Методи управління державним боргом, їх характеристика

Управління держ. боргом-полягає в забезпеченні платоспроможності дер-ви, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела. В управлінні зовнішнім та внутрішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутр. позиками забезпечується як пр., за рахунок внутр. джерел. Платоспроможність за зовн. боргом залежить перш за все від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торгового балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність дер-ви і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс. В окремих випадках в результаті зміни ситуації в ек-ці та на фін. ринку чи погіршення фін. стану дер-ви вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді дер-ва змушена вносити певні корективи в свою позикову політику. Такі корективи, як пр., небажані, оскільки підривають довіру до дер-ви Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність дер-ви, ніж допустити її фін. крах. Існують такі спосои корегування позикової політики:-конверсія;-консолідація;-уніфікація;-обмін за регресивним співвідношенням;-відстрочка погашення;-анулювання. Конверсія держ. боргу-це зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фін. ринку(напр., рівня облікової ставки центр. банку) чи погіршення фін. стану дер-ви, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід. Консолідація -цепердача зобов’язань за раніше випущеною позикоюна нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої(чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики. Уніфікація -являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління держ.боргом. Уніф-я може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією. Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх пози кпроводиться з метою скорочення держ. боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова дер-ви від своїх боргів. Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться. Анулювання боргів означає повну відмову дер-ви від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет дер-ви, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

99. Формування державного боргу в Україні почалося з кінця 1991 року. На сьогодні він має дві складові: зовнішній і внутрішній борг.

На 1 січня 1999 року ДЗБ україни становив 11,5 млрд. доларів США, з яких борг країнам СНД – 2, 4 млрд. доларів США (20,9%), міжнародним фінансовим організаціям – 4,5 млрд. доларів (39,1%), іншим некомерційним кредиторам (Євросоюзу, Японії) – 0,5 млрд. доларів(4,3%), за іноземними кредитними лініями – 1 млрд.(8,7%), за комерційними та і деякими інщими кредитами – 3,1 млрд. доларів(27%).

Внутрішній борг на 1 січня 1999р становив 13, 5 млрд. грн., із них 11, 2 млрд.грн. або 83% становила заборгованість за облігаціями внутрішніх державних позик (ОВДП).

В Україні в 1992 р прийнято З-н “Про державний внут-ній борг України”, яким визначено, що ДВБ України є строкові боргові зобов’язання уряду України в грошовій формі, які гарантуються усім майном загальнодержавної власності. До складу ДВБ України належать позики уряду України й позики, здійснені при безумовній гарантії уряду для забезпечення фінансування заг-держ-програм. ДВБУ складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникла за борговими зобов’заннями уряду України. До боргових зобов-нь уряду належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання в грошовій формі, гарантовані урядом У, а також одержані ним кредити.

До 1996р ДВБУ формувався переважно в наслідок отримання прямих позик НБУ для фінансування дефіциту державного бюджету. Заборгованість за такими кредитами, включаючи нараховані за ними відсотки, на 1 січня 1996р становила 7,7 млрд.грн. або 96,3% від суми ДВБ. Ця заборгованість була списана 23 січня 1997р. Із 1996р основний вплив на динаміку ДВБ мав випуск ОВДП, які поступово заміщували прямі кредити НБУ як джерело фінансування дефіциту держ. бюджету У. Проте нова хвиля кризових явищ на закордонних фінансових ринках, складна ситуація з надходженням податків та обмеженням НБУ своєю участю на ринку облігацій спричинили у червні 1998р різке підвищення дохідності з ОВДП до 75% річних, незважаючи на те, що приріст боргу в держ. облігаціях за перше півріччя 1998р становив лише 11, 3%. Стан ринку держ. облігацій ускладнився необхідністю залучення з внутр. джерел ресурсів для забезпечення пікрвих витрат за зовнішнім боргом. Як результат внутр. ринок урядових цінних паперів виявився надто перенасиченим державними облігаціями, що створило негативний кумулятивний ефект. Він полягає у тому,ю що подальші спроби збільшення обсягу залучень із внутр ринкупризводять до неадекватного порівняно з динамікою ВВП і податковими надходженнями зростання відсоткових виплат з бюджету.Заходи щодо скорочення боргу полягають у конверсії ОВДП. Завершення ж процедур конверсії ОВДП дасть змогу зменшити навантаження з обслуговування і погашення державного боргу до необтяжливих обсягів. Метою такої політики є переорієнтація внутр фін позичкових рес-сів на розвиток вир-ва, а не на держ споживання, сутттєве їх здешевлення.За результатами обміну значною мірою вирішується комплекс взаємопов’язаних завдань:-скорочення темпів зростання заборгованості за внутр боргом;-зменшення видатків з обслуговування держ боргу;-подовження сер строку погашення держ боргових зобов’язань;-зняття короткострокового тиску на обмінний курс гривні з боку нерезидентів.