Класифікація витрат підприємств комунального обслуговування

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями витрат.

За способами віднесення на виробничу собівартість - прямі та непрямі витрати. Прямі - це витрати, які можуть бути безпосередньо включені до виробничої собівартості окремих видів робіт (послуг). До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов'язані із виконанням житлово-комунальних робіт (послуг). За ступенем впливу обсягів виконаних робіт та реалізованих послуг на рівень витрат, витрати поділяються на змінні та постійні.

За звітними періодами витрати поділяються на поточні, витрати минулих та майбутніх періодів.

За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.

Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.

73. Класифікація та розподіл житлового фонду України. Житловий фонд сукупність усіх видів і категорій житла — житлових будинків, квартир, приміщень, призначених і придатних для постійного проживання у них, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень та гуртожитків. Житловий фонд України за формою власності: Державний,комунальний, приватний за функціональним призначенням: загального, соціального, спеціального призначення. Фізичний \ моральний знос. доходи: квартирна плата; орендна плата за нежитлові приміщення; цільові збори за комунальні послуги; внески орендаторів на покриття експлуатаційних витрат; інші доходи. 74.Організація фінансів комунальних транспортних підприємств. Транспорт покликаний задовольняти потреби населення та виробництва в перевезеннях. Фінансова діяльність комунальних підприємств пов'язана з формуванням та використанням доходів і накопичень коштів громадян, бюджету, інших джерел фінансування для забезпечення безперебійного обслуговування населення щодо надання послуг з перевезення.До складу доходів транспортних підприємств належать: доходи від платних перевезень (перевезення пасажирів, які сплачують за свій проїзд);бюджетні дотації (перевезення пасажирів, які користуються пільгами);доходи від інших видів діяльності (доходи, отимані від оренди власних приміщень, надходження від розміщення реклами на зупинках та у рухомому складі тощо).

75.Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні. ЖКГ неспроможне ефективно працювати в ринкових умовах і надавати послуги належного рівня.Необхідний ремонт; аварійний стан; граничний ступінь зносу; ліфти потребують заміни. Аварійними є водопровідно-каналізаційна, теплова мережа, мости і шляхопроводи. Потребують ремонту або заміни водопровідні, очисні споруди, рухомий склад міського електротранспорту, трамвайні колії. Найнижчий рівень сучасного оснащення. Найгірша ситуація з якістю надання послуг у сільській місцевості; високоенергозатратність. Напрямки реформування: нормативно-правова база, фінансова стабілізація, Інституційні перетворення, роздержавлення, демонополізація, конкурентне середовище, ефективне державне регулювання, адекватні тарифи, дієвий контроль, енергозберігальні технології

Зміст і значення Європейської хартії місцевого самоврядування. У жовтні 1985 р. країни Ради Європи підписали ЄХМС, яка стала першим багатостороннім правовим актом з цих питань. (усього 18 статей). преамбула: місцева влада є однією з головних підвалин кожного демократичного режиму, найважливішим принципом якого повинно бути право громадян на участь в управлінні державними справами, за умов, що ця влада наділена реальними й автономними функціями. Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося більш ніж 30 країн, у 1996 р. її підписала Україна. Положення — місцева влада має право на власні фінансові ресурси; обсяг повинен відповідати функціям, право вільно розпоряджатися власними ресурсами; частина ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків та зборів розміри яких вони встановлюють; проведення фінансового вирівнювання.

77.Сутність та типи бюджетного федералізму. БФ дає змогу домогтися оптимального розподілу функцій між різними ешелонами влади, який би забезпечив найбільш ефективне використання обмежених фінансових ресурсів. БФ - законодавчо закріплена стратегія розподілу функціональних повноважень та відповідальності влади з розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ланками бюджетної системи Бюджетний федералізм точніше було б назвати фіскально-бюджетним федералізмом, що означає пряме зарахування податків в бюджети трьох рівнів. Правильно побудований бюджетний федералізм має регулюючий характер, тому що дає змогу оптимізувати зіставлення потреб територій з їхніми фінансовими можливостями. БФ виконує політично-консолідуючу і соціально-психологічну функції.

78.Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах. Головним джерелом доходів місцевих бюджетів є місцеві податки, збори і платежі. податки такі групи: місцеві податки на доходи. місцеві податки з продажу, податки на нерухомість, інші місцеві податки, Залежно від рівня влади, який визначає механізм місцевого оподаткування, доцільно виокремлювати:1) власні місцеві податки справляються лише на території місцевої громади. До них належать як прямі, так і непрямі податки: особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фі-скальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові;2) надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до цієї групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в доходах місцевих бюджетів.

Суть, мета та принципи фінансового вирівнювання за кордоном. 80.Горизонтальні та вертикальні фіскальні дисбаланси.Фінансове вирівнювання — система інструментів та заходів щодо усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів шляхом перерозподілу фінансових ресурсів. Мета фінансового вирівнювання — зменшення дисбалансів у фінансовому забезпеченні органів регіональної та місцевої влади.Основним інструментом фінансового вирівнювання за кордоном є прямі міжурядові трансферти, які здійснюються на безоплатній і безповоротній основі. У зарубіжній практиці сформувалися два основні підходи до їх класифікації. Згідно з першим, визначеним Міжнародним валютним фондом, усі трансферти поділяються на субсидії та гранти.Вертикальні фіскальні дисбаланси — це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні органів певних рівнів регіональної чи місцевої влади, та віднесеними до їх компетенції завданнями й обов'язками, виконання яких здійснюється за рахунок цих коштів. внаслідок відмінностей у розвитку АТО, "бідних" і "багатих" територій, усунення вертикальних фіскальних дисбалансів повністю не вирішує проблему забезпечення достатніми фінансовими ресурсами. Цим обґрунтована необхідність зменшення горизонтальних фіскальних дисбалансів, які виникають у межах одного рівня управління та зумовлені неоднаковими фінансовими можливостями та потребами окремих регіональних або місцевих урядів. Саме в усуненні вертикальних і горизонтальних фіскальних диспропорцій у фінансовому забезпеченні окремих територій полягає головна мета фінансового вирівнювання.

Місцеві позабюджетні фонди в зарубіжних країнах.У зарубіжних країнах органи місцевого самоврядування мають право створювати Позабюджетні фінансові фонди і досить широко користуються цим правом. Такі фонди мають цільовий характер і їх кошти використовуються на вирішення конкретних місцевих і регіональних соціально-економічних проблем. Перелік позабюджетних фондів, створюваних місцевими органами влади за кордоном, достатньо широкий — це резервні, страхові, гарантійні та амортизаційні фонди. Ще одним видом поширених у світовій практиці позабюджетних фондів є регіональні цільові фонди, створення яких пов'язане з необхідністю вирішення проблем конверсії та реструктуризації економічного господарства регіонів, які спеціалізуються на видобутку сировинних ресурсів.

82.Місцеві позики за кордоном. облігаційні позики, кредити фінансово-банківських установ та міжбюджетні позики. Облігаційні позики залежно від специфіки поділяються на три основні групи: генеральні боргові зобов'язання бездохідні облігації, які гарантуються доходами бюджетів та майном органів місцевого самоврядування; дохідні облігації, що випускаються з метою розвитку комунальної інфраструктури, погашаються, як правило, за рахунок доходів, одержаних від діяльності збудованих комунальних підприємств, і приносять певний дохід власникам цінних паперів; облігації змішаного характеру, що не приносять доходів, але погашаються за рахунок коштів, одержаних від діяльності споруджених об'єктів. Можуть встановлюватись як прямі обмеження обсягу заборгованості або видатків на обслуговування боргу, так і непрямі обмеження щодо використання або цільового спрямування запозичених коштів, а також щодо обсягу бюджетного дефіциту.

83. Доходи і видатки локальних урядів Основні чинники, які зумовили збільшення видатків місцевих бюджетів зарубіжних країн, були такі: відбувалося поступове і неухильне розширення кола завдань, вирішення яких покладалося на місцеву владу; швидкими темпами зростало населення міст, що вимагало більших затрат на соціально-культурні та побутові потреби, фінансування яких переважно здійснюється з місцевих бюджетів; прискорилася урбанізація населених пунктів, внаслідок якої значно зросли витрати місцевої влади на утримання доріг, освітлення, прибирання території тощо; підвищувалася роль місцевої влади у відтворенні робочої сили (фінансування обов'язкової початкової і середньої освіти, допомога та працевлаштування безробітних, кількість яких збільшувалась, та ін.); посилилась соціальна орієнтація економіки більшості ринкових країн, що передбачало зростання обсягів коштів, які спрямовувались на допомогу соціальне незахищеним верствам населення, в тому числі за рахунок місцевих бюджетів;До місцевих бюджетів зарубіжних країн надходять також неподат­кові доходи: штрафи, збори; доходи від майна, яке належить місцевим органам влади; орендна плата від здавання в оренду муніципального майна; кошти від продажу об'єктів муніципальної власності;кошти, залучені від розміщення муніципальних позик, та ін. Ще однією достатньо великою групою доходів місцевих бюджетів ринкових країн є бюджетні трансферти (гранти), тобто надходження коштів з бюджетів вищого рівня, їх частка в доходах місцевих бюдже­тів країн ЄС коливається від 20 % до 60 %.