Зміст соціальних взаємодій індивідів може бути відображені їй певною системою категорій (основних понять) соціології, одним з них і є поняття "середній клас", яке увійшло в науковий обіг у 50-60-ті рр. XX ст.
У США та країнах Західної Європи до середнього класу підносять понад 60 % населення, у скандинавських країнах, країнах яскравої соціал-демократичної спрямованості —до 75 % населення.
Концепція середнього класу і є суттєвим елементом теорії постіндустріального суспільства (Дж. Гелбрейт, Р. Арон, 3. Бжезинський).
Функції середнього класу:
• вихователь і постачальник висококваліфікованої робочої сили;
• основний платник податків;
• внутрішній інвестор економіки, економічний донор;
• носій демократизації суспільства;
• стабілізатор суспільства, гарант його політичної міцності, "буфер" між крайнощами в соціальній піраміді - вищими та нижчими верствами.
Деякі "праобрази" цього поняття можна відшукати ще у вченні Аристотеля про середній елемент, який, на думку класика, складають не зовсім бідні, але й не надмірно багаті люди, котрі мають становити фундамент поліса - міста-держави, його міцну основу і слугувати запорукою справедливої та стабільної держави. Саме за ці міркування Аристотеля інколи називають "ідеологом здорового глузду середнього класу".
І все ж таки середній клас як частина суспільства, котра займає проміжні статусні позиції між багатими та бідними, верхами й низами, - це унікальне явище саме XX ст. Середній клас сформувався на Заході під впливом соціально-економічних зрушень і, зокрема, унаслідок науково-технічної революції. Якісні показники та значні кількісні параметри середнього класу не могли не вплинути на сутнісні характеристики суспільства, що його він репрезентує. М. Тетчер назвала таке суспільство "суспільством двох третин", маючи на увазі, що дві третини населення країни живуть добре, а соціальне невдоволення зосереджене в одній третині його.
Для виявлення середнього класу в суспільстві застосовується низка критеріїв (показників). Зазначимо, що нічого спільного з науковим не має так званий "арифметичний підхід", згідно з яким до середнього класу відносять ту частину населення, яка має середні прибутки по країні. Такий спрощений підхід дає можливість знайти середній клас у будь-якій країні світу.
Основні критерії (показники) середнього класу, усталені у світовій соціології:
• рівень економічного прибутку, що дає змогу використовувати високотехнологічні предмети побуту та послуги й забезпечити певний достатній рівень життя;
• характерні складові соціального капіталу: наявність освіти та кваліфікації, що підвищують вартість робочої сили їх носія, загальний рівень культури, що надає можливість виконувати висококваліфіковану працю та мати відповідний соціально-професійний статус;
• економічна поведінка з орієнтацією на ринкову форму господарювання, економічну свободу, самостійність і незалежність;
• соціально-психологічна спрямованість на сімейний добробут, індивідуальний усебічний розвиток особи;
• престиж трудової діяльності, кола спілкування, способу життя, наявність широких соціальних зв'язків, контактів, соціальних взаємодій.
До середнього класу в західних країнах відносять дрібних і середніх підприємців, технічну, військову та гуманітарну інтелігенцію, висококваліфікованих робітників ("білі" й "золоті" комірці), фермерів тощо. У західних демократіях сформувався цілий прошарок - мерітократія (від англ. - заслуга), головні прикмети котрого такі: відсутність спадкового капіталу як первинного; неабиякі власні зусилля для досягнення високих статусних позицій і життєвого успіху - елітна освіта, видатні особисті риси, висока працездатність. Мерітократію часто називають новою елітою, за якою - успіх майбутнього розвитку. Утвердження такого прошарку в Україні перебуває лише на початковій стадії.
Формування середнього класу в Україні за вказаними вище критеріями - справа майбутнього. Для України, як і для інших перехідних суспільств, характерні такі особливості середнього класу:
• Україна переживає початкову стадію формування середнього класу, що перебуває лише в зародку;
• формування середнього класу в Україні відбувалося переважно не шляхом домінування особистісних духовних рис, (професіоналізму, освіченості, працелюбства, вольових устремлінь і власних здобутків), а внаслідок "уміло" проведеної приватизації, доступу до бюрократичних інституцій, що здійснювали роздержавлення тощо;
• для України характерне зведення всієї багатоманітності критеріїв визначення середнього класу до єдиного - економічного. Звідси - наявна ситуація паралельного існування ніби двох середніх класів: один - середній за прибутками, але із сумнівними життєвими та моральними цінностями; другий - загалом відповідає західним критеріям, окрім економічних;
• наявна проблема кількісних параметрів середнього класу. За деякими оцінками, він становить 15 % від усього населення, тому не здатний виконувати роль стабілізатора суспільства, гаранта політичної стабільності;
• специфіка середнього класу в Україні полягає в тому, що він утворюється не на базі розвитку реального виробництва, а переважно від обслуговування класу багатих;
• подальший розвиток середнього класу в Україні пов'язаний з успішними економічними реформами, а також із поверненням у коло середнього класу численної інтелігенції, що і становить осердя останнього в західних країнах.
Піча
