Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕол≥тична думка епохи ¬≥дродженн€




” соц≥ально-економ≥чному житт≥ «ах≥дноњ ™вропи, починаючи з XIV ст.. в ≤тал≥њ й з XV ст. в ≥нших крањнах, в≥дбуваЇтьс€ ц≥лий р€д зм≥н, що знаменують початок т≥Їњ ≥сторичноњ епохи, €ка одержала назву ¬≥дродженн€. ќдн≥Їю з головних рис епохи ¬≥дродженн€ Ї в≥дмова в≥д переважноњ ор≥Їнтац≥њ вс≥Їњ ≥деолог≥чноњ системи на надприродн≥, духовно-рел≥г≥йн≥ ц≥нност≥ й поворот уб≥к земних природних потреб й ≥нтерес≥в людини.

” пол≥тичн≥й думц≥ епохи ¬≥дродженн€ на м≥сце рел≥г≥йного, теократичного по€сненн€ пол≥тики, держави й права приход€ть св≥тськ≥ концепц≥њ, у €ких висувалис€ й в≥дстоювалис€ вимоги незалежноњ в≥д церкви держави, Їдиноњ й централ≥зованоњ державноњ влади.

Ќайб≥льш €скравим представником пол≥тичноњ думки епохи ¬≥дродженн€ був Ќ. ћак≥авелл≥ (1469Ц1527 р.), €кого вважають засновником пол≥тичноњ науки. ÷ей факт Ї визнанн€м його заслуг у розвитку пол≥тичноњ думки. ” творах У√осударФ, Ућ≥ркуванн€ про першу декаду “≥та Ћ≥в≥€Ф, "≤стор≥€ ‘лоренц≥њ" Ќ. ћак≥авелл≥ викладаЇ основн≥ положенн€ нового, рац≥онал≥стичного п≥дходу до проблем пол≥тичноњ науки. ¬≥дпов≥дно до них пол≥тика розгл€далас€ €к самост≥йна сфера д≥€льност≥, в≥льна в≥д рел≥г≥њ, в≥дносно автономна в≥д ≥нших областей житт€ сусп≥льства. ¬лада у вс≥х њњ про€вах Ї серцевиною пол≥тики, ≥, отже, становить головний предмет пол≥тичноњ науки, Ц затверджував Ќ. ћак≥авелл≥.

Ќауков≥ принципи пол≥тичного мистецтва Ќ. ћак≥авелл≥ виводив на основ≥ досл≥дженн€ реальних €костей людськоњ природи, розм≥щенн€ й руху сил, що борютьс€ в сусп≥льств≥, ≥нтерес≥в ≥ пристрастей. «авданн€ пол≥тичноњ науки Ќ. ћак≥авелл≥ бачить у т≥м, щоб по€снювати д≥йсне положенн€ речей, ірунтуючись на фактичному матер≥ал≥, на ≥сторичному досв≥д≥, а не в≥ддаватис€ утоп≥чним мр≥€м, ≥люз≥€м ≥ додержуватис€ догм. Ќе пристосовувати д≥йсн≥сть п≥д канон≥зован≥ схеми, а, навпаки, на основ≥ п≥знанн€ реальноњ д≥йсност≥ виводити в≥дпов≥дн≥ пол≥тичн≥ принципи й залежно в≥д них творити пол≥тичну ≥стор≥ю. ” цьому пол€гаЇ ≥стинно прогресивний характер методолог≥њ Ќ. ћак≥авелл≥.

Ќ. ћак≥авелл≥ вв≥йшов в ≥стор≥ю пол≥толог≥њ €к мислитель, €кий розмежував сусп≥льство ≥ державу. ¬≥н, власне, вв≥в у науку ≥ сам терм≥н "держава" (stato).

ƒержава в теор≥њ Ќ. ћак≥авелл≥ означаЇ пол≥тичний стан сусп≥льства: в≥дносини пануючих й п≥двладних, на€вн≥сть в≥дпов≥дним чином улаштованоњ, орган≥зованоњ пол≥тичноњ влади, на€вн≥сть юстиц≥њ, установ, закон≥в. ¬≥н розгл€даЇ державу не €к застиглу, нерухому структуру, а в розвитку, що пост≥йно зм≥нюЇтьс€ ≥ залежить в≥д сп≥вв≥дношенн€ сил, що борютьс€ за владу.

ѕри анал≥з≥ пол≥тичних форм Ќ. ћак≥авелл≥ звертаЇтьс€ до вс≥л€ких фактор≥в, що впливають на њхнЇ становленн€ й зм≥ну: економ≥чних, в≥йськових, територ≥альних, географ≥чних, демограф≥чних, етн≥чних. ќсоблива увагу в≥н прид≥л€Ї психолог≥чним аспектам пол≥тики. Ќ. ћак≥авелл≥ вловив взаЇмозв'€зок морального й психолог≥чного стану сусп≥льства з пол≥тичними формами й ≥з цього погл€ду Ї одним з п≥онер≥в пол≥тичноњ психолог≥њ.

¬ робот≥ У√осударФ Ќ. ћак≥авелл≥ незвичайно €скраво малюЇ образ володар€, що зневажаЇ моральн≥ канони й по трупах своњх р≥дних, близьких, друз≥в ≥ п≥дданих ≥де до вершин слави й могутност≥ держави. √оловним критер≥Їм оц≥нки д≥€нн€ правител€ була могутн≥сть держави, задл€ дос€гненн€ €коњ можна використовувати будь-€к≥ методи ≥ засоби. “аким чином, про правила пол≥тичного мистецтва Ќ.ћак≥авелл≥ м≥ркуЇ не з погл€ду справедливост≥, морал≥ й т.п., а з позиц≥й пол≥тичноњ мети, при дос€гненн≥ €коњ моральн≥ критер≥њ Ї чимось другор€дним ≥ п≥длеглим ≥ без коливань повинн≥ бути в≥дкинут≥ дл€ усп≥ху справи. ћета виправдуЇ засоби.

« тих п≥р д≥њ пол≥тик≥в, що зневажають нормами морал≥, стали називатис€ Умак≥авелл≥змомФ. ≤сторичний досв≥д показуЇ, що використанн€ аморальних засоб≥в дл€ дос€гненн€ пол≥тичних ц≥лей в остаточному п≥дсумку приводило до знец≥нюванн€ самоњ мети. ѕриклад про€ву мак≥авелл≥зму Ц застосуванн€ в —–—– у часи стал≥н≥зму антигуманних, а часом ≥ нелюдських засоб≥в в ≥м'€ дос€гненн€ прекрасних, власне кажучи, ≥ зм≥сту й ≥деал≥в.

¬ ц≥лому заслуги Ќ. ћак≥авелл≥ у розвитку пол≥тичноњ науки пол€гають у тому, що в≥н:

Ј став розгл€дати пол≥тику €к самост≥йну сферу д≥€льност≥, в≥льну в≥д рел≥г≥њ, в≥дносно автономну в≥д ≥нших областей житт€ сусп≥льства;

Ј заклав основи пол≥тичноњ науки;

Ј ув≥в в пол≥тичний лексикон пон€тт€ "держава" у сучасному його розум≥нн≥;

Ј €вивс€ засновником пол≥тичноњ психолог≥њ;

Ј сформулював суперечливий, але в≥чний принцип "мета виправдовуЇ засоби".





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 415 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2077 - | 1820 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.