Світовий політичний процес та його суб'єкти

Аналіз політики як складного і багатогранного суспільного явища передбачає її вивчення як на внутрішньополітичному, так і на міжнародному рівні. Внутрішня політика вивчається шляхом аналізу її різних напрямів та їх реалізації в межах держави. Міжнародна політика — це взаємовідносини між двома і більше державами, а зовнішня політика — зовнішня діяльність однієї держави. Зовнішня політика держави формується насамперед під впливом внутрішніх факторів. Однак виявляється вона у тісній взаємодії, взаємозалежності з зовнішніми факторами. На міжнародній арені суб'єктом політики є держави, взаємовідносини між якими базуються на засадах або суверенітету, або залежності, підкорення.

Окрема держава монополізує політичну владу всередині країни, а також політику в цілому в даному суспільстві. На міжнародній арені немає єдиного центру світової політики, взагалі там діють рівноправні держави, відносини між якими складаються по-різному.

Що розуміється під міжнародними відносинами? Це сукупність політичних, економічних, дипломатичних, культурних, науково-технічних, військових, гуманітарних взаємозв'язків між державами і групами держав, а також між суспільними рухами та організаціями, які діють на міжнародній арені.

З такого визначення міжнародних відносин маємо, що ці відносини є середовищем, у якому реалізуються принципи міжнародної політики, під якою розуміють цілеспрямовані дії в інтересах суб'єктів, між якими складаються ці відносини, і характер взаємовідносин, що виникають на цих засадах. Для певного державного суб'єкта — це зовнішня політика, оскільки її метою є вирішення завдань, пов'язаних з урегулюванням навколишнього соціального середовища. Французький соціолог і політолог Р. Арон (1905-1983) зазначав, що зміст міжнародних відносин між політичними одиницями становлять відносини між державами, саме міжнародні відносини.

Поняття «світовий політичний процес» означає сукупність дій і взаємовідносин суб'єктів світового суспільства з реалізації власних і спільних інтересів. У політичній практиці і публіцистиці це поняття звичайно є синонімом понять «міжнародна політика», «міжнародні відносини», «світова політика», бо міжнародна політика містить політичний процес, а останній є втіленням і вираженням міжнародної (світової) політики.

Специфіка міжнародної політики і політичного процесу розкривається шляхом аналізу їх структурних елементів, насамперед суб'єктів.

Основним суб'єктом світового суспільства, світового політичного процесу (і міжнародного права) є держава. її політика визначає характер міжнародних відносин, безпосередньо впливає на сутність свободи і рівнів добробуту громадян, на людське життя. Саме за допомогою держави народи і нації організовано представляють свої інтереси на світовій арені.

Держава — єдиний суб'єкт міжнародного процесу, який характеризується суверенітетом. Категорія «національно-державний суверенітет» має два аспекти — внутрішній і зовнішній. Перший аспект означає свободу вибору кожним народом свого способу економічного розвитку, політичного режиму, наявність у державі власного законодавства. Другий аспект передбачає невтручання держав у внутрішні справи одна одної, їх рівність і незалежність. Основою діяльності будь-якої держави на міжнародній арені є національний інтерес, який являє собою усвідомлення і відображення в діяльності політичних лідерів держави її корінних потреб. Відомий американський політолог Г. Моргентау (1891-1967) вважав, що саме концепція інтересу, яка виражена у категоріях сили,

рятує від «моралізованих крайнощів і політичної безрозсудності». Слід розглядати державу як політичну спільність, яка дбає про свої інтереси, що виражається у силовому впливі.

Досягнення балансу сил та інтересів є важливим фактором у забезпеченні стабільності світової політики. До складових сили суб'єктів світової політики (держав) належать: їх військова підготовка та організація, географічне розташування, природні ресурси, промисловий потенціал, кількість населення, якість дипломатії і розвідки, стан моралі, національний характер тощо.

Проте у сучасному світі держави не можуть керуватися вузько зрозумілими національними інтересами і вести мову лише у категоріях сили. Будь-яка держава змушена зважати на інтереси інших країн, поважати їх, що вимагає від держави дотримання певних норм поведінки на міжнародній арені.

З погляду міжнародного права держави є формально рівними в юридичному аспекті, але водночас держави надзвичайно різняться за національною могутністю, до складу якої входять вищезгадані фактори. З урахуванням факторів національної могутності і здатності захистити свій суверенітет розрізняють наддержави, великі держави, середні держави, малі держави та мікродержави. До наддержав належать ті, що мають здатність впливати на умови існування усього людства і володіють силою руйнування планетарного масштабу. Великі держави значною мірою впливають на світовий розвиток, не домінуючи при цьому у міжнародних відносинах. Середні держави впливають на своє близьке оточення. Це відрізняє їх від малих держав, вплив яких є слабким, але вони володіють достатніми засобами для збереження своєї незалежності і територіальної цілісності. Мікродержави, в принципі, нездатні захистити свій суверенітет власними силами.

До провідних суб'єктів міжнародних відносин, які безпосередньо створюються державами, належать їх міждержавні об'єднання — політичні або військово-політичні організації. Серед них: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Ліга арабських держав (Арабська ліга), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація Північноатлантичного Договору (НАТО), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД) тощо.

У межах ООН існує цілий ряд організацій, що функціонують у міжнародних відносинах як структурні елементи, так і як самостійні суб'єкти. Такими організаціями є: Всесвітній банк, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), Організація Об'єднаних Націй в питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародне агентство по атомній енергетиці (МАГATE), Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнародний суд ООН та ін.

Важливу роль у формуванні і функціонуванні міжнародних відносин відіграють неурядові організації, які об'єднують недержавні інститути і громадян різних країн і діють у специфічних галузях. До їх числа належать: Міжнародна асоціація політичних наук, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), Міжнародна демократична федерація жінок (МДФЖ), Всесвітня федерація демократичної молоді (ВФДМ) та багато інших.

Безперечно, що міждержавні відносини мають переважне значення у світовій політиці, бо саме вони створюють правові межі, які визначають позадержавні відносини. Тільки держави мають повноваження укладати угоди, починати і закінчувати війни, вступати в офіційні контакти з іншими державами. Водночас збільшується значення недержавних суспільних організацій, які не замінюють, а доповнюють компетенцію уряду в міжнародних справах. Так, наприклад, транснаціональні корпорації (ТНК) — це спеціалізовані неурядові організації, що значною мірою впливають не лише на економічну ситуацію, але й на політичне життя сучасного світу. Великі ресурси дають можливість ТНК впливати в своїх інтересах на політичну сферу не тільки в країні знаходження, але й у світі в цілому. Наприкінці XX ст. ТНК контролювали 50 % світового промислового виробництва, 65 % зовнішньої торгівлі, 80 % патентів і ліцензій на нову техніку, технології і «ноу-хау». Ядро світової господарської системи становлять приблизно 500 ТНК, які володіють практично необмеженою економічною владою1. 1 Мировая экономика и международные отношения. — 1999. — № 6. — С. 56.

Суб'єктами міжнародних відносин (світового політичного процесу) є держави, міжнародні урядові та неурядові організації, суспільні рухи, транснаціональні корпорації, релігійні об'єднання, народи, етноси, політичні та суспільні лідери.

Провідна роль політики в міжнародних відносинах зумовлена такими факторами:

1. Суб'єкти світової політики володіють колосальними ресурсами і можливостями впливу не тільки на власне політичні, але й на економічні та інші міжнародні процеси. Переконливим прикладом є роки «холодної війни» у XX ст., коли з політичних міркувань над створенням зброї масового знищення людей працювала більшість найкращих умів вчених і технічної інтелігенції планети.

2. Міжнародні відносини мають яскраво виражену тенденцію до глобалізації, ускладнення і розширення, що потребує удосконалення міжнародних політичних механізмів для їх регулювання.

3. Міжнародні політичні відносини суттєво впливають на формування міжнародного порядку, тобто забезпечення нормального функціонування держави та інших міжнародних інститутів.

4. Сьогодні як ніколи гостро постають питання безпеки всього людства, проблеми його виживання. Саме в цьому напрямі концентрується увага світової політики.

5. За допомогою світової політики можливо найбільш ефективно вирішувати складні проблеми світового розвитку, які пов'язані з суперечністю між тенденціями до розширення взаємовідносин народів і держав, з одного боку, і різноманітністю політичних і соціально-економічних систем — з іншого.

Світова політика значною мірою визначає склад сучасного світу. її пріоритети зумовлені необхідністю вирішення спільних проблем, які стоять перед людством і національними інтересами її суб'єктів.