Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–екомендован≥ теми есењв, допов≥дей, реферат≥в, наукових роб≥т. 2. √уман≥зм та антропоцентризм духовноњ культури доби ¬≥дродженн€




 

1. ≤дењ –еформац≥њ (ћ. Ћютер, ”. ÷в≥ніл≥, ∆.  альв≥н).

2. √уман≥зм та антропоцентризм духовноњ культури доби ¬≥дродженн€.

3. —утн≥сть та причини утвердженн€ механ≥стичного св≥тогл€ду в ™вроп≥ Ќового часу.

4. –ац≥онал≥зм ƒекарта за твором Ђ–озм≥рковуванн€ про методї.

5. –ац≥онал≥зм, емп≥ризм та сенсуал≥зм €к основн≥ тенденц≥њ розвитку гносеолог≥њ Ќового часу.

“ема 5. ѕросв≥тництво ≥ класична н≥мецька ф≥лософ≥€

ѕитанн€ до самост≥йного опрацюванн€ теми та сем≥нарського зан€тт€

1. ≤дењ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ у просв≥тництв≥ (“. √обс, ƒж. Ћок, Ў. ћонтескТЇ, ∆.-∆. –уссо,  . √ельвец≥й).

2. ‘ранцузький матер≥ал≥зм ’V≤≤≤ ст. (ƒ. ƒ≥дро).

3. “еор≥€ п≥знанн€ та етика ≤.  анта:

а) особливост≥ п≥знавального процесу за ≤.  антом;

б) чуттЇв≥сть €к людська здатн≥сть п≥знавати св≥т. ‘еномен (Ђр≥ч дл€ насї) та ноумен (Ђр≥ч у соб≥ї);

в) розсудок. јпр≥орн≥ категор≥њ;

г) що таке наукове знанн€ за ≤.  антом?

д) вченн€ про ≥дењ;

е) концепц≥€ категоричного ≥мперативу.

4. ќсобливост≥ ф≥лософськоњ системи √. √еіел€ та його д≥алектичного методу.

5. ƒ≥алектика €к вченн€ про розвиток та метод. ѕринципи (закони) д≥алектики.

6. ≤ррац≥онал≥стичне тлумаченн€ јбсолюту ‘. Ўелл≥ніом.

 лючов≥ пон€тт€

 

ѕрироднЇ право, сусп≥льний догов≥р, д≥алектика, апр≥ор≥, ноумен, феномен, категоричний ≥мператив,  оперн≥канський переворот, абсолютна ≥де€, ≥ррац≥ональна вол€.

ѕершоджерела

 

1. √ельвец≥й  .ј. ѕро людину, њњ розумов≥ зд≥бност≥ та вихованн€. Ц  ., 1994.

2. Ћок ƒж. ƒва трактати про вр€дуванн€. Ц  ., 2001.

3. јнтологи€ мировой философии: ¬ 4 т. Ц ћ., 1971. Ц “. «. Ц —. 89 Ц 394.

4.  ант ≤.  ритика чистого розуму. Ц  ., 2000.

Ћ≥тература дл€ самост≥йного опрацюванн€

1.  ушаков ё.¬. Ќариси з ≥стор≥њ з н≥мецькоњ ф≥лософ≥њ Ќового часу: Ќавчальний пос≥бник. Ц  . 2006.

2. ѕредмет ≥ проблематика ф≥лософ≥њ: Ќавчальний пос≥бник / «а заг. ред. ћ. ј. —кринника, «. ≈. —кринник Ц Ћьв≥в, 2001.

3. –ассел Ѕ. ≤стор≥€ зах≥дноњ ф≥лософ≥њ. Ц  ., 1995.

4. ‘≥лософ≥€: мислител≥, ≥дењ, концепц≥њ: ѕ≥дручник / ¬. √.  ремень, ¬. ¬, ≤льњн. Ц  ., 2005.

ѕитанн€ дл€ самоконтролю

 

1. яку роль в≥д≥грала ф≥лософ≥€ ѕросв≥тництва у XVIII ст.?

2. Ќазв≥ть фундаментальн≥ принципи теор≥њ природного права.

3. ” чому суть сусп≥льноњ угоди за ∆.-∆ –уссо?

4. ” чому ≤.  ант вбачаЇ обмежен≥сть рац≥онал≥стичного та емп≥ричного напр€м≥в у теор≥њ п≥знанн€?

5. Ќав≥що ≤.  ант у свою теор≥ю п≥знанн€ вводить апр≥орн≥ категор≥њ розсудку?

6. який зм≥ст мають пон€тт€ Ђр≥ч у соб≥ї та Ђр≥ч дл€ насї?

7. яку роль, за ≤.  антом, в≥д≥грають категор≥њ розсудку?

8. який зм≥ст вкладаЇ ‘. Ўелл≥ні в пон€тт€ Ђјбсолютї?

9. як розум≥ти думку √. √еіел€, що бутт€ св≥ту Ї в≥двласненн€ бутт€ јбсолютноњ ≤дењ?

10. яке завданн€ поставив √еіель, створюючи свою ф≥лософську систему?

 

“естов≥ завданн€

1. ’то вважав головною причиною переходу в≥д р≥вност≥ (€ка, на думку автора, Ї природним станом) до нер≥вност≥ приватну власн≥сть?


а) ¬ольтер;

б) ƒ. ƒ≥дро;

в) ∆.-∆. –уссо;

г) Ў. ћонтескТЇ;

і) ƒ. ƒ≥дро;

д)  . √ельвец≥й.


2. Ђ“еор≥€ сусп≥льного договоруї була центральною у соц≥ально-ф≥лософських осмисленн€х:

а) ƒж. Ћока, “. √обса, –. ƒекарта, ‘. Ѕекона;

б) Ў. ћонтескТЇ, ¬ольтера, –. ƒекарта, √. Ћ€йбн≥ца;

в) Ў. ћонтескТЇ, ∆.-∆. –уссо, ¬ольтера, ƒ. ƒ≥дро;

г) ∆. ∆. –уссо, √. √еіел€, ¬ольтера, ≤.  анта.

3. як≥ з запропонованих суджень характеризують абсолютний ≥деал≥зм? (вкаж≥ть ус≥ в≥рн≥ в≥дпов≥д≥)

а) св≥т Ї формою в≥двласненн€ јбсолютноњ ≥дењ;

б) визнаЇ п≥знанн€ св≥ту людським розумом;

в) ≥снуванн€ св≥ту зумовлене духовною силою, що ≥снуЇ незалежно в≥д св≥домост≥ людини;

г) стверджуЇ, що св≥т Ї продуктом св≥домост≥ людини;

і) вважаЇ причиною св≥ту —в≥товий –озум.

4. «а ≤.  антом ≥снуЇ три р≥вн≥ п≥знавальноњ д≥€льност≥ св≥домост≥:

а) прост≥ ≥дењ, складн≥ ≥дењ та ≥нтуњц≥€;

б) в≥дчутт€, мисленн€ та досв≥д;

в) чутт€, рефлекс≥€ чутт≥в та рефлекс≥€ рефлекс≥њ;

г) чутт€, розсудок та розум;

і) формальна основа, реальна основа та абсолютна основа.

5. „уттЇв≥сть у теор≥њ п≥знанн€ ≤.  анта це:

а) те саме, що ЂчуттЇве спогл€данн€ї у марксистськ≥й модел≥ п≥знанн€;

б) виражаЇ весь емп≥ричний досв≥д людини;

в) здатн≥сть п≥знавальноњ д≥€льност≥ ф≥ксувати матер≥альн≥ реч≥, проте вона не м≥стить у соб≥ жодного наукового знанн€;

г) сума людських в≥дчутт≥в.

6. «а ≤.  антом сутн≥сть речей:

а) трансцендентальна: проникнути в нењ можна за допомогою апр≥орних категор≥й св≥домост≥;

б) емп≥рична: ви€вна в чуттЇвому досв≥д≥ через звертанн€ до емп≥ричних факт≥в;

в) трансцендентна: знаходитьс€ за межею п≥знавальноњ д≥€льност≥ людини;

г) рац≥ональна: п≥знати њњ можна лише за допомогою розуму.

7. ¬ онтолог≥њ √. √еіель виражаЇ позиц≥ю:

а) дуал≥зму, тому що в своњй д≥алектиц≥ в≥дштовхуЇтьс€ в≥д принципу тотожност≥ мисленн€ та бутт€;

б) ≥деал≥стичного мон≥зму, тому що за першопочаток бере —в≥товий розум;

в) плюрал≥зму, тому що субстанц≥Їю св≥ту, зг≥дно з √. √еіелем, Ї јбсолют, јбсолютна ≥де€, —в≥товий розум.

8. яку ф≥лософську традиц≥ю виражають так≥ представники н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ? ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

 

ј) ≤.  ант а) рац≥онал≥стична
Ѕ) √. √еіель б) ≥ррац≥онал≥стична
¬) ‘. Ўелл≥ні  
√) Ћ. ‘оЇрбах  

 

 

9. «м≥ст категор≥й д≥алектики √. √еіел€ Ї:

а) апр≥орним знанн€м;

б) емп≥ричним знанн€м;

в) в≥н ≥снуЇ в д≥йсност≥ незалежно в≥д того, чи людина знаЇ його, чи н≥.

11. ¬исл≥в Ћ. ‘оЇрбаха: Ђфантастичне в≥дображенн€ д≥йсност≥ в головах людей Ц це Еї?


а) ф≥лософ≥€;

б) рел≥г≥€;

в) ≥деал≥зм;

г) ≥деолог≥€.


12. «а ‘. Ўелл≥ніом јбсолют, що суперечливий у самому соб≥, включаЇ у розумний початок ≥ несв≥дому волю, €к≥ ви€вл€ють себе у форм≥ розумного закону та ≥ррац≥онально у вол≥, де кожний з елемент≥в ви€вл€Ї себе:

ј) природа а) €к розумний початок
Ѕ) сусп≥льство б) €к несв≥дома вол€
¬) людина  

–обота з≥ словником

¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

ѕон€тт€ «м≥ст пон€тт€
1. “рансцендентальний а) безумовне повел≥нн€, вимога, наказ, закон. ¬ ф≥лософ≥њ ≤.  анта Ц загальнозначуща моральна вимога на противагу особистому принципу (максим≥).
2. Ќоумен б) у ф≥лософськ≥й систем≥ √еіел€, к≥нцевий етап розвитку —в≥тового духу, €кий проходить через пром≥жн≥ етапи до абсолютного знанн€.
3. ‘еномен в) до вс€кого досв≥ду.
4.  оперн≥канський переворот г) дан≥сть реч≥ в чуттЇвост≥ субТЇкта. ÷е, за ≤.  антом, нижн€ межа п≥знавальноњ д≥€льност≥ людини.
5. јпр≥орний і) терм≥н у ф≥лософ≥њ  анта, €кий означаЇ знанн€, що ≥снуЇ до вс€кого досв≥ду ≥ Ї п≥дставою дл€ досв≥дного п≥знанн€ (категор≥њ розсудку).
6.  атегоричний ≥мператив д) €кщо до  анта процес п≥знанн€ розгл€дали €к шл€х в≥д емп≥ричного обТЇкта до св≥домост≥ субТЇкта, то  ант навпаки стверджуЇ, що наша св≥дом≥сть сама вбачаЇ в предметах те, чим вони нам стають потр≥бними.
7. јбсолютний дух е) позиц≥€, зг≥дно з €кою, природознавство Ї ун≥версальною наукою про людину.
8. јнтрополог≥зм ‘оЇрбаха Ї) у  анта це р≥ч, €ка вона Ї сама собою за своЇю сутн≥стю, вона не п≥ддаЇтьс€ п≥знанню. ÷е верхн€ межа п≥знавальноњ д≥€льност≥ людини.
9. —усп≥льний догов≥р ж) у соц≥ально-пол≥тичний концепц≥€х, такий ≥деальний правовий кодекс, €кий наперед визначений природою та ≥снуЇ в людському розум≥.
10. ѕрироднЇ право з) механ≥зм саморозгортанн€ —в≥тового розуму через протилежност≥. ÷е такий рух через взаЇмод≥ю протилежностей, що об≥ймаЇ собою ≥ сферу духу ≥ природи, бо природа ≥ дух Ї в≥двласненн€ ≥ поверненн€ до себе —в≥тового розуму.
11. ƒ≥алектика у √еіел€ и) зг≥дно з –уссо, початково в умовах необмеженоњ свободи люди мовчазно укладали угоду, за €кою зобовТ€зувалис€ іарантувати на основ≥ загальноњ вол≥ (загального ≥нтересу) право кожному на житт€ ≥ власн≥сть. ” такий спос≥б виникаЇ держава.

“ворч≥ завданн€

1. ” €к≥й соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ використовують вираз Ђприродний стан людстваї? Ќав≥що й хто до нього звертаЇтьс€?

2. Ќаск≥льки правильним Ї твердженн€: Ђр≥ч у соб≥ї Ї або духовна точка, або атом, або субстанц≥€, €ку людина не спроможна сприйн€ти через недосконал≥сть своњх в≥дчутт≥в?

3. ўо означаЇ Ђкоперн≥канський переворотї в теор≥њ п≥знанн€, зд≥йсненний ≤.  антом?

4. ўо означаЇ вираз Ђапр≥орн≥ форми чуттЇвост≥ї? ’то з ф≥лософ≥в його вживаЇ ≥ з €кою метою?

5. як розум≥ти терм≥н Ђтрансцендентальний ≥деал≥змї? ’то з ф≥лософ≥в ≥ нав≥що вводить цей терм≥н?

6. ўо зг≥дно з д≥алектикою Ї джерелом розвитку?

7. ” чому в≥дм≥нн≥сть д≥алектики √еіел€ ≥ ћаркса?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 513 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2097 - | 1909 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.