеру. Ці уявлення виникають в суспільній психіці стихійно і є способом осмислення і оцінювання мотивів поведінки як окремої особистості, так і цілої спільноти, її властивостей і досягнень. На основі осягнення власної етнічної особливості у етнофорів виникають етнічні автостереотипи, тобто специфічні уявлення про свій народ, які при зовнішній об’єктивності опису найчастіше носять ідеалізований характер. Дуже важливим є також врахування умов, що сприяють підтриманню етнічних автостереотипів, адже їхньою функцією є виховання членів суспільства і вироблення відношення до інших етнічних спільнот.

Менталітет нації, на відміну від етнічного менталітету, має етносоціальний характер. Національний менталітет – це сукупність уявлень, традицій і понять представників нації, що дозволяють відтворювати цю єдність людей як ціле і відносити кожного індивіда до даної соціальної спільноти. В основі цього типу менталітету лежать уявлення про духовну єдність, історичну спорідненість, культурну і психологічну самобутність і неповторність нації як державно-політичної, громадянської спільноти. В даному випадку виникають і нові, національні автостереотипи. Вони утворюються завдяки тому, що титульний етнос поширює свої культурні вартості у масштабі держави, підносить їх до рівня національних, легітимізує їх націотворчі чинники, водночас акумулюючи енергію численних етносів, що проживають на території поліетнічної держави, сприймає та легітимізує їх архетипи і вартості, утворюючи консолідовані ментальні образи української нації.

Національний тип менталітету не можна розглядати як вищий порівняно з етнічним. Ці поняття однопорядкові, але не тотожні: національний менталітет частково включає до себе деякі параметри етнічного менталітету. Національний менталітет вміщує в собі рефлексію буття та інтересів поліетнічної політичної спільноти, якою є нація, і консолідує в собі ті ознаки, риси, що притаманні психологічному складові численних різноманітних етнічних груп – складівників нації. Національний менталітет кореспондує суто етнічні риси із загальнозначущими цілями, вартостями, ідеями.

Менталітет як соціально-психологічний чинник розвитку національної держави допомагає доповнити, деталізувати наукову картину соціальної дійсності і пояснити ефективність (чи неефективність) функціонування існуючих соціальних теорій і концепцій. Менталітет є тією метаконструктивною категорією, що об’єднує націю у своїй цілісності, робить її єдиним соціальним організмом, виявляючись у феноменах культури, релігії, духовно-інтелектуальній сфері суспільства. Саме це дає змогу зіставляти менталітет з ідеологією – обидва ці елементи споріднені між собою близькістю до того структурного зрізу духовного феномена, що називається практичною свідомістю.

 

Питання для самоконтролю знань:

1. Дайте визначення політичної свідомості

2. Проаналізуйте зміст і специфіку політичної свідомості

3. Опишіть умови розвитку політичної свідомості

4. Визначте шляхи формування політичної свідомості

5. Чому політична свідомість вважається багатоструктурним і суперечливим явищем?

6. Проаналізуйте різні наукові підходи до вивчення політичної свідомості: гносеологічний, конкретно-історичний, соціологічний

7. Дайте визначення політичної ідеології

8. Опишіть взаємозв’язок між політичною ідеологією та політичною психологією

9. Назвіть форми виявлення політичної психології

10. Проаналізуйте рівні політичної ідеології: теоретико-концептуальний, програмно-політичний, актуалізований

11. Опишіть функції політичної ідеології

12. Опишіть функції політичної пропаганди

13. Дайте визначення камуфляжу в політиці

14. Якими факторами визначається сучасна політична свідомість в Україні?

15. Опишіть різновиди політичної свідомості в Україні

16. Дайте визначення менталітету

17. Охарактеризуйте основні риси національного та етнічного менталітету

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, доповідей І контрольних робіт:

1. Сучасна політична свідомість в Україні.

2. Політична свідомість студентів в Запоріжжі.

3. Міфологізація мислення та політична свідомість.

4. Політичні стереотипи і традиції, догми і забобони, слухи і плітки.

5. Ідеологія і загальнолюдські цінності.

6. Соціалістична ідея: міфи та дійсність.

7. Норми, етика і форми політичної поведінки.

8. Загальні риси політичної поведінки, різновиди і форми.

9. Практика лоббізму. Політичний тероризм. Політика і мафія.

10. Маніпулювання свідомістю мас як метод психологічного соціального контролю.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко: За ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.

2. Скиба В.Й. та ін. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки / Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. – К.: Основи, 1996. – 717 с.

3. Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків: Друкарський центр „Єдінорог”, 2002. – 640 с.

4. Жиро Т. Политология / Пер. с польского. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2006. – 428 с.

5. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник / Під ред. д.ф.н., проф. В.Г. Воронкової. – К.: ВД „Професіонал”, 2007. – 512 с.

6. Алмонд Г., Пауля Дж., Стром К., Дантон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие / Сокр. пер. с англ. А.С. Богдановского, Л.А.Галкиной; Под ред. М.П. Ильина, А.Ю.Мельвиля. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 537 с.

7. Карнієнко Валерій. Політичний ідеал та політична істина //Нова політика. – 2000. - №2.- С.35-42

8. Патнэм Х. Философия сознания: Избранные философские произведения. – М. 1999. – 235с.

9. Воронкова В. Г. та iн.Політологія: (Для студ. ден. і заоч. форм навчання усіх спец. ЗДІА): Учбовий посібник / Воронкова В. Г., Катаєв С. Л., Кіндратець О. М.; ЗДІА. - Запоріжжя: ЗДІА, 2002. - 141 c.

10. Воронкова В.Г. Нація і держава: політологічний аналіз // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука: Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України (31 травня 2001 р.).- Запоріжжя: Просвіта, 2001.- 360 с.

11. Етнос. Нація. Держава: Україна у контексті світового етнодержавницького досвіду / Ю.І.Римаренко, М.М.Вівчарик, О.В.Картунов та ін.; Ю.І.Римаренко (ред.); НАН України, Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького.- К., 2000.- 516 с.

12. Поліщук І. Традиційні настанови політичної ментальності українства // Нова політика.- 2000.- №5.- С.40-44.

Тема 14

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

 

Зміст:

14.1. Політична культура як спосіб і результат діяльності суб'єкта.

14.2. Поняття, зміст, структура і функції політичної культури в суспільному житті.

14.3. Демократична, автократична та тоталітарна політичні культури.

14.4. Громадянська культура.

14.5. Політична культура сучасної України.