Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«нанн€ та його структура. буденне й наукове п≥знанн€, знанн€ емп≥ричне та теоретичне




 

” чому пол€гаЇ р≥зниц€ м≥ж буденним ≥ науковим п≥знанн€м?

1. буденне п≥знанн€ водночас Ї ≥ формою практичноњ д≥€льност≥, воно безпосередньо вт≥лено в нењ. Ќаукове п≥знанн€ в≥докремлене в≥д практичноњ д≥€льност≥. ¬оно зд≥йснюЇтьс€ спец≥ально п≥дготовленими групами людей, €к≥ дос€гли певного р≥вн€ знань, навичок, розум≥нн€, виробили в≥дпов≥дн≥ св≥тогл€дн≥ та методолог≥чн≥ установки з приводу своЇњ профес≥йноњ д≥€льност≥.

2. вони в≥др≥зн€ютьс€ також за обс€гом, методами ≥ засобами досл≥дженн€, ступенем обірунтованост≥ знань. Ќа в≥дм≥ну в≥д буденного п≥знанн€ наука маЇ справу не т≥льки з реальними, а й ≥з так званими абстрактними, ≥деальними об'Їктами. ÷е обумовлюЇ на€вн≥сть у науц≥ специф≥чних засоб≥в опису об'Їкт≥в, њх досл≥дженн€.

3. засобом буденного п≥знанн€ виступаЇ наша "природна" мова, знар€дд€ прац≥. Ќаука виробл€Ї засоби емп≥ричного ≥ теоретичного досл≥дженн€: вим≥рювальн≥ прилади, мову науки, €ка м≥стить спец≥альн≥ правила формуванн€ визначень, висновк≥в, доказ≥в.

4. ц≥ види п≥знанн€ в≥др≥зн€ютьс€ також ≥ за ступенем проникненн€ у суть природних ≥ сусп≥льних €вищ. якщо наука - це система обірунтованого, достов≥рного знанн€, то буденне п≥знанн€ И сукупн≥стю фрагментарних знань, здогадок, рецепт≥в народноњ мудрост≥, €к≥ Ї результатом практичного досв≥ду покол≥нь, воно ф≥ксуЇ в основному зовн≥шн≥ зв'€зки м≥ж €вищами. ƒостов≥рн≥сть цих знань встановлюЇтьс€ в ход≥ повс€кденноњ практики. ≤ навпаки, наукове знанн€ проходить через особлив≥ процедури доведенн€, обгрунтуванн€, перев≥рки через експерименти ≥ т≥льки пот≥м широко запроваджуЇтьс€ в практику.

” структур≥ наукового п≥знанн€ виокремлюютьс€ емп≥ричний ≥ теоретичний р≥вн≥.

” найб≥льш загальному розум≥нн≥ емп≥ричне досл≥дженн€ Ї знанн€м про €вище, а теоретичне - про його сутн≥сть. ≈мп≥ричне досл≥дженн€ - це такий р≥вень наукового п≥знанн€, зм≥ст €кого головним чином отримано з досв≥ду, ≥з безпосередньоњ взаЇмод≥њ людини з об'Їктивною д≥йсн≥стю. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ зд≥йснюЇтьс€ спостереженн€ об'Їкт≥в, ф≥ксуютьс€ факти, провод€тьс€ експерименти, встановлюютьс€ емп≥ричн≥ сп≥вв≥дношенн€ та законом≥рн≥ зв'€зки м≥ж окремими €вищами.

“еоретичний р≥вень наукового п≥знанн€ Ї б≥льш високим ступенем досл≥дженн€ д≥йсност≥, де об'Їкт постаЇ з боку тих його зв'€зк≥в ≥ в≥дносин, €к≥ недоступн≥ безпосередньому чуттЇвому вивченню. Ќа цьому р≥вн≥ створюютьс€ системи знань, теор≥й, у €ких розкриваютьс€ загальн≥ та необх≥дн≥ зв'€зки, формулюютьс€ закони в њх системн≥й Їдност≥ та ц≥л≥сност≥.

—л≥д в≥др≥зн€ти пон€тт€ "емп≥ричне" та "теоретичне " в≥д пон€ть "чуттЇве" та "рац≥ональне". ѕон€тт€ "чуттЇве" та "рац≥ональне" характеризують п≥знавальн≥ зд≥бност≥ людини, а "емп≥ричне" та "теоретичне" - в≥дносно самост≥йн≥ етапи та р≥вн≥ наукового п≥знанн€. „уттЇве ≥ рац≥ональне-це етапи ц≥л≥сного процесу п≥знанн€. ¬они не в≥докремлен≥ в час≥, отже, ≥золювати њх можна лише в абстракц≥њ.

≈мп≥ричн≥ знанн€, досл≥дн≥ дан≥ не Ї тотожними н≥ сум≥ в≥дчутт≥в, н≥ сприйн€ттю. ÷е особливий вид знань, €кий Ї результатом довгочасноњ попередньоњ обробки, спостережень, узагальненн€ даних прилад≥в, експеримент≥в. «авданн€м емп≥ричного р≥вн€ п≥знанн€ Ї отриманн€ наукових факт≥в. њх формуванн€ пов'€зане з д≥алектичною взаЇмод≥Їю чуттЇвого ≥ рац≥онального в ход≥ емп≥ричного п≥знанн€.

“еоретичний етап - це також переплет≥нн€ чуттЇвого ≥ рац≥онального. ‘орми рац≥онального п≥знанн€ (пон€тт€, судженн€, умовиводи) дом≥нують у процес≥ теоретичного освоЇнн€ д≥йсност≥. ¬т≥м при побудов≥ теор≥њ використовуютьс€ також наочн≥ модельн≥ у€вленн€, €к≥ Ї формами чуттЇвого п≥знанн€. ќтже, можна говорити лише про те, що на нижчих р≥вн€х емп≥ричного п≥знанн€ дом≥нуЇ чуттЇве, а на теоретичному р≥вн≥ - рац≥ональне.

 

÷≥нност≥

Ћюдська життЇд≥€льн≥сть завжди була й залишаЇтьс€ зор≥Їнтованою. ÷ьому спри€ють њњ ц≥нност≥, що слугують своЇр≥дним вз≥рцем, €кий вимагаЇ в≥д людини конкретних д≥й у конкретному напр€м≥.

ќдним з перших проблему ц≥нност≥ досл≥джував —ократ. ¬≥н д≥йшов висновку, що м≥ж тим, ким людина Ї ≥ тим, що вона про себе думаЇ, Ї р≥зниц€. “обто м≥ж ≥снуючими установками людини ≥ сформульованими ц≥л€ми (оц≥нками повед≥нки) маЇ м≥сце несп≥впаданн€. ѕлатон вбачав у ≥де€х найкраще, а в≥дтак ≥ найц≥нн≥ше. ≤де€, €к прообраз конкретних речей, предмет≥в забезпечуЇ людин≥ благо €к Їдн≥сть ≥стини, краси ≥ м≥ри. ƒос€гненн€ блага ѕлатон вважав вершиною сенсу людського житт€, найвищим у ≥Їрарх≥њ ц≥нностей.

«начний внесок у формуванн€ категор≥њ "ц≥нн≥сть" зробили ф≥лософи Ќового часу. Ќаприклад, ‘.Ѕекон асоц≥ював знанн€ ≥з ц≥нн≥стю, мудр≥стю, владою, силою. ≤нш≥ мислител≥ т≥Їњ доби (“.√оббс, ƒжЋокк, Ѕ.—п≥ноза, √.Ћейбн≥ц) розгл€дали ц≥нност≥ в контекст≥ емоц≥йно-вольових д≥й, поЇднували розум≥нн€ … констатац≥ю ц≥нностей з переживанн€ми, бажанн€ми, вел≥нн€ми тощо.

–ац≥ональна ф≥лософ≥€ XVIII - XIX ст. ( ант, ‘≥хте, Ўелл≥нг, √егель та ≥нш≥) теж вагомо вплинула на утвердженн€ й поглибленн€ теоретичних положень про ц≥нност≥. ≤ все ж, досл≥дженн€ природи та сутност≥ ц≥нностей не стали ще визначеним пр≥оритетом. ¬исоко поц≥новуючи роль знань, ≥дей, людську спр€мован≥сть на дос€гненн€ ≥стини, всл≥д за √егелем вони стверджували, що розумна д≥€льн≥сть Ї ≥стинною, а ≥стинна розумн≥сть - вища ц≥нн≥сть.

‘≥лософ≥€ неокант≥анства (√.–≥ккерт, ¬.¬≥ндельбанд) посилила ≥нтерес до досл≥дженн€ ц≥нностей, над≥л€ючи њх трансцендентальним зм≥стом (над часовим, поза ≥сторичним, загально значимим), що в≥др≥зн€ло д≥€льн≥сть людини в≥д тих процес≥в, €к≥ в≥дбуваютьс€ в природ≥. Ќа њх думку, ц≥нност≥ (≥стина, благо, краса, св€т≥сть) - це те, за допомогою чого конструюЇтьс€ св≥т наукового п≥знанн€ й культури. ¬они забезпечують можлив≥сть правильного мисленн€, хоча й не Ї самост≥йними предметами ≥ не виникають у процес≥ њх осмисленн€ чи при тлумаченн≥ њх значенн€. –≥ккерт вважав ц≥нност≥ в≥чними й ун≥версальними, а завданн€ ф≥лософ≥њ вбачав у випрацюван≥ чистоњ теор≥њ ц≥нностей ≥ ви€вленн≥ Їдност≥ м≥ж останн≥ми й д≥йсн≥стю. ћ.¬ебер розгл€дав ц≥нност≥ €к ≥сторичн≥ €вища, що визначають епоху. «м≥нюЇтьс€ епоха - зм≥нюютьс€ … ц≥нност≥: одн≥ втрачають свою силу, ≥нш≥ - набувають. ¬с≥ вони впливають не лише на п≥знанн€ та оц≥нку €вищ, а й на норми взаЇмин м≥ж людьми та на устр≥й сусп≥льства.

ƒосл≥джуючи ц≥нност≥, сучасна ф≥лософ≥€ виходить з того, що њх природа немов би роздвоюЇтьс€. « одного боку, в н≥й маЇ м≥сце об'Їктивне знанн€ (≥стина), з ≥ншого - людський (суб'Їктивний) ≥нтерес. —утн≥сть ≥стини у д≥алектичному поЇднанн≥ об'Їктивного й суб'Їктивного, реального знанн€ про об'Їкт у поЇднанн≥ з людськими потребами й ≥нтересами.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1033 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

2021 - | 1876 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.