Тема: Зовнішнє середовище організації

1. Сутність і характеристики зовнішнього середовища організації

2. Середовище прямої дії (мікросередовище) організації

3. Середовище непрямої дії (макросередовище) організації

4. Міжнародне середовище організації

1. Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо організації умов і чинників, які прямо чи опосередковано впливають на її діяльність.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та прямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище характеризується складністю, мінливістю, взаємозалежністю факторів і невизначеністю.

Складність визначається кількістю факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівнем варіативності кожного з них. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більше факторів.

Мінливість визначається швидкістю зміни сили чи напряму впливу оточення на організації, що вимагає постійного пристосування до нових вимог.

Взаємозалежність факторів - зміна одного фактора спричиняє зміни інших. Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, особливо тих, виробництво яких потребує великих енергозатрат. Це може призвести до послаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Так, значне зростання ціни на газ в Україні може спричинити кризові явища в усіх сферах економіки, однак найважчі — в металургії і хімічній промисловості, оскільки вони є найбільш енергомісткими. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології.

Невизначеність — це відсутність повної і достовірної інформації про стан і тенденції розвитку чинників зовнішнього середовища. Це ускладнює обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спричиняє помилкові дії, вимагає додаткових ресурсів для страхування від ризику.

Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства.

2. Залежно від характеру призначення, конструктивно-технологічних особливостей продукції, яку виготовляє організація, різноманітності її виробничо-господарських зв'язків мікросередовище (чинники, які безпосередньо впливають на організацію) може бути складнішим чи простішим, дуже мінливим чи відносно стабільним.

До суб'єктів мікросередовища організації належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії», законодавство тощо:

1. Постачальники забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми.

2. До посередників належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають виробникам реалізовувати їх товари. Серед них: торговельні посередники, фірми з організації товарообігу (в т. ч.
транспортні підприємства, складські мережі), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

3. Споживачі — це клієнти товаровиробників (споживачі продукції, послуг). Щоб знати кон'юнктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровиробники повинні ретельно вивчати своїх споживачів. Такий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтурних ринках:

—споживчому (товари і послуги для особистого споживання);

—виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

—проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

—державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці);

—світовому, що охоплює всі названі типи клієнтури ринків.

4. До конкурентів належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, який усебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію.

5. «Контактні аудиторії». До них належать державні органи управління та громадські організації. Вони здійснюють регулюючі дії і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції;

- це законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти; місцеві адміністративні органи; профспілкові та інші громадські
організації та об'єднання громадян (асоціації споживачів, підприємців тощо);

— засоби масової інформації (ЗМІ): розміщують статті-замовлення щодо певних аспектів діяльності організації або її представника; це «імідж-інформ^ції», інформації-«кіл ери»;

— місцеве населення: перешкоджає діяльності підприємства, відчувши на собі негативний його вплив (шум, забруднення довкілля тощо), або підтримує — у разі створення ним нових робочих місць, справної сплати податків, участі в доброчинних заходах.

6. Законодавство України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції; урядові декрети і постанови; нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб'єктами, на регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Отже, вплив суб'єктів зовнішнього середовища на організації є потужним і різновекторним, що зумовлює необхідність своєчасного виявлення та оперативного реагування на них, щоб уникнути небезпеки або швидше за конкурентів скористатися новими можливостями.

3. У макросередовищі, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у мікросередовищі. їм притаманний високий рівень варіативності, невизначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб'єкти господарювання.

До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні тощо.

Економічні фактори макросередовища. До них належать: рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; умови і ставки оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів тощо. Нині вагомого значення набула глобалізація — політико-економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими і переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Політичні фактори макросередовища. Вони охоплюють політичну стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі (період трансформації економічних відносин).

Соціокультурні фактори макросередовища. Вони формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливає на прийняття ними управлінських рішень. Наприклад, однією з основних причин повільного здійснення ринкових реформ в Україні є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інс-титуційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями.

Науково-технологічні фактори макросередовища. До них зараховують відкриття, винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високорозвинутих країнах є просто фантастичною. Відбуваться «виштовхування» одних поколінь техніки та технології іншими. Тому керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технологічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій.

Екологічні фактори макросередовища. До цієї групи факторів впливу належать викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного середовища, в якому перебуває підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.

Охарактеризовані чинники є найістотнішими серед чинників непрямої дії. Сила їх впливу залежить від сфери і масштабів діяльності організації, особливостей застосовуваної технології, способів задоволення суспільних потреб тощо. Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

4. Діяльність багатьох сучасних організацій (підприємств, фірм, компаній) не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які пропонують найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а значить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій спростив управління на відстані, і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаціональними.

Особливість дії факторів міжнародного середовищаполягає в тому, що вони охоплюють усі фактори зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де функціонує організація. Проте вони можуть мати суттєві відмінності. Для компаній, які намагаються знайти своє місце у міжнародному розподілі праці, дуже важливо правильно інтерпретувати ці відмінності.

Економічні фактори — це сукупність економічних умов країни, в якій організація здійснює свої операції: загальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, курси валют, рівень інфляції і ставки банківського відсотка, ставки оподаткування, особливості конкурентної боротьби, кількість і якість природних ресурсів тощо.

До законодавчо-політичних факторів належать оптичні ризики, закони, обмеження, квоти, податкова політична нестабільність тощо. Законодавчо-політичне середовище зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в країні. У різних країнах діють різні закони і обмеження, що робить торгівлю або проблематичною, або невигідною.

Соціокультурні фактори охоплюють пануючі в суспільстві системи цінностей, вірувань та життєвих установок. Вони впливають на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Особливо чітко простежуються відмінності в культурі східних і західних регіонів, країн, де домінує мусульманство, і країн із протестантською етикою.

Отже, перспективи бізнесу в інших країнах передбачають розроблення стратегії проникнення на нові ринки з урахуванням особливостей певного ринкового середовища, вміння за необхідності своєчасно вносити поправки в розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику і використовуючи засоби його мінімізації.

Лекція 6