Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультурне ≥ духовне житт€ в роки Ќ≈ѕ




“имчасовий поворот до нових принцип≥в керуванн€ житт€м кра≠њни на засадах Ќ≈ѕ почав при≠носити переконлив≥ результати не

лише в галуз≥ господарюванн€, а й у куль≠турно-духовн≥й сфер≥. Ѕ≥льшовицька влада т≥≠Їю чи ≥ншою м≥рою вимушена була присто≠совуватис€ до зм≥н у сусп≥льств≥, ≥нколи йдучи на кроки, мету €ких важко було швидко й однозначно оц≥нити.

ќдин ≥з таких крок≥в ћоскви Ч пол≥тика Ђкорен≥зац≥њї, проголошена XII з'њздом – ѕ у кв≥тн≥ 1923 р. ѕеред м≥сцевим апаратом ставилис€ вимоги поповненн€ своњх лав за ра≠хунок нац≥ональних кадр≥в, користуванн€ р≥д≠ною мовою в державних установах ≥ закладах, спри€нн€ розвитков≥ нац≥ональноњ культури. ”крањнський р≥зновид ц≥Їњ пол≥тики д≥став назву украњн≥зац≥њ.

«д≥йсненн€ цього курсу в нац≥ональних ре≠спубл≥ках, у тому числ≥ в ”крањн≥, в≥дпов≥дало насамперед стратег≥чним ≥нтересам централь≠ноњ влади, €ка прагнула зм≥цнити своњ позиц≥њ в нац≥ональних республ≥ках. ƒо того ж ус€ св≥това громадськ≥сть мала зрозум≥ти, що саме б≥льшовицька, а не €кась ≥нша влада, ви€вл€Ї турботу про розкв≥т нац≥ональних республ≥к. ’оч би €к там було, але украњнська нац≥о≠нальна культура отримала хоч ≥ тимчасову, але ун≥кальну за весь пер≥од рад€нського пра≠вл≥нн€ можлив≥сть дл€ б≥льш-менш нормаль≠ного розвитку ≥ значною м≥рою скористалас€ нею.

ќсновн≥ завданн€ й напр€ми украњн≥зац≥њ були визначен≥ у декрет≥ –аднаркому ”—–– в≥д 27липн€ 1923 р. Ђѕро заходи в справ≥ украњн≥зац≥њ шк≥льно-виховних ≥ культурно-ос≠в≥тн≥х установї. ѕроблема украњн≥зац≥њ, однак, не вичерпувалас€ ц≥Їю сферою. «д≥йснювали≠с€ заходи, спр€мован≥ на вдосконаленн€ адм≥н≥стративно-територ≥ального управл≥нн€. ” жовтн≥

1924 р. у склад≥ ”—–– була створена автономна ћол≠давська республ≥ка. ѕрот€гом 1924Ч 1925 pp. створено с≥м н≥мецьких, чотири болгарських, польський та Їврей≠ський нац≥ональн≥ райони, а також 954 ради нац≥ональних меншин.

÷ентром украњн≥зац≥њ став наркомат осв≥ти, €кий очолювали посл≥довно √. √ринько, ќ. Ўумський, ћ. —крипник.

ѕроцес украњн≥зац≥њ проходив у складних умовах. Ќе вистачало вчител≥в украњнськоњ мови, п≥дручник≥в. ƒа≠валис€ взнаки шов≥н≥стичн≥, антиукрањнськ≥ настроњ. Ћ.  аганович, €кого ћосква призначила на кер≥вну ро≠боту в ”крањн≥, вважав украњн≥зац≥ю в≥дступом в≥д ле≠н≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики, орган≥зовував цькуванн€ прихильник≥в украњн≥зац≥њ.

 

јле попри труднощ≥ й перешкоди украњн≥зац≥€ давала перш≥ результати. —еред службовц≥в державного апарату в 1923Ч1927 pp. частка украњнц≥в зросла в≥д 35 до 54%. якщо в 1922 р. украњнською мовою зд≥йснювалос€ 20% д≥ловодства, то в 1927 р. Ч уже понад 70%. ” 1929 р. навчанн€ украњнською мовою вели понад 80% загальноосв≥тн≥х шк≥л, понад 75% техн≥кум≥в ≥ 30% вуз≥в. „имало позитивних зм≥н сталос€ в л≥тератур≥, мистецтв≥. « ем≥грац≥њ в ”крањну повернулис€ ћ. √рушевський, —. –удницький та ≥нш≥ в≥дом≥ д≥€ч≥ науки, осв≥ти, куль≠тури. ¬ л≥тератур≥ активно працювали ѕ. “ичина, ¬. ≈ллан-Ѕлакитний, ¬. —осюра, ћ. –ильський, ћ. ƒрай-’мара, ћ. ’вильовий, ћ. «еров, ћ.  ул≥ш та багато ≥нших. ¬иникали нац≥ональн≥ культурн≥ та л≥тературн≥ орган≥зац≥њ (Ђ√артї, Ђѕлугї, Ђјвангардї тощо). ” 1925 р. постала ¬≥льна академ≥€ пролетарськоњ л≥тера≠тури (¬јѕЋ≤“≈), €ка об'Їднала талановитих письмен≠ник≥в, активних учасник≥в руху за в≥дродженн€ украњн≠ськоњ духовност≥. «начний внесок у розвиток украњнськоњ музикальноњ культури зробили Ћ. –евуцький, Ѕ. Ћ€тошинський, ћ. ¬ерик≥вський. ¬ образотворчому мистецтв≥ активно працювали ћ. Ѕойчук, ≤. ѓжакевич, ј. ѕетрицький, Ѕ. ≤ванов, ¬.  ас≥€н та ≥н. ¬идатним д≥€чем украњнськоњ сцени був Ћ.  урбас, €кий у березн≥ 1922 р. орган≥зував ун≥кальний театральний колектив ЂЅере≠з≥льї. ÷е був новий крок на шл€ху оновленн€ нац≥о≠нального театру. ¬ 1927 р. була створена  ињвська к≥≠ностуд≥€.

 

ўо ж до становища церкви, то воно залишалос€ вкрай складним. ” лист≥ до член≥в пол≥тбюро ÷  – ѕ(б) у березн≥ 1922 р. Ћен≥н наголошував: чим б≥льше пред≠ставник≥в реакц≥йного духовенства вдастьс€ розстр≥л€ти, тим краще. „астина духовенства, €ка обрала шл€х ком≠пром≥су з б≥льшовиками, в 1923 р. створюЇ ”крањнську православну автокефальну церкву (”ѕј÷). –ан≥ше, в жовтн≥ 1921 p., виникаЇ справд≥ незалежна нац≥ональна церква Ч ”крањнська автокефальна православна церква (”јѕ÷). њњ становище, €к ≥ загалом становище рел≥г≥њ в ”крањн≥, ставало дедал≥ г≥ршим. ƒруга п'€тир≥чка була оголошена Ђп'€тир≥чкою знищенн€ рел≥г≥њї. ” середин≥ 30-х рок≥в в ”крањн≥ залишилось лише 9% церковних споруд пор≥вн€но з 1913 р.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в процес украњн≥зац≥њ, €кий пост≥йно наштовхувавс€ на перешкоди й спротив, прак≠тично припинивс€. ѕочавс€ ц≥леспр€мований наступ на все нац≥ональне. ∆орстоким пересл≥дуванн€м були п≥д≠дан≥ вс≥ т≥, хто, з точки зору ћоскви, в≥дстоював Ђпомилков≥ погл€диї. —.  ос≥ор, ¬. „убар, ¬. «атонський та ≥нш≥ кер≥вники ”крањни були оголошен≥ Ђво≠рогами народуї ≥ знищен≥. ¬ украњнському нац≥онал≥зм≥ були звинувачен≥ ќ. Ўумський, ћ. ’вильовий, ћ. ¬олобуЇв, €кий у своњй прац≥ Ђƒо проблеми украњнськоњ економ≥киї за€вив, що ”крањна економ≥чно експлуатуЇ≠тьс€ рад€нською –ос≥Їю. 7 липн€ 1933 p., звинувачений у причетност≥ до контрреволюц≥йноњ орган≥зац≥њ, пок≥нчив самогубством головний пров≥дник пол≥тики украњн≥зац≥њ Ч ћ. —крипник. «агинула також величезна к≥льк≥сть р€дових учасник≥в процесу украњн≥зац≥њ. њњ широкий роз≠мах нал€кав ћоскву, €ка прагнула до тотальноњ влади. —аме з ц≥Їю метою центральне кер≥вництво й розгорнуло в к≥нц≥ 20-х рок≥в шалену боротьбу проти так званих буржуазного нац≥онал≥зму ≥ нац≥онал-ухильництва в ла≠вах комун≥стичноњ парт≥њ.

Ќайтипов≥ш≥ запитанн€ на вступних ≥спитах:

ўо таке пол≥тика Ђкорен≥зац≥њї? як вона вт≥лювалас€ в ”крањн≥?

’то з украњнських письменник≥в входив до ¬јѕЋ≤“≈? яку назву мав театр, створений Ћ.  урбасом?


√упан

 

 ультурне буд≥вництво в ”крањн≥ за рад€нськоњ доби зд≥йснювалос€ в складних умовах. Ѕ≥льш≥сть дорослого насе≠ленн€ не вм≥ла читати ≥ писати. «вичайно, будувати нове сус≠п≥льство, державу за таких умов було неможливо, ≥ б≥льшовиць≠кий режим це добре розум≥в. ƒержав≥ були вкрай необх≥дн≥ фах≥вц≥, ≥нженери, управл≥нц≥, €к≥ б под≥л€ли комун≥стичну ≥деолог≥ю. ѕереважна б≥льш≥сть дореволюц≥йноњ ≥нтел≥генц≥њ ставилас€ до комун≥стичних експеримент≥в ворожо, прогнозу≠ючи њх сумн≥ насл≥дки. “ому б≥льшовикам необх≥дно було по≠дбати про п≥дготовку своЇњ Ђ≥нтел≥генц≥њ роб≥тничо-сел€нськоњї. —аме така ≥нтел≥генц≥€ мала бути дл€ них не т≥льки безпечною, а й вд€чною за те, що влада надала можлив≥сть п≥дн€тис€ на б≥льш престижний щабель у сусп≥льств≥.  р≥м того, була ще одна причина б≥льшовицькоњ боротьби з неписьменн≥стю. ‘ор≠муванн€ св≥тогл€ду нового сусп≥льства зд≥йснювалос€ засоба≠ми масовоњ аг≥тац≥њ. ¬ажливе м≥сце у н≥й в≥дводилос€ прес≥. ¬она була могутн≥м важелем в ≥деолог≥чн≥й робот≥ серед на≠селенн€, але за умов, коли населенн€ вм≥Ї читати. ¬се це, зви≠чайно, р€дилос€ в шати п≥клуванн€ про людину, наданн€ њй можливост≥ гармон≥йно розвиватис€. ” 1921 р. була створена ¬сеукрањнська надзвичайна ком≥с≥€ по боротьб≥ з неписьменн≥≠стю. ƒержава залучила до ц≥Їњ справи комсомол, профсп≥лки, культурно-осв≥тн≥ установи, в≥йськов≥ частини. ” 1923 р. було створено товариство Ђ√еть неписьменн≥сть!ї. –езультатом цих зусиль став той факт, що до 1927 р. в ”крањн≥ навчилис€ чита≠ти ≥ писати 2 млн. ос≥б.

ѕеребуваючи п≥д впливом такоњ пол≥тики, сусп≥льство при≠д≥л€ло велику увагу школ≥. –азом з державними органами њњ матер≥ально п≥дтримували труд≥вники, особливо на сел≥. Ѕатьки учн≥в ремонтували шк≥льн≥ прим≥щенн€, виготовл€ли ≥нвентар тощо.

—крутне матер≥альне становище на початку 20-х pp., м≥зер≠на зароб≥тна платн€ спонукали вчител≥в до страйк≥в. Ѕ≥льш≥сть вчител≥в не дов≥р€ла нов≥й влад≥. ¬они нав≥ть ставили питанн€ про депол≥тизац≥ю школи. “а введенн€ непу покращило економ≥чне становище республ≥ки, а посиленн€ уваги держави до культурно-осв≥тньоњ роботи у сусп≥льств≥ спри€ло сп≥впрац≥ вчител≥в з новою владою. ” 1928-1929 навчальному роц≥ к≥льк≥сть учн≥в у школах зросла до 2,6 млн., хоча ще майже третина д≥тей шк≥льного в≥ку залишалис€ поза школою. “ого ж року в ”крањн≥ д≥€ли 351 польська школа, 592 н≥мецьк≥, 480 Їврейських.

 

Ўануванн€ нац≥ональних ≥нтерес≥в не було випадковим. Ѕ≥льшовики, €к≥ прийшли до влади, розум≥ли, що необачн≥сть у нац≥ональних проблемах може викликати по≠ширенн€ конфронтац≥њ ≥ нав≥ть призвести до втрати певних те≠ритор≥й. ¬они вже мали прикрий досв≥д з ѕольщею, ‘≥нл€н≠д≥Їю, прибалт≥йськими республ≥ками. —аме тому рад€нський ур€д вдавс€ до пол≥тики корен≥зац≥њ. ¬ ”крањн≥ вона була пред≠ставлена украњн≥зац≥Їю. ÷€ пол≥тика передбачала п≥дготовку дл€ парт≥йно-державного апарату кадр≥в украњнськоњ нац≥о≠нальност≥, запровадженн€ навчанн€, виданн€ книг, газет ≥ журнал≥в р≥дною мовою.  р≥м того, б≥льшовицький режим вра≠ховував ≥ той факт, що сх≥дн≥ промислов≥ райони засел€лис€ переважно рос≥йськими пролетар€ми, а сел€нство на 80% складалос€ з украњнц≥в. ”крањн≥зац≥€ повинна була зблизити роб≥тничий клас, охоплений украњн≥зац≥Їю, з сел€нством. ”к≠рањн≥зац≥€ розгл€далас€ б≥льшовиками не €к самоц≥ль, а €к зас≥б зм≥цненн€ основ Ђдиктатури пролетар≥атуї.

¬насл≥док зд≥йсненн€ пол≥тики украњн≥зац≥њ вже в 1927 р. в ”–—– 80% шк≥л перейшли на украњнську мову навчанн€. Ќа

украњнську мову було переведено 2/3 д≥ловодства. ”крањнсь≠кою мовою видавалос€ б≥льше половини книг ≥ журнал≥в, повн≥стю велос€ рад≥омовленн€, випускалис€ майже вс≥ к≥ноф≥льми. ѕроте з середини 20-х pp. процес украњн≥зац≥њ був загальмований, а на початку 30-х ≥ взагал≥ зведений нан≥вець.

 

” складному стан≥ в цей час опинилас€ украњнська наука. ƒо матер≥альних труднощ≥в сл≥д додати тиск з боку влади на професуру, що перебувала п≥д пост≥йною п≥дозрою €к Ђнеблагонад≥йний елементї. јле й за цих обставин наука продовжу≠вала розвиватис€. Ѕуло засновано к≥лька техн≥чних ≥нститут≥в. ѕл≥дно працювали ф≥зики ”крањнського ф≥зико-техн≥чного ≥нституту в ’арков≥. ¬агомий внесок у боротьбу з еп≥дем≥€ми зробили вчен≥ з≥ св≥товими ≥менами ћ. √амал≥€, ƒ. «або≠лотний.

–озширювалис€ масштаби роб≥т у галуз≥ сусп≥льних наук. јктивно працювали ≥сторики ƒ. Ѕагал≥й, ƒ. яворницький, ћ. яворський, ћ. —лабченко, л≥тературознавц≥ —. ™фремов, ќ. Ѕ≥лецький, економ≥ст  . ¬обл≥й та ≥н. ” 1924 р. з ем≥грац≥њ повернувс€ ≥сторик ћ. √рушевський, прац≥ €кого набули св≥то≠вого визнанн€. ” тому ж роц≥ його обрали академ≥ком јЌ ”—––, а в 1929 р. Ч академ≥ком јЌ —–—–. Ќауковий потенц≥≠ал республ≥ки зростав. ” 1928 р. в науково-досл≥дницьких ус≠тановах працювало 3,7 тис. науковц≥в. ¬лада докладала зусиль до того, щоб поставити науку п≥д парт≥йний ≥ державний конт≠роль. ” 20-х pp. розпочалис€ погроми серед науковц≥в. «а≠кривали нав≥ть науков≥ установи, де, на думку кер≥вництва, працювало багато Ђбуржуазнихї професор≥в.

 

ѕом≥тним €вищем культурного житт€ стали здобутки в л≥тератур≥. ¬ражають своЇю активною працею молод≥ л≥терато≠ри, творч≥сть б≥льшост≥ з €ких сповнював дух революц≥йноњ романтики (ѕ. “ичина, ¬. —осюра, ћ. Ѕажан, ¬. „умак, ћ. –ильський та ≥н.). «'€вилос€ чимало твор≥в письменник≥в, €к≥ були безпосередн≥ми учасниками революц≥йних перетво≠рень (Ђ¬альдшнепиї, Ђ—анатор≥йна зонаї ћ. ’вильового; Ђ¬ершникиї ё. яновського; зб≥рка Ђ„ервона писанкаї ќ. ƒонченка; Ђ¬осениї, Ђћеценатиї, ЂЅез ірунтуї √. ≈п≥ка та ≥н.). ћолод≥ л≥тератори пробували своњ сили, ≥ держава њх п≥дтрима≠ла, надала можлив≥сть друкуватис€ в газетах ≥ журналах. јле вона визначала тематику публ≥кац≥й. ” 20-х pp. виникло бага≠то л≥тературних об'Їднань: Ђ√артї, Ђѕлугї, ЂЌова генерац≥€ї, Ђћолодн€кї, Ђјвангардї та ≥н. ” 1925 р. виникла Ђ¬≥льна академ≥€ пролетарськоњ л≥тературиї (¬јѕЋ≤“≈). ƒо нењ ув≥йш≠ли ѕ. “ичина, ¬. —осюра, ћ. Ѕажан, ќ. ƒовженко, ѕ. ѕанч, ё. яновський, ћ.  ул≥ш та ≥н. ѕершим њњ президентом буй в≥домий на той час л≥тератор я. яловий. ÷€ орган≥зац≥€ була створена з метою захисту в≥д адм≥н≥стративно-командного втручанн€ у творч≥ справи.

Ћ≥тератори, вих≥дц≥ ≥з зах≥дноукрањнських земель, €к≥ з р≥зних причин опинилис€ на територ≥њ рад€нськоњ ”крањни, в 1925 р. створили сп≥лку письменник≥в Ђ«ах≥дна ”крањнаї. ƒо нењ ув≥йшли ћ. ≤рчан, ≤. “качук, ƒ. «агул, ё. ћережаний та ≥нш≥.

” 1925 р. широко розгорнулас€ л≥тературна дискус≥€ з про≠блем розвитку украњнськоњ л≥тератури. ѕор€д з творчими пи≠танн€ми б≥льш рельЇфно виступили оц≥нки пол≥тичн≥, €к≥ зго≠дом перейшли у площину звинувачень окремих л≥тератор≥в, зокрема ћ. ’вильового (‘≥т≥льова). ѕриводом стало його гасло Ђ√еть в≥д ћоскви!ї. ÷е був заклик до украњнського письмен≠ства не коп≥ювати культурн≥ надбанн€ рос≥йськоњ л≥тератури, а ви€вити у своњй творчост≥ нац≥ональн≥ риси. «а це письменник був звинувачений у нац≥онал≥зм≥ ≥ виключений у 1927 р. з ¬јѕЋ≤“≈. ” 1928 р. ц€ орган≥зац≥€ за вказ≥вкою б≥льшовиць≠кого кер≥вництва була розпущена.

 

” 20-х pp. в ”крањн≥ набула поширенн€ художн€ творч≥сть. ‘ормувалис€ самод≥€льн≥ ≥ профес≥йн≥ музичн≥ колективи, в≥дкривалис€ культурн≥ установи. ” 1926 р. музиканти-ентуз≥асти на чол≥ з ¬. яблонським заснували перший в ”крањн≥  ињвський симфон≥чний ансамбль. ѕл≥дно працювали композито≠ри √. ¬Їрьовка, ѕ.  озицький, Ћ. –евуцький. —тановленн€ украњнського рад€нського театру пов'€зане з творч≥стю Ћес€  урбаса, √. ёри, ќ. —ердюка, ј. Ѕучми. –озвивалос€ образо≠творче мистецтво. …ого представл€ли €к художники старшого покол≥нн€ ћ. Ѕойчук, ≤. ѓжакевич,  . “рохименко, так ≥ мо≠лод≥ Ч ¬.  ас≥€н, ј. ѕетрицький та ≥н. ѕерш≥ кроки зробило украњнське к≥номистецтво. ” 1927 р. почалос€ буд≥вництво  ињвськоњ к≥ностуд≥њ. ” ц≥й галуз≥ пл≥дно працював ќ. ƒовжен≠ко, в 1928 р. з'€вивс€ його ф≥льм Ђ«венигораї.

ѕроте п≥д тиском б≥льшовицького режиму в культурному житт≥ все б≥льш пом≥тною ставала п≥дм≥на загальнолюдських ц≥нностей класовими, а це, в свою чергу, призвело до п≥дм≥ни естетичних пон€ть пол≥тикою, до надм≥рноњ ≥деолог≥зац≥њ мистецтва.

 

ќтже, в культурному житт≥ ”крањни 20-х pp. сталис€ значн≥ зрушенн€. —усп≥льству вдалос€, подолати масову неписьменн≥сть серед дорослого населенн€. «начно зросла к≥льк≥сть шк≥л, переважна б≥льш≥сть д≥тей була охоплена шк≥льним навчанн€м. «ростанн€ осв≥тнього р≥вн€ населенн€ дозволило держав≥ вир≥шувати проблему кадр≥в дл€ господар≠ства. Ќарощувавс€ науковий потенц≥ал республ≥ки. —в≥това на≠укова скарбниц€ поповнилас€ багатьма в≥дкритт€ми украњн≠ських вчених. ¬елик≥ здобутки мали л≥тератори та д≥€ч≥ мистецтва. њх творч≥сть формувала св≥дом≥сть нового сусп≥ль≠ства. “а, на жаль, культурне житт€ ”крањни в цей час п≥дпа≠ло п≥д сильний прес б≥льшовицькоњ ≥деолог≥зац≥њ. “ворча ≥нте≠л≥генц≥€ зазнавала репрес≥й, що дуже послабило потенц≥йн≥ можливост≥ республ≥ки.


Ўл€хами в≥к≥в

 

”крањн≥зац≥€. ” кв≥тн≥ 1923 р. XII з'њзд – ѕ (б) проголосив пол≥тику корен≥зац≥њ. ўоб зм≥цнити контроль над нац≥ональними окрањнами ≥ поширити св≥й вплив на м≥сцеве населенн€, апарат державноњ влади мав перейти у сп≥лкуванн€ з труд€щими маса≠ми на њхню мову. ѕеред парт≥Їю ставили завданн€ ≥нтенсивн≥ше поповнювати своњ лави за рахунок м≥сцевих кадр≥в, дбати про виданн€ газет, журнал≥в ≥ книг м≥сцевими мовами, спри€ти роз≠витков≥ нац≥ональноњ за формою культури. ”крањнський р≥зновид пол≥тики корен≥зац≥њ д≥став назву украњн≥зац≥њ.

ќсновн≥ напр€ми пол≥тики корен≥зац≥њ в ”крањн≥ були прого≠лошен≥ парт≥Їю набагато ран≥ше, зокрема у вищезгадан≥й резо≠люц≥њ VIII конференц≥њ – ѕ(б) у грудн≥ 1919 р. Ђѕро рад€нську владу на ”крањн≥ї. ѕроте державний апарат у республ≥ц≥, що складавс€ переважно з дореволюц≥йних чиновник≥в, глухо, але усп≥шно опиравс€ украњн≥зац≥њ. ѕарт≥йний апарат теж не ви€в≠л€в ентуз≥азму в торуванн≥ дороги украњнськ≥й мов≥. —екретар ÷   ѕб)” ƒ. Ћеб≥дь обірунтовував цю нех≥ть тезою про Ђбо≠ротьбу двох культурї. ќск≥льки, твердив в≥н, рос≥йська культура в ”крањн≥ пов'€зана з м≥стом ≥ пролетар≥атом, тобто Ђнайпрогресивн≥шимї класом, а украњнська культура Ч з селом ≥ Ђв≥дста≠лимї сел€нством, то обов'€зок комун≥ста пол€гаЇ у спри€нн≥ Ђприродному процесуї перемоги рос≥йськоњ культури. ≤дењ, ви≠словлен≥ Ћебедем, под≥л€лис€ багатьма у парт≥йному кер≥вництв≥, але запровадженн€ њх вважалос€ передчасним. ≤ хоча н≥хто не заважав –аковському розгромити платформу Ћебед€, рос≥йсько≠мовна б≥льш≥сть в ÷   ѕб)” ≥ губкомах парт≥њ майже н≥чого не робила, щоб прискорити украњн≥зац≥ю нав≥ть п≥сл€ проголо≠шенн€ цього курсу оф≥ц≥йним дл€ вс≥Їњ парт≥њ.

—тановище зм≥нилос€ т≥льки з приходом до кер≥вницт≠ва Ћ.  агановича, €кий заходивс€ по-чиновницькому старанно вт≥лювати в житт€ оф≥ц≥йний курс ≥ незабаром дом≥гс€ неаби€≠ких усп≥х≥в.  ≥льк≥сть украњнц≥в серед службовц≥в державного апарату з 1923 по 1927 р. зросла з 35 до 54%. Ќа к≥нець 1927 р. на украњнську мову навчанн€ перейшло б≥льше чверт≥ ≥нститут≥в, понад половину техн≥кум≥в ≥ 4/5 загальноосв≥тн≥х шк≥л. ѕонад половину книжок ≥ газет стали видавати украњнською мовою. « ≥н≥ц≥ативи ћ. —крипника нац≥ональна мо≠ва впроваджувалас€ нав≥ть в школах командного складу ≥ в де€≠ких червоноарм≥йських частинах. Ќа  убан≥ та в ≥нших рег≥онах –ос≥њ, де компактно проживали украњнц≥, в≥дкривалис€ украњнськ≥ школи, видавалис€ украњнськ≥ газети, працювало украњнське рад≥омовленн€.

”крањнц≥ д≥ставали перевагу п≥д час чергових масових на≠бор≥в у парт≥ю. якщо у 1923 р. вони становили лише 23 % член≥в  ѕ(б)”, то в 1927 р.Ч 52 %. ѕредставництво украњнц≥в в ÷   ѕ(б)”, однак, не перевищувало чверт≥. ѕершими (з березн€ 1925 р.Ч генеральними) секретар€ми ÷   ѕ(б)” призначалис€ б≥льшовицьким центром т≥льки неукрањнц≥: н≥мець ≈.  в≥р≥нг, Їврей Ћ.  аганович, пол€к —.  ос≥ор.

“ак само наполегливо зд≥йснювалас€ пол≥тика корен≥зац≥њ в районах ”крањни, населених нац≥ональними меншинами. ” жовтн≥ 1924 р. було утворено ћолдавську автономну республ≥≠ку. ≤нтенсивно провадилос€ нац≥онально-територ≥альне району≠ванн€: було вид≥лено 13 нац≥ональних район≥в, 954 с≥льради, 100 м≥стечкових рад, працювали сотн≥ шк≥л з н≥мецькою, Їврейською, болгарською, польською, татарською та ≥ншими мо≠вами навчанн€.


 ороль

–озвиток науки ≥ культури

 ультурне житт€ в ”крањн≥ було позначене певним в≥д≠родженн€м у 20-т≥ роки ≥ надзвичайною ≥деолог≥зац≥Їю культури в 30-т≥.

ƒержава спри€ла розвитку масовоњ культури, п≥дви≠щенню р≥вн€ осв≥ти. ƒл€ реал≥зац≥њ план≥в перетворенн€ крањни на промислово розвинуту потр≥бн≥ були осв≥чен≥ кадри. ” 1920 р. було створено ¬сеукрањнську надзвичайну ком≥с≥ю дл€ боротьби з неписьменн≥стю. ” травн≥ 1921 року –Ќ  ”—–– прийн€в декрет, за €ким усе неписьменне населенн€ в≥ком в≥д 8 до 50 рок≥в зобов'€зувалос€ навчати≠с€ грамоти. ”же в 1927 р. могли читати й писати 2 млн. ос≥б. ” 1928/29 навчальному роц≥ чисельн≥сть учн≥в зросла до 2,6 млн. ¬ ”крањн≥ д≥€ли 351 польська школа, 592 н≥≠мецьк≥, 480 Їврейських.

Ќаприк≥нц≥ 1927 р. в республ≥ц≥, 80 % €коњ становили украњнц≥, майже в ус≥х школах, б≥льш≥й частин≥ техн≥ку≠м≥в ≥ понад чверт≥ ≥нститут≥в навчанн€ велос€ украњн≠ською мовою. Ќа украњнську мову було переведено дв≥ тре≠тини д≥ловодства. ”крањн≥зац≥€ €к складова корен≥зац≥њ (заохочуванн€ розвитку нац≥ональних культур) поширю≠валас€ також на т≥ рег≥они —–—–, де компактно прожива≠ли багато украњнц≥в ( убань, окрем≥ територ≥њ  азахстану, «елений  лин на ƒалекому —ход≥). ¬≥дкривалис€ школи з украњнською мовою навчанн€, украњнськ≥ газети тощо. Ѕуло дозволено нав≥ть украњн≥зац≥ю церкви, що стало од≠н≥Їю з причин формуванн€ у 1921 р. ”крањнськоњ автоке≠фальноњ (незалежноњ) православноњ церкви. Ѕогослуж≥нн€ в н≥й зд≥йснювалос€ украњнською мовою. ѕроте цей про≠цес був недовгим, ≥ вже у 1930 р. ”јѕ÷ було л≥кв≥довано. √реко-католицьку церкву в ”крањн≥ очолив митрополит ј. Ўептицький.

¬одночас забезпечувалис€ умови дл€ всеб≥чного розвит≠ку нац≥ональних меншин. ” процес≥ нац≥онально-територ≥≠ального районуванн€ в республ≥ц≥ було визначено 13 нац≥о≠нальних район≥в, утворено 954 с≥льськ≥ та 100 м≥стечкових рад нац≥ональних меншин, працювали сотн≥ шк≥л з н≥мець≠кою, Їврейською, татарською, болгарською мовами нав≠чанн€. ≤нод≥ влада вдавалас€ до волюнтаризму, €к це було з утворенн€м у 1924 р. ћолдавськоњ јвтономноњ –еспубл≥ки у склад≥ ”—–– на територ≥њ, де молдавани не становили б≥ль≠шост≥ населенн€.

 

ѕроте справжнЇ вир≥шенн€ нац≥онально≠го питанн€ загалом не в≥дпов≥дало ≥нтересам —тал≥на. ÷е далос€ взнаки п≥д час перебуванн€ при влад≥ в ”крањн≥ √енерального секретар€ ÷   ѕ(б)” (1925Ч1928) Ћ.  агано≠вича. ¬≥н орган≥зував цькуванн€ наркома осв≥ти ќ. Ўумського, звинувативши того в нац≥онал≥зм≥.

Ўумський ќлександр якович (1890Ч1946) Ч парт≥й≠ний ≥ державний д≥€ч. Ќародивс€ у ¬олинськ≥й губерн≥њ в б≥дн≥й сел€нськ≥й родин≥. ” 1915 р. вступив до ћосковсько≠го ветеринарного ≥нституту, тод≥ ж приЇднавс€ до есер≥в≠ського руху. ќдин з л≥дер≥в л≥воњ теч≥њ ”ѕ—–, що в 1919 р. остаточно оформилас€ в ” ѕ(б). ѕ≥сл€ њњ саморозпуску (1920) Ч член  ѕ(б)”, а згодом Ч член њњ ÷ . ѕрот€гом 1924Ч1927 pp. Ч нарком осв≥ти ”—––. ” лютому Ч берез≠н≥ 1927 р. Ч на об'Їднаному пленум≥ ÷  ≥ ÷    ѕ(б)” з ≥н≥≠ц≥ативи Ћ.  агановича звинувачений у Ђнац≥онал≥стично≠му ухил≥ї (т. зв. шумськ≥зм). ” 1931Ч1933 pp. Ч голова ÷  профсп≥лок прац≥вник≥в осв≥ти, член презид≥њ ¬÷–ѕ—. ” 1933 р. засуджений до 10 рок≥в виправно-трудових табо≠р≥в, з 1935 р. Ч на засланн≥. «агинув у —аратов≥.

” цьому ж був звинувачений ≥ його наступник ћ. —крипник. ÷е вкрай негативно позначилос€ на стано≠вищ≥ культури та осв≥ти в ”крањн≥. Ќа початку 30-х рок≥в було припинено пол≥тику корен≥зац≥њ. ќднак, незважаючи на це, л≥кв≥дац≥€ неписьменност≥ тривала. ѕерепис насе≠ленн€ 1939 року показав, що в ”крањн≥ Ї 85,3 % письмен≠них в≥ком в≥д 9 до 50 рок≥в, хоча голодомор призв≥в до зменшенн€ к≥лькост≥ учн≥в.  адри новоњ ≥нтел≥генц≥њ готу≠валис€ через систему середн≥х ≥ вищих профес≥йних шк≥л, зокрема роб≥тничих факультет≥в. «агалом наприк≥нц≥ 30-х рок≥в було п≥дготовлено майже 400 тис. дипломованих спе≠ц≥ал≥ст≥в.

 

20-т≥ роки стали пер≥одом творчого злету украњнськоњ науки. –озгорнули д≥€льн≥сть в≥дом≥ науков≥ колективи, зокрема математична школа ƒ. √раве. ѕрац≥ ћ.  рилова та ћ. Ѕоголюбова заклали основи нел≥н≥йноњ механ≥ки. Ћ. Ћандау став ≥н≥ц≥атором досл≥джень ≥з термо€дерного синтезу. «начний внесок у теор≥ю освоЇнн€ космосу зробив ќ.  ондратюк (ќ. Ўаргей). ¬идатним конструктором став ≤. —≥корський, €кий пот≥м вињхав до —Ўј. ¬агомих здобут≠к≥в у боротьб≥ з еп≥дем≥€ми дос€гли ћ. √амал≥€ ≥ ƒ. «або≠лотний. ” царин≥ медицини та б≥олог≥њ пл≥дно працювали ќ. Ѕогомолець, ќ. ѕаллад≥й, видатн≥ вчен≥ ‘. яновський, ћ. —тражеско, у сфер≥ генетики й селекц≥њ рослин ≥ тварин Ч ћ. ’олодний, ј. —апег≥н, ¬. ёр'Їв. ” сусп≥льних науках вир≥зн€лис€ ≥сторики ƒ. Ѕагал≥й, ƒ. яворницький, ћ. яворський, ћ. √рушевський, €кий повернувс€ з ем≥гра≠ц≥њ, л≥тературознавц≥ —. ™фремов, ќ. Ѕ≥лецький, економ≥ст  . ¬облий, статистик ћ. ѕтуха, демограф ќ.  орчак-„епурк≥вський та ≥н. ћ. √рушевський продовжував пл≥дн≥ по≠шуки на ≥сторичн≥й нив≥. “од≥ ж його було обрано (1924) академ≥ком јЌ ”—––, а 1929 року Ч академ≥ком јЌ —–—–. ” 1928 р. в науково-досл≥дних установах працювало 37 тис. науковц≥в.

 

Ќа початку 20-х рок≥в почалос€ пересл≥дуванн€ ≥нтел≥≠генц≥њ. ” травн≥ 1921 року в  иЇв≥ було заарештовано й за≠суджено за пол≥тичн≥ переконанн€ низку д≥€ч≥в ≥нтел≥≠генц≥њ Ч колишн≥х член≥в парт≥њ украњнських есер≥в. Ќас≠тупного року з ќдеси,  иЇва, ’аркова,  атеринослава у в≥ддален≥ п≥вн≥чн≥ м≥сцевост≥ –ос≥њ та за кордон було висла≠но к≥лька дес€тк≥в вуз≥вських професор≥в, €к≥ засуджува≠ли тод≥шн≥ напр€ми розвитку вищоњ школи. ” засланн€ потрапили й ≥нш≥ представники ≥нтелектуальноњ ел≥ти.

«а кордоном представники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ в≥дкрили ”крањнський в≥льний ун≥верситет у „ехословаччин≥ (з с≥чн€ по ос≥нь 1921 р. в≥н працював у ¬≥дн≥, л≥кв≥до≠ваний п≥сл€ вступу до ѕраги –ад€нськоњ арм≥њ. ¬≥дновив свою д≥€льн≥сть у 1946 р. в ћюнхен≥), ”крањнську акаде≠м≥ю с≥льського господарства, к≥лька науково-академ≥чних установ в Ѕерл≥н≥ та ¬аршав≥.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в почалос€ пересл≥дуванн€ вче≠них. ” 1930 р. в≥дбувс€ процес над не≥снуючою Ђ—п≥лкою визволенн€ ”крањниї (—¬”). —еред 45 засуджених було 2 академ≥ки, 11 професор≥в, 2 письменники. √оловним зви≠нуваченим був —. ™фремов. ѕот≥м чек≥сти вигадали Ђ”кра≠њнський нац≥ональний центрї (”Ќ÷) та його Ђбойовийї п≥д≠розд≥л Ч Ђ”крањнську в≥йськову орган≥зац≥юї (”¬ќ), ке≠р≥вником €коњ оголосили ћ. √рушевського. ƒо самогубства було доведено ћ. —крипника, репресовано вчених-≥сторик≥в ћ. —лабченка, ‘. √авриленка, ћ. √орбан€ та ≥н., ф≥ло≠соф≥в ѕ. Ћемчук, ≤. јгол, геолога Ќ. —в≥тальського та ≥н. «аарештували Ћ. Ћандау, €кого згодом ур€тував ѕ.  апи≠ц€. ” листопад≥ 1937 року розстр≥л€ли ћ. яворського. ƒ≥≠€ч≥в ≥нтел≥генц≥њ Ђприт€глиї до Ђшахтинськоњ справиї (1928), коли в Ђшк≥дництв≥ї звинуватили групу ≥нженер≥в ≥з ƒонбасу.

 

”крањнська л≥тература 20Ч30-х рок≥в характеризува≠лас€ поЇднанн€м демократичних традиц≥й дореволюц≥й≠них час≥в ≥ нового досв≥ду творчих сил. –еволюц≥йно-ро≠мантичну теч≥ю, €ка сформувалас€ в ”крањн≥ у 20-т≥ роки, уособлювали ¬. ≈ллан-Ѕлакитний (≈лланський), ¬. „у≠мак, ¬. —осюра, ѕ. “ичина, ћ. Ѕажан. ¬агомо за€вили про себе представники ≥нших напр€м≥в у л≥тератур≥ Ч Ђнеокласикиї ћ. –ильський, ѕ. ‘илипович, ћ. ƒрай-’мара, а також митц≥ старшого покол≥нн€ Ч ћ. ¬ороний, ј.  рим≠ський, ѕ.  апельгородський. ¬изначальним дл€ л≥тера≠турного процесу стало виникненн€ у 20-т≥ роки численних л≥тературних орган≥зац≥й (Ђ√артї, Ђѕлугї, Ђјвангардї, Ђћолодн€кї, Ђ”рб≥ної, ¬”—ѕѕ (¬сеукрањнська сп≥лка пролетарських письменник≥в та ≥н.) ” 1925 р. було створе≠но ¬≥льну академ≥ю пролетарськоњ л≥тератури (¬јѕЋ≤“≈), €ка об'Їднувала 22 письменник≥в ≥ поет≥в (ћ. Ѕажана, ќ. ƒовженка, ¬. —осюру, ѕ. “ичину, Ћес€  урбаса, ћ.  ул≥ша, ё. яновського та ≥н.). ≤дейним кер≥вником цього об'Їднанн€ був ћ. ’вильовий, а першим президентом Ч прозањк, поет ≥ драматург ¬. яловий. ÷€ орган≥зац≥€ нама≠галас€ протисто€ти втручанню бюрократичного апарату в культурне житт€. “ого ж року вих≥дц≥ з «ах≥дноњ ”крањни об'Їднались у —п≥лку революц≥йних письменник≥в Ђ«ах≥д≠на ”крањнаї (ћ. ≤рчан, ≤. “качук, ƒ. «агул та ≥н.).

” центр≥ боротьби л≥тературних теч≥й опинивс€ ћ. ’ви≠льовий, €кий у творах Ђя (–омантика)ї, Ђƒв≥ силиї, Ђ¬альдшнепиї та ≥нш≥ в≥дтворив об'Їктивну ≥сторичну картину тих час≥в. …ого гасло Ђ√еть в≥д ћоскви!ї заклика≠ло лише не коп≥ювати здобутк≥в ≥нших народ≥в, але було розц≥нено €к пол≥тичний злочин ≥ нац≥онал≥зм, у €кому ре≠гул€рно звинувачували також ћ. –ильського, ћ. ƒрай-’мару, ћ. —еменка, ™. ѕлужника, ћ. «ерова та ≥н. «вину≠ваченн€ у нац≥онал≥зм≥ тривали ≥ п≥сл€ орган≥зац≥йного оформленн€ на ≤ з'њзд≥ письменник≥в ”крањни 1934 р. —п≥лки рад€нських письменник≥в, до €коњ тод≥ належали 120 член≥в ≥ 73 кандидат≥в-стажист≥в. ” середин≥ 30-х ро≠к≥в, п≥сл€ припиненн€ украњн≥зац≥њ, почалас€ хвил€ реп≠рес≥й проти майстр≥в слова. њњ жертвами стали ќстап ¬иш≠н€ (ѕ. √убенко), ¬. яловий, ћ. ’вильовий (доведений до самогубства). «а належн≥сть до ”¬ќ було заарештовано ћ. ≤рчана. ” 1934 р. загинули в б≥льшовицьких кат≥вн€х √.  осинка, ƒ. ‘альк≥вський,  . Ѕурев≥й, ќ. Ѕлизько. ” в'€з≠ниц≥ опинилис€ ¬. ѕ≥дмогильний, ™. ѕлужник. ” 1935 р. заарештували групу Ђнеокласик≥вї: ћ. «ерова, ѕ. ‘илиповича, ј. Ћебед€, ћ. ƒрай-’мару, ћ. –ильського (остан≠нього зв≥льнили завд€ки в≥ршев≥ Ђѕ≥сн€ про —тал≥наї). ”сього прот€гом 1934Ч1938 pp. було репресовано б≥льшу частину член≥в ≥ кандидат≥в-стажист≥в —п≥лки письменни≠к≥в ”крањни.

’оча у такий спос≥б талант багатьох л≥тератор≥в було деформовано, л≥тература мала вагом≥ творч≥ здобутки. ” 20-т≥ роки завд€ки процесов≥ украњн≥зац≥њ бурхливо розви≠валис€ р≥зн≥ види мистецтва. ¬иникали самод≥€льн≥ та профес≥йн≥ музичн≥ колективи: капела Ђƒумкаї,  ињвсь≠кий симфон≥чний ансамбль, очолений ¬. яблонським та ≥н. Ќовими здобутками збагатили музичну культуру √. ¬ерьовка, ѕ.  озицький, Ћ. –евуцький, а згодом Ч Ѕ. Ћ€тошинський, ћ. ¬ерик≥вський, ¬.  осенко,  . ƒанькевич. ” 30-т≥ роки було в≥дкрито  ињвську, ’арк≥вську та ќдеську консерватор≥њ. ѕроте ≥ музичн≥ д≥€ч≥ зазнали репрес≥й. Ѕез≠п≥дставно були заарештован≥ ¬. ¬ерховинець,  . Ѕогуславський та ≥н.

 

—тановленн€ украњнського театру пов'€зано з ≥менами Ћес€  урбаса, √. ёри, ј. Ѕучми, ё. Ўумського, до €ких приЇдналис€ з молод≥ сили: ќ. —ердюк, Ќ. ”жв≥й, ќ. ¬атул€, √. Ѕорисогл≥бська, ѕ. Ќ€тко, €к≥ п≥д впливом ѕ. —акса-ганського, ћ. —адовського г≥дно представл€ли украњнське театральне мистецтво. ∆ертвами стал≥нщини стали Ћесь  урбас Ч автор ≥ кер≥вник театрального колективу ЂЅере≠з≥льї, ‘. Ћопатинський, ћ. Ќадемський та ≥н. јле репре≠с≥њ не зупинили розвитку театрального мистецтва. Ќапри≠к≥нц≥ 30-х рок≥в в ”крањн≥ було понад 80 театр≥в. «'€вили≠с€ нац≥ональн≥ театри в ’арков≥,  иЇв≥, ќдес≥.

 

ќбразотворче мистецтво представл€ли ћ. ƒерегус, Ѕ. ≤ванов, ј. ѕетрицький, Ћ. ћурав≥н, ¬.  ас≥€н та ≥нш≥, €к≥ сп≥льно з митц€ми старшого покол≥нн€ ћ. Ѕойчуком, ≤. њжакевичем, ќ. Ўовкуненком,  . “рохименком попов≠нили украњнську культуру ориг≥нальними творами.

 

” 1927 р. почалос€ буд≥вництво одн≥Їњ з найб≥льших у св≥т≥  ињвськоњ к≥ностуд≥њ. ”же в 1928 р. з'€вивс€ перший ф≥льм молодого ќ. ƒовженка Ђ«венигораї, а невдовз≥ Ч картини новоњ генерац≥њ Ђјрсеналї ≥ Ђ«емл€ї. ѕершими звуковими ф≥льмами в республ≥ц≥ були Ђ—имфон≥€ ƒонба≠суї ƒ. ¬ертова ≥ Ђ‘ронтї ¬. —оловйова. “од≥ ж ќ. ƒовжен≠ко зн€в ф≥льм Ђўорсї. ”сього прот€гом 1929Ч1934 pp. в ”крањн≥ було зн€то до 180 ф≥льм≥в р≥зних жанр≥в.

 

–озвивалис€ п≥сенно-музична та декоративно-прик≠ладна творч≥сть. ”вагу громадськост≥ привернула вистав≠ка народного мистецтва (1936), експонати €коњ бачили в  иЇв≥, ћоскв≥, Ћен≥нград≥.

 

ќчевидно, що набутки украњнськоњ культури були б значно вагом≥шими, €кби не втрати внасл≥док репрес≥й, утиск≥в командно-адм≥н≥стративноњ системи, тотального наступу на духовну спадщину украњнського народу, насам≠перед на рел≥г≥ю та пов'€зан≥ з нею ≥сторичн≥ пам'€тки. “а≠ка пол≥тика зд≥йснювалас€ на земл€х, ≥стор≥€ €ких с€гаЇ час≥в  ињвськоњ –ус≥. ѕродуманим був ≥ зб≥г в ”крањн≥ голо≠домору 1932Ч1933 pp. з тотальним наступом на ≥нтел≥генц≥ю. «нищенн€ ≥сторичного минулого народу, його куль≠турних пам'€ток, насамперед церков, було випробуваним засобом позбавленн€ народу духовноњ пам'€т≥, перетворен≠н€ людей на Ђгвинтик≥вї стал≥нськоњ тотал≥тарноњ системи. ѕо-варварському було зруйновано ћихайл≥вський «олото≠верхий собор (XIЧXII ст.), ¬≥йськово-ћик≥льський собор та Ѕратський Ѕого€вленський монастир, на основ≥ €кого д≥≠€ла  иЇво-ћогил€нська академ≥€, церкву Ѕогородиц≥ ѕи-рогощоњ (XII ст.), згадувану у Ђ—лов≥ про ≤гор≥в пох≥дї, та ≥нш≥ церкви  иЇва. Ќа «амков≥й гор≥, на кладовищ≥ ‘лор≥вського ж≥ночого монастир€ 1929 року вноч≥ роз≥брали “роњцьку церкву, неподал≥к €коњ було поховано юнак≥в, що загинули п≥д  рутами в 1918 р. ѕри цьому була зруйнована й кам'€на дзв≥ниц€ з ш≥стьма дзвонами, чотири з них були в≥длит≥ у 1856 р. (найб≥льший важив 49 пуд≥в ≥ 16 фунт≥в). ѕостраждав не т≥льки  ињв, а й  ињвщина, особливо њњ п≥вдень. «а даними досл≥дника Ѕ≥лоцерк≥вщини ™. „ер≠нецького, вже у 20-т≥ роки починаЇтьс€ брутальний наступ на м≥сцеве св€щенство. Ѕ≥лоцерк≥вська газета друкуЇ р≥≠шенн€ сход≥в про Ђвигнанн€ поп≥в з «ар≥чч€ї. ƒо 1930 р. були закрит≥ вс≥ м≥ськ≥ церкви, а њх буд≥вл≥ передан≥ дл€ господарчого використанн€. ƒержава перетворила Ѕ≥лу ÷еркву та њњ околиц≥ на м≥сце адм≥н≥стративноњ висилки св€щеник≥в з ≥нших район≥в ”крањни. ѕрацювали вони на найбрудн≥ших роботах, бо на ≥нш≥ њх не брали. ” 1938 р. групу св€щеник≥в, €к≥ мешкали в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥, розстр≥л€≠ли. (“≥льки за н≥мецькоњ окупац≥њ по вс≥й ”крањн≥ були в≥д≠новлен≥ православн≥ параф≥њ, зокрема ѕреображенн€ √ос≠поднього та св. ћар≥њ ћагдалини.) ” ’арков≥ висадили в пов≥тр€ ћиколањвську церкву, в —умах знищили ѕокровську церкву (XVII ст.), в ќхтирц≥ Ч ёр≥њвську церкву XIII ст., ун≥кальну церкву XIX ст. ≥м. јндр≥€ ѕервозванного в с. ћостищах п≥д  иЇвом, на ѕ≥вн≥чному Ћ≥вобережж≥ л≥к≠в≥дували 9 ≥з 10 монастир≥в, ш≥сть церков XVII ст., ш≥с≠тнадц€ть Ч XVIII ст. ≥ чотирнадц€ть Ч XIX ст., а „ерн≥≠г≥вський ѕреображенський собор XV ст., в €кому було поховано кн€з€ ≤гор€, церкву св. Ѕориса (X ст.) перетворили на м'€сопереробний цех. “≥льки до жовтн€ 1930 р. в ”кра≠њн≥ було закрито 533 церкви. ћайже 70 % церков, €к≥ д≥€≠ли до 1939 p., взагал≥ зникли. ” 1917 р. в ”крањн≥ було 1710 д≥ючих церков, а в 1940 р. Ч лише 2, в≥дпов≥дно, мо≠настир≥в було 23, а не залишилос€ жодного. ј з 1435 св€≠щеник≥в у 1940 р. залишилос€ лише 3. ≤н≥ц≥аторами гон≥нь були ¬. «атонський, ѕ. ѕостишев, —.  ос≥ор, Ћ.  агано≠вич, ¬. „убар, √. ѕетровський та ≥н.

¬еличезних утрат зазнала украњнська та св≥това культу≠ра внасл≥док вилученн€ ≥сторичних ц≥нностей ≥з православ≠них церков. ÷ей процес тривав дес€тил≥тт€ми. Ћише прот€≠гом 1918Ч1923 pp. було вилучено понад 10 млн. пам'€ток ≥стор≥њ та культури, предмет≥в побуту на суму 10 млрд. руб. у царських грошах.

” 1928 р. в Ѕерл≥н≥ та ¬≥дн≥ було орган≥зовано перш≥ аукц≥они Ч ЂЋецкегаусї та Ђƒоротеумї з продажу церков≠них та ≥нших ц≥нностей, €к≥ мали ун≥кальне св≥тове зна≠ченн€. ј всього у пер≥од з 1922 по 1940 р≥к в≥дбулос€ 30 таких аукц≥он≥в. “≥льки в 1929 p. CPCP продав на них 1192 тонни культурних ц≥нностей, у 1931 р. Ч 1681 тонну. «а 6 рок≥в (1928Ч1933) було продано понад 6 тис. тонн ≥с≠торичних ≥ культурних ц≥нностей. ” т≥ часи було знищено до 30 млн. ≥кон, ст≥льки ж потрапило за кордон.

“акою страшною була пол≥тика винищенн€ духовнос≠т≥ украњнського народу з метою утвердженн€ тотал≥тарно≠го режиму. Ќасл≥дки цього украњнське сусп≥льство в≥дчу≠ваЇ ≥ дос≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 657 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

2230 - | 1988 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.05 с.