В сучасних умовах є багато моделей соціально-класових структур, до того ж. соціологи дійшли висновку що у сучасному суспільстві ос нова таких структур залишається незмінною, а змінюються лише окремі структурні елементи залежно від культурних, економічних, структурних та інших особливостей кожного суспільства. Основними компонентами соціальної структури сучасної України виступають вищий клас професіоналів адміністраторів, технічні спеціалісти середнього рівня, комерційний клас, дрібна буржуазія, техніки й робітники, які здійснюють керівні функції: кваліфіковані робітники: робітники, які не мають спеціальної кваліфікації, землероби (робітники сільськогосподарських колективів, фермери та ін.); групи інженерно-технічних працівників та рядових службовців, а саме науково-технічна і гуманітарна інтелігенція, студенти, значні групи, які займаються індивідуально-трудовою діяльністю. В основі такої градації лежить так званий об'єктивний підхід, який є передумовою поширення в західній соціології поділу суспільства на страти за їх соціально-економічним статусом Багатоваріантність власності, що складається в Україні не дозволяє залишатися на позиціях попередньої соціальної структури. Очевидно, що в Україні виразніше виявляється тенденція до поглиблення соціальної диференціації, зміни соціального статусу багатьох соціальних спільностей.
Під впливом соціальних і технологічних зрушень відбувається маргіналізація. Тоталітарна ціннісно-нормативна система — класично завершена за своїм характером і добре інтеріорізована мільйонами людей у вигляді стереотипів свідомості і поведінки. Подвійності і лицемірству самої системи, розходженню її рекомендацій для верхів та низів передували двозначність, подвійна мораль, але зовсім не у вигляді протилежних і суперечливих їй ціннісно-нормативних систем. Так системи могли існувати лише потай, латентно, у свідомості й поведінці окремих і переслідуваних соціальних верств. Уже складаються і відкрито декларуються контрасти, протилежні, навіть полярні ціннісні системи, а між ними — ті, що прилягають до них з країв. Це і є прояв маргіналізації суспільства.
Процеси маргіналізації виражаються і s становленні нового соціального прошарку який прийнято називати середнім класом. Середній клас — це, насамперед, високопродуктивні і високоінформовані, ініціативні й заповзятливі працівники це завжди інноваційні типи особистості. Саме інноваційний тип особистості стає суб'єктом технічної модернізації і політичної демократизації Представники інноваційного соціального типу перебувають серед найкваліфікованщих верств робітників, селян, інтелігенції та інших соціальних верств населення, що становлять соціальну структуру суспільства. Зростання ролі середнього класу у співвідношенні соціальних і політичних сил визначає стабільність соціальної системи забезпечує її динамізм. Без середнього класу не відбудеться демократизація суспільства.
За даними, в Україні в сучасних умовах середній клас ще не численний, охоплює близько 20% населення Інші вчені твердять, що середні верстви уже «становлять хребет українського суспільства». Зважаючи на статистику прибутків і шкалу суб'єктивної ідентифікації це справді так. Але не так у реальності, тому що середній клас {високозабезпечений, інформований умілий, діяльний) тільки-тільки формується. До того ж, середній клас формується з двох основних типів традиційний буржуазний різновид і новий середній клас, незалежний та протилежний і бюрократії, і плутократії («нові українці»).
У таких умовах доля демократизації суспільного життя формування суверенної державності України нерозривно пов'язані з долею серед нього класу, з долею «нових українців». Головний сенс радикальних суспільних перетворень полягає в тому, що Україна має увійти в русло загально цивілізаційного розвитку
Швець
