Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћетоди та принципи ф≥лософ≥њ




ƒ≥алектика Ї методом ф≥лософського досл≥дженн€, при €кому €вища, а також реч≥ розгл€даютьс€ критично, гнучко, дуже посл≥довно. “обто при такому досл≥дженн≥ увага звертаЇтьс€ на вс≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс€. ” розрахунок берутьс€ т≥ под≥њ, €к≥ стали причиною зм≥н, що в≥дбулис€. ƒуже багато уваги прид≥л€Їтьс€ питанню розвитку.

ћетод ф≥лософ≥њ, що Ї пр€мою протилежн≥стю д≥алектики, називаЇтьс€ метаф≥зикою. ѕри ньому обТЇкти розгл€даютьс€:

Х статично Ч тобто зм≥ни, а також розвиток не грають н≥€коњ рол≥ п≥д час проведенн€ досл≥дженн€;

Х в≥дособлено, незалежно в≥д ≥нших речей ≥ €вищ;

Х однозначно Ч тобто при пошуку абсолютноњ ≥стини увагу суперечност€м не прид≥л€Їтьс€.

ћетоди ф≥лософ≥њ включають в себе також ≥ догматизм. —уть його зводитьс€ до сприйн€тт€ навколишнього св≥ту через призму своЇр≥дних догм. ÷≥ догми Ї прийн€тими переконанн€ми, в≥дступати в≥д €ких не можна н≥ на крок. Ќос€ть вони абсолютний характер. ¬≥дзначимо. ўо даний метод був притаманний в першу чергу середньов≥чноњ теолог≥чноњ ф≥лософ≥њ. —ьогодн≥ практично н≥коли не використовуЇтьс€.

≈клектика, що входить в методи ф≥лософ≥њ, заснована на дов≥льному поЇднанн≥ р≥зних, розр≥знених, зовс≥м не мають загальних засад факт≥в, концепц≥й, пон€ть, в результат≥ €кого можна прийти до поверхневих, але щодо правдопод≥бним, удаваним достов≥рними висновк≥в. ƒаний метод нер≥дко використовуЇтьс€ дл€ створенн€ приватних ≥дей, €к≥ допомагають м≥н€ти масову св≥дом≥сть. « реальн≥стю ц≥ ≥дењ мають мало сп≥льного. –ан≥ше даний метод використовувавс€ в рел≥г≥њ, сьогодн≥ ж в≥н дуже попул€рний серед рекламник≥в.

соф≥стика. ћетод, €кий заснований на виведенн≥ неправдивих, поданих п≥д вигл€дом справжн≥х, нових посилок, €к≥ за лог≥кою будуть ≥стинними, але з≥ спотвореним зм≥стом. ƒумки, в≥дображен≥ в них, не в≥дпов≥дають реальност≥, але виг≥дн≥ особам, €к≥ користуютьс€ даним методом. ≤накше кажучи, соф≥сти вивчали способи введенн€ людини в омани п≥д час д≥алогу. ѕоширена соф≥стика була в —тародавн≥й √рец≥њ. –озбираютьс€ в н≥й були практично непереможн≥ в суперечц≥.

ќсновн≥ методи ф≥лософ≥њ завершуютьс€ герменевтикою. ƒаний метод заснований на правильному прочитанн≥, а також тлумаченн≥ зм≥сту текст≥в. √ерменевтика Ї наукою про розум≥нн€. Ўироке поширенн€ метод отримав в зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ.

≤снують ≥ додатков≥ методи ф≥лософ≥њ. ¬они так само Ї њњ напр€мками. ћова йде про матер≥ал≥зм, ≥деал≥зм, рац≥онал≥зм, емп≥ризм.

¬ основ≥ сучасного ф≥лософського п≥знанн€ лежать так≥ фундаментальн≥ принципи:,

ѕринцип об'Їктивност≥.

“еор≥€ п≥знанн€ ірунтуЇтьс€ на визнанн≥ того, що реч≥, €вища, п≥знаютьс€ €к частини об'Їктивноњ реальност≥, незалежноњ в≥д людини, њњ св≥домост≥. —л≥д вивчати не суб'Їктив≥стськ≥ переживанн€ в≥дносно реч≥, а саму р≥ч, що в своЇму ≥снуванн≥ не залежить в≥д св≥домост≥. Ќеобх≥дно визнавати ≥снуванн€ об'Їктивноњ ≥стини, тобто на€вност≥ в ≥стин≥ такого зм≥сту, що не залежить н≥ в≥д людини, н≥ в≥д людства. “акою ≥стиною буде реальне, неспотворене в≥дображенн€ у св≥домост≥ д≥йсних предмет≥в, €вищ та процес≥в, њх стор≥н та властивостей.

ѕринцип конкретност≥.

÷е означаЇ, що ≥стина завжди конкретна, абстрактноњ ≥стини немаЇ. Ѕудь-€ку ≥стину ми повинн≥ розгл€дати п≥д кутом зору умов м≥сц€ ≥ часу. ќдне ≥ те саме положенн€ в одних умовах Ї ≥стинним, в ≥нших Ц хибним. ≤ навпаки, два положенн€, що суперечать одне одному, за в≥дпов≥дних умов можуть ви€витис€ обидва ≥стинними. “ак, незаперечною об'Їктивною ≥стиною Ї факт, що в пол≥ т€ж≥нн€ «емл≥ вс≥ т≥ла падають в напр€мку њњ центра. јле л≥тають л≥таки, штучн≥ супутники зовс≥м не в напр€мку до. центру. ѕостаЇ питанн€: чи перестала ≥стина закону т€ж≥нн€ бути об'Їктивною? «овс≥м н≥. «м≥нилис€ об'Їктивн≥ умови, зм≥нилас€ ≥ об'Їктивна ≥стина.

ѕринцип ≥сторизму.

÷ей принцип випливаЇ з попереднього, тобто принципу конкретност≥, але за важлив≥стю, складн≥стю в≥н виступаЇ €к одна з фундаментальних основ п≥знанн€ д≥йсност≥. ќсобливо важливим дотриманн€ цього принципу Ї в≥дносно побудови теоретичних знань про складн≥ об'Їкти, що ≥сторично розвиваютьс€. “ак≥ об'Їкти, €к правило, неможливо в≥дтворити на основ≥ досв≥ду, в експеримент≥. ÷е стосуЇтьс€, наприклад, становленн€ та розвитку ¬сесв≥ту, походженн€ житт€, виникненн€ людини тощо. ѕринцип ≥сторизму вимагаЇ вивченн€ реальноњ ≥стор≥њ в њњ конкретному розмањтт≥, ви€ву ≥сторичних факт≥в ≥ на ц≥й основ≥ мисленого в≥дтворенн€ ≥сторичного процесу, за €кого розкриваЇтьс€ лог≥ка, законом≥рн≥сть розвитку цього процесу.

ѕринцип практики.

ѕроблема взаЇмозв'€зку знанн€ та практики, роль останньоњ в п≥знавальному процес≥ маЇ вин€тково важливе значенн€. ѕо-перше, практика Ц це вир≥шальний критер≥й ≥стини. ѕо-друге, вона Ї джерелом п≥знанн€. јдже, вс≥ знанн€ покликан≥ до житт€ головним чином потребами практики. ѕо-третЇ, практика Ї основою п≥знанн€. ”весь процес п≥знанн€, починаючи з в≥дчутт≥в ≥ к≥нчаючи абстрактними теор≥€ми обумовлюЇтьс€ врешт≥-решт завданн€ми ≥ потребами практики. ѕо-четверте, практика виступаЇ метою п≥знанн€. ¬≥домо, що останнЇ зд≥йснюЇтьс€ не заради простоњ ц≥кавост≥, а з тим, щоб певним чином спр€мовувати ≥ регулювати д≥€льн≥сть людей, щоб використовувати отриман≥ знанн€ дл€ задоволенн€ матер≥альних ≥ духовних потреб людей.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 949 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

2031 - | 1989 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.