Тема: Відповідальність і етика в менеджменті

1. Види відповідальності в менеджменті

2. Поняття етики в менеджменті

 

1. У процесі діяльності оргашзації виділяють п'ять видів відповідальності підприємця та менеджера — юридичну, соціальну, інформаційну, корпоративну та фінансово-економічну.

Юридична відповідальність — дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, яі визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

Інформаційна відповідалъністъ — надання правдивої i чесної інформації засобам масовоі інформації, в рекламні, під час переговорів з партнерами.

Корпоративна відповідалъністъ — відповідальність перед працівниками i засновниками підприємства щодо використання pecypciв (фінансових, матеріальних, трудових, енергетичних, інформаційних тощо), розподілу прибутків, висунення на керівні посади тощо.

Фінансово-економічна відповідалъністъ — це викори­стання «чистих» джерел фінансування, своєчасні виконання договірних зобов'язань i виплата заробітної плати, здійснення обгрунтованого обліку, економічного аналізу тощо.

Соціальна відповідалъністъ — добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства.

Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають переваги i недоліки. Переваги соціальної відповідальності виявляються в забезпеченні стабільного функціонування організації, а також у її здатності впливати на стан, динаміку розвитку суспільства.

Отже, перевагами соціальної відповідальності є:

— забезпечення довгострокових перспектив розвитку суспільства;

— створення можливостей впливу на зміни в суспільстві;

— допомога у розв'язанні соціальних проблем, в тому числі й працівників організації;

— формування норм моралі в організації;

— забезпечення встановлення доброзичливих відносин між підприємцями (менеджерами) та іншими членами сус­пільства тощо.

Водночас соціально відповідальна поведінка організації, менеджера пов'язана з певними проблемами, найістотнішими серед яких є:

а) порушення принципу максимізації прибутку;

б)зростання собавартоста продукції у зв'язку зi збільшенням витрат на соціальні потреби;

в) неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству.

Часто соціальна відповідальність супроводжується невмілим задоволенням соціальних потреб, організацією гучних акцій задля рекламних цілей тощо.

Підприємці та менеджери повинні досягти такого piвня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення (послабления) недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають iз етичних норм підприємців, менеджерів, працівників організації. У кожному суспільстві, колективі вони мають свої особливості.

 

2. Кожна організація функціонує в економічному простоpi, де склалися певнв моральнв цінності, принципи, куль­тура. Тому підприємці та менеджери повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на засадах етики.

Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних i моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення.

Відповідно, етичною поведінкою є сукупність вчинків, дій людей, які відповідають нормам моралі., свідомості, по­рядку, що сформувалися в суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності непоодинокі випадки відхилення від суспільних норм, що розцінюється як неетична поведінка. Вона може бути зумовлена:

- конкурентною боротьбою;

- прагненням великих прибутків;

- невмілим стимулюванням керівників за етичну поведінку;

- недооцінкою етичних норм у суспільстві;

- намаганням досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною;

- неетичною поведінкою партнерів;

- конфліктними, стресовими ситуаціями в організації;

- невдалим підбором та невмілим застосуванням стилів керівництва;

- занадто складною системою розроблення та прийняття рішень в організації тощо.

Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки:

— запровадження етичних норм, які відображають си­стему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації;

—створення комітетів з етики;

—застосування механізмів стимулювання, які б протидіяли неетичній поведінці та вчинкам;

—здійснення соціальних ревізій для з'ясування впливу соціальних факторів на організацію;

—організування навчання етичної поведінки керівників i всього персоналу;

—постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через piзнi інформаційні канали;

—проведения нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

Етична чи аморальна практика ведения бізнесу є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на заса­дах виховання високого рівня культури та навчання ети­кету кожного члена колективу.