Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–ух та розвиток. ‘орми руху матер≥њ




ћатер≥€, €к ми знаЇмо, маЇ р≥зноман≥тн≥ властивост≥: нестворюван≥сть, незнищуван≥сть, п≥знавальн≥сть, невичерпн≥сть будови тощо. јле серед них Ї така, без €коњ матер≥€ не може ≥снувати. “ака властив≥сть називаЇтьс€ атрибутом, способом ≥снуванн€. ÷е Ц рух.. –ух Ї нев≥д'Їмною, всезагальною, необх≥дною, в≥чною властив≥стю матер≥њ. ћатер≥€ не може ≥снувати поза рухом. ¬она нев≥дривна в≥д руху. –ух Ц це в≥чний атрибут матер≥њ. ¬сюди ≥ н≥коли немаЇ ≥ не буде жодного матер≥ального об'Їкта, жодного €вища, €к≥ б були позбавлен≥ руху. Ќав≥ть в умовах, близьких до абсолютного нул€ температури, матер≥альн≥ об'Їкти не перестають зм≥нюватис€: у де€ких метал≥в з'€вл€Їтьс€ властив≥сть надпров≥дник≥в, олово стаЇ нап≥впров≥дником, гел≥й Ц надтекучим ≥ т. д. « ф≥лософськоњ позиц≥њ можна стверджувати, що рух Ц це будь-€к≥ взаЇмод≥њ, а також зм≥ни стану об'Їкт≥в, що в≥дбуваютьс€ в процес≥ цих взаЇмод≥й. “ому рух Ї зм≥на взагал≥, починаючи в≥д простого перем≥щенн€ ≥ к≥нчаючи мисленн€м. —в≥т, €к вже зазначалос€, не може ≥снувати без руху. –ух абсолютний. јле в загальному потоц≥ матер≥альних зм≥н можуть бути моменти спокою, моменти р≥вноваги. јдже ≥снують так≥ р≥зновиди руху, €к≥ не зм≥нюють €к≥сних характеристик предмет≥в. Ќаприклад, в≥домо, що всередин≥ предмет≥в в≥дбуваЇтьс€ "скажений танок" електрон≥в та ≥нших елементарних часток, але при цьому загальний вигл€д, м≥сцезнаходженн€ предмет≥в залишаЇтьс€ незм≥нним. ћи сприймаЇмо њх €к так≥, що перебувають у спокоњ. —пок≥й Ц це стан руху, €кий не порушуЇ €к≥сну специф≥ку предмета, його стаб≥льн≥сть. –ух абсолютний. ћомент спокою, р≥вноваги в≥дносний. —пок≥й маЇ м≥сце в≥дносно не вс≥Їњ матер≥њ, а лише в≥дносно тих чи ≥нших окремих матер≥альних об'Їкт≥в. —пок≥й Ц це один ≥з момент≥в руху. «авд€ки на€вност≥ в≥дносного спокою виникають ≥ б≥льш-менш довго ≤снують €к≥сно визначен≥ реч≥, ўо в≥др≥зн€ютьс€ одна в≥д одноњ. Ќаприклад, людство ≥ окрема людина. Ћюдство знаходитьс€ в пост≥йному рус≥, зм≥н≥, взаЇмод≥њ особистостей, груп тощо. јле завд€ки тому, що тут одночасно спостер≥гаЇтьс€ в≥дносний спок≥й (окрема людина), ми можемо визначити певну, €к≥сно визначену, конкретну особу. «а в≥дносним спокоЇм криЇтьс€ безперервний рух, зм≥на. “ак, ми можемо спостер≥гати людину, €ка знаходитьс€ певний час в незм≥нному стан≥, спокоњ. јле в той же час в людському орган≥зм≥ в≥дбуваютьс€ безперервн≥ б≥олог≥чн≥ процеси, тобто зм≥ни. —пок≥й не лише в≥дносний, а й тимчасовий. ” певний час спок≥й порушуЇтьс€, л≥кв≥дуЇтьс€, зн≥маЇтьс€ ун≥версальним рухом. ѕроте ун≥версальний рух неминуче знову породжуЇ спок≥й або р≥вновагу в т≥й чи ≥нш≥й форм≥, але в ≥нших умовах.. –ух маЇ певн≥ властивост≥:

Ц об'Їктивн≥сть, вона випливаЇ з об'Їктивного ≥снуванн€ св≥ту;

Ц рух незнищуваний, бо незнищувана матер≥€, св≥т;

Ц загальн≥сть (ун≥версальн≥сть) руху, бо немаЇ таких матер≥альних т≥л, €к≥ б не перебували в рус≥, тобто без взаЇмод≥њ, зм≥ни;

Ц абсолютн≥сть ≥ в≥дносн≥сть руху, тобто в≥н в≥дносний в м≥ру конкретних форм його про€ву;

Ц суперечлив≥сть руху, €ка про€вл€Їтьс€ в тому, що в≥н абсолютний ≥ в≥дносний, перервний ≥ безперервний (наприклад годинник).

–ух ≥снуЇ в р≥зних формах. —проби класиф≥кувати форми руху матер≥њ наштовхуютьс€ на певн≥ труднощ≥. ѕоширеною Ї класиф≥кац≥€ в≥дпов≥дно структурних р≥вн≥в матер≥њ. ÷е так≥ основн≥ форми руху, €к механ≥чна, ф≥зична, х≥м≥чна, б≥олог≥чна, соц≥альна. јле цим класиф≥кац≥ю не можна обмежувати. ƒос€гненн€ науки св≥дчать про надзвичайну розмањт≥сть ≥ складн≥сть форм руху, њх взаЇмод≥њ, переход≥в тощо. ѕрогрес науки дав змогу сформулювати основн≥ принципи класиф≥кац≥њ форм руху, €к≥ ц≥лком ірунтуютьс€ на результатах сучасного наукового п≥знанн€. ѕерший принцип: врахуванн€ насамперед специф≥ки матер≥ального нос≥€ тих чи ≥нших форм руху. ƒругий принцип: на€вн≥сть загальних законом≥рностей певноњ форми руху. “рет≥й принцип: ≥сторична посл≥довн≥сть, генетичний зв'€зок, €кий ≥снуЇ м≥ж багатоман≥тними процесами матер≥ального св≥ту. ‘орм руху матер≥њ ≥снуЇ ст≥льки, ск≥льки ми здатн≥ розр≥знити р≥вн≥в орган≥зац≥њ невичерпноњ матер≥њ, що розвиваЇтьс€. « погл€ду спр€мованост≥ зм≥н вид≥л€ютьс€ три типи руху:

Ц прогресивний (наприклад, загальний процес п≥знанн€);

Ц регресивний (наприклад, стар≥нн€ живого орган≥зму);

Ц кругооб≥г.

ѕерший тип руху називаЇтьс€ розвитком. –озвиток Ц це по€ва нових €к≥сних стан≥в, нових тип≥в орган≥зац≥њ, систем, що народжуютьс€ з попередн≥х систем. ÷е зм≥ни, €к≥ Ї розгортанн€м можливостей, що знаход€тьс€ в попередн≥х €к≥сних станах. Ќаприклад, у жолуд≥ прихована можлив≥сть стати дубом, ≥ коли жолудь попадаЇ в спри€тлив≥ дл€ цього умови, можлив≥сть реал≥зуЇтьс€ Ц в≥дбуваЇтьс€ процес розвитку жолуд€ в дуб. –озум≥нн€ розвитку €к пост≥йного виникненн€ чогось принципово нового, незворотного маЇ свою ≥стор≥ю. јдже под≥бне пон€тт€ розвитку складалос€ прот€гом багатьох в≥к≥в. Ѕув час, коли у€вленн€ про розвиток €к такий взагал≥ не ≥снувало. ÷е по€снювалось низьким р≥внем наукових знань ≥, зокрема, специф≥кою культури, св≥тогл€ду того чи ≥ншого народу. “ак, в античност≥ вищою ц≥нн≥стю вважалась насолода прекрасним, €скраве повноц≥нне житт€. “ому не хот≥лос€ у€вл€ти розвиток, зокрема житт€, €к нев≥дворотний рух до смерт≥. «в≥дси Ц концепц≥€ великого колооб≥гу. ¬ св≥т≥, на думку грек≥в, все п≥дкорено цикл≥чним, повторним зм≥нам. «окрема √еракл≥т стверджував, що св≥т "Ї ≥ буде в≥чно спалахуючим ≥ згасаючим". —воЇр≥дним подоланн€м цикл≥чност≥ античноњ модел≥ було розум≥нн€ розвитку в середньов≥чн≥й христи€нськ≥й ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. “ут житт€ розум≥лос€ €к устремл≥нн€ вперед в≥д минулого до майбутнього, в≥д зародженн€ до —трашного суду. “обто виникаЇ у€ва про часову спр€мован≥сть, неповторн≥сть под≥й ≥ндив≥дуального ≥ сусп≥льного житт€. ¬ажливий внесок у пон€тт€ розвитку зробив –.ƒе. карт. ¬≥н вважав, що Ѕог дав природ≥ першопоштовх, ≥мпульс, под≥бно тому, €к годинникар, завод€чи годинник, надаЇ йому рух. ѕрирода п≥сл€ цього почала "розкручувати перв≥сний хаос", породжуючи нов≥ форми. јле таке розум≥нн€ розвитку ƒекарт не поширював на сусп≥льство. ќднак низка буржуазних революц≥й змусила звернути увагу на ≥стор≥ю. ‘ранцузьк≥ просв≥тител≥ ¬ольтер ≥ ∆.-∆. –уссо висунули ≥дею ≥сторичного розвитку, що включала й етапи революц≥йних перетворень.  ондорсе доповнюЇ њх погл€ди вченн€м про безперервний прогрес €к найб≥льш поширену форму сусп≥льного розвитку. ¬агомий внесок в ≥дею розвитку зробили представники н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ≤.  ант застосовував пон€тт€ розвиток до —он€чноњ системи та ≥нших [ зор€них св≥т≥в. ÷≥л≥сну концепц≥ю розвитку, насамперед ≤сторичного розвитку людства з позиц≥й об'Їктивного ≥деал≥зму, розробив √. √егель.  онцепц≥€ √егел€ була необх≥дною передумовою дл€ марксистськоњ розробки матер≥ал≥стичного вченн€ про розвиток природних, сусп≥льних та духовних €вищ Ц матер≥ал≥стичноњ д≥алектики.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 651 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1987 - | 1949 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.