Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософсько- гуман≥стична думка украњнського –енесансу (16-17 ст.)




 

ѕров≥дна ≥де€:“еоцентризм €к духовно-≥деальне тлумаченн€ реальност≥;

јнтропоцентризм-в≥дкритт€ людин≥ €к в≥льноњ ≥ необмеженоњ у своњх можливост€х ≥стоти.

 

 лючов≥ пон€тт€. ’ристи€нство. “еолог≥€. “еоценризм.  реац≥он≥зм. ќдкровенн€. ‘≥дењзм. √ностицизм. јпологетика. ѕатристика. —холастика.

”н≥версал≥њ. Ќом≥нал≥зм. ѕантењзм. √≥лозоњзм. –ац≥онал≥зм. ≤ррац≥онал≥зм. “еор≥€ Уподв≥йноњ ≥стиниФ. –еформац≥€.

 

3.1. ”твердженн€ христи€нства в €кост≥ пан≥вноњ рел≥г≥њ (поч. 4ст.) привело до такого баченн€ реальност≥, €ка створена за образом ≥ подобою духу. Ќа цьому п≥дгрунт≥ ≥ починаЇ формуватис€ середньов≥чна ф≥лософ≥€, ≥дейно-св≥тогл€дним зм≥стом €коњ стаЇ духовно-≥деальне тлумаченн€ реальност≥.” центр≥ уваги —ередньов≥чч€ був Ѕог ≥ повТ€зана з ним ≥де€ спас≥нн€ (“еоцентризм). ‘≥лософське мисленн€ цього пер≥оду рел≥г≥йне Ц засноване на принцип≥ креац≥он≥зм≥ (твор≥нн€): св≥т створено з н≥чого, за одним лише в≥льним волови€вленн€м Ѕога. –ел≥г≥йна схоластика середньов≥чч€ висунула дв≥ неортодоксальн≥ модел≥ космосу, €к≥ випереджують натурф≥лософ≥ю ¬≥дродженн€ ≥ Ќового часу:

-Ѕог не творить св≥т за своЇю волею, а спонтанно проростаЇ в нього, емануЇ(вливаЇтьс€) в нього за внутр≥шньою потребою своЇњ природи;

-св≥т не створений Ѕогом, св≥т ≥снуЇ в≥чно (≥де€ в≥чност≥).

” трактуванн≥ природи загальних пон€ть (ун≥версал≥й) вид≥л€ютьс€ дв≥ схоластичн≥ теор≥њ: реал≥зм ≥ ном≥нал≥зм. –еал≥зм продовжуЇ Ул≥н≥ю ѕлатонаФ- зливаЇтьс€ з церковною ортодокс≥Їю. ”н≥версал≥њ ≥снують онтолог≥чно, реально, утворюючи самост≥йний ≥ безт≥лесний св≥т сутностей, первинних щодо людського мисленн€ й одиничних предмет≥в.

Ќом≥нал≥зм продовжуЇ Ул≥н≥ю ƒемокр≥таФ Ц ор≥ЇнтуЇ на св≥т одиничних обТЇкт≥в. —правжн≥ми Ї лише реч≥, що чуттЇво сприймаютьс€. —утн≥сть будь-€коњ реч≥ тотожна з ≥ндив≥дуальним т≥лесним ≥снуванн€м.

Ќайв≥дом≥ших серед Уотц≥вФ зах≥дноњ церкви був јвгустин Ѕлаженний, €кий систематизував христи€нський св≥тогл€д, спираючись на принципи платон≥зму.¬≥н ототожнюЇ Ѕога з бутт€м.Ќа в≥дм≥ну в≥д Ѕога створений св≥т не волод≥Ї самост≥йн≥стю, поск≥льки в≥н ≥снуЇ завд€ки творцю.«в≥дси м≥нливий характер всього, що ми зустр≥чаЇмо в св≥т≥. јргументац≥€ ведетьс€ на лог≥чн≥й основ≥ У—тарого запов≥ту Ф ≥ ѕлатона. ”н≥версал≥њ ≥снують онтолог≥чно.

¬≥домим систематизатором середньв≥чноњ схоластики був ‘ома јкв≥нський, €кий пристосував вченн€ јр≥стотел€ до католицизму. Ќайв≥дом≥ший його тв≥р У—ума теолог≥њФ. јкв≥нський намагавс€ обгрунтувати принципи христи€нськоњ теолог≥њ, посилаючись на лог≥чне вченн€ јр≥стотел€, в≥дкинувши мктер≥ал≥стичн≥ й д≥алектичн≥ ≥дењ, п≥ддав теолог≥чн≥й обробц≥ т≥ розд≥ли вченн€ јр≥стотел€, що йшли у русл≥ ≥деал≥зму ≥ метаф≥зиц≥. «г≥дно з пом≥ркованим реал≥змом јкв≥нського - ун≥версал≥њ ≥снують тро€ко:

-до речей, у розум≥нн≥ Ѕога;

-у речей, €к њх суин≥сн≥ смисли;

-п≥сл€ речей €к пон€тт€ про них у розум≥нн≥ субТЇкта п≥знанн€;

’оча ‘ома јкв≥нський ≥ п≥дпор€дковуЇ науку рел≥г≥њ, але розмежувавши сфери њх застосуванн€, в≥н в≥дкрив можливост≥ ≥ дл€ розвитку наукового знанн€-п≥дпор€дковувавс€ в≥р≥, а науковий ≥нтерес Ц рел≥г≥њ.

 

3.2. ‘≥лософ≥€  ињвськоњ –ус≥ охоплюЇ час, починаючи з 11 ст. (найб≥льш ранньою ориг≥нальною памТ€ткою ц≥Їњ доби сл≥д вважати У—лово ≥ закон ≥ благодатьФ ≤лар≥ана), й триваЇ до середини 14 ст.(загибель 1340 р. кн€з€ ёр≥€ 2 кладе к≥нець незалежност≥ галицько Ц волинського кн€з≥вства, культура €кого безпосередньо розвивала здобутки  ињвськоњ –ус≥). ¬продовж зазначеного пер≥оду ф≥лософ≥€ ≥снуЇ €к сукупн≥сть ф≥лософських ≥стотних ≥дей, що структурували св≥тогл€д ≥ в≥дображалис€ у всьому масив≥ результат≥в творчост≥. “од≥ ф≥лософ≥€ ще не вид≥лилас€ у в≥дносно самост≥йну сферу теоретичного освоЇнн€ св≥ту.

¬агомий вплив на розвиток  ињвськоњ –ус≥ зд≥йснило хрещенн€ –ус≥ (988р.). ÷€ под≥€ привела до того, що через ¬≥зант≥ю в культуру давн≥х русич≥в входить антична ф≥лософ≥€, христи€нська л≥тература. «добутки античноњ ф≥лософ≥њ проникли в культуру –ус≥ через твори христи€нських автор≥в ≥ в христи€нськ≥й Уобробц≥Ф. ¬насл≥док цього ф≥лософ≥€ сприймаЇтьс€ русичами €к частина теолог≥њ, причому така частина, €ка п≥дпор€дкована теолог≥њ. ÷ей крок на тривалий пер≥од визначив русло ровтику давньоруськоњ ф≥лософ≥њ Ц вона ≥снувала €к п≥дпор€дкована рел≥г≥њ частина культури.

ўе одна осблив≥сть культури  ињвськоњ –ус≥ пол€гаЇ в тому, що христи€нство, христи€нськ≥ та античн≥ твори були в≥дом≥ лише вузькому колу сусп≥льства, духовний ел≥т≥. ¬се це зумовлюЇ той факт, що ф≥лософ≥€  ињвськоњ –ус≥ на перших етапах розвитку мала перш за все просв≥тницький характер; основне завданн€ вбачалос€ в тому, щоб розТ€снити народу основн≥ положенн€ христи€нства ≥ христи€нськоњ ф≥лософ≥њ.

ќсновною проблемою ф≥лософ≥њ цього пер≥оду Ї людина, смисл њњ бутт€, розум≥нн€ людського щаст€ та шл€х≥в його дос€гненн€, сп≥вв≥дношенн€ Ѕога ≥ людини. ћорально-етичний напр€мок у ф≥лософ≥њ  ињвськоњ –ус≥ започатковуЇ  ињвський митрополит ≤лар≥он, €кий в 1050 роц≥ написав тв≥р У—лово про закон ≥ благодатьФ. ≤лар≥он осмислюЇ ≥стор≥ю людства, вказуючи на њњ ц≥л≥сний характер, розгл€даЇ проблему смислу людського житт€, свободи людини у св≥т≥. ¬с≥ ц≥ питанн€ в≥н пробуЇ розвТ€зати на основ≥ христи€нських догмат≥в.

Ѕ≥льш ч≥тко ≥ систематизовано  ињвського  лимента —мол€тича (середина 12 ст.). јнал≥зуючи життЇво-смислов≥ проблеми людського бутт€, —мол€тич виходить ≥з того, що вже викладена в Ѕ≥бл≥њ; завданн€ ж розуму ≥ ф≥лософ≥њ, зокрема, пол€гаЇ в тому, щоб правильно зрозум≥ти цю божественну ≥стину.

ќдин≥Їю з най€скрав≥ших потатей серед д≥€ч≥в культури  ињвськоњ –ус≥ 12 ст. Ї  ирило Їпископ “уровський. …ого творч≥сть Ц не лише високий зразок волод≥нн€ словом, вона насичена глибоким моральним чутт€м, що й зумовило високий авторитет Їпископа. ¬ творчому доробку  ирила пор€д з урочистими У—ловомиФ вид≥л€ють р€д УЅес≥д Ф, посланн€ сучасним йому пол≥тичним ≥ церковним д≥€чам.

¬ онтолог≥њ  ирило виходить з фундаментального протиставленн€ св≥ту небесного й земного, видимого ≥ невидимого, що становл€ть суть христи€нського дуал≥зму взагал≥. «начну увагу в≥н прид≥л€Ї анал≥зов≥ протилежност≥ Увнутр≥шньогоФ ≥ Узовн≥шньогоФ: €к це антитеза сп≥вв≥днос€тьс€ Ц церковне й св≥тське, христи€нське ≥ поганське. «рештою зовн≥шн≥м Ї темр€ва, а внутр≥шн≥м-св≥тло.

÷€ особлив≥сть в розум≥нн≥ св≥ту визначаЇ й п≥дх≥д “уровського до центральноњ проблеми ф≥лософ≥њ  ињвськоњ –ус≥ Ц проблеми людини. ≤ це ц≥лком законом≥рно, оск≥льки в природ≥ людини поЇднан≥ обидв≥ сторони христи€нськоњ картини св≥ту.

ѕамТ€тники культури пер≥оду  ињвськоњ –ус≥ в≥дображають переважно два р≥вн≥ суперечностей давньоруського сусп≥льства: боротьбу труд€щих проти соц≥ального гнобленн€ та м≥жусобн≥ суперечки в стан≥ пан≥вного класу сусп≥льства. ќсновне спр€муванн€ теоретичних концепц≥й, що виникають у звТ€зку з осмисленн€м цих концепц≥й, визначаЇтьс€ прагненн€м до њх помТ€кшенн€, до гармон≥зац≥њ сусп≥льного житт€. ÷€ теор≥€ соц≥ального примиренн€ апелюЇ передус≥м до сфери морал≥. ¬ихованн€ кожноњ людини в≥дпо≥вдно до принцип≥в любов≥, милосерд€ ≥ терп≥нн€ ≥ приведе до мирного ≥ дружнього соц≥ального житт€.

ќхарактеризований тип ф≥лософствуванн€ становить зм≥ст ф≥лософ≥њ в украњнськ≥й культур≥ ≥ охоплюЇ час з к≥нц€ 10 ст. до середини 15 ст. як вважають досл≥дники, остаточним к≥нцем ≥стор≥њ культури в ц≥лому ≥ ф≥лософськоњ, зокрема, кн€жоњ доби сл≥д вважати 1470 р., коли було скасовано  ињвське уд≥льне кн€з≥вство.

 

3.3 ‘≥лософ≥€ ¬≥дродженн€ (15-16 ст.)- це посередницька ланка м≥ж середньв≥чною схоластикою ≥ науково-ф≥лософським мисленн€м Ќового часу.¬ сфер≥ культури доба –енесансу утверджуЇ новий тип духовност≥, ор≥Їнтований на люлину. ‘≥лософське мисленн€ цього пер≥оду Ц антропоцентричне. √уман≥зм ≥ р≥зноб≥чн≥сть особи. « антропоцентризмом повТ€заний культ краси. ¬ цю епоху живопис стаЇ головним видом мистецтва (Ѕоттичелл≥, Ћеонардо да ¬≥нч≥, –афаель Ц у њх творчост≥ св≥тосприйн€тт€ –енесансу набуваЇ найвищого вираженн€).

‘≥лософ≥€ повертаЇтьс€ до вивченн€ природи. «м≥нюЇтьс€ методолог≥чна стратег≥€ мисленн€:

-схоластичний рац≥онал≥зм поступаЇтьс€ м≥сцем в≥льним в≥д зовн≥шнього авторитету формам п≥знанн€;

-на зм≥ну формал≥стичноњ доказовост≥ ар≥стотел≥вськоњ лог≥ки приходить платон≥вська ф≥лософ≥€.

¬сесв≥т стаЇ предметом досл≥дницького ≥нтересу.‘≥лософ≥€ природи в особах ƒжордано Ѕруно (1548-1600) ≥ Ѕернард≥но “елез≥о (1509-1588) спиралас€ на гел≥оцентричну систему св≥ту ћ≥кола€  оперника (1473-1543).

“радиц≥йна ≥де€ Ѕога демонсруЇтьс€ у двох напр€мах:

-Ѕог або розчин€Їтьс€ у природ≥ (натурал≥зуЇтьс€);

-або п≥ддаЇтьс€ етико-рац≥онал≥стичн≥й обробц≥;

“обто:

-або пантењстичний матер≥ал≥зм;

-або христи€нський гуман≥зм;

≤ все таки ф≥лософ≥€ в≥дродженн€ не в≥дходить остаточно в≥д схоластичних стеоретип≥в св≥торозум≥нн€. “ерм≥нолог≥чний ≥ частково смисловий ≥нвентар≥й (наприклад, Ѕог) все ще збереглис€.

ќдну ≥з причин натурф≥лософських концепц≥й, ¬≥дродженн€ створив ћикола  узанський (1401-1464). …ого ф≥лософськ≥ переконанн€ звернен≥ одним боком до схоластики, а другим Ц до майбутньоњ ф≥лософськох класики 17 ст.(ƒволикий янус) - це пор≥вн€нн€ стосуЇтьс€ вс≥Їњ ф≥лософ≥њ 15-16 ст. Ѕог €к абсолютне начало заключаЇ у соб≥ весь св≥т, але в петенц≥алному вигл€д≥. “воренн€ св≥ту виступаЇ €к процес розгортанн€ Ѕога, його переход≥в природи.

ѕодальше зв≥льненн€ думки в≥д спадщини середньв≥чч€ було продовженн€ новоЇвропейськоюф≥лософською класикою.

 

3.4 ¬ ”крањн≥ у 16 ст. вн≥сл≥док специф≥чних соц≥ально-економ≥чних умов поширюванн€ й розвивалис€ переважно ≥дењ раннього гуман≥зму. як≥сно новий, вищий р≥вень розробки цих проблем починаЇтьс€ з часу в≥дкритт€  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ.

” розвитку ренесансного гуман≥зму в ”крањн≥ можна вид≥лити три етапи. ѕерший (приблизно до середини 16 ст.) типолог≥чно схожий ≥з ранн≥м ≥тал≥йським.” цей час гуман≥ст≥в ц≥кавл€ть сусп≥льно Ц пол≥тична проблематика, питанн€ Їтики й естетики. ” другому пер≥од≥ (з другоњ половини 16 Ц до пол. 17 ст.) ≥дењ у переплет≥нн≥ з реформац≥йними, а також з ≥де€ми в≥зант≥йського ¬≥дродженн€; активно формуЇтьс€ ≥сторична самосв≥дом≥сть украњнського народу, розвиваЇтьс€ ≥деал гуман≥стичного патр≥отизму. “рет≥й пер≥од Ц друга третина 17-початок 18 ст. ѕрот€гом цього пер≥оду розробл€Їтьс€ весь комплекс гуман≥стичних ≥дей у значно меншому переплет≥нн≥ з реформац≥йними. ¬ ус€кому раз≥, оф≥ц≥йно останн≥ в≥дкидалис€.

ўо ж спричинило поширень ≥дей гуман≥зму в ”крањн≥ у перш≥й половин≥ 16 ст.? ѕередус≥м, соц≥ально-економ≥чний прогрес, що розпочавс€ на украњнських земл€х наприк≥нц≥ 15 ст.≥ був зумовлений вступом феодал≥зму у фазу розвитку простого товарного виробництва. «ачинател€ми гуман≥стичноњ культури в ”крањн≥ й найвизначн≥шими гуман≥стами 15-16 ст. були ёр≥й ƒрогобич, ѕавло –усин, Ћукаш, —тан≥слав ќр≥ховський та ≥н. ћайже вс≥ вони п≥сл€ здобутт€ вищоњ осв≥ти в зах≥дноЇвропейських навчальних закладах д≥€ли на украњнськ≥й територ≥њ в так званому –уському воЇводств≥ ѕольщ≥.

–енесансна культура в своЇму зах≥дноЇвропейському вар≥ант≥ розвивалас€ ранн≥ми украњнськими гуман≥стами з к≥нц€ 15 ст.в межах ел≥тарноњ теч≥њ з характерною дл€ нењ витонченою ≥нтелектул≥азован≥сю, переважно наднац≥ональним ≥ позав≥роспов≥дним характером, будучи адекватною формою в≥дображенн€ спр€мованоњ на секул€ризац≥ю сусп≥льноњ св≥домост≥ св≥тськоњ феодальноњ верх≥вки.

—ередньов≥чн≥ принципи ф≥лософствуванн€ починають зазнавати значноњ деформац≥њ в 16 ст. у звТ€зку з пер≥ор≥Їнтац≥Їю ф≥лософськоњ думки в≥д богоп≥знанн€ до п≥знанн€ людини та њњ самоц≥нност≥. –енесансне баченн€ людини в контекст≥ ≥нших гуман≥стичних ≥дей поступово стало надбанн€м ≥ украњнськоњ думки. ”крањнськ≥ гуман≥сти епохи ¬≥дродженн€ сто€ли на точц≥ зору креац≥он≥зму, але не вс≥ вважали, що людина створена Ѕогом ≥ Упо Ѕожому образуФ. ƒе€к≥ визначали людину €к Удосконалий витв≥р природиФ. –озм≥ркувуючи над визначенн€м м≥сц€ людини в св≥т≥, курањнськ≥ мислител≥, вир≥шували цю проблему в дус≥ ф≥лософсокого антропоцентризму з його квал≥ф≥кац≥Їю людини €к найвищоњ ц≥нност≥.

як ≥ зах≥дноЇвропейськ≥ гуман≥сти епохи ¬≥дродженн€, украњнськ≥ мислител≥ вважали голоною руш≥йною силою ≥сторичного розвитку й сусп≥льного прогресу так≥ фактори, €к вихованн€, осв≥та, знанн€, а також доброчинство, звит€га, катр≥Ї, на њх думку, не т≥льки даром пророди, але й набуваЇтьс€ прот€гом житт€; особливо залежать в≥д початкових знань ≥ в≥д доброчесного вихованн€, осв≥ти.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 667 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2019 - | 1961 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.