Валюта –це грошова одиниця, що є засобом обігу в зовнішній торгівлі, ввозі та вивозі капітулу. Розрізняють поняття "національна валюта" і "іноземна валюта".
Під національною розуміється встановлена законом грошова одиниця даної держави.
Іноземна валюта – валюта валюта емітована іноземними державами "резервна валюта". Іноземна валюта, у якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельним операціям і іноземних інвестиціях.
За режимом використання валюта буває:
Вільно конвертована –можливість вільного обміну національної валюти на іноземну, як юридичними особами, так і фізичними, як резидентами, так і не резидентами за всіма видами операцій.
Частково конвертована – національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями;
Неконвертована – валюти, які ні прямо, ні побічно не беруть участь в міжнародних розрахунках.
За відношенням до курсу інших валют: сильна (тверда), слаба (м'яка).
Валютний курс – це співвідношення грошових одиниць різних країн, що впливає на конкурентноздатність товарів, співвідношення експорту та імпорту країн.
Розрізняють реальний та номінальний валютний курс. Реальний можна визначити як відношення цін товарів двох країн, узятих у відповідній валюті. Номінальний показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.
Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися в процесі їх взаємного котирування.
Котирування валют – встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів. Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. Зворотне – визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти.
Існують такі системи валютних курсів:
1. Вільне плавання. Валютний курс формується під впливом ринкового попиту та пропозиції.
2. Кероване плавання. Крім попиту та пропозиції на величину валютного курсу впливають центральні банки країн.
3. Фіксований курс. В основі лежить офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн.
Валютна система – сукупність валютно-економічних відносин, що історично склались на засадах інтернаціоналізації господарських зв’язків та закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права. Розрізняють національну, регіональну та світову валютні системи. Національна валютна система є відносно самостійною.
Світова валютна система – закріплена міжнародними угодами форма організації міжнародних валютних відносин.
Елементи світової валютної системи:
· по статусу валюти-національна валюта, іноземна валюта;
· по відповідності до валютних запасів країни-резервна валюта;
· по режиму використання – конвертована, частково конвертована, неконвертована;
міжнародна валютна ліквідність-здатність країни своєчасно погашати свої зобов’язання.
Еволюція валютної системи.
Першою в історії світовою валютною системою була система, що спиралася на єдині правила обігу золотого грошового товару і відома під назвою системи золотого стандарту або Паризької валютної системи. Паризька конференція в 1867р. визнала золото єдиною формою світових грошей. Золотий стандарт базувався на наступних структурних принципах:
- його основою був золотомонетний стандарт;
- кожна валюта мала золотий вміст.
Різновидами золотого стандарту є:
- золотомонетний стандарт, при якому банками здійснюється вільне карбування золотих монет;
- золото зливковий стандарт, при якому золото застосовувалося лише в міжнародних розрахунках;
- золотовалютний стандарт, при якому поряд із золотом у розрахунках використовувалися і валюти країн, що входять у систему золотого стандарту; він відомий ще як Генуезький, через що іноді відокремлюють Генуезьку валютну систему.
Бреттон-Вудська система. У 1944р. офіційно оформлена на Міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у 1944р. Тут також були засновані МВФ і МБРР.
Валютна система базувалася на наступних принципах:
- установлено тверді обмінні курси валют країн-учасниць до курсу ведучої валюти;
- курс ведучої валюти фіксований до золота;
- центральні банки підтримують стабільний курс своєї валюти стосовно ведучої (у рамках ± 1%) валюти за допомогою валютних інтервенцій;
- зміни курсів валют здійснювалися за допомогою девальвацій і ревальвацій;
- організаційною ланкою системи є МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами-членами принципів МВС, забезпечує валютне співробітництво країн.
Устрій сучасної МВС було офіційно обговорено на конференції МВФ у Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976р. Основні характеристики Ямайської валютної системи:
- система поліцентрична, тобто заснована не на одній, а на декількох ключових валютах;
- був відмінений монетний паритет золота;
- основним засобом міжнародних розрахунків стала вільно конвертована валюта, а також СДР;
- не існує меж коливань валютних курсів. Курс валют формується під впливом попиту та пропозиції;
- центральні банки країн не зобов’язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримки фіксованого паритету своєї валюти. Однак вони здійснюють валютні інтервенції для стабілізації курсів валют;
- країна сама обирає режим валютного курсу, але їй заборонено виражати його через золото;
- МВФ спостерігає за політикою країн в області валютних курсів;
- за класифікацією МВФ країна може обрати наступні режими валютних курсів: плаваючий, фіксований, змішаний.
У 1979р. була створена європейська валютна система – це організаційно економічна форма відносин країн ЄС у валютній сфері, міжнародна регіональна валютна підсистема Ямайської світової валютної системи. Основними принципами даної підсистеми були:
- створення на базі європейської колективної валюти;
- використання золота як реальних резервних активів;
- встановлення режиму валютних курсів на спільному плаванні валют;
- здійснення міждержавного регіонального валютного регулювання.
