Норма часу – це кількість робочого часу, достатнього при даних засобах праці для виробництва одиниці доброякісної продукції, виконання роботи робітником відповідної професії та кваліфікації, який працює в умовах раціональної організації праці та виробництва. Норми часу виражаються в людино-секундах, людино-хвилинах, людино-годинах, людино-змінах, людино-днях у розрахунку на одиницю продукції чи роботи.
Вивчивши усі елементи затрат робочого часу, можна визначити, що склад норми часу можна подати у вигляді:
Нч=Тпз+То+Тдоп+Торг+Ттех+Твоп+Тпт
Усі затрати робочого часу (крім підготовчо-заключного) визначаються на прийняту для розрахунку одиницю роботи і становлять штучний час (Тшт), куди входять такі елементи:
Тшт=Топ+Тоб+Твоп+Тпт.
Таким чином, норма часу складається з двох основних частин – підготовчо-завершального і штучного часу:
Нч=Тпз+Тшт.
На підприємстві необхідно знати повні затрати на виробництво продукції, тобто калькуляцію затрат. З цією метою розраховують штучно-калькуляційний час, куди, крім штучного, входить частина підготовчо-заключного часу, що припадає на одиницю продукції:
Тшт-к =Тшт + Тпз/ п,
де п –кількість виробів у партії (завданні).
Норму часу на виготовлення всієї партії виробів або всього виробничого завдання визначають за формулою:
Тпарт=Тпз+Тшт´ п або Тпарт=Тшт-к´ п.
Норма виробітку – кількість доброякісної продукції, яку повинен виробити робітник відповідної спеціальності і кваліфікації при даних засобах праці за умов раціональної організації праці та виробництва. Норма виробітку є величиною, оберненою до норми часу і виражається в натуральних одиницях виміру за формулою:
Нвир = Тзм / Нч.
У випадках, коли Тпз, Тоб, Твоп нормуються на зміну, норму виробітку можна обчислити за формулами:
Нормою обслуговування називають кількість одиниць суб’єктів праці, які одночасно обслуговуються одним або групою виконавців протягом визначеного регламентованого часу.
Для розрахунку норм обслуговування, необхідно визначити норму часу обслуговування.
Норма часу обслуговування – це кількість часу, що необхідний за певних організаційно-технічних умов на обслуговування протягом зміни обладнання, квадратного метра виробничої площі і т. ін. та визначається за формулою:
де Но – норма обслуговування;
Нч.о – норма часу на обслуговування одиниці обладнання, одиниці виробничої площі;
К – коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій, які не враховані нормою часу, а також часу на відпочинок і особисті потреби.
Різновидом норм обслуговування є норма керованості (число підлеглих), яка визначає чисельність працівників і число структурних підрозділів, які припадають на одного керівника.
Під нормою чисельності працюючих розуміють чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, яка необхідна для виконання виробничого завдання.
Норми чисельності працюючих визначаються за формулами:
де Нч – норма чисельності;
О – загальна кількість одиниць обладнання, що обслуговується;
Но – норма обслуговування.
На основі норм праці інколи працівникам можуть встановлювати нормовані завдання.
Нормативи для нормування праці – це вихідні величини режимів роботи обладнання, затрат праці і часу перерв у роботі, розроблені на основі заздалегідь проведених дослідженнях і призначені для багаторазового використання при розрахунку конкретних норм праці стосовно визначення організаційно-технічних умов.
За змістом нормативи по праці підрозділяються на: нормативи режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, темпу роботи, чисельності.
тема 8. ПРОДУКТИВНІСТЬ і ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.
На рівень продуктивності праці підприємства впливають:
ü рівень екстенсивного використання праці;
ü рівень інтенсивного використання праці;
ü техніко-технологічний стан виробництва.
Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:
,
де В – виробіток,
ОВ – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг),
ФРЧ (ЧП) – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (визначається фондом робочого часу на виробництво певної продукції або чисельністю працівників, що виготовляли дану продукцію).
На підприємстві виробіток може визначатись різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:
.
Технологічна трудомісткість (Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування (То) визначається витратами праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість (Тв) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу і визначається за формулою:
Тп = Тт + То + Ту = Тв + Ту
До загальних вартісних показників продуктивності праці на підприємстві відносять:
ü Валову продукцію в поточних або співставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць); валова продукція по галузі — це сума показників валової продукції всіх промислових об’єднань і самостійних підприємств галузі.
ü Товарну продукцію в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
ü Реалізовану продукцію в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
