Каналі разподілу можна охарактеризувати по кількості наявних рівней.
Рівень каналу разподілу – це будь-який посередник, який виконує певну роботу по наближенню товару та права власності на нього до кінцевого споживача.
Оскільки певну роботу по наближенню товару виконує і виробник і кінцевий споживач, то сморід також входять до складу каналу розподілу.
Канал нульового рівня (каналом прямого маркетингу) складається з виробника, що продає свій товар безпосередньо споживачам.
3 основних засоба прямого маркетингу:
· торгівля розносячи (фірма "Эйвон" продає домогосподаркам косметику методом торгівлі розносячи);
· посилочна торгівля;
· торгівля через спеціалізовані магазини виробника (фірма"Зінгер" продає свої швейні машини через власну ятір магазинів).
Двохрівневий канал налічує двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками звичайно стають оптовий та роздрібний торговци, на ринках товарів виробничого призначення це можуть бути дистрібьютор або ділер.
Трехрівневий канал включає трьох посередників. Напріклад, в м”ясопереробній промисловості між оптовим та роздрібним торговцями є невеликий оптовик. Невеликі оптовики покупають товари у крупних оптових торговців та перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, в яких крупні постачадьникі не зацікавлені.
Існують канали і з більшою кількістю рівней, але сморід зустрічаються не часто. Чим більше рівней має канал розподілу, тим складніше його контролювати.
Специфіка товару, який реалізується на зарубіжному ринку, зумовлює конфігурацію каналів розподілу. Так, товари народного споживання мають, як правило, найбільш складну та розгалужену структуру у порівнянні з іншими типами каналів разподілу і мають наступні типові конфігурації:
1. виробник-споживач. Такий канал використовують, наприклад, ремісники, що самі безпосередньо продають свої вироби (шкіра, біжутерія) прямо в своїзх майстернях на вулицях. Великі компанії також іноді використовуютьпрямий продажів, який дозволяє їм вивчати ринок і отримувати додатковий прибуток, який сморід часто віддають посередникам. Але в такому випадку виробник повинний приймати на собі виконання функцій маркетингу, що не завжди економічно вигідно.
2. виробник – роздрібний торговець – споживач. Деякі виробники продають свої товари роздрібним торговцям, які перепродають їх кінцевим споживачам. Типові товари, для яких використовується такий спосіб разподілу- автомобілі, фарб, бензину та одяг.
3. виробник – оптовик – роздрібний торговець – споживач. Такий спосіб разподілу особливо привабливий для невеликих виробників, які не взмозі нанімати власних торгових агентів.
4. виробник – агент – оптовик – роздрібний торговець – споживач. Такий спосіб оптової торгівлі найбільш властивий для окремих галузей, наприклад, сільське господарство, де для ведення переговорів щодо укладання догод потрібні фахівці; останні виконують також функції специфічні для таких галузей - сортування та класифікацію продукції по категоріях якості.
Для товарів виробничо-технічного призначення розповсюдженими є прямі постачання товарів від виробника до споживача. Однак у галузях де діють багато невеликих виробників, або покупці суттево віддалені один від одного має сенс залучати посередника.
Тіповімі стали три варіанти:
1. виробник – агент – промисловий користувач;
2. виробник – дистриб’ютор – промисловий користувач;
3. виробник – агент – дистриб’ютор – промисловий користувач.
Каналі розподілу послуг. Більшість послуг поступає безпосередньо від виробника до споживача,це обумовлено самою економічною природою послуги, яка потребує безпосереднього контакту між покупцем і тим, хто надає таку послугу. Однак деякі підприємства сфери побуту використовують посередників. Напріклад, туристичне бюро співпрацюють з агентами по продаж квитків або складанню туристичних маршрутів. Страхові компанії продають свої послуги через страхових агентів
Зворотні канали. Найбільш розповсюджені два зворотніх канали:
- відправка виробів на вторинну переробку
- заміна, ремонт.
