Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–озвиток культури зах≥дноукрањнських земель




” м≥жвоЇнний пер≥од на зах≥дноукрањнських земл€х в≥дбулис€ певн≥ позитивн≥ зрушенн€ в галуз≥ осв≥ти, нау≠ки й культури. ќск≥льки украњнц≥ були фактично позбав≠лен≥ можливост≥ вступу до вищих навчальних заклад≥в ѕольщ≥, то вчен≥ ≥ представники молод≥ заснували без в≥≠дома влади ”крањнський таЇмний ун≥верситет (”“”) у Ћьвов≥. ѕрацював в≥н прот€гом 1921 Ч1925 pp., мав ф≥ло≠софський, правничий, медичний та пол≥техн≥чний фа≠культети, де навчалос€ понад 1500 студент≥в ≥ викладало 55 викладач≥в. ѕершим ректором був в≥домий л≥терату≠рознавець ≥ поет ¬. ўурат. Ћекц≥њ читали ≥сторик ≤.  рип'€кевич, х≥м≥к ™. √ол≥цинський, правник ¬. Ћевицький, психолог —. Ѕалей та ≥н. ƒе€к≥ вищ≥ навчальн≥ заклади ™вропи зараховували студентам ”“” роки нав≠чанн€ в п≥дп≥лл≥.  р≥м цього, €к його називали, Ђката≠комбногої ун≥верситету, у Ћьвов≥ в 1922Ч1925 pp. д≥€ла ”крањнська таЇмна висока пол≥техн≥чна школа, створена на баз≥ техн≥чного в≥дд≥лу ”“”. ѕродовжувало активну д≥€льн≥сть Ќаукове товариство ≥мен≥ “. Ўевченка, €ке, окр≥м виданн€ низки праць, утримувало б≥бл≥отеку, три музењ ≥ два досл≥дницьк≥ ≥нститути. „ленами товариства були приблизно 200 науковц≥в, серед €ких л≥тературо≠знавц≥ ћ. ¬озн€к, ¬. √натюк, ≥сторики ≤.  рип'€кевич, —. “омаш≥вський, фольклорист ≥ музикознавець ‘.  олесса та ≥н.

 

 рип'€кевич ≤ван ѕетрович (1886Ч1967) Ч ≥сторик, громадський д≥€ч, член Ќ“Ў (1911), академ≥к јЌ ”–—– (1958). «ак≥нчив Ћьв≥вський ун≥верситет. ” повоЇнн≥ роки був звинувачений в украњнському нац≥онал≥зм≥. јвтор численних праць з ≥стор≥њ ”крањни, зокрема Ђ”крањнська ≥стор≥ограф≥€ї (1923), Ђ≤стор≥€ украњнськоњ культуриї (1937), навчального пос≥бника Ђ≤стор≥€ ”крањниї, ЂЅог≠дан ’мельницькийї та ≥н.

 

ѕродовжувало працювати товариство Ђѕросв≥таї. ” 1938 р. йому п≥дпор€дковувались 84 ф≥л≥њ (пов≥тов≥ осеред≠ки), 3208 читалень, 2065 театральних гуртк≥в, 1105 хор≥в, 439 самоосв≥тн≥х гуртк≥в, 533 гуртки Ђћолодоњ ѕросв≥тиї та 776 ≥нших, до 3000 б≥бл≥отек. јктивно д≥€ли так≥ орган≥≠зац≥њ, €к Ђ—оюз украњнокї (на 1930 р. в≥н нараховував 45 тис. ж≥нок), зокрема, у благод≥йному, осв≥тньому та культурному напр€мах, товариство Ђ–≥дна школаї, €ке у 1938 р. охоплювало до 100 тис. ос≥б. ¬оно, на противагу по≠лон≥зац≥њ, орган≥зувало власну мережу украњнських шк≥л та г≥мназ≥й, що на 1938 р. нараховувала приблизно 40 г≥мна≠з≥й, л≥цењв та профес≥йно-техн≥чних шк≥л. Ќе менш активно продовжували свою д≥€льн≥сть згадуван≥ молод≥жн≥ орган≥≠зац≥њ Ђ—ок≥лї, ЂЋугї (колишн€ Ђ—≥чї), Ђѕластї та ≥н.

ќкр≥м л≥тературноњ, письменники «ах≥дноњ ”крањни займалис€ ≥ пол≥тичною д≥€льн≥стю. Ћ≥тература розвива≠лас€ у трьох напр€мах, а саме: у нац≥онал≥стичному, €кий був представлений такими л≥тераторами, €к ƒ. ƒонцов, ќ. ќльжич, ќ. “ел≥га; л≥беральному (≤. ¬≥льде, Ѕ. Ћепкий, Ќ.  оролева); пролетарському (я. √алан, ѕ.  озланюк, — “удор).

 

√отуючись до ћюнхенськоњ конференц≥њ ≥ п≥д час њњ про≠веденн€ (вересень 1938 року), √≥тлер представив пакет те≠ритор≥альних претенз≥й до „ехословаччини з боку ”гор≠щини, ѕольщ≥, –умун≥њ на територ≥њ, на €ких проживало украњнське населенн€. ј п≥сл€ окупац≥њ „ехословаччини, утворенн€ автономноњ  арпатськоњ ”крањни, г≥тлер≥вська дипломат≥€ продовжувала роз≥грувати Ђукрањнську картуї за прикладом —удетськоњ област≥, ≥м≥туючи п≥дтримку ви≠мог ќ”Ќ стосовно соборноњ ”крањни.

” цей час актив≥зувалась д≥€льн≥сть ќ”Ќ, €ка п≥сл€ вбивства у 1938 р. ™.  оновальц€ розкололас€ на дв≥ части≠ни. –адикальне крило, очолюване —. Ѕандерою, вз€ло курс на боротьбу за незалежну ”крањну, плануючи створити сп≥льну арм≥ю ≥ передбачаючи п≥дтримку зах≥дних крањн.

ƒруга частина ќ”Ќ на чол≥ з ј. ћельником вважала, що створенн€ збройних формувань може змусити Ќ≥меччину вдатис€ до каральних акц≥й. ћельник≥вц≥ у серпн≥ 1939 р. провели в –им≥ конференц≥ю, на €к≥й оф≥ц≥йно затвердили ј. ћельника л≥дером ќ”Ќ. ѕрихильники Ѕандери у люто≠му 1940 року орган≥зували аналог≥чну конференц≥ю у  ра≠ков≥, на €к≥й не визнали конференц≥ю у –им≥ ≥ оголосили себе правомочним кер≥вництвом ќ”Ќ на чол≥ з Ѕандерою, назвавшись ќ”Ќ(р) (революц≥онери) або ќ”Ќ(б) (бандер≥в≠ц≥). ¬≥дпов≥дно, прихильник≥в ћельника почали називати мельник≥вц€ми або ќ”Ќ(м).

 

ќтже, розвиток культурного житт€ на зах≥дноукрањн≠ських земл€х у м≥жвоЇнний пер≥од був суперечливим, не≠однозначним ≥ пом≥тно залежав в≥д Ївропейських ≥ м≥жна≠родних в≥дносин у т≥ роки.


—крипник

ѕол≥тика украњн≥зац≥њ

¬ кв≥тн≥ 1923 р. XII з'њзд – ѕ(б) проголосив пол≥тику корен≥зац≥њ, €ка впроваджувалась в ус≥х рад€нських республ≥ках.

ѓњ основними задачами були:

- п≥дготовка, вихованн€ та висуванн€ на посади кадр≥в кор≥нноњ нац≥ональност≥;

- врахуванн€ нац≥ональних фактор≥в при формуванн≥ парт≥йно≠го та державного апарату;

- орган≥зац≥€ мереж≥ навчальних заклад≥в ус≥х р≥вн≥в, заклад≥в культури, видавничоњ справи мовами кор≥нних нац≥ональностей;

- глибоке вивчанн€ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, в≥дродженн€ ≥ розви≠ток нац≥ональних традиц≥й ≥ культури.

 

—еред причин, €к≥ спонукали б≥льшовицьких л≥дер≥в п≥ти на так≥ радикальн≥ кроки по актив≥зац≥њ процесу нац≥онального в≥дроджен≠н€ в окрањнах, головними були:

а) введенн€ пол≥тики корен≥зац≥њ б≥льшовики спр€мовували на опануванн€ ≥ поставку п≥д св≥й контроль процесу нац≥онального в≥дродженн€ в рад€нських республ≥ках ≥ спр€муванн€ його в русло соц≥ал≥стичного буд≥вництва.

б) на тл≥ безправного ≥снуванн€ украњнц≥в в склад≥ ≥нших держав рад€нське кер≥вництво намагалос€ продемонструвати св≥товому сп≥втовариству своЇ п≥клуванн€ про в≥льний ≥ гармон≥йний розви≠ток вс≥х народ≥в, €к≥ проживають на територ≥њ —–—–.

в) пол≥тика корен≥зац≥њ повинна була частково компенсувати обмеженн€ пол≥тичних ≥ економ≥чних прав рад€нських республ≥к в склад≥ —–—–.

 

”крањнський вар≥ант пол≥тики корен≥зац≥њ ув≥йшов в ≥сторичну л≥тературу п≥д назвою украњн≥зац≥€.

ќф≥ц≥йними документами, €к≥ регламентували практичну ре≠ал≥зац≥ю пол≥тики украњн≥зац≥њ були декрет –Ќ  ”—–– в≥д 27 липн€ 1923 р. Ђѕро заходи в справ≥ украњн≥зац≥њ шк≥льно-виховних ≥ куль≠турно-осв≥тн≥х установї та декрет ¬”÷¬  ≥ –аднаркому в≥д 1 серп≠н€ 1923 р. Ђѕро заходи забезпеченн€ р≥вноправност≥ мов ≥ про до≠помогу розвитков≥ украњнськоњ мовиї. Ѕула утворена ком≥с≥€ з ук≠рањн≥зац≥њ на чол≥ з секретарем ÷   ѕ(б)” ¬. «атонським, до скла≠ду €коњ ув≥йшли в≥дом≥ парт≥йн≥ та державн≥ д≥€ч≥ ¬. „убарь, ћ. —крипник, ќ. Ўумський, Ћ.  аганович, ќ. Ўл≥хтер та ≥н.

—л≥д зазначити, що вт≥ленн€ в житт€ пол≥тики украњн≥зац≥њ на≠штовхнулось на оп≥р з боку частини неукрањнськоњ або зрусиф≥кованоњ верх≥вки  ѕ(б)”. “ак, секретар ÷   ѕ(б)” ё. Ћеб≥дь вису≠нув теор≥ю боротьби двох культур, зг≥дно з €кою Ђпередоваї про≠летарська рос≥йська культура повинна перемогти в≥дсталу, пов'€за≠ну з сел€нством украњнську. “аких Ђрусот€п≥вї було в≥дкликано з ”крањни. ƒо кер≥вництва республ≥кою прийшли нов≥ люди, серед €ких були €к щир≥ прихильники пол≥тики украњн≥зац≥њ, так ≥ без≠принципн≥ функц≥онери, €к≥ завжди були готов≥ виконати будь-€ку волю вожд€ (в даному випадку, украњн≥зац≥ю чи контрукрањн≥зац≥ю).

 

ѕ≥сл€ цього за пор≥вн€но короткий строк було дос€гнуто ваго≠мих усп≥х≥в по вт≥ленню в житт€ пол≥тики украњн≥зац≥њ. “ак, з 1923 р. по 1927 pp. к≥льк≥сть украњнц≥в серед службовц≥в державного апара≠ту зросла з 35 до 54%. ƒл€ того, щоб залишились на своњй посад≥ державн≥ службовц≥ повинн≥ були обов'€зково волод≥ти держав≠ною, тобто украњнською мовою. ¬насл≥док цього д≥ловодство на украњнськ≥й мов≥ зросло з 20% в 1922 р. до 70% в 1927 р.

ѕитома вага украњнц≥в в лавах  ѕ(б)” за пер≥од з 1922 по 1933 pp. зросла з 23 до 60%. ѕопри ц≥ позитивн≥ зм≥ни сл≥д зазначити, що в≥дсоток украњнц≥в у верхн≥х щабл€х парт≥йноњ ≥Їрарх≥њ був непро≠порц≥йно низьким. Ќаприклад, в 1930 р. у ÷   ѕ(б)” украњнц≥ ста≠новили всього 43%. ƒо того ж, з моменту утворенн€  ѕ(б)” ≥ аж до смерт≥ —тал≥на (1953 р.) посаду першого (генерального секретар€) ÷   ѕ(б)” об≥ймали не украњнц≥ (за вин€тком короткочасного се≠кретарюванн€ з грудн€ 1921 р. до кв≥тн€ 1923 р. ƒ. ћануњльського).

ќсобливо вражаючими були насл≥дки украњн≥зац≥њ в галуз≥ осв≥ти. ” 1929 р. украњномовними були 80% шк≥л, понад 60% техн≥кум≥в, 30% ≥нститут≥в. ѕонад 97% украњнських д≥тей навчалис€ р≥дною мовою.

«начними були дос€гненн€ украњн≥зац≥њ ≥ у видавнич≥й справ≥. якщо в 1922 р. в ”крањн≥ видавалось всього 10 украњномовних газет ≥ журнал≥в, то в 1933 р. з 426 газет 373 були украњнськими. « 1922 по 1927 pp. в≥дсоток книг, €к≥ видавалис€ украњнською мовою, зр≥с з 27 до б≥льше 50.

« р≥зних причин велику увагу рад€нське кер≥вництво прид≥л€ло л≥кв≥дац≥њ неписемност≥. якщо до революц≥њ в м≥стах було 40% пи≠семних, а в селах всього 15%, то до к≥нц€ 20-х рок≥в њх питома вага п≥двищилась в≥дпов≥дно до 70 ≥ 50%. ¬ажливим було те, що л≥кв≥да≠ц≥€ неписемност≥ зд≥йснювалась на основ≥ вивченн€ представником кожноњ нац≥ональност≥ своЇњ р≥дноњ мови. ƒл€ украњнц≥в в≥дпов≥дно украњнськоњ.

¬агомий внесок в справу украњн≥зац≥њ внесла украњнська ≥нтел≥≠генц≥€. Ѕагато вчених, письменник≥в, д≥€ч≥в культури, €к≥ щиро праг≠нули служити своЇму народу прињхали з √аличини, повернулис€ в ”крањну з ем≥грац≥њ ≥ самов≥ддано працювали на нив≥ соц≥ально-еко≠ном≥чного та нац≥онально-культурного в≥дродженн€ свого народу.

ѕроцес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та колектив≥зац≥њ спричинили масовий в≥дт≥к с≥льського (в основному украњнського) населенн€ на велик≥ ≥ мал≥ новобудови, насл≥дком чого була дерусиф≥кац≥€ м≥ста. ƒо середини 30-х рок≥в майже у вс≥х великих м≥стах украњнц≥ становили б≥льш≥сть населенн€.

ѕроцес≥њ украњн≥зац≥њ охопив рег≥они компактного проживанн€ украњнського населенн€ за межами ”—––: ѕ≥вн≥чний  авказ,  азахстан, ƒалекий —х≥д. “ут в≥дкривалис€ украњнськ≥ школи, видава≠лис€ украњнськ≥ газети, працювало украњнське рад≥омовленн€ тощо.

ѕол≥тика корен≥зац≥њ не обминула ≥ нац≥ональн≥ меншини, €к≥ проживали на територ≥њ ”крањни. ¬ м≥сц€х њх компактного проживанн€ створено 13 нац≥ональних район≥в: 7 н≥мецьких, 4 болгарсь≠ких, 1 польський ≥ 1 Їврейський, 954 с≥льських ≥ 100 м≥стечкових нац≥ональних рад. ¬ жовтн≥ 1924 р. у склад≥ ”—–– було створено јвтономну ћолдавську –еспубл≥ку. “ут д≥€ли нац≥ональн≥ школи: 566 н≥мецьких, 342 Їврейських, 31 татарська тощо.

 

Ќа шл€ху свого зд≥йсненн€ пол≥тика украњн≥зац≥њ зустр≥чала труднощ≥ €к об'Їктивного, так ≥ суб'Їктивного характеру. ¬ учбо≠вих закладах не вистачало квал≥ф≥кованих викладач≥в, украњномов≠них п≥дручник≥в та пос≥бник≥в. ”крањн≥зац≥€ натрапл€ла на спротив рос≥йськомовних викладач≥в, службовц≥в державного апарату, рос≥йськомовного населенн€ м≥ст. Ќал€кане вражаючими усп≥хами украњн≥зац≥њ, побоюючись, що процес нац≥онального в≥дродженн€ в ”крањн≥ може вийти з-п≥д контролю, б≥льшовицьке кер≥вництво вже в друг≥й половин≥ 20-х рок≥в починаЇ кампан≥ю по дискреди≠тац≥њ приб≥чник≥в украњн≥зац≥њ п≥д гаслами боротьби з Ђиац≥онал-ухильництвомї, буржуазним нац≥онал≥змом.

ѕриводом дл€ початку ц≥Їњ кампан≥њ став виступ украњнського письменника ћиколи ’вильового (рос≥€нин за походженн€м, справжнЇ пр≥звище - ‘≥тильов), €кий вважав, що дл€ в≥льного розвитку украњнськоњ культури њй необх≥дно дистанц≥юватпсь в≥д стримуючого, на його погл€д, рос≥йського впливу ≥ переор≥Їнтува≠тись на зах≥дноЇвропейськ≥ зразки ≥ традиц≥њ. ÷ей заклик, €кий зовн≥шньо вигл€дав €к пошук нових шл€х≥в розвитку украњнськоњ л≥тератури, мав ч≥тко окреслений пол≥тичний зм≥ст, ≥ це викликало обуренн€ з боку б≥льшовицьких функц≥онер≥в. ћ. ’вильового зви≠нуватили в Ђнац≥онал≥стичному ухил≥ї; згодом почалось обмежен≠н€ творчоњ свободи украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

 

∆ертвою в кампан≥њ цькуванн€ щирих приб≥чник≥в нац≥ональ≠ного в≥дродженн€ став ј. Ўумськнй, €кий в 1924-1926 pp. об≥ймав посаду наркома осв≥ти. Ќа його думку, украњн≥зац≥€ просувалась дуже пов≥льно, ≥ причиною цього був спротив русиф≥кованоњ парт≥йноњ номенклатури. ј. Ўумський вважав, що процес украњн≥зац≥њ повинн≥ очолювати украњнц≥ за походженн€м. “ак≥ погл€ди, фактично, означали замах на прерогативу ћоскви призначати ка≠дри ≥ тому викликали гостру реакц≥ю з боку —тал≥на та його приб≥чник≥в. ј. Ўумського було зв≥льнено з посади наркома осв≥ти ≥ в≥дправлено на другор€дну роботу в –ос≥ю.

ўе одним Ђухильникомї в ”крањн≥ став економ≥ст ћ. ¬олобуЇв. “еж рос≥€ни за походженн€м. ¬≥н доводив, що ”крањна, €к ≥ в попередн≥ часи, залишаЇтьс€ в стан≥ колон≥њ ћоскви ≥ в≥дстоював ≥дею економ≥чноњ самост≥йност≥ ≥ самодостатност≥ народногоспо≠дарського комплексу республ≥ки, його в≥льного розвитку ≥ ≥нтег≠рац≥њ в св≥тову економ≥чну систему без втручанн€ рос≥йськоњ. Ђ¬олобуЇвщннаї також була квал≥ф≥кована €к Ђнац≥онал-ухильництвої ≥ засуджена парт≥йними бюрократами.

 ампан≥€ боротьби з Ђнац≥онал-ухильнищтвомї сп≥впала з зак≥нченн€м в≥дносно л≥берального розвитку крањни в роки Ќ≈ѕу. ¬она стала початком згортанн€ пол≥тики украњн≥зац≥њ. « початку 30-х рок≥в знову пануючою стаЇ рос≥йська мова, значно скоротилась к≥льк≥сть украњнських шк≥л, газет, журнал≥в, закривалис€ украњнськ≥ театри тощо. ¬ 1937 р. терм≥н Ђукрањн≥зац≥€ї зникаЇ з оф≥ц≥йного лексикону. « 1938 р. в украњнських школах вводитьс€ обов'€зкове вивченн€ рос≥йськоњ мови, були л≥кв≥дован≥ нац≥ональн≥ адм≥н≥стра≠тивно-територ≥альн≥ утворенн€. ÷е, фактично означало остаточну в≥дмову стал≥нського кер≥вництва в≥д пол≥тики украњн≥зац≥њ.


јлексЇЇв

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 563 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2157 - | 2066 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.