Кореспондентські міжбанківські відносини – це договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України)
Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками. Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.
Наявність широкої мережі кореспондентських рахунків надає можливість банкам:
- звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі;
- додержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;
- рекомендувати партнера як адресата-референта;
- рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;
- включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.
Число банків-кореспондентів повинно відповідати обсягам комерційної діяльності банку.
У кореспондентських відносинах вирізняються А та Б кореспондентів. Про А-кореспондентів йдеться, коли між національним та іноземним банком існують кореспондентські рахунки, як одно- так і на двосторонній основі. Б-кореспонденти не ведуть взаємних рахунків, хоч співробітництво між ними може бути інтенсивним. Тут необхідна для виконання безпосередніх доручень третя кредитна установа, як правило, в країні, у валюті якої має бути здійснена оплата. У межах агентської угоди між банками-кореспондентами типу Б прямі доручення мають бути виконані одразу після їх надходження, без очікування формування відповідного покриття.
Міжнародний кореспондентський рахунок – рахунок, на якому відображено розрахунки, здійснені банком однієї країни за дорученням і за рахунок іншої на основі кореспондентської угоди. Коресп.рахунки за міжнародними розрахунками поділяють на рахунки ностро і рахунки лоро.
Міжнародний рахунок ностро –рахунок, який банк відкриває у своєму іноземну банку-кореспонденті й на якому враховуються всі його витрати і надходження;
Міжнародний рахунок лоро – кореспондентський рахунок з міжнародних розрахунків, який відкривається у вітчизняному банку на ім'я іноземного банку-кореспондента.
Рахунок лоро може бути також кореспондентським рахунком третього банку, відкритим у банку-кореспонденті даної кредитної установи – востро-рахунок (рахунок банку-кореспондента у певній кредитній установі).
СВІФТ (міжнародна міжбанківська організація по валютним і фінансовим розрахункам телексом) є провідною міжнародною організацією у сфері фінансових телекомунікацій. Основними напрямками діяльності є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.
СВІФТ заснували в 1973р. з метою розробки формалізованих методів обміну фін.інформацією і створення міжнародної мережі передачі даних звикористанням стандартизованих повідомлень.
СВІФТ – це акціонерне товариство, власниками якого є банки-члени. Зареєстровано товариство в Бельгії. В Україні першими учасниками СВІФТ стали НБУ, Перший український міжнародний банк, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Приватбанк.
СВІФТ розкриває перед своїми учасниками можливості:
- підвищення ефективності роботи банку за рахунок використання стандартизації та сучасних способів передачі інформації;
- забезпечення надійності при передачі повідомлень (кодування і спеціальний порядок передачі й прийому);
- прямий доступ банків-учасників СВІФТ до своїх кореспондентів, відділень і філій у всьому світі. (звичайне повідомлення може бути доставлено за 20 хв, термінове – за 5 хв; за відправлення спеціальних – стягується спеціальний тариф);
- використання стандартизованих повідомлень, що допомагають подолати мовні бар’єри й зменшити відмінності у практиці застосування міжнародних банківських операцій;
- гарантія безпеки передачі, тобто захист від підробок, втрати інформації та обов’язкова відповідь по всіх платіжних дорученнях і фін.повідомленнях.
Членом СВІФТ може стати будь-який банк, що має у відповідності з національним законодавством право на здійснення міжнародних банківських операцій. Поряд з банками-членами є і дві інші категорії користувачів мережі СВІФТ – асоційовані члени (філіали і відділення банків-членів) і учасники(брокерські і дилерські контори, клірингові і страхові компанії, інвестиційні компанії). Робота в мережі СВІФТ дає користувачам низку переваг:
- надійність передачі повідомлень, що забезпечується побудовою мережі, спеціальним порядком передачі і прийому повідомлень за рахунок резервування кожного із елементів мережі;
- мережа гарантує повну безпечність багаторівневою комбінацією фізичних, технічних і організаційних методів захисту, що забезпечують повне збереження і таємність повідомлень, що передаються;
- скорочення операційних витрат в порівнянні з телексним зв’язком;
- швидкий спосіб передачі повідомлень в будь-яку точку світу;
- так як всі платіжні документи надходять в систему в стандартизованому вигляді, то це дозволяє автоматизувати обробку даних і підвищити в кінцевому результаті ефективність роботи банка;
- у зв’язку з тим, що міжнародний обіг все більше концентрується на користувачах СВІФТ, підвищується конкурентноздатність банків-членів СВІФТ;
- СВІФТ гарантує своїм членам фін.захист, тобто якщо з вини товариства протягом доби повідомлення не досягло адресата, то СВІФТ бере на себе всі прямі і побічні витрати, які поніс клієнт із-за цього запізнення. Головним недоліком СВІФТ з точки зору користувачів є досить дорогий ступ до товариства. Витрати банка по вступу в СВІФТ складають 160-200 тис.дол. США. Це створює проблеми для малих і середніх банків. В якості недоліків можна назвати велику залежність внутрішньої організації від досить складної технічної, скорочення можливостей по користуванню платіжним кредитом, тобто скорочується період між дебетом і кредитом рахунків, на яких відображається даний переказ.
