Соціальна структура й соціальна стратифікація. Причини їхнього виникнення

Соціальна структура суспільства являє собою сукупність стійких і впорядкованих зв'язків між об'єктивно існуючими суспільними класами, соціальними групами й спільностями людей

Соціальна структура суспільства відбиває його диференціацію на групи людей які тією чи іншою мірою соціально відрізняються одне від одного, і систему зв'язків між ними.

Розрізняють соціальну структуру в широкому й вузькому значенні.

У першому випадку вона містить у собі соціальні групи верстви й класи, колективи, соціально-етнічні спільності, професійні, демографічні и інші суспільні групи (молодь, діти, чоловіки й жінки, пенсіонери та ін.). Звідси підрозділ соціальної структури на види класову, націо­нальну, соціально-територіальну, демографічну соціально професійну та ін. Групи, що входять у соціальну структуру в широкому значенні (демографічні, етнічні, професійні, поселенські та ін.), розрізняються між собою не місцем у системі суспільного виробництва, а ознаками статево-вікового, расового, національного, професійного територіаль­ного характеру.

У соціальну структуру у вузькому значенні включають суспільні класи, соціальні групи й верстви, тобто групи людей, що мають власне соціальне становище у суспільстві, займають особливе місце є сис­темі суспільного виробництва, грають певну тільки їм властиву роль у громадській організації праці.

Поряд з поняттям соціальна структура суспільства, використовуєть­ся й поняття соціальної стратифікації.

Поняття «стратифікація» прийшло в соціологію з геології, де воно позначає розташування шарів різних порід по вертикалі Якщо зробити зріз земної кори на певну відстань, то виявиться, що під шаром чорнозему розташовується шар глини, потім піску тощо. Кожний шар скла дається з однорідних елементів. Подібно до цього в соціології страта включає людей, що мають однакові доходи, освіту, владу й престиж.

Соціологія уподібнила будову суспільства будові Землі й розмістила соціальні шари (страти) також по вертикалі. Підставою служать сходи доходів: бідняки займають нижчу сходинку, заможні групи населення — середню, а багаті — верхню.

Теорія соціальної стратифікації пояснює причини й сутність нерів­ності людей у суспільстві. соціального розшарування на бідних і бага­тих, соціальної мобільності — переміщення з одного шару в іншій.

Тривалий час теорія класової побудови суспільства й теорія стратифікації в зарубіжній і вітчизняній соціології протиставлялися В останні ж роки усе більше стверджується положення, відповідно до якого шаровий «зріз» соціальної структури (страти) доповнює й збагачує класовий «зріз», що дає можливість одержати більш повну картину соціальної диференціації за широким колом ознак. Поняття «класи» і «страти» успішно використовуються як у національних, так і в міжнародних порівняльних дослідженнях.

Приналежність до страти має дві складові — суб’єктивну (пси­хологічна ідентифікація з певною верствою населення) і об'єктивну (соціальне входження в певну верству населення).

Соціальне входження в певну верству зазнало відомої історичної еволюції. У первісному суспільстві нерівність була незначною, тому стратифікація там майже була відсутня. Із зародженням рабовласниц­тва нерівність підсилилася. Рабство — форма максимально жорсткого закріплення людей у непривілейованих стратах Касти — довічне за­кріплення індивіда за своєю (але необов'язково непривілейованою) стратою У середньовічній Європі довічна приналежність послабляєть­ся, з'являються стани. Вони мають на увазі юридичне прикріплення до страти. Розбагатілі торговці купували дворянське звання й тим самим переходили в більш високі стани. На зміну станам прийшли класи — відкриті для всіх страт. Відкрита класова стратифікація не знає формальних обмежень переходу з однієї страти в Іншу.