Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќаука ≥ св≥тогл€д. –оль св≥тогл€ду в науковому п≥знанн≥. ѕрац€ ¬.≤. ¬ернадського ЂЌауковий св≥тогл€дї




—п≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ ≥ науки, а також ≥нтерпретац≥€ наукового св≥тогл€ду ≥ ф≥лософ≥њ €к теоретичноњ форми св≥тогл€ду залежать в≥д розум≥нн€ природи ф≥лософських знань ≥ рол≥ науки в ≥снуванн≥ людини й сусп≥льства.
Ѕагато ф≥лософських шк≥л ≥ напр€м≥в, особливо сучасних, св≥домо уникають розгл€ду чи то наукових, чи то св≥тогл€дних проблем. „ерез це з'€вл€ютьс€ так≥ трактуванн€ сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ ≥ науки, розум≥нн€ специф≥ки наукового св≥тогл€ду ≥ ф≥лософ≥њ €к його теоретичноњ форми:
1. ‘≥лософ≥€ - це наука про найб≥льш загальн≥ закони природи, сусп≥льства, п≥знанн€ або ф≥лософ≥€ - це наука про методи ≥ форми п≥знанн€, тобто методолог≥€ науки.
2. ‘≥лософ≥€ - це не наука. ÷е св≥тогл€д (певний тип св≥тогл€ду, в≥дм≥нний, наприклад, в≥д рел≥г≥йного ≥ м≥фолог≥чного).
3. ‘≥лософ≥€ це ≥ наука, ≥ св≥тогл€д, тобто ф≥лософ≥€ виконуЇ в культур≥, духовному житт≥ сусп≥льства функц≥њ науки ≥ функц≥њ св≥тогл€ду.
–озгл€нути сп≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ ≥ науки, визначити роль ф≥лософ≥њ у життЇд≥€льност≥ людини, духовн≥й культур≥ сусп≥льства можна лише у широкому соц≥ально-≥сторичному контекст≥, тобто не з погл€ду €коњсь окремоњ ф≥лософськоњ школи, а з погл€ду вс≥Їњ ≥стор≥њ культури ≥ ф≥лософ≥њ кр≥зь призму вс≥Їњ сукупност≥ ф≥лософських знань, рол≥ ф≥лософ≥њ, њњ впливу на розвиток науки ≥ п≥знанн€.
‘≥лософ≥€, ф≥лософське знанн€ виконують так≥ функц≥њ:
1. Ќаукова. ” ф≥лософських ученн€х на основ≥ узагальненн€, анал≥зу знанн€, набутого завд€ки природничим ≥ гуман≥тарним дисципл≥нам просв≥т (його структуру, законом≥рност≥) створюЇтьс€ ц≥л≥сна картина св≥ту, розгл€даЇтьс€ питанн€ про природу людини, њњ походженн€ й способи ≥снуванн€. “аким чином, ф≥лософ≥€ це узагальнене знанн€ про св≥т у ц≥лому, основн≥ сфери його бутт€ (про природу, сусп≥льство, св≥дом≥сть), а також законом≥рност≥ функц≥онуванн€ й розвитку сфер.
2. Ћог≥ко-методолог≥чна, або гносеолог≥чна. ” ф≥лософ≥њ досл≥джуЇтьс€ п≥знавальна д≥€льн≥сть людини в ус≥х њњ аспектах (див. додатково тему "ѕ≥знанн€").
3. —в≥тогл€дна. ÷е одна ≥з головних функц≥й. ≤ в цьому план≥ ф≥лософ≥€ багато в чому зб≥гаЇтьс€ ≥з св≥тогл€дом ≥ називаЇтьс€ системно-рац≥онал≥зованим св≥тогл€дом.
Ќауковий св≥тогл€д - це також системно-рац≥онал≥зований св≥тогл€д. ѕроте науковий св≥тогл€д неможливий без ф≥лософського знанн€. —ама по соб≥ наука (прикладна чи теоретична), наприклад, математика, ф≥зика, х≥м≥€, б≥олог≥€, психолог≥€ ≥ т. д. не може бути св≥тогл€дом. ѕо-перше, тому що наука досл≥джуЇ окрем≥, в≥дносно автономн≥ системи, гран≥ бутт€ св≥ту чи людини. ѕо-друге, мета наукового п≥знанн€ ≥ науки - отриманн€ справжнього знанн€ про св≥т, про те, €к в≥н влаштований ≥ €к≥ його законом≥рност≥, з особливоњ точки зору, передус≥м безв≥дносно до об'Їкта п≥знанн€.
Ќаукове знанн€ повинно бути максимально очищене в≥д спотворень, €к≥ привносить суб'Їкт п≥знанн€ своњми органами чутт≥в, ступенем розвитку мови, пон€т≥йного апарату ≥ т. д. ¬оно маЇ бути так само максимально незалежне в≥д оц≥ночного ставленн€, тобто безв≥дносне у створюван≥й картин≥ св≥ту ≥ сутност≥ людини в≥д ц≥лей ≥ ц≥нностей людського ≥снуванн€, у€влень про сенс житт€.
Ќауковий св≥тогл€д ірунтуЇтьс€ на принципах рац≥онального п≥знанн€, маЇ ч≥тку структуру, лог≥чно оформлений. ¬≥н в≥дкидаЇ догматизм, виходить ≥з критичного ставленн€ до зм≥сту св≥тогл€дних у€влень, спираЇтьс€ на обов'€зкову њх практичну перев≥рку. Ќауковий св≥тогл€д Ї базою дл€ формуванн€ переконань.
¬≥дпов≥даючи за своЇю природою теоретичному р≥вню св≥тогл€ду, науковий св≥тогл€д може бути названий св≥торозум≥нн€м.
Ќауковий св≥тогл€д - не антипод ф≥лософського €к теоретичноњ форми св≥тогл€ду, а ф≥лософськи осмислене знанн€. ÷е ф≥лософська концепц≥€, що ірунтуЇтьс€ на науковому п≥знанн≥ св≥ту й людини. ” цьому план≥ сл≥д розум≥ти и ≥нший статус ф≥лософ≥њ €к науки. "якщо ≥снуЇ наука, справд≥ необх≥дна людин≥, то це та, €к≥й навчаю €, а саме: належним чином знати вказане людин≥ м≥сце у св≥т≥ ≥ з €коњ можна навчитис€ того, €ким сл≥д бути, щоб бути людиною", говорив ≤.  ант.
‘≥лософ≥€ - це ≥сторична форма св≥тогл€ду або сиетемно-рац≥онал≥зований св≥тогл€д. Ѕудь-€ка ф≥лософська концепц≥€ завжди виражаЇ певн≥ св≥тогл€дн≥ настанови. Ќав≥ть твердженн€ про те, що ф≥лософ≥€ - це не св≥тогл€д, розкриваЇ певну ф≥лософську позиц≥ю, тобто даЇ св≥тогл€дну оц≥нку сам≥й ф≥лософ≥њ.
‘≥лософ≥€ Ї теоретичною формою св≥тогл€ду, тому що у вир≥шенн≥ онтолог≥чних ≥ гносеолог≥чних проблем виходить ≥з св≥тогл€дних принцип≥в та настанов. ¬она пропонуЇ њх розв'€занн€ стосовно бутт€ людини, через розум≥нн€ њњ сутност≥ ≥ призначенн€.
‘≥лософ≥€ виконуЇ функц≥њ св≥тогл€ду в його теоретичн≥й форм≥ ще … тому, що все акс≥олог≥чне знанн€ (етика, естетика) - предмет ф≥лософського досл≥дженн€. ‘≥лософ≥€ Ї системно-рац≥онал≥зованим св≥тогл€дом, оск≥льки вир≥шенн€ св≥тогл€дних проблем ірунтуЇтьс€ на принципах ≥ методах теоретичного п≥знанн€. ј це передбачаЇ дотриманн€ закон≥в мисленн€, правил висновку ≥ доведенн€. ‘≥лософ≥€ ірунтуЇтьс€ на властивих теоретичному й науковому п≥знанн€м формах в≥дображенн€ - пон€тт€х, судженн€х, висновках, концепц≥€х. Ќа основ≥ створюваноњ картини (модел≥ бутт€ св≥ту й людини) вибудовуЇтьс€ св≥тогл€дна концепц≥€, де не лише вказуютьс€ життЇв≥ ор≥Їнтири, а й зд≥йснюЇтьс€ лог≥чно посл≥довне обірунтуванн€ ц≥лей, ц≥нностей людського ≥ндив≥дуума, розкриваЇтьс€ його призначенн€, аргументуЇтьс€ виб≥р сенсу житт€.

ѕрац≥ ¬. ¬ернадського збагатили науковий св≥тогл€д, сучасну наукову картину св≥ту. ¬сесв≥т в≥н розгл€дав €к сукупн≥сть живоњ речовини, б≥осфери ≥ людства. ≤з по€вою людства починаЇтьс€, на його погл€д, €к≥сно новий етап розвитку ¬сесв≥ту, де розвитку планетарного характеру спри€тимуть розум ≥ людина, а њх насл≥дком будуть перетворенн€ б≥осфери на нове середовище житт€ Ч ноосферу (сферу розуму), суттЇв≥ зм≥ни б≥осфери, соц≥альн≥ перетворенн€ (орган≥зац≥€ нових форм людського сп≥вжитт€, повна р≥вн≥сть рас ≥ народ≥в, в≥дмова в≥д в≥йни €к засобу вир≥шенн€ сп≥рних питань). ¬ченн€ ¬ернадського про б≥осферу, формуванн€ б≥осферного мисленн€ було не лише в≥дпов≥ддю на виклик часу, а й новим п≥дходом до осмисленн€ об'Їктивноњ необх≥дност≥ переходу людини до нових взаЇмин з б≥осферою, створенн€ Ђцив≥л≥зованого культурного людстваї. ≤з розвитком ноосфери в≥н пов'€зував необх≥дн≥сть охопленн€ св≥товою наукою вс≥Їњ планети, створенн€ вселенськоњ науки €к могутньоњ ≥сторичноњ ≥ геолог≥чноњ сили, в €к≥й природно-≥сторичне, природне (косм≥чне) ≥ соц≥ально-гуман≥стичне знанн€ поЇднаютьс€ в одне ц≥ле, €к ≥ сфери людськоњ д≥€льност≥, пов'€зан≥ з цими знанн€ми.

Ќа сьогодн≥ по-р≥зному сприймають концепц≥ю ¬ернадського, нав≥ть стверджують, що вона спр€мована на п≥дкоренн€ природи, а не на гармон≥зац≥ю взаЇмин з нею. ќднак сл≥д враховувати, що, виступаючи з вимогами нового мисленн€, ¬. ¬ернадський пост≥йно наголошував на в≥дпов≥дальност≥ людини за своњ д≥њ, в €ких головним повинно бути не часове, а в≥чне. Ђ¬ житт≥ людини справжн≥м житт€м Ї одна миттЇв≥сть. јле через цю миттЇв≥сть, €ку б р≥зноман≥тну форму вона б не приймала..., все житт€ людини набуваЇ ≥ншого сенсу. ÷€ миттЇв≥сть часом, чи буде вона поривом ≈роса, рел≥г≥йним переживанн€м чи поглибленн€м, подвигом самозабутт€ та любов≥ до ближнього, художн≥м проникненн€м, чи науковою творч≥стю або чим-небудь ≥ншим Ч ф≥лософським розум≥нн€м чи д≥йсним про€сненн€м думки... Ї частина того в≥чного, що складаЇ суть живоњ речовини, одним з про€в≥в €коњ ми Її. ÷е в≥чне в≥н вважав вищим в≥д усього ≥ намагавс€ знайти його у в≥льн≥й думц≥, науков≥й творчост≥, €к≥ п≥дпор€дковував головному смислу св€того житт€ Ч служ≥нню науц≥.

” науковому доробку ¬. ¬ернадського Ч питанн€ про наукову регул€ц≥ю обм≥ну речовин, системн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть вивченн€ б≥осфери, наукове положенн€ про автотрофн≥сть (здатн≥сть утворювати орган≥чн≥ речовини з неорган≥чних) людини, €ке ще не повн≥стю осмислене. ќдним ≥з перших в≥н проанал≥зував структуру, властивост≥ простору ≥ часу, наголосивши на особлив≥й њх рол≥ у формуванн≥ наукового св≥тогл€ду ≥ практичн≥й д≥€льност≥ людини, поставив питанн€ про самост≥йний статус б≥олог≥чного часу ≥ простору, вказав на њх специф≥ку, головн≥ особливост≥, зокрема симетр≥ю та асиметр≥ю.

¬. ¬ернадський досл≥джував р≥зноман≥тн≥ ф≥лософськ≥ та методолог≥чн≥ проблеми: лог≥ку досл≥дноњ науки; сп≥вв≥дношенн€ емп≥ричного ≥ рац≥онального в науковому п≥знанн≥ (етика науковоњ творчост≥); природу наукового св≥тогл€ду; взаЇмозв'€зок ф≥лософ≥њ та природознавства. ¬≥н т€ж≥в до широких синтетичних узагальнень, не заперечуючи рол≥ та значенн€ анал≥тичного п≥дходу до п≥знанн€ ≥ освоЇнн€ природи. јнал≥зуючи дв≥ форми синтезу в розвитку наукового п≥знанн€, зазначав, що наука багато втрачаЇ через в≥дсутн≥сть натурал≥ст≥в типу французького природодосл≥дника ∆оржа-Ћуњ-Ћеклерка Ѕюффона (1707Ч1788), схильн≥сть до вузькоњ спец≥ал≥зац≥њ. ѕри обстоюванн≥ наукового св≥тогл€ду вчений не абсолютизував роль ≥ значенн€ науки, €к ≥ не виключав участ≥ в його формуванн≥ ≥нших форм духовного освоЇнн€ людиною св≥ту, њњ переживань. Ђƒосить часто доводитьс€ чути, Ч писав в≥н, Ч це те, що наукове Ч то в≥рне, правильне, служить вираженн€м чистоњ ≥ незм≥нноњ ≥стини. ¬ д≥йсност≥ це не так. Ќезм≥нна наукова ≥стина складаЇ той далекий ≥деал, до €кого прагне наукаї. —в≥тогл€д, €кий ірунтуЇтьс€ на науц≥, на його погл€д, не може не бути обмеженим, бо загальн≥ у€вленн€ про €вища у св≥т≥ мають мозањчний характер. ѕри його формуванн≥ потр≥бно пов'€зати вс≥ аспекти д≥€льност≥ людини, €к≥ знаход€ть своЇ м≥сце в систем≥ њњ ц≥нностей.

Ќауковий св≥тогл€д у ¬ернадського Ї творенн€м ≥ вираженн€м людського духу, нар≥вн≥ з €ким ф≥гурують рел≥г≥йний св≥тогл€д, мистецтво, сусп≥льна та ≥ндив≥дуальна етика, ф≥лософська думка. «нищенн€ або припиненн€ одного виду д≥€льност≥ людськоњ св≥домост≥ про€вл€Їтьс€ через пригн≥ченн€ ≥ншого: Ђѕрипиненн€ д≥€льност≥ людини в галуз≥ мистецтва, рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ не може не в≥дбитис€ подавл€ючим, хворобливим чином на науц≥. ћи не знаЇмо науки, а значить ≥ наукового св≥тогл€ду без одночасного ≥снуванн€ ≥нших сфер людськоњ д≥€льност≥ї. « цього погл€ду, важливе значенн€ ¬. ¬ернадський надавав рел≥г≥йн≥й форм≥ сусп≥льноњ св≥домост≥, розгл€даючи њњ €к глибинне внутр≥шнЇ переживанн€, пов'€зане з людськими або косм≥чними переживанн€ми соборного типу, де без рел≥г≥йного житт€ одиничн≥ переживанн€ розпорошуютьс€. Ѕ≥льш того, ¬ернадський був переконаний, що в атмосфер≥ соц≥альноњ помсти, прагненн€ до грабунк≥в, насильства, наживи, породженоњ б≥льшовицькою пропагандою, саме рел≥г≥€ мала породити почутт€ сп≥льност≥, думку про загальнолюдськ≥ основи житт€, духовну Їдн≥сть ≥ любов.

¬. ¬ернадський виступав за розвиток демократ≥њ, громадських свобод ≥ свободи мисленн€, наголошував, що не можна боротис€ в ≥м'€ самоњ боротьби, а лише заради в≥чних, безумовних ≥стин та основних прав людини. ¬≥ддан≥сть ≥де€м демократ≥њ, гуман≥зму обумовила його ставленн€ до соц≥ал≥стичноњ революц≥њ та б≥льшовизму: Ђ¬ажка соц≥ал≥стична революц≥€ своњм насильством та нер≥вн≥стю. Ќесоц≥ал≥сти Ч пар≥њ та ≥л≥оти в держав≥ї. √остро переживав в≥н под≥њ революц≥њ та громад€нськоњ в≥йни з њх руйнац≥€ми, пограбуванн€м, зверхн≥стю озброЇного над беззбройним. Ќегативно ставивс€ до б≥льшовицькоњ ≥деолог≥њ, б≥льшовизму, стал≥нщини. ќднак це не зашкодило зберегти в≥ру в здоров≥ сили народу, встановленн€ в крањн≥ людських в≥дносин, виходу њњ на шл€х прогресу.

—воњм походженн€м, родинними зв'€зками ≥з с≥м'€ми украњнських ≥нтел≥гент≥в (√улаки,  ороленки, —тарицьк≥) ¬. ¬ернадський завжди усв≥домлював свою належн≥сть до украњнського народу. …ого ставленн€ до украњнськоњ проблеми, що формувалос€ п≥д впливом умонастроњв л≥беральноњ ≥нтел≥генц≥њ XIX Ч початку XX ст., вилилос€ в пошуки ненасильницьких шл€х≥в ≥ метод≥в, €к≥ б враховували демократичне право на свободу кожноњ людини при њњ розв'€занн≥. ўе в дореволюц≥йний пер≥од в≥н стверджував, що пол≥тика –ос≥њ пол€гала в тому, щоб повн≥стю розпорошити украњнц≥в у пан≥вному народов≥, знищити в њх св≥домост≥ нац≥ональн≥ особливост≥. ” скрутному становищ≥ –ос≥€ завжди нехтувала ≥нтересами украњнського народу на користь потр≥бних дл€ нењ в певний момент сус≥д≥в.  ритикував централ≥стськ≥ прагненн€ рос≥йських властей, унасл≥док чого рос≥йська адм≥н≥страц≥€, особливо нижча, п≥д вигл€дом боротьби з украњнським Ђсепаратизмомї пересл≥дувала найневинн≥ш≥ ≥ природн≥ права украњнськоњ нац≥ональноњ стих≥њ, упереджено витлумачувала њх €к шк≥длив≥.

¬. ¬ернадський виступав за збереженн€ украњнськоњ культури, культурноњ самобутност≥ украњнського народу. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх пол≥тичних однодумц≥в в≥н вважав в≥дродженн€ украњнськоњ мови значним позитивним €вищем, хоч ≥з проголошенн€м ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки побоювавс€ можливост≥ насильницькоњ Ђукрањн≥зац≥њї. ћайбутнЇ ”крањни вбачав у союз≥ з –ос≥Їю в межах Їдиноњ федеративноњ держави.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1156 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒаже страх см€гчаетс€ привычкой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2241 - | 1965 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.