Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕол≥тична ел≥та: структура й системи в≥дбору




—учасна пол≥тична ел≥та неоднор≥дна, внутр≥шньо диференц≥йована й ≥стотно розр≥зн€Їтьс€ залежно в≥д конкретноњ крањни й сформованих соц≥ально-пол≥тичних умов. ¬се це спричин€Ї складн≥сть ≥ р≥зноман≥тт€ њњ класиф≥кац≥й (див. рис 16.1).


ѕ≥дстави

           
     

 

 


ћалюнок 16.1 Ц  ласиф≥кац≥њ пол≥тичноњ ел≥ти

«а р≥внем компетенц≥њ розр≥зн€ють нац≥ональну, рег≥ональну й м≥сцеву ел≥ти.

ѕо м≥сцю в систем≥ влади вид≥л€ють правл€чу, що безпосередньо волод≥Ї державною владою, ≥ опозиц≥йну (контрел≥та).

«а обс€гом владних повноважень ел≥та д≥литьс€ на вищу, середню й адм≥н≥стративну.

¬ища пол≥тична ел≥та м≥стить у соб≥ пров≥дних пол≥тичних кер≥вник≥в, њхнЇ найближче оточенн€ й тих, хто займаЇ вищ≥ пости в законодавч≥й, виконавч≥й ≥ судов≥й влад≥ (безпосереднЇ оточенн€ президента, прем'Їр-м≥н≥стр, його заступники й пров≥дн≥ м≥н≥стри, сп≥кер парламенту, кер≥вники депутатських фракц≥й), чисельно досить обмежене коло людей (100Ц200 чолов≥к), що приймають найб≥льш значим≥ дл€ сусп≥льства пол≥тичн≥ р≥шенн€.

—ередн€ пол≥тична ел≥та формуЇтьс€ з величезноњ к≥лькост≥ виборних посадових ос≥б: парламентар≥њв, сенатор≥в, депутат≥в, губернатор≥в, мер≥в, л≥дер≥в р≥зних пол≥тичних парт≥й ≥ сусп≥льно-пол≥тичних рух≥в. —ередн€ ел≥та становить приблизно 5 % дорослого населенн€.

јдм≥н≥стративна ел≥та (бюрократична) Ц це вищий прошарок державних службовц≥в (чиновництва), €к≥ займають висок≥ посади в м≥н≥стерствах, департаментах й ≥нших органах державного управл≥нн€. јдм≥н≥стративна ел≥та примикаЇ до пол≥тичноњ ел≥ти, хоча по орган≥зац≥йн≥й ознац≥ (апарат влади) њњ можна вид≥лити в самост≥йну групу. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн€ бюрократ≥њ показують, що це в≥дносно автономний, внутр≥шньо згуртований прошарок, призначений дл€ виконавськоњ д≥€льност≥, однак на д≥л≥ водод≥ючий великим впливом на пол≥тику.

—истеми в≥дбору в ел≥ту

«алежн≥сть динам≥ки розвитку сусп≥льства в≥д ефективност≥ пол≥тичних р≥шень, €к≥ приймаЇ ел≥та, вимагаЇ й ретельного в≥дбору ос≥б дл€ виконанн€ владно-управл≥нських функц≥й. ” зах≥дних крањнах пол≥тика давно перетворилас€ в профес≥ю, тому процесу п≥дготовки й в≥дбору в ел≥ту прид≥л€Їтьс€ серйозна увага. Ќайб≥льш важлив≥ питанн€ при цьому: €к ≥ з кого зд≥йснюЇтьс€ в≥дб≥р, хто його зд≥йснюЇ, €ким критер≥€м повинен в≥дпов≥дати кандидат на кер≥вну посаду?

≤снуЇ дв≥ основн≥ системи в≥дбору, рекрутуванн€ ел≥ти: г≥льд≥й й антрепренерська (п≥дприЇмницька). ” чистому вид≥ вони зустр≥чаютьс€ досить р≥дко. јнтрепренерська система в б≥льш≥й м≥р≥ характерна дл€ демократичних держав. —истема г≥льд≥й Ц дл€ авторитарних ≥ тотал≥тарних держав, хоча њњ елементи широко застосовуютьс€ й у демократичних державах, особливо в економ≥ц≥ й державно-адм≥н≥стративн≥й сфер≥.

ƒл€ системи г≥льд≥й характерн≥:

Ј «акрит≥сть, в≥дб≥р претендент≥в на вищ≥ посади в основному з нижчих верств самоњ ел≥ти; шл€х вгору пов≥льний та еволюц≥йний.

Ј Ќа€вн≥сть високих вимог дл€ зан€тт€ посад. ÷е можуть бути в≥к, стаж роботи, осв≥та, парт≥йн≥сть, нац≥ональн≥сть, характеристика кер≥вництва й т.д.

Ј Ќевелике, закрите коло селекторату (людей, що зд≥йснюють в≥дб≥р). як правило, у нього вход€ть лише члени вищесто€щого кер≥вного органа або один перший кер≥вник Ц глава ур€ду, ф≥рми й т.п.

Ј  ооптац≥€, призначенн€ зверху €к головний спос≥б зан€тт€ кер≥вних посад.

Ј “енденц≥€ до в≥дтворенн€ вже ≥снуючого типу ел≥ти, л≥дерства ≥ властивих њм типолог≥чних характеристик.

÷€ система не передбачаЇ конкурентност≥ м≥ж кандидатами, оск≥льки сама система влади гранично суворо формал≥зована та ≥Їрарх≥зована. —истема г≥льд≥й може панувати лише в пол≥тизованих сусп≥льствах ≥з частковою чи повною в≥дсутн≥стю громад€нського сусп≥льства. —в≥дченн€м цьому Ї номенклатурна система ф≥льтрац≥њ, €ка утвердилась в тотал≥тарних режимах. Ќоменклатура (лат. nomenclatura Ц "розпис ≥мен") Ц це спос≥б пос≥данн€ кер≥вних пост≥в виключно за ознакою належност≥ до правл€чоњ парт≥њ.  ар'Їрне просуванн€ тут поставлене в залежн≥сть в≥д повного пол≥тико-≥деолог≥чного конформ≥зму кандидата, особистоњ в≥дданост≥ новому л≥деру, навичок кулуарних "апаратних ≥гор". —в≥й початок номенклатурна система бере в непотизм≥ (лат. nepos Ц "плем≥нник"), коли римськ≥ цезар≥ призначали на синекури своњх родич≥в чи ос≥б з найближчого оточенн€.

јнтрепренерська система багато в чому протилежна систем≥ г≥льд≥й ≥ характеризуЇтьс€:

Ј ¬≥дкрит≥стю, можлив≥стю дл€ представник≥в р≥зних груп претендувати на зан€тт€ л≥дируючих позиц≥й.

Ј Ќевеликою к≥льк≥стю формальних вимог щодо претендент≥в.

Ј Ўироким колом селектората, що може м≥стити в соб≥ вс≥х виборц≥в крањни; високою конкурентн≥стю в≥дбору, гостротою суперництва в≥дпов≥дно до виборчих закон≥в.

Ј ѕершор€дною значим≥стю особист≥сних €костей, сусп≥льноњ активност≥, ум≥нн€м захопити привабливими ≥де€ми й програмами.

Ј ћожлив≥стю дос€гненн€ певноњ пропорц≥йност≥ представленн€ в ел≥т≥ р≥зних соц≥альних груп населенн€, пол≥тичних парт≥й ≥ рух≥в.

ќбидв≥ системи мають €к позитивн≥, так ≥ негативн≥ сторони. јнтрепренерська система б≥льше ц≥нуЇ видатних особистостей. ¬она в≥дкрита дл€ молодих л≥дер≥в ≥ нововведень. ” той же час њњ певними недол≥ками Ї в≥дносно б≥льша ймов≥рн≥сть ризику й непрофес≥онал≥зму в пол≥тиц≥, пор≥вн€но слабка передбачуван≥сть пол≥тики, схильн≥сть до надм≥рного захопленн€ зовн≥шн≥м ефектом. ” ц≥лому ж, €к показуЇ практика, антрепренерська система рекрутуванн€ ел≥т добре пристосована до динам≥зму сучасного житт€.

ƒо числа сильних стор≥н системи г≥льд≥й в≥дноситьс€ вр≥вноважен≥сть р≥шень, менший ступ≥нь ризику при њхньому прийн€тт≥, низька ймов≥рн≥сть внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в, б≥льша передбачуван≥сть пол≥тики. √оловн≥ ц≥нност≥ ц≥Їњ системи Ц консенсус, профес≥йний досв≥д, наступн≥сть. ” той же час систем≥ г≥льд≥й властив≥ бюрократизац≥€, орган≥зац≥йна рутина, консерватизм. ¬она утрудн€Ї виправленн€ помилок й усуненн€ недол≥к≥в з ≥н≥ц≥ативи знизу. Ѕез доповненн€ конкурентними механ≥змами ц€ система веде до поступовоњ дегенерац≥њ ел≥ти, що виражаЇтьс€ в њњ нездатност≥ виконувати кер≥вн≥ функц≥њ в соц≥альн≥й систем≥, њњ в≥дриву в≥д сусп≥льства й перетворенню в прив≥лейовану касту.

«розум≥ло, що в пол≥тиц≥ немаЇ математично вив≥рених розрахованих систем, €к≥ дозвол€ють безпомилково визначити оптимальну селекц≥ю пол≥тичних ел≥т. “ому на практиц≥ обидв≥ системи в≥дбору не спрацьовують у "чистому" вигл€д≥. «вичайно недол≥ки одн≥Їњ системи компенсуютьс€ запозиченн€м переваг ≥ншоњ, що також не гарантуЇ високоњ €кост≥ такого поЇднанн€.

≈фективн≥сть д≥€льност≥ пол≥тичноњ ел≥ти залежить не т≥льки в≥д системи њњ рекрутуванн€, але й в≥д пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ њњ член≥в, ступен€ п≥дтримки з боку населенн€, соц≥ального походженн€ й парт≥йноњ приналежност≥ њњ представник≥в.

—учасн≥ теор≥њ ел≥т

—учасн≥ теор≥њ ел≥т р≥зноман≥тн≥. —еред них можна вид≥лити ц≥лий р€д напр€мк≥в. ≤сторично склалос€ так, що першою групою теор≥й, €к≥ не втратили свою значим≥сть ≥ сьогодн≥, Ї розгл€нут≥ в начал≥ теми концепц≥њ √. ћоски, ¬. ѕарето та –. ћ≥хельс. ѕол≥тологи њх в≥днос€ть до мак≥авелл≥стськоњ школи.

ћак≥авелл≥стск≥ теор≥њ ел≥т зазнають критики за переб≥льшенн€ значенн€ психолог≥чних чинник≥в, антидемократизму ≥ недооц≥нки рол≥ ≥ активност≥ мас, недостатню увагу €вищам еволюц≥њ сусп≥льства, цин≥чне ставленн€ до боротьби за владу.

ѕеребороти недол≥ки мак≥авелл≥стськоњ школи намагалис€ представники ц≥нн≥сних теор≥й ел≥т (¬. –опке, ќртега-≥-√ассет й ≥н). ¬они також вважають ел≥ту головною конструктивною силою сусп≥льства, однак займають б≥льш м'€ку позиц≥ю стосовно демократ≥њ, пристосовуючи ел≥тарну теор≥ю до реального житт€ сучасних демократичних держав. –≥зноман≥тн≥ ц≥нн≥сн≥ концепц≥њ ел≥т ≥стотно розр≥зн€ютьс€ за ступенем њхнього аристократизму, в≥дношенн€ до мас, демократ≥њ та ≥н. ¬одночас њм притаманний ≥ р€д сп≥льних рис, €к≥ звод€тьс€ до наступного.

Ј Ќалежн≥сть до ел≥ти визначаЇтьс€ високими €кост€ми ≥ показниками в найб≥льш важливих дл€ всього сусп≥льства сферах д≥€льност≥. ≈л≥та Ц найц≥нн≥ший елемент соц≥альноњ системи, ор≥Їнтований на задоволенн€ њњ найважлив≥ших потреб.

Ј ≈л≥та в≥дносно згуртована на здоров≥й основ≥ виконуваних нею кер≥вних функц≥й. ÷е не об'Їднанн€ людей, що прагнуть реал≥зувати своњ егоњстичн≥ групов≥ ≥нтереси, а сп≥вроб≥тництво ос≥б, що п≥клуютьс€ насамперед про загальне благо.

Ј ¬заЇмов≥дносини м≥ж ел≥тою ≥ масою мають характер не ст≥льки пол≥тичного або соц≥ального пануванн€, ск≥льки кер≥вництва, що припускаЇ управл≥нський вплив, заснований на згод≥ ≥ добров≥льн≥й слухн€ност≥ керованих ≥ авторитет≥ керуючих.

Ј ‘ормуванн€ ел≥ти Ц не ст≥льки результат озлобленоњ боротьби за владу, ск≥льки сл≥дство природного добору сусп≥льством найб≥льше ц≥нних представник≥в. “ому сусп≥льство повинно прагнути удосконалювати механ≥зм такоњ селекц≥њ, вести пошук рац≥ональноњ, найб≥льш результативноњ ел≥ти у вс≥х соц≥альних верствах.

Ј ≈л≥тарн≥сть Ц умова ефективного функц≥онуванн€ будь-€кого сусп≥льства. ¬она заснована на природному под≥л≥ управл≥нськоњ ≥ виконавчоњ прац≥, законом≥рно випливаЇ з р≥вност≥ можливостей ≥ не суперечить демократ≥њ. —оц≥альна р≥вн≥сть повинна розум≥тис€ €к р≥вн≥сть життЇвих шанс≥в, а не р≥вн≥сть результат≥в, соц≥ального статусу. ќск≥льки люди не р≥вн≥ ф≥зично, ≥нтелектуально, по своњй життЇв≥й енерг≥њ й активност≥, то дл€ демократичноњ держави важливо забезпечити њм приблизно одинаков≥ стартов≥ умови. Ќа ф≥н≥ш же вони прийдуть у р≥зний час ≥ з р≥зними результатами.

ƒе€к≥ прихильники ц≥нн≥сних тор≥й ел≥т розробл€ли к≥льк≥сн≥ показники, що характеризують њњ вплив на сусп≥льство. “ак, рос≥йський вчений Ќ. ј. Ѕерд€Їв на основ≥ анал≥зу розвитку р≥зних крањн ≥ народ≥в вив≥в "коеф≥ц≥Їнт ел≥ти" €к в≥дношенн€ високо≥нтелектуальноњ частини населенн€ до загального числа грамотних.  оеф≥ц≥Їнт ел≥ти, що складаЇ понад 5%, означаЇ на€вн≥сть у сусп≥льств≥ високого потенц≥алу розвитку. як т≥льки цей коеф≥ц≥Їнт опускавс€ до приблизно 1 %, то ≥мпер≥€ припин€ла ≥снуванн€, у сусп≥льств≥ спостер≥гавс€ заст≥й.

÷≥нн≥сн≥ у€вленн€ про роль ел≥ти в сусп≥льств≥ переважають у сучасних неоконсерватор≥в, €к≥ стверджують, що ел≥тарн≥сть необх≥дна дл€ демократ≥њ. јле сама ел≥та повинна служити моральним прикладом дл€ ≥нших громад€н ≥ всел€ти до себе повагу.

÷≥нн≥сн≥ у€вленн€ про ел≥ту лежать й в основ≥ концепц≥й демократичного ел≥тизма, широко розповсюджених у сучасному св≥т≥. ¬идн≥ представники цього напр€мку Ц –. ƒаль, —. ћ. Ћ≥псет, Ћ. «≥нгер й ≥нш≥ Ц виход€ть ≥з розум≥нн€ демократ≥њ €к конкуренц≥њ м≥ж потенц≥йними кер≥вниками за дов≥ру й голоси виборц≥в.

≈л≥тарн≥ теор≥њ демократ≥њ розгл€дають кер≥вний прошарок €к групу, що не т≥льки волод≥Ї управл≥нськими €кост€ми, але й захищаЇ демократичн≥ ц≥нност≥, здатну стримати часто властивий масам ≥деолог≥чний ≥ пол≥тичний ≥ррац≥онал≥зм, емоц≥йну невр≥вноважен≥сть ≥ радикал≥зм.

≤дею ц≥нн≥сного трактуванн€ ел≥ти розвивають й ≥стотно збагачують концепц≥њ плюрал≥зму ел≥т (ќ. Ўтаммер, ƒ. –≥смен, —.  еллер й ≥н.). ÷≥ концепц≥њ нер≥дко називають функц≥ональними теор≥€ми ел≥ти. ¬они базуютьс€ на таких специф≥чних постулатах:

Ј «апереченн€ ел≥ти €к Їдиноњ групи, визнанн€ безл≥ч≥ ел≥т (профес≥йноњ, в≥йськовоњ, рег≥ональноњ й т.д.), плюрал≥зм ел≥т визначаЇтьс€ р≥зноман≥тт€м соц≥альноњ структури.

Ј ≤снуванн€ конкуренц≥њ ел≥т, що в≥дбиваЇ економ≥чну й соц≥альну конкуренц≥ю в сусп≥льств≥.

Ј –озпиленн€ влади в демократичному сусп≥льств≥ м≥ж ус≥л€кими групами, €к≥ в р≥зних формах зд≥йснюють керуванн€ сусп≥льством; сам≥ в≥дносини влади м≥нлив≥ й нав≥ть ситуативн≥.

Ј –озходженн€ м≥ж ел≥тою й масами в≥дносн≥, громад€ни можуть входити до складу ел≥ти, брати участь у процес≥ прийн€тт€ р≥шень. “ому ел≥ти Ц не головний суб'Їкт пол≥тики, важлив≥ш≥ Ц групи ≥нтерес≥в.

 онцепц≥њ плюрал≥зму ел≥т багато в чому ≥деал≥зують реальне сусп≥льство. —постереженн€ показують нер≥вном≥рн≥сть впливу р≥зних соц≥альних верств на пол≥тику й п≥днесенн€ окремих груп над вс≥ма ≥ншими.

—вого роду ≥дейним антиподом концепц≥€м плюрал≥зму ел≥т виступають р≥зн≥ л≥вол≥беральн≥ теор≥њ ел≥т, зокрема, теор≥€ пануючоњ ел≥ти (–. ћ≥лс). ѕредставники даного напр€мку теор≥й ел≥ти виход€ть ≥з того, що сусп≥льство управл€Їтьс€ вин€тково одн≥Їю пануючою ел≥тою.

ќсновн≥ положенн€ цих теор≥й:

Ј ” реальному житт≥ ел≥та перебуваЇ на вищому р≥вн≥ влади й не допускаЇ маси до участ≥ в пол≥тиц≥. ћожливост≥ демократичних ≥нститут≥в (вибори, референдуми й т.д.) незначн≥.

Ј ѕануюча ел≥та займаЇ ключов≥ позиц≥њ в держав≥ й на ц≥й основ≥ забезпечуЇ соб≥ владу, багатство й попул€рн≥сть.

Ј ћ≥ж ел≥тою й масами велике розходженн€, подоланн€ €кого практично неможливо.

Ќа€вн≥сть р≥зних п≥дход≥в в оц≥нц≥ м≥сц€ й рол≥ пол≥тичних ел≥т у сусп≥льств≥ св≥дчить про њхню важлив≥сть у науковому й практичному зм≥ст≥. ≈л≥тарн≥сть сучасного сусп≥льства не викликаЇ сумн≥в≥в. ÷е Ц пол≥тична реальн≥сть, €ку не можна перебороти, а потр≥бно враховувати й ефективно використати.

ѕол≥тична ел≥та ”крањни

¬ ”крањн≥ завжди ≥снувала проблема нац≥ональноњ пол≥тичноњ ел≥ти, здатноњ розв'€зувати складн≥ державн≥ завданн€ у конкретн≥й ≥сторичн≥й ситуац≥њ. “ак≥ визначн≥ постат≥ украњнськоњ пол≥тичноњ думки, €к ¬. Ћипинський, ƒ. ƒонцов, по€снювали причини поразок украњнських нац≥онально-визвольних намагань в≥дсутн≥стю нац≥ональноњ пол≥тичноњ ел≥ти. ÷е твердженн€ справедливе, €кщо брати до уваги те, що пол≥тична ел≥та може сформуватис€ в умовах нац≥ональноњ держави, коли пол≥тика Ї важливою сферою сусп≥льного житт€.  ороткочасний пер≥од боротьби за украњнську державн≥сть ≥ ще менш тривале ≥снуванн€ ц≥Їњ держави в ≥сторичному сенс≥ були недостатн≥ми, щоб визр≥вала повноц≥нна нац≥ональна пол≥тична ел≥та.

 омун≥стичний режим знищив не т≥льки нац≥ональн≥ прошарки, а й соц≥альний грунт дл€ в≥дтворенн€ нац≥ональноњ ел≥ти, здатноњ по сучасному мислити ≥ д≥€ти. –оль ел≥ти в авторитарно-тотал≥тарному сусп≥льств≥ виконувала номенклатура, риси €коњ значною м≥рою не в≥дпов≥дали сучасн≥й ел≥тарн≥й модел≥, що ≥снувала в демократичних цив≥л≥зованих крањнах.

ƒержавне в≥дродженн€ ”крањни передбачало ≥ формуванн€ новоњ пол≥тичноњ ел≥ти, здатноњ забезпечити розбудову держави. —тановленн€ пол≥тичноњ ел≥ти сучасноњ ”крањни проходить п≥д впливом пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних ≥ геопол≥тичних процес≥в. ћ. Ўульга вид≥л€Ї чотири етапи становленн€ пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни (див. Ўульга Ќ. Ётапы становлени€ политической элиты в ”краине в годы независимости // —оциологи€: теори€, методы, маркетинг. Ц 2006. Ц є 4. Ц —. 24 Ц 37).

ѕерший етап: 1989 Ц 1994 р. ÷ей етап пов'€заний з часом визр≥ванн€ процес≥в, передуючих зм≥н≥ сусп≥льно-пол≥тичного пор€дку в крањн≥ ≥ з першими роками п≥сл€ проголошенн€ незалежност≥. ¬ цей час формувалас€ нова ел≥та, €ка ≥снувала пор€д з≥ старою рад€нською. Ќова була рекрутована под≥€ми к≥нц€ 80 Ц х початку 90 Ц х рок≥в минулого стол≥тт€. ѕроходила конвертац≥€ пол≥тичного ≥ адм≥н≥стративного кап≥тал≥в староњ ел≥ти (прац≥вник≥в парт≥йних, комсомольських орган≥зац≥й, кер≥вник≥в п≥дприЇмств) в економ≥чний, а також накопиченн€ ф≥нансового кап≥талу у л≥дер≥в злочинних (€к економ≥чних так ≥ сугубо крим≥нальних) угруповань. ќдним ≥з най масштабн≥ших механ≥зм≥в легального перерозпод≥лу власност≥ стала ваучер≥зац≥€. Ќа цьому етап≥ розпочалось р≥зке зубож≥нн€ основноњ маси населенн€.

ƒругий етап: 1994 Ц 1999 р. ѕроходить накопиченн€ кап≥талу у вс≥х трьох групах ел≥ти Ц староњ правл€чоњ, новоњ правл€чоњ ≥ новоњ крим≥нальноњ. –озростаЇтьс€ т≥ньова економ≥ка, укорен€Їтьс€ маф≥€, њњ верх≥вка вливаЇтьс€ у правл€чу ел≥ту. –озгортаЇтьс€ протиборство рег≥ональних ел≥т. —ход€ть з пол≥тичноњ арени дисиденти.

“рет≥й етап: 2000 Ц 2004 р. формуютьс€ потужн≥ ол≥гарх≥чно-кланов≥ угрупуванн€, побудован≥ за принципом зрощенн€ влади з власн≥стю. ѕроходить перерозпод≥л владного ресурсу, формуЇтьс€ нова контрел≥та, укр≥плюютьс€ позиц≥њ правоњ контрел≥ти в парламент≥.

„етвертий етап: з к≥нц€ 2004 р. ‘актично розпочавс€ п≥сл€ ≥навгурац≥њ президента ¬. ёщенко на початку 2005 р. ѕ≥д час президентських вибор≥в поглибивс€ розк≥л владноњ ел≥ти, розпочалось протисто€нн€ рег≥ональних ел≥т. ¬≥дбулас€ п≥сл€ виборна масова рекрутац≥€ ел≥ти, €ка не забезпечила повноц≥нноњ зм≥ни ел≥ти ≥ в результат≥ призвела до р≥зкого сплеску управл≥нськоњ некомпетентност≥ орган≥в виконавчоњ влади. —итуац≥€ ускладнюЇтьс€ перманентними виборами (2006 р., 2007р.) до парламенту, в≥дновлюючи розк≥л пол≥тичноњ ел≥ти за рег≥ональною ознакою.

Ќа пор€дку денному Ц питанн€ консол≥дац≥њ ел≥ти.

‘ормуванн€ ел≥ти дуже важлива справа, над њњ вир≥шенн€м повинн≥ працювати школи, вузи, ур€дов≥ ≥нститути.

ѕитанн€ й завданн€

1. Ќазв≥ть фактори, що обумовлюють ≥снуванн€ пол≥тичноњ ел≥ти?

2. як≥ функц≥њ виконують пол≥тичн≥ ел≥ти в сусп≥льств≥?

3. як≥ р≥вн≥ можна вид≥лити в пол≥тичн≥й ел≥т≥ сучасних сусп≥льств?

4. –озкрийте механ≥зми рекрутуванн€ ел≥ти (система г≥льд≥й та антрепренерська).

5. ” чому позитивний сенс ц≥нн≥сних теор≥й ел≥т?

6. який взаЇмозв'€зок м≥ж ц≥нн≥сними теор≥€ми ел≥т ≥ концепц≥Їю њхньоњ плюрал≥зму?

7. ” чому суть теор≥њ пануючоњ ел≥ти?

8. Ќазв≥ть в≥домих вам представник≥в нац≥ональноњ, рег≥ональноњ й м≥сцевоњ пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни.

9. як≥ зм≥ни в≥дбулис€ в склад≥ пол≥тичноњ ел≥ти ”крањни за останн≥ роки?

–екомендована л≥тература

1. јтаманюк «. ћ. ≈л≥та €к соц≥альний феномен //ѕерспективи. Ц 2003. Ц є 4. Ц —. 96 Ц 101.

2. јшин √.  ., ќхотский ≈.¬.  урс элитологии. Ц ћ., 2000.

3. √аман-√олутвина ќ.¬. ѕолитическа€ элита Ц определение основных пон€тий // ѕолис. Ц 2000. Ц є 3.

4. «откин ј. –оль региональных элит и столичного истеблишмента в формировании властной элиты ”краины // —оциологи€: теори€, методы, маркетинг. Ц 2004. Ц є 3. Ц —. 95 Ц 108.

5. ѕ≥рен ћ. ѕроблеми формуванн€ сучасноњ украњнськоњ ел≥ти // —оц≥альна психолог≥€. Ц 2004. Ц є 2. Ц —. 39 Ц 48.

6. ѕол≥толог≥€: ѕ≥дручник / ћ.≤. ѕанов (кер≥вн. авт. кол.), Ћ. ћ. √ерас≥на, ¬. —. ∆уравський та ≥н. Ц  ., 2005.

7. –оль ел≥т у трансформац≥йному сусп≥льств≥. Ц  ., 2003.

8. “раверсе ќ. ѕол≥тичне л≥дерство, нац≥ональна ел≥та ≥ практика модерн≥зац≥њ сусп≥льства // ѕол≥тичний менеджмент. Ц 2006. є 1. Ц —. 27 Ц 36.

9. ‘ормуванн€ пол≥тичноњ ел≥ти в ”крањн≥. Ц  ., 2004.

10. Ўульга Ќ. Ётапы становлени€ политической элиты в ”краине в годы независимости // —оциологи€: теори€, методы, маркетинг. Ц 2006. Ц є 4. Ц —. 24 Ц 37.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1200 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2313 - | 2156 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.037 с.