Валютні операції – сукупність обмінних конверсійних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах.
Угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату отримали назву конверсійних операцій. Конверсійні операції поділяють на угоди з негайною поставкою страхові форвард, опціон, ф'ючерс та свопи. Угоди з негайною поставкою — купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання. Строкові угоди — конверсійні угоди з поставкою обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою строк після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення.
Строкові операції можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку — біржі та поза ними. Умовно строкові операції можна поділити на конверсійні, страхові та спекулятивні.
Форвардні операції здійснюються на банківському ринку. Форвардні операції є угодами з обміну валюти за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але дату валютування відкладено на певний термін у майбутньому. Форвардні угоди укладаються, як правило, на термін до 1 року. Форвардні операції здійснюються за форвардним курсом, який відрізняється від курсу по поточних операціях на величину форвардної маржі; Остання може бути у вигляді премії (або дисконту). Курси валют за строковими операціями, визначені методом премії чи дисконту, мають назву «курси аутрайт». Форвардна валютна угода являє собою негайний нерозривний та обов'язковий контракт між банком і його клієнтом на купівлю/продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укладання угоди, для виконання в майбутньому часі, зазначеному з контракті. Метою застосування форвардних валютних угод вважається страхування від зміни курсів валют або одержання спекулятивного прибутку.
Форварди використовуються здебільшого великими зовнішньоторговельними фірмами для хеджування валютних ризиків їм значно зручніше укласти індивідуальну угоду з банком щодо майбутньої конверсії однієї валюти в іншу.
Ф'ючерсні операції різновид термінових операцій, в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим в момент укладання угоди. Вони здійснюються тільки на біржах, форми та умови контрактів уніфіковані.
• торгівля фінансовими ф'ючерсними контрактами здійснюється голосом на централізованій регульованій біржі:
• контракти надзвичайно стандартизовані, угоди укладаються в конкретні місяці на конкретний обсяг;
• основні цінні напери постачаються через розрахункову (клірингову) систему, а розрахункова палата гарантує виконання контрактів, укладених між її членами;
• термінові фінансові угоди мають бути високоліквідними, у противному разі вони мають тенденцію «вмирати»;
• витрати, пов'язані з укладанням угоди, на ринках, де прийнята практика відкритого оголошення, зазвичай бувають, дуже низькими.
Всі розрахунки за ф'ючерсними угодами здійснюються через клірингову (розрахункову) палату. Вона стає посередником між продавцем і покупцем і гарантом виконання зобов'язань. До початку операції у клірингову палату вноситься певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди. Головною метою таких операцій є хеджування (страхування) поточних активів або зобов'язань від зміни їх цін.
ф'ючерси: торгуються тільки централізовано на біржах з додержанням певних правий за допомогою відкритої пропозиції цін голосом; дуже стандартизовані, торгівля здійснюється на чітко і жорстко визначені інструменти з постачанням у суворо визначені місяці; якщо виконуються, то постачання фінансових інструментів здійснюється через розрахункову палату, яка гарантує виконання зобов'язань за контрактами всіма сторонами. Проте реальної поставки фінансових інструментів по фінансових ф'ючерсах, як правило, не відбувається; дуже просто анулюються, тобто якщо ліквідність ринку того чи іншого ф'ючерса замала, то ф'ючерс просто перестає існувати; вважаються недорогими, оскільки витрати на здійснення торгівлі ф'ючерсами відносно невеликі Цілями застосування ф'ючерсних угод є потреба інвесторів застрахуватися від несприятливих змін цін на ринку спот у майбутньому (операції хеджерів), а також можливість спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення. Чим значніше коливаються ціни на фінансові інструменти, які покладені в основу ф'ючерсного контракту, тим більший обсяг попиту на ці ф'ючерси з боку хеджерів.
Учасниками угоди виступають клієнти і брокери. Зони самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, які випливають з умов угоди, і не несуть відповідальності за зобов'язаннями один одного перед третіми особами.
Ефективність ф’ючерської угоди визначається за принципом «купити дешевше, продати дорожче». Виграшем або програшем учасника угоди є маржа від угоди.
Маржа — це різниця між курсами валют на день відкриття і закриття позиції. Плюсова маржа — виграш.(дохід). Мінусова маржа — програш (збиток). Внесок клієнта для забезпечення контракту вважається початковою маржею.
Валютний опціон – угода, предметом якої є право, а не зобов’язання купити або продати вказану в угоді суму валюти у визначений термін за фіксованою ціною. Опціон надає право купівлі-продажу валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди.
Власник опціона має право, а не зобов'язання, купити або продати (залежно від типу опціона) ту чи іншу кількість фінансових інструментів у визначений час або до визначеного часу в майбутньому. Якщо покупець опціона бажає використати свій опціон, то продавець зобов'язаний виконати його. Для отримання цього права покупець опціона сплачує премію.
Купивши ф'ючерсний контракт, покупець повністю несе ризик несприятливої для нього зміни ціни з необмеженими збитками. У випадку з опціонами якщо ціна товару змінилася у несприятливий для покупця бік, то його ризик обмежений тільки сплаченою ним премією.
Опціони торгуються як на біржі, так і на позабіржовому ринку.
Власник опціону особа, яка придбала опціон і якій надано право купити/продати у зазначений термін певну кількість валюти за обумовленим курсом. Продавець опціону це особа, яка продає право на купівлю опціону або продаж опціон валюти. Ціна виконання опціону -- це ціна, яку власник опціону повинен сплатити, якщо вирішить реалізувати своє право купити продати певну кількість валюти. Внутрішня вартість опціону — це різниця між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання). Оскільки опціон не є обов'язковим для виконання, його внутрішня вартість не може бути величиною від'ємною. Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії. При сприятливому русі цін власник опціону може скористатися правом купити/продати валюту з, умовою опціону, а при несприятливому — ні. У останньому випадку ним буде втрачено суму (премію), сплачену за придбання опціону.
Різновидом форварда є угода свон. Свон – операція, за якої угода про купівлю (продаж)іноземної валюти супроводжується укладанням контругоди про зворотній продаж(купівлю) тієї самої валюти через певний термін.
Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція. Операції «своп» майже повністю усувають валютний ризик. Якщо валюта не може бути куплена або продана, вона може бути отримана або надана у кредит на період «своп». Операції «своп» можуть бути різних видів: відсоткові, валютні, валютно-відсоткові, диференціальні. Операції «своп» з продажем іноземної валюти на найближчу дату з одночасною контругодою на певний термін. Тобто одна валюта продається, а інша купується. Одна з.цих валют може бути національною, хоча це й не обов'язково. Угоди «своп» застосовуються для покриття валютного ризику та отримання можливого зиску у майбутньому. Для міжбанківських відносин угоди «своп» є обміном зобов'язаннями або вимогами, формою страхування від ризиків, диверсифікації та поповнення валютних резервів.
