Наявність управління як особливого виду діяльності

Щоб організація могла досягти поставлених цілей необхідно координувати роботу всіх працівників тобто управляти ними. Призначення управління – надати організаційній роботі системності, порядку, передбачуваності, логік, постійності, незважаючи на мінливість і складність середовища в якому працює організація.

 

5. Менеджер — фахівець, який професійно займається управлін­ською діяльністю в конкретній галузі функціонування підпри­ємства.

Американський економіст Генрі Мінцберг, викорис­товуючи метод структурного спостереження, виділив десять управлінських ролей менеджерів, які об'єднав у три групи:

1) міжособистісні ролі:

—номінальний керівник (головна фігура, символ юридичної влади, наділений правом представляти орга­нізацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів);

—лідер (відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих, за підбір кадрів);

—посередник (єднальна ланка в комунікаційних процесах, налагоджувач зовнішніх контактів);

2) інформаційні ролі:

— нервовий центр (приймає, накопичує і аналізує несистематизовану інформацію);

—розповсюджувач інформації (пропонує відібрану необхідну для роботи інформацію підлеглим);

—представник (пропонує відібрану інформацію зов­нішньому світові, діє як експерт у своїй галузі);

3) ролі, що потребують прийняття рішень (завер­шальні ролі):

—підприємець (займається проектуванням і вне­сенням змін у діяльність організації);

—ліквідатор відхилень (коригує дії у разі відхилення від спроектованого сценарію розвитку);

—розпорядник ресурсів (приймає рішення, пов'яза­ні з розподілом ресурсів);

—укладач угод (бере участь у переговорах щодо за­хисту інтересів організації).

Менеджери можуть виконувати всі ролі незалежно від посади.

Особливою є роль підприємця.

Підприємець — це людина, що сама ставить перед собою важливі для неї цілі, готова ризикувати заради їх досягнення, прийма­ючи на себе фінансову, моральну, соціальну відпові­дальність; індивід, що орієнтується на інновації, на процес створення нового.

Виокрем­люють такі види поділу праці управлінців: професійно-кваліфікаційний, функціональний, структурний.

Професійно-кваліфікаційний поділ праці. Він вра­ховує види і складність виконуваних робіт. За цим кри­терієм управлінський персонал поділяють на керівни­ків, спеціалістів, технічних виконавців.

Керівники очолюють колектив. Вони наділені необ­хідними повноваженнями приймати рішення з кон­кретних видів діяльності організації, несуть відпові­дальність за результати її роботи. Саме їх називають менеджерами.

Спеціалісти аналізують інформацію щодо стану орга­нізації та умов її діяльності і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До них належать еко­номіст, бухгалтер, технолог, маркетолог, юрист та ін.

Технічні виконавці обслуговують діяльність спеціа­лістів і керівників, виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і спеціалістів від ру­тинної роботи.

Функціональний поділ праці. Ґрунтується він на формуванні груп працівників апарату управління, що виконують однакові функції менеджменту, зокрема планування (плановий відділ), мотивування (відділ праці та заробітної плати), контролювання (бухгалте­рія, відділ контролю якості) тощо. Очолюють ці служби функціональні менеджери, а до складу їх входять спеці­алісти відповідного фаху.

Структурний поділ праці. Він здійснюється від­повідно до масштабів та сфери діяльності організації і відображає систему ієрархічних відносин у ній. За цим критерієм виділяють керівників трьох рівнів управ­ління: верхнього, середнього і низового.

Керівники верхнього рівня мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність усієї організації. Це директори та їх заступники.

Керівники середнього рівня розробляють плани за­гальних завдань, встановлених вищим керівництвом, вносять пропозиції щодо поліпшення роботи очолюва­ного ними підрозділу та організації загалом, координу­ють роботу керівників нижчої ланки.

Керівники низового рівня (менеджери-контролери) відповідають за виконання виробничих завдань, безпо­середнє використання виділених ресурсів, контролю­ють роботу виконавців, реалізують плани, розроблені на вищих рівнях управління.

Успішна діяльність менеджерів забезпечу­ється:

— створенням ефективних систем і механізмів управління;

— правильним визначенням цілей і пріоритетів у роботі;

— формуванням злагодженого колективу, досягнен­ням взаємодії між працівниками і координацією їх ді­яльності;

— вмілою організацією роботи людей, створенням спонукальних мотивів, забезпеченням розвитку людей, підтриманням їх ентузіазму;

— постійним удосконаленням способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

ЛЕКЦІЯ № 2