Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


„ас та прост≥р €к модуси ≥снуванн€ св≥ту




—в≥т не можна у€вити поза простором ≥ часом. ѕрост≥р ≥ час Ї нев≥д'Їмним атрибутом об'Їктивного св≥ту. ¬они дають змогу в≥докремити кожну р≥ч в≥д ≥ншоњ, конкретизувати ун≥версальн≥ зв'€зки будь-€коњ реч≥ або €вища з ус≥м св≥том. ўо таке "прост≥р"?

” повс€кденн≥ ми спостер≥гаЇмо, що частки та елементи матер≥альних об'Їкт≥в певним чином розм≥щен≥ одн≥ в≥дносно ≥нших, утворюють де€к≥ стал≥ конф≥гурац≥њ, виникають меж≥ об'Їкта стосовно навколишнього середовища. ≤снуЇ своЇр≥дна "упаковка" елемент≥в об'Їкта, що робить його прот€жним.  р≥м того, кожний об'Їкт межуЇ з ≥ншими об'Їктами;ќтже, ф≥лософське розум≥нн€ простору в≥дображаЇ всезагальну властив≥сть матер≥альних т≥л мати прот€жн≥сть, займати певне м≥сце ≥ розм≥щуватис€ одне б≥л€ одного. ўо таке час?

ћатер≥альний св≥т складаЇтьс€ з об'Їкт≥в, процес≥в, що в≥дбуваютьс€, проход€ть поетапно. ¬ них можна ви€вити стад≥њ, €к≥сн≥ стани, що зм≥нюють один одного. «м≥на цих стад≥й може характеризуватис€ певною повторюван≥стю. –≥зн≥ стад≥њ можуть мати р≥зну тривал≥сть. ѕор≥вн€нн€ тривалостей може бути основою дл€ визначенн€ к≥льк≥сноњ м≥ри, €ка виражаЇ швидк≥сть прот≥канн€ процес≥в, њх ритм, темп. ќтже, ф≥лософське розум≥нн€ часу в≥дображаЇ всезагальну властив≥сть матер≥альних процес≥в прот≥кати один за одним в певн≥й посл≥довност≥, мати тривал≥сть, розвиватис€ за етапами, стад≥€ми. ” ф≥лософ≥њ ≥снують дв≥ основн≥ концепц≥њ простору ≥ часу:

Ц субстанц≥йна, €ка розгл€даЇ прост≥р ≥ час €к особлив≥ сутност≥, що ≥снують сам≥ по соб≥, незалежно в≥д матер≥альних об'Їкт≥в. ÷е немовби арена, на €к≥й-знаход€тьс€ об'Їкти ≥ розгортаютьс€ процеси (Ќьютон);

Ц рел€тив≥стська концепц≥€, зг≥дно з €кою прост≥р ≥ час Ц це особлив≥ в≥дносини м≥ж об'Їктами ≥ процесами ≥ поза ними зв'€зки не ≥снують (Ћейбн≥ц).

ќбидв≥ концепц≥њ можуть бути €к матер≥ал≥стичними, так ≥ ≥деал≥стичними. « позиц≥њ матер≥ал≥стичноњ рел€тив≥стськоњ концепц≥њ прост≥р ≥ час розгл€даЇ д≥алектичний матер≥ал≥зм, зг≥дно з €ким прост≥р ≥ час вважаютьс€ об'Їктивними, незалежними в≥д людини ≥ людства формами бутт€ матер≥њ, що рухаЇтьс€. ЌемаЇ абсолютного простору ≥ часу, ≥снуючих поза матер≥Їю, незаповнених зм≥нами матер≥альних т≥л. ѕрост≥р ≥ час не лише нерозривно пов'€зан≥ з матер≥Їю. ¬они нерозривн≥ ≥ в≥дносно одне одного. ѕрост≥р ≥ час Ц це сторони одного ≥ того ж €вища. “ому доц≥льно користуватис€ пон€тт€м просторово-часового континууму. јдже прост≥р ≥ час визначаютьс€ тими процесами, под≥€ми, €к≥ в них виникають ≥ ≥снують. —в≥т Ї множиною або континуумом под≥й, що мають чотири вим≥ри: три з них просторов≥, а четвертий Ц час. ’оча час Ц це така ж координата, €к ≥ будь-€ка з трьох просторових, але вона все-таки характеризуЇ реальн≥сть з погл€ду њњ зм≥н, а просторов≥ координати характеризують сп≥в≥снуванн€ њњ под≥й. Ќерозривн≥сть простору ≥ часу м≥ж собою ≥ з матер≥Їю п≥дтверджуЇтьс€ дос€гненн€ми науки XX ст. «окрема, спец≥альна теор≥€ в≥дносност≥ (1905Ц 1908 pp.; Ћоренц, ѕуанкаре, ≈йнштейн, ћ≥нковський) доводить взаЇмозв'€зок простору ≥ часу. «агальна теор≥€ в≥дносност≥ (1916 p., ≈йнштейн) доводить зв'€зок простору ≥ часу з матер≥Їю. ¬она св≥дчить, що прост≥р ≥ час визначаютьс€ конкретною природою, конкретними властивост€ми матер≥альних процес≥в, що вони можуть зм≥нюватис€ залежно в≥д конкретних стан≥в рухомоњ матер≥њ. “ак, при зростанн≥ в≥дносноњ швидкост≥ руху (близькоњ до швидкост≥ св≥тла) системи в≥дл≥ку, просторов≥ ≥нтервали скорочуютьс€, а часов≥ розт€гуютьс€. «окрема, при польот≥ ракети буде спостер≥гатис€ њњ скороченн€, а в н≥й упов≥льнюватис€ х≥д годинника, пульс космонавта та його мозков≥ ритми, обм≥н речовин в кл≥тинах його т≥ла, тобто час в ракет≥ прот≥каЇ пов≥льн≥ше, н≥ж часу спостер≥гача, що залишивс€ на м≥сц≥ старту ракети. ’оча прост≥р ≥ час перебувають у Їдност≥, в макросв≥т≥ вони в≥дносно в≥дособлен≥, ≥ тому в цьому випадку можна ≥ потр≥бно розгл€дати њх окремо. ќск≥льки прост≥р ≥ час взаЇмопов'€зан≥ ≥з т≥Їю реальн≥стю, €ка ≥снуЇ ≥ взаЇмод≥Ї в них, властивост≥ простору ≥ часу можуть суттЇво в≥др≥зн€тис€.  ожному структурному р≥внев≥ матер≥њ в≥дпов≥даЇ специф≥чна форма простору ≥ часу. “ак, можемо спостер≥гати певн≥ особливост≥ простору ≥ часу в нежив≥й та жив≥й природ≥, в сусп≥льств≥. ” нежив≥й природ≥. ” тих частинах макросв≥ту, коли можна абстрагуватис€ в≥д викривленн€ простору-часу б≥л€ великих мас, що т€ж≥ють, прост≥р-час характеризуЇтьс€ евкл≥довою геометр≥Їю. ” масштабах галактик та ћетагалактики суттЇву роль починаЇ в≥д≥гравати кривизна простору-часу (його в≥дхиленн€ в≥д евкл≥довоњ метрики), €ка пов'€зана з≥ взаЇмод≥Їю мас, що т€ж≥ють. ’арактер кривизни простору ћетагалактики залежить в≥д середньоњ щ≥льност≥ в н≥й речовини та пол€. ” жив≥й природ≥. “ут особливост≥ простору-часу про€вл€ютьс€ вже на р≥вн≥ б≥лкових молекул у форм≥ асиметр≥њ, тобто порушенн€ повноњ в≥дпов≥дност≥ та розташуванн€ частин ц≥лого в≥дносно €когось центру. Ћюдина вим≥рюЇ час, пор≥внюючи р≥зн≥ процеси з €кимось одним процесом, що служить еталоном, зразком. “аким еталоном, наприклад, дл€ пор≥вн€нн€ тривалост≥ доби Ї рух годинниковоњ та хвилинноњ стр≥лок годинника. ќдин оберт по циферблату годинниковоњ стр≥лки умовно людина називаЇ "одна година". ≤снуЇ ≥нтуњтивне в≥дчутт€ часу. ¬ людину немовби вм≥щено "б≥олог≥чний годинник". ÷е по€снюЇтьс€ тим, що людина Ї законом≥рним результатом розвитку нашоњ галактики ≥ тому може "в≥дчувати" њњ ритми. ¬нутр≥шн≥ органи людини працюють з р≥зним ступенем ≥нтенсивност≥ в р≥зний час доби. “ак, м≥ж другою та четвертою годинами ноч≥ посилюЇтьс€ робота печ≥нки, очищуЇтьс€ орган≥зм в≥д отрути. ¬ чотири години ноч≥ вс≥ органи знижують свою активн≥сть. як насл≥док в цей час част≥ше помирають хвор≥ люди. ћаЇ своњ ритми ≥ людський мозок, знанн€ €ких необх≥дне дл€ г≥г≥Їни розумовоњ прац≥. —пециф≥ка просторово-часових €костей в соц≥альних процесах. якщо в нежив≥й ≥ б≥олог≥чн≥й формах матер≥њ прост≥р включаЇ лише зв'€зки предмет≥в, то в соц≥альний прост≥р входить також ≥ ставленн€ людини до предмет≥в, до м≥сц€ свого проживанн€. Ћюдина формувала сама (на в≥дм≥ну в≥д тварини) свою особливу просторову сферу життЇд≥€льност≥: будувала помешканн€, поселенн€, одомашнювала диких тварин тощо. ¬иникала "друга", "олюднена", природа. ¬≥дношенн€ до нењ ≥ до "першоњ" природи входить в пон€тт€ соц≥ального простору. Ќаприклад, пон€тт€ "Ѕатьк≥вщина" характеризуЇ не лише певну територ≥ю, м≥сце народженн€ та проживанн€ людини, а й њњ ставленн€ до цього м≥сц€, тобто любов до ландшафту, тугу, €кщо людина змушена жити в ≥ншому м≥сц≥. —оц≥альний час Ц це форма бутт€ сусп≥льства, €ка в≥дображаЇ тривал≥сть ≥сторичних процес≥в, њх зм≥ни що в≥дбуваютьс€ в ход≥ д≥€льност≥ людей. —оц≥альн≥ процеси мають р≥зну тривал≥сть. “ак, родоплем≥нне сусп≥льство ≥ перш≥ цив≥л≥зац≥њ стародавнього св≥ту нараховують дек≥лька дес€тк≥в тис€ч рок≥в. —ередньов≥чне сусп≥льство Ц близько 1400 рок≥в, а сучасний спос≥б житт€ нараховуЇ б≥л€ 300 рок≥в. «м≥на етап≥в розвитку сусп≥льства характеризуЇтьс€ прискоренн€м темп≥в соц≥альних зм≥н, що знайшло своЇ в≥дображенн€ в розум≥нн≥ часу. “ак, стародавн≥ цив≥л≥зац≥њ сприймали час цикл≥чно (повторюван≥сть соц≥альних процес≥в). ’ристи€нство сприймало час €к такий, що маЇ спр€мован≥сть, вектор Ц в≥д народженн€ до —трашного суду. —ьогодн≥ "б≥г часу" значно випереджаЇ р≥вень б≥олог≥чного ритму людського т≥ла та ф≥з≥олог≥чних | процес≥в, що в ньому в≥дбуваютьс€. ѕрискоренн€ ритму соц≥ального житт€ негативно в≥дбиваЇтьс€ на здоров'њ людей.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 527 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2087 - | 1830 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.