Характеристика інструментів кожного з сегментів фін. ринку

Фін. інструменти – документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснють-

ся операції на фінансовому ринку. До основних фін. інструментів належать цінні папери,

свідчення про депозитні вклади, кредитні угоди, страхові поліси тощо.

Цінні папери на фондовому ринку називаються його інструментами. Вони поділяються

на три основні групи:

пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобовязань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і

отримання частки майна при ліквідації емітента.

боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначе –

ний т ермін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх вла –

сників правом участі в управлінні підприємством.

похідні цінні папери, механізм дії яких повязаний з пайовими, борговими цінними

паперами, іншими інструментами чи правами щодо них

Відповідно до закону “Про цінні папери і фондову біржу” можуть випускатися в обіг

такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик,

облігації підприємств, казначейські зобовязання держави, ощадні сертифікати, векселі,

приватизаційні сертифікати. Крім цінних паперів першого порядку існують такі види по-

хідних цінних паперів як опціони, фючерси,бони і т. д.

Ринок грошей має справу з короткостроковими фінансовими активами, що є високо –

ліквідними та малоризиковими. Інструментами цього ринку є казначейські векселі, коротко

строкові комерційні векселі та банківські акцепти. Казначейський вексель – є формою боргового зобогв”язання держави. На відміну від державних облігацій, казн. векселі випуска –

ються на строк,як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіцитиу з виплатою

доходу увигляді дисконту

Ригнки капіталу різноманітніші., оскільки їхня діяльність пов”язана з кількома видами

зовсім різних інструментів. Тут можна відмітити ринок облігацій та ринок акцій.

Інструменти власності: акції, приватизаційні папери.

Інстументи позики: облігації, казначейські зобов”язання, векселя

До похідних паперів належать: опціони, ф”ючерси, варанти тощо. Опціон – документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери у майбутньому, з фіксацієюцін на час укладення або придбання

Ф”ючерсний контракт – документ, який засвідчує зобов”язання придбати цінні папери,товари

у визначений час на невизначених умовах у майбутньому із фіксацієюцін на момент виконання

зобов”язань сторонами контракту.

Фондовий ринок – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвест. потреб суб”єктів ек.діяльності

Ринок ц.п. можна розмежувати на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий. Первинний – це ринок ц.п. і повторних емісій ц.п., на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності ц.п., тобто створення умов для найкращої торгівлі ними. Це дає можливість власникові ц.п. реалізувати їх у найкоротший термін принезначних варіаціях курсів і невисоких витратах щодо реалізації.

Біржовий ринок – ринок із найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фін. вклади, що перебувають в обігу.

Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою. Переважно на цьому ринку відбуваєтьсяпервинне розміщення,а також перепродаж ц.п. тих емітентів. яку не бажаютьвиставити свої

активи на біржу

Бюджетна класифікація-групування доходів і видатків бюджету за відповідними ознаками. Що забезпечуе загальнодержавну і міжнародну порівняність бюджетних даних.Призначення-Б К мае бути цідльовою,грунтуватися на галузях госпаодарства, територіях,на яких здійснюються витрати,або з яких надходять доходи,а такожконкретний вид видат ків або доходів.Групи видатків:Розділи-н/г, соц-культ заходи,управління;Глави-міністерства,відомства;Параграфи-галузі,заходи;Статті-з/п,стипендії.Групи доходів:Платіж-це розділ(ПДВ, ПЛАТЕЖІ З ПРИБУТКУ,ПЛАТЕЖІ НАСЕЛЕННЯ)Глави-міністерства,відомства;Параграфи-це галузі н/г;Статті-в доходах майже не використовуються.

Бюджетні доходи і видатки держави повинні =державним доходам і видаткам,якщо цього немае то виникае бюджетний дефіцит-це перевищення видатків бюджету над його доходами.Це показник негативнихявищ в економіці, що зумолвлюють інфляцію грошової обинийі.Причини-спад виробництва,великі военні витрати,несвоечасне проведення структурних змін в економіці.Шляхи подолання:зміни в податковій та кредитній політиці,-це призведе до пожвавлення економічного життя (зростання виробництва та його ефекти

 

122.Цінні папери- грошові документи,що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою,яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначенні в цих документах, іншим особам. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесеня певного паю до статутного фонду акціонерного товариства. Облігація - це цінний папір, який посвідчує внесення його власникомпевних коштів і підтвержує зобовязання емітента відшкодувати його власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк із виплатою процента. Казначейські зобовязання- це вид цінних паперів на предявника, які розміщують виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отриманя фінансового доходу. Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Вексель- це письмове абстрактней безспірне зобовязання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошейвласникові векселя. Депозитне свідоцтво- це цінний папір, який підтвержує,що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації. Інвестиційниі сертифікати- це цінні папери, що випускаються виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

ресурсів значно вагоміше ніж у ролі продавця.Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

Державними органами регулювання ринку цінних паперів є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

124. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності підприємств представляють собою сукупність економічних відносин щодо формування і використання прибутку і фондів грошових коштів, які виникають у процесі розподілу й перерозподілу частини суспільного продукту і національного доходу, отриманого від зовнішньоекономічної діяльності.

Об'єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є економічні відносини, що виникають у процесі формування і використання прибутку і фондів у національній та іноземній валюті. Суб'єктом виступає зарубіжний партнер (іноземна держава, міжнародна організація, юридична особа тощо).

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають у себе загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, організацій незалежно від форми власності та осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.

Загальнодержавні фінанси виступають у формі Державного фонду золотовалютних резервів, фінанси підприємств та інших господарських структур — у формі фондів валютних коштів за поставлену продукцію і послуги на експорт.

Для фінансування зовнішньоекономічних операцій на підприємстві створюється валютний фонд, який формується після обов'язкового продажу валютних коштів за рахунок частини валютної виручки, яка залишилась у розпорядженні підприємства і перерахована на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.

Підприємства та організації, які не здійснюють зовнішньоторговельні операції, формують валютні фонди за рахунок валютних ресурсів, придбаних на внутрішньому валютному ринку.

Кошти валютних фондів можуть використовуватися на проведення реконструкції, технічного переозброєння та оновлення виробництва експортної продукції, підвищення її якості й конкурентоспроможності, на фінансування науково-дослідних робіт, закупівлю нових технологій і ліцензій та інші цілі, що дозволяються чинним законодавством.

 

125. Політика валютного регулювання кожної країни визначається її економічними інтересами в міжнародній торгівлі. Валютне регулювання характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій суб'єктами валютного ринку (комерційними та центральним банками, юридичними і фізичними особами), порядок ввезення і вивезення іноземної та національної валюти, порядок проведення міжнародних розрахунків. Основою валютного регулювання є вплив на валютний курс. У більшості випадків кожна країна зацікавлена в стабільності національної валюти, адже це забезпечує стабільність як внутрішньої, так і зовнішньої економічної політики. Однак у певних умовах може проводитись політика як на зниження, так і на зростання курсу національної валюти.

Необхідність установлення реальних курсів валют врешті-решт привела до встановлення системи міжнародного валютного регулювання. Воно полягає у прийнятті загальних для всіх країн правил установлення проведення валютних операцій.

Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дозволяють ефективно контролювати валютні курси. Разом з тим, оскільки курс національної валюти відображає стан економіки країни, вони не мають на меті утримання валютного курсу за будь-яку ціну. Навпаки, це не доцільно і небезпечно. Перевага ринкового механізму якраз і полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально наближений до реального. Це в свою чергу ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини.

126. Митне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється згідно із законодавством України і міжнародними договорами. Митну політику держави визначає Верховна Рада України.

На єдиній митній території України оподатковуються митом товари, які ввозяться на територію України, або вивозяться за її межі, або переміщуються транзитом по її території. Ставки мита єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законом У-ни та її міжн договорами.

Митний контроль і митне оподат-ня на території спец. ек. Зон регулюються спец. законами У-ни і міжн. договорами,які встановлюють спец правовий режим цих зон у кожному конкретному випадку.До суб’єктів ЗЕД, які проводять демпінг, а також до тих держав, які вдаються щодо У-ни дискримінаційних дій можуть застосовуватися митні санкції, передбачені законод. актами У-ни.

127. Фінанси як економічний інструмент господарювання використовують для здійснення інтеграції України в світову економіку. Фінансовий механізм, який складається в сфері міжнародних економічних звязків, виступає знаряддям реалізації фінансової політики держави в області міжнародного співробітництва України.

Одним з напрямків впливу фінансів на розвиток міжнародних звязків є мобілізація ресурсів зарубіжних інвесторів. Зарубіжні інвестиції здійснюються у вигляді залучення засобів іноземних держав-інвесторів, іноземних комерційних організацій, міжнародних бцдівельних компаній для створення обєктів в різноманітних галузях вітчизняної економіки.з метою стимулювання іноземних інвесторів встановлюється система фінансових, валютних і митних пільг.

Важливими джерелами фінансових ресурсів для України є цільові фонди і кредити Міжнародного валютного фонду (МВФ).Вони використовуються для надання фінансової підтримки інтеграції України в світову економіку.

128. Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій — 00Н та ЄС.

Головним завданням 00Н є підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища.

Діяльність 00Н здійснюється через керівні органи та спеціалізовані організації.

Бюджет 00Н формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.

Нині 00Н переживає фінансову кризу, пов'язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості 00Н, ускладнює фінансування передбачених заходів.

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мита і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування.

129. Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи:

всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн—членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн—членів фонду. Внесок України становить 997,3 млн 80К. Внесок кожної країни є її квотою. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн—членів Фонду. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Основною метою діяльності МБРР виступає сприяння розвитку економіки країн—членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитівта гарантування приватних інвестицій.

Банк міжнародних розрахунків Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

ЄБРР здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.

Завданням Європейського інвестиційного банку є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загально-європейське значення (енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища). Кредити надаються терміном від 20 до 25 років на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютного співробітництва надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи надійний рух міжнародних грошовий потоків.