Під соціальним трудовим конфліктом зазвичай розуміють різновид конфлікту соціального, стадію максимального розвитку суперечностей між соціальними суб'єктами економічних і трудових відносин, поведінку (соціальних, соціально-професійних, соціально-демографічних, функціональних та інших груп працівників) безпосередньо в сфері трудової діяльності або пов'язаних із нею сферах (розподілу, обміну, споживання тощо).
Як у всякому соціальному конфлікті, в його основі лежать будь-які види боротьби між індивідами, мета яких — досягнення (або збереження) засобів виробництва, економічної позиції, влади чи інших цінностей, що мають суспільне визнання, а також підпорядкування, нейтралізація або усунення дійсного (чи уявного) супротивника. Конфлікт розвивається, як правило, через конфронтацію приватних і суспільних інтересів. При цьому власне конфлікт треба відрізняти від інших форм конфронтації, які можуть бути наслідком: відсутності згоди (наприклад між учасниками дискусії); суперечностей між інтересами (різних груп чи індивідів); колізій (моральних або правових норм); суперництва (наприклад у сфері економіки); змагання (наприклад за звання кращого за професією).
Жодна з таких форм конфронтації сама по собі не є проявом конфлікту, хоча здатна спричинити його виникнення. Соціальний конфлікт — це завжди боротьба, породжена конфронтацією суспільних і групових інтересів (а не індивідуальних). У цьому зв'язку слід відрізняти поняття “трудовий конфлікт” від близьких, але не тотожних понять: “конкуренція”, “суперництво”, “ворожість”.
Конкуренція — особливий тип конфліктів, метою яких є одержання вигоди, прибутку або сприятливого доступу до дефіцитних матеріальних і духовних цінностей. Особливість конкуренції полягає в застосуванні тільки тих форм боротьби, які в даному суспільстві визнані морально-правовими; тобто вона ведеться за правилами “гри” схвалюваними нормативною структурою і культурною системою певного соціуму.
Суперництво характерне демонстрацією індивідами взаємної переваги шляхом досягнення загальнозначущих, престижних цілей. Суперництво — це боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей суспільством, групою, колективом. Об'єктом суперництва бувають кращі соціальні чи професійні позиції, нагороди, оцінка підлеглих, визнання колег або керівництва.
Ворожість — це фіксована психологічна установка, готовність до конфліктної поведінки. Проте не завжди ворожість переростає в конфлікт, так само як не в будь-якому соціальному конфлікті вона мас домінувати. Тому різні типи конфліктів і навіть різні фази того самого конфліктного процесу характеризуються неоднаковим ступенем ворожості відносин сторін одна до одної.
На завершення розгляду теми наголосимо, що соціальний трудовий конфлікт − це стадія максимального розвитку суперечностей між суб'єктами соціально-трудових відносин, поведінка безпосередньо в сфері трудової діяльності чи пов'язаних із нею сферах (розподілу, обміну, споживання тощо).
В основі трудового конфлікту лежить боротьба між індивідами (чи групами) за досягнення (чи збереження) засобів виробництва, економічної позиції, влади чи інших цінностей, що мають суспільне визнання, а також підпорядкування, нейтралізація, усунення дійсного (або уявного) супротивника.
Трудовий конфлікт — складне соціальне явище, що має свою структуру і функції. Структуру утворюють всі учасники — як індивіди, так і групи. До основних функцій конфлікту належать: інтеграційна, сигналізаційна, інформаційна, інноваційна, трансформаційна, стабілізаційна, соціалізаційна. Трудові конфлікти мають як позитивні, так і негативні наслідки.
Вирішення трудового конфлікту — це процес управлінського впливу (у вигляді сукупності способів, методів, форм та ін.) на перебіг трудового конфлікту з метою усунення причин його виникнення і негативних наслідків.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Соціальна взаємодія; види взаємодії: фізична, вербальна: тести як різновид дії; сфери соціальної взаємодії: економічна, професійна, сімейно-родинна, демографічна, політична, релігійна, територіальна; форми взаємодії: кооперація, конкуренція, конфлікт; соціальні відносини – соціальний контакт - соціальна дія - соціальна взаємодія, соціальні відносини; соціальний контроль; елементи соціального контролю – цінності, норми, звичаї, санкції, загальнолюдські цінності; соціальна норма (соціальні приписи та технічні правила; соціальні санкції; девіантна поведінка; типи девіантної поведінки: конформізм, інновація, ритуалізм, ретретизм, заколот.
Контрольні запитання і завдання
1. Визначте сутність поняття „соціальна взаємодія”.
2. Які види взаємодії існують в соціології?
3. Охарактеризуйте сфери соціальної взаємодії.
4. Назвіть та розкрийте форми взаємодії.
5. Розкрийте сутність поняття соціальні відносини.
6. Розкрийте зміст понять „соціальний зв ’язок”, „соціальний контакт”.
7. У чому полягає суть соціальної дії та її мотивів?
8. Розкрийте сутність поняття соціальний контроль.
9. Які головні елементи соціального контролю.
10. У чому полягає сутність соціальної санкції?
11. Розкрийте взаємозв’язок понять „соціальні санкції” та „соціальний порядок”.
12. Поясніть поняття девіантна поведінка.
13. Які типи девіантної поведінки ви знаєте?
ТЕСТИ
Тест 1. Соціальний конфлікт – це:
а. Збройне зіткнення;
б. Сутичка інтересів різних соціальних груп;
в. Протистояння різних політичних сил;
г. Відсутність взаємопорозуміння;
Тест 2. До позитивних функцій конфліктів більшість соціологів відносить:
а. Соціально-діагностичну. б. Надлишково-витратну. в. Дестабілізуючу.
Тест 3. За способом розв’язання конфлікти поділяються на:
а. Відкриті. б. Політичні
в. Насильницькі. г. Приховані.
Тест 4. Глобальні, соціетальні, регіональні, локальні конфлікти – це типологія конфліктів за:
а. Способом розв’язання. б. Наслідками.
в. Мотивацією. г. Масштабами.
Тест 5. Термін “соціологія конфлікту” у науковий обіг впровадив:
а. Г. Спенсер. б. К. Маркс.
в. Г. Зіммель. г. Р. Дарендорф.
Тест 6. З обґрунтуванням нової теорії соціального конфлікту, яка отримала назву конфліктної моделі суспільства, виступив соціолог:
а. К. Боулдінг. б. Л. Козер.
в. Р. Дарендорф. г. Дж. Бертон.
Тест 7. До динамічних показників конфлікту відносять:
а. Наслідки конфлікту; б.Причина конфлікту;
в. Суб’єктів конфлікту; г. Конфліктна взаємодія
Тест 8. Цей метод дозволяє уникнути насильства, зняти гостроту конфлікту, він дозволяє розглянути альтернативні ситуації та прийти до взаєморозуміння. Про який метод розв’язання конфлікту йдеться?
а. Метод переговорів. б. Метод уникнення конфлікту.
в. Метод використання посередництва. г. Метод третейського розгляду.
Тест 9. Яка з наведених стратегій не відноситься до стратегії виходу з конфлікту?
а. Стратегія компромісу. б. Стратегія третейського розгляду.
в. Стратегія домінування. г. Стратегія пристосування.
Тест 10. Умови виходу з конфлікту – запропоноване рішення є конструктивним, часу для переконування опонента обмаль. Яка із стратегій виходу з конфлікту є доцільною?
а. Компромісу. б. Пристосування.
в. Співробітництва. г. Домінування.
