Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕол≥тичн≥ вченн€ античност≥




ѕол≥тична думка ƒревньоњ √рец≥њ розвивалас€ в принципово ≥нших умовах, пор≥вн€но з≥ —ходом. “ут пол≥тичн≥ ≥дењ знайшли форму теор≥й ≥з властивими њм ознаками ц≥л≥сност≥, системност≥. ÷ьому спри€в р€д обставин. —усп≥льний розпод≥л прац≥ обумовив р≥ст не т≥льки њњ продуктивност≥: класовий розпод≥л сусп≥льства на раб≥в ≥ рабовласник≥в спри€в зв≥льненню певного прошарку людей в≥д господарськоњ д≥€льност≥, надав њм можлив≥сть займатис€ вин€тково розумовою працею, створенн€м теор≥й сусп≥льного устрою. јктивний розвиток пол≥тичних теор≥й був затребуваний самим способом орган≥зац≥њ громадського житт€. “акою ун≥кальною формою виступав пол≥с Ц м≥сто-держава з нечисленним населенн€м ≥ прил€гаючоњ до м≥ста с≥льською м≥сцев≥стю. ” пол≥с≥ зан€тт€ пол≥тикою було правом й обов'€зком вс≥х в≥льних громад€н, €к≥ у форм≥ голосуванн€ в народних зборах брали участь у вир≥шенн≥ державних справ. ” пол≥сах ≥шла пост≥йна боротьба м≥ж рабами й рабовласниками, а також усередин≥ пан≥вного класу за владу. ÷€ боротьба знайшла в≥дбитт€ в боротьб≥ р≥зних теч≥й ф≥лософськоњ й пол≥тичноњ думки ƒревньоњ √рец≥њ.

¬ищим дос€гненн€м грецькоњ пол≥тичноњ думки Ї пол≥тична ф≥лософ≥€ ѕлатона й пол≥тична наука јристотел€.

ѕлатон (427Ц347 р. до н.е.) Ц один з найб≥льших мислител≥в не т≥льки античност≥, але й вс≥Їњ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ й пол≥тичних вчень. ѕогл€ди ѕлатона зм≥нювалис€ прот€гом його довгого творчого шл€ху. ¬≥н одним з перших дав систематичний виклад своњх пол≥тичних ≥дей у д≥алогах УƒержаваФ, Уѕол≥тикФ й У«акониФ. ѕлатон був об'Їктивним ≥деал≥стом. —усп≥льство в≥н розум≥в €к в≥дбитт€ в≥чних ≥дей, що ≥снують незалежно в≥д д≥йсност≥. Ќайб≥льш важливою й безпосередньою формою ≥снуванн€ сусп≥льства ѕлатон вважав державу. ‘≥лософ прагнув намалювати картину ≥деального сусп≥льства й держави.

“ак, в Уƒержав≥Ф його ≥деальне сусп≥льство складаЇтьс€ ≥з трьох стан≥в: правител≥в -ф≥лософ≥в, воњн≥в-страж≥в, а також рем≥сник≥в ≥ землероб≥в. ≤Їрарх≥€ стан≥в заснована на њхн≥й в≥дпов≥дност≥ трьом початкам людськоњ душ≥ Ц розумному, хороброму й д≥ловому.  ожен стан зайн€тий своЇю справою: ф≥лософи-мудрец≥ зд≥йснюють справедливе правл≥нн€, оск≥льки т≥льки њм доступно ≥стинне знанн€; страж≥ захищають сусп≥льство; рем≥сники й землероби створюють матер≥альн≥ засоби житт€. ƒл€ закр≥пленн€ соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ ф≥лософ використовуЇ м≥ф про дом≥шуванн€ Ѕогом до кожного стану певного металу: правител€м Ц золота, воњнам Ц ср≥бла, виробникам Ц м≥д≥ й зал≥за. —праведлив≥сть, €к принцип досконалоњ держави, пол€гаЇ в тому, що кожен стан займаЇтьс€ своЇю справою ≥ маЇ своЇ особливе становище у сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ.

ƒруга риса ≥деальноњ держави Ц аристократичне правл≥нн€, при €кому правл€ть т≥льки розумн≥ люди. «датн≥сть засвоњти мудр≥сть, €ка передаЇтьс€ нащадкам шл€хом п≥дбору батьк≥в ≥ довгого навчанн€ "мистецтву пол≥тики", присутн€ ф≥лософам. ™дн≥сть держави може п≥д≥рвати егоњзм окремих людей. ѕлатон бачив вир≥шенн€ ц≥Їњ проблеми в обмеженн≥ споживанн€ т≥льки найнеобх≥дн≥шим ≥ в скасуванн≥ будь-€коњ власност≥ та с≥м'њ дл€ стан≥в правител≥в, воњн≥в.

ƒержава залишаЇтьс€ ≥деальною доти, доки кожен стан займаЇтьс€ своЇю справою. ќднак псуванн€ характеру правител≥в та п≥длеглих, необірунтован≥ претенз≥њ ≥нших стан≥в (тих, хто не волод≥Ї мудр≥стю) на владу призвод€ть до розкладу ≥деальноњ держави ≥ до поступовоњ њњ зам≥ни б≥льш низькими державними формами. ≤деальна держава, реал≥зована у форм≥ монарх≥њ (царськоњ влади) або у форм≥ аристократ≥њ (правл≥нн€ ф≥лософ≥в), вироджуЇтьс€ в тимократ≥ю (владу воњн≥в), пот≥м в ол≥гарх≥ю (владу не багатьох, €ку ѕлатон розум≥Ї €к плутократ≥ю Ц панував багатих). Ќадм≥рна майнова нер≥вн≥сть викликаЇ невдоволенн€ народу, що призводить до утвердженн€ демократ≥њ, €ка пот≥м зм≥нюЇтьс€ найг≥ршою формою держави Ц тиран≥Їю. “иран≥€ Ц найг≥рший вид державного устрою, де панують беззаконн€, свав≥лл€, насильство. олооб≥г державних форм завершуЇтьс€ поверненн€м в ≥деальний стан.

—ам ѕлатон не розкриваЇ механ≥зму облагородженн€ тиран≥њ. ƒемократ≥ю в≥н також розгл€даЇ €к недосконалу форму держави, що, ймов≥рно, було продиктовано неприйн€тт€м грецьким мислителем њњ практичного вт≥ленн€ в аф≥нському пол≥с≥: р≥шенн€ народу не завжди були мудрими, демократичними процедурами часто користувалис€ авантюристи дл€ приходу до влади. јргументуючи своЇ ставленн€ до демократ≥њ, ф≥лософ виказуЇ проникливу думку про небезпеку надм≥рноњ свободи, тому що з крайньоњ свободи може народитис€ найжорсток≥ше рабство. ≤стор≥€ знаЇ приклади, що п≥дтверджують цей прогноз.

ѕодальший розвиток ≥ поглибленн€ античноњ пол≥тичноњ думки п≥сл€ ѕлатона пов'€зане з ≥м'€м його учн€ й критика јристотел€ (384Ц322 р. до н.е.), €кому належать крилат≥ слова: Уѕлатон мен≥ друг, але б≥льший друг Ц ≥стинаФ. јристотель Ц один ≥з самих ун≥версальних мислител≥в в ≥стор≥њ. Ќа жаль, багато з його твор≥в загублен≥. ѕол≥тична тематика докладно висв≥тлюЇтьс€ в таких збережених його роботах, €к Уѕол≥тикаФ, Ујф≥нська пол≥тикаФ, У≈тикаФ.

ƒержава, за јристотелем, виникла природним шл€хом дл€ задоволенн€ життЇвих потреб громад€н, але мета њњ ≥снуванн€ Ц дос€гненн€ блага людей. јристотель першим назвав людину "≥стотою пол≥тичною", тобто такою, що може жити лише в держав≥. Ќа його думку, "природа вселила в людину прагненн€ до державного об'Їднанн€".

јристотель проводить класиф≥кац≥ю ≥снуючих форм державного правл≥нн€ на правильн≥ й неправильн≥ (див. табл. 2.1). ¬ основ≥ ц≥Їњ класиф≥кац≥њ лежить принцип: чи служить дана форма правл≥нн€ дос€гненню загальноњ корист≥ чи особистому благу правител≥в. ѕравильною в≥н вважаЇ таку форму державного устрою, при €к≥й пересл≥дуЇтьс€ загальне добро, незалежно в≥д того, чи править один, де€к≥ або багато хто. Ќеправильна Ц така форма, при €к≥й пересл≥дуютьс€ приватн≥ ц≥л≥. ћ≥ж цими двома групами в≥н установлюЇ певний взаЇмозв'€зок. Ќеправильн≥ форми виступають €к в≥дхиленн€ в≥д правильних. ” першу групу вход€ть монарх≥€, аристократ≥€ й пол≥т≥€. ¬≥дхиленн€ в≥д монарх≥њ Ц тиран≥€, в≥д аристократ≥њ Ц ол≥гарх≥€, в≥д пол≥т≥њ Ц демократ≥€.

“аблиц€ 2.1 Ц “иполог≥€ форм пол≥тичного правл≥нн€ по јристотелю

як≥сний критер≥й  ≥льк≥сний критер≥й
¬лада
одного де€ких багатьох
ѕравильн≥ форми правл≥нн€ (ор≥Їнтац≥€ на сусп≥льне благо) монарх≥€ аристократ≥€ пол≥т≥€
Ќеправильн≥ форми правл≥нн€ (ор≥Їнтац≥€ на особисте благо) тиран≥€ ол≥гарх≥€ демократ≥€

јле, €кщо ѕлатон шукав ≥деальну форму правл≥нн€, то јристотель у €кост≥ найкращоњ вол≥Ї рекомендувати одну з ≥снуючих форм. як таку форму в≥н розгл€даЇ пол≥т≥ю. ” пол≥т≥њ, на його думку, править б≥льш≥сть в ≥нтересах загальноњ корист≥. ƒана форма держави поЇднуЇ в соб≥ кращ≥ сторони аристократ≥њ й демократ≥њ, але в≥льна в≥д њхн≥х крайностей ≥ недол≥к≥в.

јристотель розробив питанн€ про громад€нство. √ромад€нином, на його думку, був той, хто "волод≥в сукупн≥стю громад€нських прав, захищав пол≥с, брав участь в управл≥нн≥, суд≥". ћислитель виправдовував рабство €к "р≥ч натуральну". ” ц≥лому јристотель пов'€зував пол≥тику з моральн≥стю(доброчесн≥стю) та етикою, що Ї вступом до пол≥тики.

ѕол≥тичн≥ погл€ди видатного грецького ≥сторика ѕол≥б≥€ (210 Ц 128 р. до н.е.)викладен≥ у багатотомн≥й прац≥ "¬сесв≥тн€ ≥стор≥€". ¬≥н вважав, що ≥стор≥€ виникненн€ держави та зм≥на њњ форм в≥дбуваЇтьс€ по кругооб≥гу й проходить ш≥сть основних стад≥й: царство, тиран≥€, аристократ≥€, ол≥гарх≥€, демократ≥€, охлократ≥€. Ќайкращою формою правл≥нн€ Ї поЇднанн€ царськоњ влади, аристократ≥њ, демократ≥њ; така зм≥шана форма забезпечуЇ стаб≥льн≥сть у держав≥.

“аким чином, основними проблемами пол≥тичноњ ф≥лософ≥њ античноњ √рец≥њ були форми державност≥, характер влади, положенн€ ≥ндив≥да в держав≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 518 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2151 - | 1898 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.