Пояснення до схеми:
Фактором, що одночасно визначає і пропозицію праці (трудових ресурсів), і попит на неї, є заробітна плата. Вона має двосторонній вплив, тому що підвищення її рівня, з одного боку, може спонукати людей пропонувати свою працю у більшому обсязі. З іншого боку, таке підвищення може змусити підприємців скорочувати попит на працю.
За нашою схемою, крім заробітної плати, на пропозицію праці впливає ще чотири чинники. Досягнутий рівень добробуту, якщо він низький, то змушує збільшувати пропозицію праці: продовжувати трудовий стаж, пошуки шляхів додаткового заробітку. До праці залучається все більше жінок і підлітків. Вікова структура населення впливає на збільшення пропозиції, якщо в країні збільшується частка людей працездатного віку, і зменшення, якщо зростає частка непрацездатних (дітей, пенсіонерів).
Освітній та культурний рівень населення, якщо він підвищується, збільшує пропозицію кваліфікованої праці. Традиції певної нації впливають на професіональну структуру зайнятості та на зайнятість жінок у виробництві (є народи, які, наприклад, традиційно займаються сільським господарством; у східних народів, які сповідують мусульманство, є традиція обмеженої участі жінок у виробництві поза межами сім’ї).
Впливовість профспілок проявляється у тому, що вони вбачають сенс своєї діяльності у підвищенні рівня зарплати і тому можуть впливати на пропозицію та попит через цей чинник.
Попит на працю, крім заробітної плати, за нашою схемою, визначається ще трьома факторами.
Якщо сукупний попит (С24) на товари та послуги перевищує пропозицію, то це спричиняє зростання попиту на трудові ресурси. Зрозуміло, що за умов спаду зменшується попит на працю, а економічне піднесення спричиняє його зростання.
Підвищення технічної озброєності праці діє у бік скорочення попиту на трудові ресурси, вивільнення працівників у тих галузях, де відбулося таке підвищення.
Перехід від однієї технології до іншої, якщо новій буде властива інша галузева та професійна структура зайнятості, змінює і структуру попиту на трудові ресурси.
Знаючи основні фактори, які формують попит і пропозицію на працю, доцільно перейти до розгляду теорій, що пояснюють явище безробіття. Кожне з цих пояснень акцентує увагу на одному з факторів.
Пояснення 1. Безробіття виникає через надмірно високу заробітну плату.
Ця думка належить представникам класичної школи, її логіка така: на ринку праці завжди може встановитися такий рівень заробітної плати, який урівноважить попит і пропозицію, забезпечуючи повну зайнятість. Але через певні причини зарплата може зрости. За цих умов підприємці не можуть брати на роботу всіх бажаючих, адже їхні витрати на зарплату збільшуються. Виникає надлишок робітників, тобто безробіття. Це пояснення можна проілюструвати графіком.
Графік 17
Пояснення до графіка:
Рівень заробітної плати Wе є таким, що врівноважує попит на працю (DD) та пропозицію (SS).
Вища заробітна плата W1 збільшить пропозицію праці, але зменшить попит на неї з боку підприємців на величину Q' Q''. Внаслідок перевищення пропозиції над попитом виникає безробіття.
Як бачимо, поява безробіття тут пояснюється порушенням ринкової рівноваги з боку зовнішніх чинників, які впливають на цю рівновагу через заробітну плату. Тому даються і відповідні рекомендації: надлишок пропозиції можна подолати, знизивши заробітну плату.
Класичні уявлення про безробіття конкретизують сучасні неокласики. Вони також виходять з того, що причина безробіття — це завищена заробітна плата, і пояснюють, чому саме виникає це завищення.
Головні причини завищення визначаються трьома чинниками: а) законодавством про мінімум зарплати; б) тиском профспілок під час укладання трудових угод; в) використанням вищої зарплати зайнятих для підвищення ефективності їхньої праці.
Законодавство про мінімум зарплати забезпечує працівникові такий її мінімум, нижче якого підприємець не має права платити. Зокрема, у США контроль за мінімумом встановлений з 1938 р., і цей мінімум у різні роки коливався від 30% до 50% середнього заробітку.
Логіка неокласиків щодо мінімуму така: його існування підвищує витрати підприємця на заробітну плату і скорочує кількість людей, що їх фірма може найняти на роботу.
Тиск профспілок під час укладання трудових угод проявляється у тому, що намагання встановити зарплату на завищеному наперед фіксованому рівні виключає дію ринкових механізмів рівноваги. А оскільки питання про те, скільки людей найняти, вирішують підприємці і виходять вони з правила: граничний продукт праці не повинен бути меншим за граничні витрати на оплату праці, то вища зарплата зайнятих обертається скороченням зайнятості.
Частка працівників, що об’єднані у професійні спілки, у різних країнах різна. У США на середину 80-х років у профспілки входило 20% зайнятих, у Канаді — 40%. Об’єднання німецьких профспілок — Спілка спілок — охоплює 90% усіх працюючих.
Неокласики наголошують, що навіть там, де працівники не об’єднані у профспілки, вони постійно чинять тиск у бік підвищення рівня заробітної плати. Підприємці, щоб запобігти профспілковому об’єднанню, самі підвищують зарплату.
Ефективність підвищення зарплати ґрунтується на тому, що висока зарплата змушує працювати ефективніше. Ця теза обґрунтовується тим, що: а) для країн з низьким рівнем розвитку вища зарплата дає змогу не лише харчуватись, а й повніше задовольнити інші потреби; б) для розвинутих країн вона скорочує плинність кадрів, протидіє бажанню працювати менш інтенсивно і так званій негативній селекції (при зменшенні зарплати з роботи йдуть кращі, а залишаються гірші).
Із неокласичних уточнень щодо пояснення безробіття природно випливає висновок про те, що для його обмеження необхідно обмежити ті чинники, що зумовлюють зростання зарплати, зокрема високу гарантованість отримання робітником певного заробітку з боку держави та профспілок.
Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит на товари та послуги.
Це пояснення належить Дж.М.Кейнсу і представникам Стокгольмської школи, які шукали глибинні корені явища безробіття у сукупному попиті (С24). Сукупний попит складається з елементів сукупних витрат (С25), якими, як ми вже знаємо, є C (споживчі витрати), G (державні витрати), I (інвестиційні витрати) та X (витрати іноземців). Сукупна пропозиція тотожна валовому внутрішньому продукту (ВВП). (В2)
Для тлумачення цього пояснення скористаємося графіком.
Графік 18
Пояснення до графіка:
Графік відображає, що збільшення ВВП (перехід від Q0 до Q1) передбачає зростання попиту (DD до D1D1). Пропозиція зображена лінією OS. Кожна точка лінії OS рівновіддалена від осей.
Визначальна роль у зрушеннях попиту (лінія DD) належить споживчим витратам, оскільки всі інші елементи витрат (витрати держави, підприємців на інвестиції та іноземних споживачів) у межах короткого періоду мало змінювані. Зокрема, величина державних витрат (G) залежить не від того, який кінцевий продукт створено у певному році, а від змін фінансової політики.
Рівновага, як це показано на графіку, досягається при обсязі виробництва у точці Q0. Але досягнення рівноваги попиту і пропозиції ще не гарантує того, що саме у цій точці забезпечується повне використання всіх ресурсів, зокрема ресурсу праці. Цілком імовірно, що при повному їх використанні виробництво мало б досягти точки Q1. Саме через цю невідповідність виникає так званий розрив безробіття.
Пояснюючи таким чином безробіття, прихильники цього напряму пропонували для його подолання здійснювати державні заходи, які б стимулювали попит: збільшувати державну допомогу малозабезпеченим, знижувати податки тощо. Це давало б змогу, якщо користуватись для пояснення попереднім графіком, зрушувати лінію сукупного попиту вгору до тієї позиції, де сукупний попит забезпечить реалізацію продукту, створеного при повному використанні всіх ресурсів, передусім — праці.
Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучкість ринку праці, а саме через його нездатність швидко реагувати на зміни у попиті на працю (трудові ресурси).
Автори цього пояснення (його можна визначити як “структурне”) виходять з того, що ринок праці — явище динамічне.
На ньому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких працівників, а лише з певною кваліфікацією та на певних територіях. Для досягнення відповідності між робочими місцями і працівниками останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду або переїхати на нове місце проживання. Проілюструємо явище структурного безробіття схемою.
Схема 55
Пояснення до схеми:
На схемі подані три стовпчики, кожний з яких відображає певну структуру: перший — структуру попиту на працю до технологічних змін у виробництві; другий — структуру пропозиції праці; третій — структуру попиту на працю після технологічних змін.
Між першим та другим стовпчиками існує структурна відповідність, тобто кваліфікаційна структура попиту і пропозиції збігаються.
Між другим та третім стовпчиками є структурна невідповідність. Це означає, що в умовах нових технологій виникла потреба в іншій структурі зайнятості. У нашому випадку попит на працівників вищої кваліфікації зріс із 30% до 40% і відповідно зменшився щодо працівників середньої кваліфікації. Така ситуація спричиняє появу структурного безробіття.
Структурному поясненню безробіття відповідають рекомендації щодо його обмеження. Прихильники такого пояснення пропонують: вивчати ринок праці і широко інформувати населення про його стан і тенденції, забезпечувати гнучкість системи освіти, створювати мережу закладів для перекваліфікації працівників, забезпечувати в разі потреби зміну місця роботи та проживання через державну допомогу та податкові пільги тощо.
Пояснення 4. Безробіття виникає тому, що нагромадження капіталу (К1) створює передумови зростання технічної озброєності праці, відповідно, зменшується попит на робочу силу.
Це пояснення, розроблене в марксизмі, ґрунтується на ідеї (вона дістала назву “загального закону капіталістичного нагромадження”), що зростання багатства капіталістичного суспільства є одночасним погіршенням становища пролетаріату. Одним із проявів цього погіршення є зростання безробіття. К. Маркс вважав, що технічний прогрес спонукає власника капіталу спрямовувати дедалі більшу його частину в засоби виробництва і дедалі меншу — в робочу силу. Але “вин ним” у цьому є не технічний прогрес, а характер виробничих відносин. Звідси робився висновок: подолати безробіття можна, лише позбувшись капіталістичних відносин. Таке соціально політичне забарвлення навряд чи допомагає у тлумаченні сучасної ринкової економіки.
Якщо повернутися до нашої першої схеми і співвіднести фактори попиту і пропозиції на ринку праці з поясненнями причин безробіття, то можна переконатися, що кожне з пояснень спирається на якийсь один фактор. Так, класичне пояснення акцентує увагу на заробітній платі, кейнсіанське — на попиті на товари і послуги, структурне — на динамічному впливі технології виробництва на ринок праці, марксистське торкається проблеми технічної озброєності праці. Яке з цих пояснень є правильним? Навряд чи в даному випадку можна було б дати однозначну відповідь. Усе залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття у період циклічного спаду виробництва, то, безперечно, слід звернутися до кейнсіанського пояснення. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то треба згадати структурне пояснення і висновки, що з нього випливають. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то не варто забувати про можливий зв’язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості (класичне пояснення).
Досі ми виходили з того, що безробіття — це внутрішньо однорідне явище. Насправді ж серед тих, хто не має у певний момент роботи, треба розрізняти людей, що втратили її через загальний економічний спад, через структурну перебудову галузі або ж через те, що за власним бажанням шукають нового місця роботи. Відповідно, визнають існування циклічного (кон’юнктурного), структурного та фрикційного безробіття.
Схема 56
Види безробіття
Пояснення до схеми:
Циклічне безробіття виникає у фазі спаду виробництва, коли скорочення попиту на товари і послуги зумовлює скорочення попиту на працю. Нагадаємо, що, аналізуючи фазу кризи при розгляді економічного циклу, ми називали серед її рис і безробіття. Криза реалізації, скорочення попиту на товари і послуги викликає скорочення попиту на працю.
Структурне безробіття виникає через зміни у технології виробництва і в структурі споживчого попиту, в зв’язку з чим зменшується потреба в одних професіях і з’являється потреба в інших. Найдовшу історію технологічних революцій, відповідно структурних перебудов, має Великобританія. З1760 р. вона пережила вік заліза, сталі, алюмінію, пластику, еру парової та електричної енергії та еру електроніки. Розраховано, що в кожний момент 30% зайнятості забезпечували молоді галузі, тобто ті, яким ще не виповнилось 25 років.
Фрикційне безробіття виникає у зв’язку із постійною плинністю трудових ресурсів. Масовим явищем є зміна роботи за власним бажанням, а також через сезонність певних робіт. Крім того, постійно з’являються нові пропозиції з боку тих, хто тільки що закінчив навчання, тощо. Отже, частина людей постійно перебуває між роботами. Фрикційне безробіття є необхідним, а часом і бажаним, оскільки воно сприяє раціональному розподілу і використанню трудових ресурсів. У науці про управління сформовано уявлення про те, що коли людина залишається на одному і тому ж робочому місці більше певного часу (5 років), то це спричиняє зниження її віддачі. Для збереження зацікавленості у роботі рекомендують переміщення працівника. Навіть з цих позицій фрикційне безробіття є виправданим.
Зрозуміло, що кожен вид безробіття передбачає особливі заходи.
Заходами, спрямованими проти циклічного безробіття, є все те, що запобігає спаду виробництва і що, за рекомендаціями кейнсіанців, може стимулювати сукупні витрати і сукупний попит.
Дії проти структурного безробіття полягають у запобіганні невідповідності між структурою пропозиції праці та попиту на неї з урахуванням появи нових галузей і виробництв.
Фрикційне безробіття може бути скорочене за рахунок спрощення процедур найму на роботу, кращої інформованості про можливості працевлаштування тощо.
Проблема безробіття набуває дедалі більшої актуальності в Україні. Можна передбачити, що вона стане ще гострішою. За часів соціалістичного господарювання в Україні, як і в інших соціалістичних країнах, безробіття існувало у прихованому вигляді. Держава штучно підтримувала повну зайнятість, яка була неефективною і важким тягарем лягала на суспільство, гальмуючи його розвиток. Нині складається інша ситуація: падіння виробництва та значний дефіцит державного бюджету у 90-х роках ХХ ст. змусили державу відмовитись від утримання частини працівників державного сектора, почалися скорочення. Але створення нових робочих місць йшло надто повільно, по-перше, тому що повільно створювався інший (недержавний) сектор економіки, який би міг надати роботу вивільненим працівникам. По-друге, Україна не має досвіду активної політики держави у сфері працевлаштування, в організації служб зайнятості.
Офіційний рівень безробіття, який визначається відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”, відображають показники:
1997 р. — 2,3%
1998 р. — 3,7%
1999 р. — 4,3%
2000 р. — 4,2%
2001 р. — 3,7%
Наведені дані, за оцінкою фахівців, є заниженими, оскільки до безробітних, за Законом, відносять лише громадян працездатного віку, що зареєстровані у службі зайнятості.
Дещо за іншою методикою розраховується кількість безробітних фахівцями Міжнародної організації праці (МОП). Зокрема, вони вважають безробітними осіб віком від 15 до 70 років, зареєстрованих та незареєстрованих службою зайнятості, які шукають роботу або намагаються організувати власну справу.
За даними МОП, показники безробіття в Україні були такими:
1997 р. — 8,9%
1998 р. — 11,3%
1999 р. — 11,9%
2000 р. — 11,7%
Основними причинами безробіття, за даними соціологічних опитувань, були вивільнення у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією підприємств та скороченням штатів, звільнення за власним бажанням у пошуках вищого заробітку, неможливість працевлаштування після закінчення навчального закладу.
На підставі даних соціологічних опитувань та аналізу офіційної статистики можна зробити висновок про те, що в Україні у 90-х роках ХХ століття одночасно існували усі три види безробіття: циклічне (кон’юнктурне), спричинене скороченням виробництва і робочих місць, структурне, викликане закриттям частини підприємств у зв’язку зі зміною структури економіки, фрикційне, викликане плинністю кадрів.
Протидією скороченню зайнятості в Україні, так само, як і в інших країнах постсоціалістичного розвитку, мають стати заходи, спрямовані на:
підтримку малих та середніх підприємств, сектора самоорганізації населення, фермерства;
збереження робочих місць на державних підприємствах шляхом їх реорганізації;
організацію підготовки кадрів відповідно до реальних потреб у робочих місцях;
створення умов для переходу працівників до нових сфер діяльності та для роботи в інших місцях (соціальна та територіальна міграція).
Підсумки теми
ü Явище безробіття може бути оцінене такими показниками, як рівень та тривалість безробіття.
ü Причиною безробіття є порушення відповідності між попитом і пропозицією на ринку праці. У свою чергу, існує сукупність чинників, що визначають пропозицію (рівень заробітної плати, вікова структура населення, освітній і культурний рівень, попередньо досягнутий рівень споживання, впливовість професійних спілок) і попит (рівень заробітної плати, попит на товари та послуги, технічна озброєність праці та технологія виробництв).
ü Існують чотири пояснення безробіття: 1) класичне (неокласичне), що акцентує увагу на впливі рівня заробітної плати; 2) кейнсіанське, що виходить із недостатності сукупного попиту на товари та послуги як причини скорочення попиту на працю; 3) структурне, що вивчає вплив змін у технологічному способі виробництва на зайнятість; 4) марксистське, що звертає увагу на невідповідність нагромадження капіталу і попиту на робочу силу.
ü Безробіття буває циклічним, структурним та фрикційним. Кожний вид потребує особливих заходів щодо його стримування.
МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ІЗ ТЕМИ
Ø Розуміючи природу безробіття та усвідомивши необхідність таких його форм, як фрикційне та структурне, ви без фаталізму та надмірного песимізму сприйматимете інформацію щодо рівня безробіття.
Ø Знаючи інструменти та організаційні заходи, до яких вдаються для того, щоб обмежити безробіття, ви зможете своєчасно скористатися ними.
Контрольні запитання та завдання
1. Чи можна уявити ринкову економіку, де б абсолютно було відсутнє безробіття в усіх його формах? Якщо ви вважаєте, що не можна, то оберіть із нижче наведених відповідей ті, які ви вважаєте найобґрунтованішими:
а) якби не було безробіття, то це б виключало конкуренцію працюючих і ринкова економіка втратила б один із своїх важливих важелів;
б) принаймні фрикційне безробіття має існувати завжди;
в) ринкова економіка має свої недоліки; безробіття — один із них;
г) там, де можуть бути недовикористані засоби праці (З12), має бути і недовикористана праця.
2. Нехай кількість зайнятих в економіці становить 16 501 тис. осіб, а безробітних — 1420 осіб. Розрахуйте рівень безробіття. Відомо, що рівень безробіття при такому самому рівні працездатних у країні досяг 9,4%. Якою стала кількість безробітних за нових умов?
3. Яке безробіття (циклічне, структурне чи фрикційне) може виникнути у кожній з наведених ситуацій:
а) відбулося закриття шахт у зв’язку із скороченням видобутку;
б) ускладнена процедура працевлаштування на новому місці;
в) погіршився загальний стан економіки і розпочалося скорочення виробництва;
г) у сільськогосподарському виробництві запроваджуються технології, які ґрунтуються на комплексній механізації праці.
4. Організуйте соціологічне опитування у своєму класі, групі, скориставшись такою формою опитування.
1) Скільки місяців протягом останнього року ваші батьки мали роботу?
2) Якщо вони якийсь час не працювали, то з якої причини?
3) Чи задоволені ваші батьки своєю роботою?
4) Якщо ні, то де б вони бажали працювати (сектор економіки, галузь, установа, регіон).
На підставі отриманих відповідей спробуйте розробити рекомендації щодо реформування ринку праці.
Розрахуйте показник тривалості безробіття для батьків учнів вашого класу (групи).
ТЕМА 4.5
