Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–екомендован≥ теми есењв, допов≥дей, реферат≥в, наукових роб≥т. 1. ћ≥сце ѕлатона та јристотел€ в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ




1. ћ≥сце ѕлатона та јристотел€ в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ.

2. «вТ€зок м≥ж античною та середньов≥чною ф≥лософ≥Їю.

3. “еоцентризм €к духовна парадигма середньов≥чного св≥тогл€ду.

4. ѕолем≥ка ном≥нал≥зму та реал≥зму в схоластиц≥.

5. —п≥вв≥дношенн€ в≥ри та розуму в середньов≥чн≥й ф≥лософ≥њ.

6. “еолог≥€ та ф≥лософ≥€.

“ема 4. ‘≥лософ≥€ доби в≥дродженн€ ≥ Ќового часу

ѕитанн€ до самост≥йного опрацюванн€ теми та сем≥нарського зан€тт€

 

1. ќсобливост≥ св≥тосприйн€тт€ доби ¬≥дродженн€.

2. ќр≥Їнтац≥€ на неоплатон≥чну ф≥лософську традиц≥ю (Ќ.  узанський, ƒ. Ѕруно).

3. √уман≥зм культури –енесансу. ќсмисленн€ сусп≥льного бутт€ в соц≥ально-пол≥тичних концепц≥€х.

4. ќсобливост≥ св≥тогл€ду ≥ ф≥лософ≥њ Ќового часу.

5. –ац≥онал≥зм, емп≥ризм, сенсуал≥зм. ѕроблема методу в ф≥лософ≥њ Ќового часу (‘. Ѕекон, –. ƒекарт).

6. ѕроблема субстанц≥њ в ф≥лософ≥њ Ќового часу (–. ƒекарт, Ѕ. —п≥ноза, √. Ћ€йбн≥ц).

 лючов≥ пон€тт€

 

јнтропоцентризм, пантењзм, –еформац≥€, рац≥онал≥зм, емп≥ризм, сенсуал≥зм, ≥ндукц≥€, дедукц≥€, субстанц≥€, монада, модус, дуал≥зм, плюрал≥зм, мон≥зм.

 

ѕершоджерела

 

1. јнтологи€ мировой философии. Ц  ., 1991. Ц “. 1. Ц „. 2.

2. Ѕекон. ‘. Ќовый ќрганон // —оч.: в 2-х т. Ц ћ., 1973. Ц “. 1.

3. ƒекарт –. –оздуми про метод Ц  ., 2000.

4. —пиноза Ѕ. Ётика // »збр. ѕроизведени€: ¬ 2 т., “. 1. Ц ћ., 1957.

5. ём ƒ. “рактат про природу людини. Ц  ., 1995.

 

Ћ≥тература дл€ самост≥йного опрацюванн€

 

1. √усЇв ¬. «ах≥дноЇвропейська ф≥лософ≥€ ’VЦ’V≤≤≤ ст. Ц  ., 1995.

2. ѕредмет ≥ проблематика ф≥лософ≥њ: Ќавчальний пос≥бник / «а заг. ред. ћ. ј. —кринника, «. ≈. —кринник Ц Ћьв≥в, 2001.

3. –ассел Ѕ. ≤стор≥€ зах≥дноњ ф≥лософ≥њ. Ц  ., 1995.

4. —кратон –.  оротка ≥стор≥€ нов≥тньоњ ф≥лософ≥њ. Ц  .,1998.

5. ‘≥лософ≥€: мислител≥, ≥дењ, концепц≥њ: ѕ≥дручник / ¬. √.  ремень, ¬. ¬. ≤льњн. Ц  ., 2005.

 

ѕитанн€ дл€ самоконтролю

1. „им пантењстичн≥ погл€ди Ќ.  узанського в≥др≥зн€ютьс€ в≥д у€влень про Ѕога в добу —ередньов≥чч€?

2. Ќазв≥ть основн≥ соц≥ософськ≥ ≥дењ доби ¬≥дродженн€.

3. ¬изначте основн≥ риси св≥тогл€дних ор≥Їнтац≥й Ќового часу?

4. ўо Ї джерелом знань, на думку ‘. Ѕекона? ” чому суть ≥ндуктивного методу п≥знанн€?

5. ўо Ї джерелом знань за –. ƒекартом? ” чому суть дедуктивного методу п≥знанн€?

6. який ф≥лософський зм≥ст пон€тт€ јбсолюту у вченн≥ Ѕ. —п≥нози?

“естов≥ завданн€

1. √оловна риса св≥тогл€дноњ ор≥Їнтац≥њ ф≥лософ≥в епохи ¬≥дродженн€ це:

а) ор≥Їнтац≥€ на природньо-косм≥чне житт€;

б) ор≥Їнтац≥€ на св≥тське житт€, на людину, њњ щаст€;

в) ор≥Їнтац≥€ на рел≥г≥йне житт€, на спас≥нн€ людини;

г) ор≥Їнтац≥€ на д≥€льн≥сне перетворенн€ д≥йсност≥.

2. ¬каж≥ть ус≥ в≥рн≥ в≥дпов≥д≥. «г≥дно з Ќ.  узанським п≥знанн€ Ѕога можливе лише за допомогою символ≥в в основ≥ €ких Ї насамперед математика тому, що:

а) Ѕог знанн€ зумовлене розумом;

б) Ѕог це знанн€ не зумовлене розумом;

в) людський розум Ї ск≥нченний, а Ѕог Ц неск≥нченний;

г) п≥знанн€ Ѕога Ї справою розуму, а не в≥ри.

3. як≥ з перел≥чених особливостей не належать доб≥ –енесансу?

а) пантењзм;

б) дењзм;

в) гуман≥зм;

г) космоцентризм;

і) антропоцентризм;

д) антропоморф≥зм.

4. “еза Ђћислю Ц отже ≥снуюї Ї важливим вих≥дним принципом:


а) ф≥лософського мон≥зму;

б) рац≥онал≥зму;

в) емп≥ризму

г) сенсуал≥зму;

і) матер≥ал≥зму.


5. “еза Ђ«нанн€ Ц це силаї Ї властивою:


а) Ћеонардо да ¬≥нч≥;

б) Ќ. ћакТ€велл≥;

в) ‘. Ѕекону;

г) –. ƒекарту;

і) Ѕ. ѕаскалю;

д)  . √ельвец≥ю.


6. як називаЇтьс€ основна прац€ √. Ћ€йбн≥ца?


а) Ђћодусолог≥€ї;

б) Ђћонолог≥€ї;

в) Ђћонотолог≥€ї;

г) Ђћонадолог≥€ї.


7. ≈мп≥ризм Ц це позиц≥€ у методолог≥њ, що характеризуЇтьс€:

а) найпершим ц≥нуванн€м розуму дедуктивних виведень;

б) наголошуванн€м на вир≥шальн≥й рол≥ в≥дчутт≥в у п≥знанн≥;

в) визнанн€м ≥снуванн€ в людському розум≥ вроджених ≥дей;

г) рухом п≥знавальноњ думки в≥д факт≥в до ≥дей;

і) прагненн€м виводити науков≥ теор≥њ ≥з загальних ф≥лософських принцип≥в.

8. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

 

ј) “.√обс а) Ћюдина Ц це Ђчиста дошкаї (tabula rasa)
Ѕ) Ѕ.ѕаскаль б) ЂЋюдина людин≥ Ц вовкї
¬) ƒж. Ћок в) ЂЋюдина Ц це мисл€чий очеретї

 

9. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

 

ј) рац≥онал≥зм а) в≥дчутт€
Ѕ) емп≥ризм б) розум
¬) сенсуал≥зм в) досв≥д

 

13. ¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

 

ј) √. Ћ€йбн≥ц а) субстанц≥€ Ц Їдина
Ѕ) Ѕ. —п≥ноза б) субстанц≥€ Ц дуал≥стична (матер≥альна та духовна)
¬) –. ƒекарт в) субстанц≥€ Ц рухлива та багатоман≥тна (монади)

 

 

–обота з≥ словником

¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

ѕон€тт€ «м≥ст пон€тт€
1. –ац≥онал≥зм а) форма умовиводу, де на п≥дстав≥ знанн€ про окреме, робитьс€ висновок про загальне; спос≥б м≥ркуванн€, за допомогою €кого встановлюЇтьс€ обірунтован≥сть висунутого припущенн€ чи г≥потези.
2. ≈мп≥ризм б) напр€м в теор≥њ п≥знанн€, €кий вважаЇ Їдиним джерелом ≥ критер≥Їм п≥знанн€ чуттЇвий досв≥д.
3. —енсуал≥зм в) одна з форм умовиводу, при €к≥й на основ≥ загального правила лог≥чним шл€хом з одних положень €к ≥стинних з необх≥дн≥стю виводитьс€ нове ≥стинне твердженн€.
4. ≤ндукц≥€ г) ф≥лософська позиц≥€ в онтолог≥њ, зг≥дно з €кою, в основ≥ св≥ту Ї одна субстанц≥€.
5. ƒедукц≥€ і) позиц≥€ в онтолог≥њ, €ка виходить з визнанн€ на€вност≥ двох субстанц≥й Ц духу ≥ матер≥њ.
6. ƒуал≥зм д) напр€м в теор≥њ п≥знанн€, €кий визнаЇ в≥дчутт€ Їдиним джерелом знань.
7. ѕлюрал≥зм е) позиц≥€ в онтолог≥њ, зг≥дно з €кою ≥снуЇ множинн≥сть субстанц≥йних першопочатк≥в.
8. ћон≥зм Ї) ф≥лософський напр€м в гносеолог≥њ, що Їдиним джерелом ≥ критер≥Їм п≥знанн€ вважаЇ розум.
9. ѕантењзм ж) ф≥лософсько-рел≥г≥йне вченн€, зг≥дно з €ким Ѕог Ї безособовим началом, присутн≥й у Їств≥ природи; розчинений, розлитий в природ≥ ≥ навпаки: природа ототожнена, розчинена в Ѕогов≥.
10. –еформац≥йний рух з) принцип, зг≥дно з €ким людина постаЇ центром ¬сесв≥ту ≥ найвищою метою вс≥х под≥й, що в≥дбуваютьс€ у св≥т≥.
11. јнтропоцентризм и) рел≥г≥йний рух, спр€мований на перебудову церкви та тод≥шн≥х рел≥г≥йних доктрин у дус≥ протестантизму.

“ворч≥ завданн€

 

1. —в≥тогл€дною моделлю €коњ доби Ї антропоцентризм? яка особлив≥сть ц≥Їњ модел≥?

2. „и можна стверджувати, що св≥тогл€д доби ¬≥дродженн€ космоцентричний через те, що ц€ доба культивуЇ античне ставленн€ до св≥ту людини, св≥тогл€дною характеристикою €кого Ї космоцентризм?

3. ’то з мислител≥в доби ¬≥дродженн€ ≥ з €кою метою обірунтовуЇ принцип Ђћета виправдовуЇ засобиї?

4. яка дом≥нуюча ф≥лософська проблематика доби Ќового часу ≥ чим вона зумовлена?

5. –озкрийте суть декарт≥вського вислову: Ђћислю, отже ≥снуюї.

6. ўо таке плюрал≥зм в онтолог≥њ Ќового часу? Ќавед≥ть приклади плюрал≥стичних концепц≥й.

7.  ого з ф≥лософ≥в XVII ст. називали емп≥риками й чому?

8. „и сум≥сн≥ пон€тт€ Ђмон≥змї ≥ Ђ≥деал≥змї? „ому?

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 623 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћучша€ месть Ц огромный успех. © ‘рэнк —инатра
==> читать все изречени€...

2048 - | 1929 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.