Здоров'я (за визначенням ВООЗ) - це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів. Здоров'я є соціальною цінністю людейта життєдіяльності кожного окремого індивіда.
Приведене визначення підкреслює, що здоров'я зумовлено біологічними процесами в організмі людини, станом самопочуття, світосприйняття, духовності, а також рівнем розвитку суспільства. Воно виявляється як реальність, як здоров'я індивіду, тобто здоров'я кожної окремо людини, і як здоров'я суспільства в цілому.
Здоров'я індивіду значною мірою залежить від самої людини. Це спричиняється, по-перше спадковістю, по-друге способом життя, стереотипами поведінки людини, по-третє соціальними умовами життєдіяльності. Стан здоров'я визначається через виявлення індивідуальних, суб'єктивних відчуттів конкретної людини шляхом клінічного обстеження з обов'язковим врахуванням віково-статевих та індивідуально-типологічних особливостей людини як індивіда та специфіки його статусно-рольових характеристик як особистості. Важливим чинником того чи іншого стану здоров'я є природні та соціальні умови життя конкретного індивіду.
Суспільне здоров'я - це здоров'я соціальних спільностей за їх віково-статевими, професійними, соціально-економічними та іншими ознаками, а також здоров'я всього населення. Складовими суспільного здоров'я є здоров'я індивідів. Однак воно, як цілісність, має нові ознаки, системні якості, що вимірюються соціально-демографічними та медико-статистичними показниками. Такими показниками, насамперед є народжуваність, смертність, дитяча смертність, захворюваність, рівень фізичного розвитку людей, середня тривалість життя тощо. На рівень суспільного здоров'я впливають біологічні, природні та соціальні чинники.
Загальними чинниками суспільного та індивідуального здоров'я в Україні є:
А) По-перше: стан екосоціальної системияк наслідок, насамперед
Чорнобильської катастрофи (так звані "хвороби забрудення");
Б) По-друге: соціально-економічна криза, через що відбувається значне зниження життєвого рівня і погіршення умов життя, спричиняючи фізичне та психічне виснаження (хвороби "неякісного споживання", "порушення санітарно-гігієнічних норм життя", "перевтома" тощо);
В) По-третє: нестабільність суспільства, перехідний його характер призводять до дезадаптації, а звідси зростання нервово-психічпого перевтомлення (хвороби "зворотньої інадаптації"). Все це є свідченням кризового стану індивідуального та суспільного здоров'я в Україні. Оскільки лише людина, як головний суб'єкт соціальної взаємодії, визначає існування суспільства, як специфічної соціальної реальності, а здоров'я є об'єктивною передумовою існування самої людини, то нагальною проблемою сьогодення с невідкладне вирішення проблем охорони здоров'я. Інакше це може призвести до загибелі суспільства як національної спільноти. Лише відродження здоров'я як загальнонаціональної цінності, як на індивідуальному, так і на загальнодержавному) рівні буде сприяти поступу нашого суспільства до загальноцивілізаційних висот.
Фізичне здоров 'я - це природній стан організму, який забезпечує нормальне функціонування всіх органів і систем людини. Якщо добре працюють всі органи і системи, то весь організм правильно функціонує, фізично розвивається.
Психічне здоров’я - стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних виявів і що забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. В понятті "психічне здоров'я" відображені суспільні і групові норми і цінності, що регламентують духовне життя людини.
Соціальне здоров'я - характеристика взаємодії людини і суспільства, воно є критерієм прийняття людиною соціальних норм і цінностей даного суспільства. Соціальне здоров'я визначається прийнятністю цінностей суспільства, дієвістю згідно соціальних норм.
Трансформація вірувань і цінностей відносно здоров'я відбувалася постійно в ході історичного розвитку медичної науки. У свій час ще П. Сорокін, вивчаючи взаємовплив біологічних і соціокультурних явищ, виділяв біосоціологію, що включає біоорганіцистську, дарвіністську, демографічну й інші школи й напрямки. Дослідження, спрямовані на вивчення потреби в здоров'я, у тій або іншій тривалості життя, почали проводитися вперше за рубежем у рамках танатології при вимірі установок до смерті (П. Хендел, А. Толор, В. Мерфі та ін.).
СОЦІОЛОГІЯ ЗДОРОВ'Я
У сучасній галузевій соціології важливе значення має соціологія здоров'я. Однією з основних особливостей даної дисципліни є її міждисциплінарний характер. Становлення соціології медицини й здоров'я тісно пов'язане з досягненнями не тільки медичних наук (соціальна гігієна, епідеміологія, організація охорони здоров'я й ін.) і соціологічних (соціологія родини, соціальна робота, інвайронментальна соціологія, феноменологія й т.д), але й таких, як психологія, семіотика, культурологія, антропологія, економіка й ін.
5. Хворобав соціології
