Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еатральне,музичне та танцювальне мистецтво




ћонументальне мистецтво.

« культовою арх≥тектурою  ињвськоњ –ус≥ пов'€зан≥ так≥ види мистецтва, €к живопис, художн€ мозањка, майол≥ка. ѕершими художниками на –ус≥ були греки та м≥сцев≥ "книжники" - майстри м≥н≥атюри, дал≥ - творц≥ фресок та мозањк. ∆анри, що њх розвивали майстри, - це б≥бл≥йн≥, алегоричн≥ образи, портрет, побутов≥ сцени з кн€з≥вського житт€.

Ќев≥д'Їмною частиною споруд кињвськоњ держави ’-’≤≤≤ ст. були розк≥шн≥ прикраси, зокрема в церквах. ¬≥зант≥йська церква, а за нею ≥ украњнська прагнули викликати у в≥руючих сильн≥ емоц≥њ, переживанн€. ≤ тому зовн≥шн€ арх≥тектура ≥ внутр≥шн€ декоративн≥сть, прикраси ≥ увесь молитовно-л≥тург≥йний обр€д мали служити ц≥й мет≥. ≤деоло≥≥€ в≥зант≥йського православ'€ була вт≥лена най€скрав≥ше у храмовому розпис≥ в його двох найголовн≥ших формах ≤ його двох найголовн≥ших формах: ≥конописанн≥ та ст≥нопис≥в.

ћозањки ≥ фрески —оф≥њвського собору в  иЇв≥ належать до найвизначн≥ших пам'€ток украњнського ≥ св≥тового мистецтва. ¬ц≥л≥ла лише третина всього живопису (260 м2 мозањк ≥ близько 3000 м2 фресок). ћозањчна пал≥тра нараховуЇ 177 в≥дт≥нк≥в. ‘рески мали €к рел≥г≥йний сюжет, так ≥ ц≥лком св≥тський зм≥ст.

ћозањки —оф≥њвського собору в≥дзначаютьс€ високою техн≥кою виконанн€. ѕрикраси собору доповнюють фрески, а серед них окремо вир≥зн€ютьс€ портрети член≥в ярославовоњ кн€з≥вськоњ родини. ÷е були перш≥ зразки св≥тського мал€рства у давньоруському мистецтв≥.

« середини XII ст. в самост≥йних кн€з≥вствах Ч  ињвському, „ерн≥г≥вському, ѕере€славському, √алицькому та ¬олинському Ч створюютьс€ м≥сцев≥ самобутн≥ художн≥ школи. ‘ресковий розпис повн≥стю зам≥нюЇ наст≥нну мозањку. ”с≥ вони були об'Їднан≥ Їдиним стильовим напр€мом, але мали ≥ своњ особливост≥. ’арактерними пам'€тками цього пер≥оду Ї храми Ѕогородиц≥ ѕирогощ≥ (1132 р.),  ирил≥вський (1146 р.), ¬асил≥вський (1183 р.), Ѕорисо-√л≥бський (1128 р.) ≥ ”спенський в „ерн≥гов≥ (40-≥ роки XII ст.).

—еред ус≥х вид≥в образотворчого мистецтва чи не найб≥льше вражають мозањки —оф≥њ  ињвськоњ, ћихайл≥вського «олотоверхого монастир€ та ≥н. Ќаст≥нн≥ мозањки використовувались у спорудах  ињвськоњ –ус≥ з к≥нц€ X до початку XII стол≥тт€: ними прикрашали ≥нтер'Їри кн€з≥вських палац≥в ≥ майже ус≥х храм≥в за час≥в ¬олодимира ¬еликого ≥ ярослава ћудрого.

÷е мистецтво вимагало великоњ майстерност≥. Ќа основу наносили шар тиньку, швидко покривали зображенн€ фарбами ≥ втискували кубики р≥знокол≥рноњ смальти. « найменших кубик≥в (4x7 мм) викладали обличч€, руки, з б≥льших - од€г, фон, предмети.

¬ражаЇ вин€ткова насичен≥сть кольору соф≥њвських мозањк, що дос€галас€ використанн€м величезноњ к≥лькост≥ в≥дт≥нк≥в смальт (усього 177 в≥дт≥нк≥в). Ќайб≥льш вживаними кольорами були золотий, зелений, коричневий, син≥й, жовтий, червоний, пурпуровий, ср≥бний та ≥н. ≤ сьогодн≥, €к ≥ багато в≥к≥в тому, милують око справжн≥ шедеври мистецтва: образи "ѕантократора", "ќранти", "ƒе≥суса", "Ѕлагов≥щенн€"  ињвськоњ —оф≥њ та ≥нших собор≥в.

ѕроте основним видом давньоруського образотворчого мистецтва був фресковий живопис. —пециф≥ка його пол€гаЇ в тому, що в≥н робитьс€ на вологому тиньку, а завершуЇтьс€ ≥ п≥дправл€Їтьс€ згодом. ’удожн≥й ефект в≥д фрескового живопису надзвичайний, тому не дивно, що у XII ст. в≥н вит≥снив мозањку. ∆ивопис набуваЇ самобутн≥ших нац≥ональних рис.  ольорова гама фресок здеб≥льшого стримана. ƒом≥нують оливков≥, рожев≥, блакитн≥, зелен≥ та коричнев≥ тони. ÷е можна простежити на приклад≥ соф≥њвських "¬оскрес≥нн€", "«≥шест€ в пекло" та ≥н.

 

3.≤конопис. ѕор€д з монументальним живописом на –ус≥ розвиваЇтьс€ ≥конопис. Ќаприк≥нц≥ XI ст. склалас€ кињвська школа ≥конопису.

«а христи€нською легендою, першим ≥конописцем вважають Ївангел≥ста Ћуку. ¬≥домост≥ про ≥кони м≥ст€ть давньоруськ≥ л≥тописн≥ джерела ’ ст. “вор≥в давньоруського ≥конопису збереглос€ дуже мало. Ќайв≥дом≥шою ≥конописною майстернею XI-XII ст. була ѕечерська, де працював јл≥мп≥й з≥ своњми учн€ми. ¬ к≥нц≥ XI ст. склалас€ кињвська ≥конописна школа. « нею повТ€зан≥ так≥ шедеври ≥конопису, €к Ђярославська ќрантаї (XII ст.), Ђ”стюзьке Ѕлагов≥щенн€ї (XII ст.), €к≥ збер≥гаютьс€ у “рет€ковськ≥й галерењ, ≥кона ЂЅорис ≥ √л≥бї (XIII ст.), що експонуЇтьс€ у  ињвському музењ рос≥йського мистецтва. « ≥менем јл≥мп≥€ окрем≥ досл≥дники повТ€зують ≥кону Ђѕечерськоњ Ѕогородиц≥ї.

¬идатним ≥конописцем  ињвськоњ –ус≥ був јл≥мп≥й ѕечерський. —еред ≥кон XII ст. привертаЇ увагу ≥кона "ярославська оранта" Ч одна ≥з найдавн≥ших, присв€чених ƒ≥в≥ ћар≥њ. ƒосл≥дники в≥днос€ть њњ до кињвськоњ школи. ” XII ст. у зв'€зку ≥з пост≥йною зовн≥шньою загрозою навали кочовик≥в особливо близькими живопису були ≥деали в≥йськовоњ доблест≥. ѕоширенн€ набули ≥кони "√еорг≥€-воњна", "ƒмитра —олунського", "јрхангела", або "јнгела-«олоте ¬олосс€". ” цей пер≥од з'€вл€ютьс€ ≥кони ≥з зображенн€м перших руських св€тих Ч Ѕориса ≥ √л≥ба. “радиц≥њ  иЇва поширюютьс€ на ≥конописн≥ школи √алицько-¬олинського кн€з≥вства та ≥нших руських земель. ѕрикладом може бути ≥кона "¬олинськоњ Ѕогоматер≥" (’≤ѕ ст.), ви€влена на ¬олин≥ в ѕокровськ≥й церкв≥ м. Ћуцька.

 

4. —кульптура. ўодо скульптури, то православна церква засуджувала статуарну скульптуру. “ому з прийн€тт€м христи€нства у 988 р. було знищено значну к≥льк≥сть €зичницьких скульптур. Ќа сьогодн≥ найв≥дом≥шою з них Ї стату€ —в€товида (знайдена у 1848 р. на р. «бруч “ерноп≥льська обл..), €ка нин≥ збер≥гаЇтьс€ в ѕольщ≥. “а все ж скульптура була важливим елементом христи€нських церков: це рельЇфи, огорож≥ хор≥в, кап≥тел≥ колон, рельЇфи антаблемент≥в тощо. ќсновним матер≥алом був мармур та рожевий шифр.

÷≥кавою пам'€ткою давньоруськоњ др≥бноњ пластики Ї барельЇф, на €кому зображена Ѕогомат≥р-ќдиг≥тр≥€ з дит€м. …ого знайшли в руњнах ƒес€тинноњ церкви. як вважають досл≥дники, в≥н був виготовлений м≥сцевими майстрами дл€ оздобленн€ фасаду церкви.

«береглис€ шиферн≥ плити в —паському собор≥ „ерн≥гова, ћихайл≥вському «олотоверхому монастир≥ та в  иево-ѕечерськ≥й лавр≥. –ельЇфи на плитах виконан≥ з великою майстерн≥стю, що св≥дчить про високий р≥вень розвитку р≥зьб€рства. ¬изначним дос€гненн€м кињвських р≥зьб€р≥в на камен≥ Ї невеличк≥ ≥конки. Ќайчаст≥ше на них зображен≥ перш≥ руськ≥ св€т≥ Ѕорис ≥ √л≥б, а також ƒмитр≥й —олунський, Ѕогородиц€, —пас та ≥н.

¬исокого р≥вн€ розвитку дос€гло на –ус≥ ≤ декоративно-ужиткове мистецтво. Ќадзвичайною декоративн≥стю в≥дзначалис€ вироби художнього ремесла. ¬≥дливали безл≥ч предмет≥в - в≥д іудзик≥в до дзвон≥в. ¬≥домими прикладами художнього литва Ї м≥дний хорос, знайдений на ѕодол≥ у  иЇв≥. “акож значного поширенн€ набрало куванн€ та карбуванн€ м≥д≥, ср≥бла, золота. ƒо бронзових та зал≥зних вироб≥в застосовували техн≥ку ≥нкрустац≥њ золотом, ср≥блом.. Ќайв≥дом≥шими творами ювел≥рного мистецтва –ус≥ вважають дв≥ д≥адеми кн€з≥вського парадного вбранн€.

ƒавньоруськ≥ майстри добре волод≥ти техн≥кою склоробства, майол≥кове керам≥ки. ÷ьому спри€ло буд≥вництво кам'€них храм≥в, дл€ внутр≥шнього декору €ких використовували смальту, керам≥чн≥ плитки. Ќими викладали п≥длоги в храмах ≥ палацах. —клороби, кр≥м смальт, виготовл€ли р≥знокол≥рн≥ браслети, намиста, персн≥, кубки, чари, ≥нш≥ предмети побутового призначенн€ √оловним центром њх виробництва був  ињв. як вважають досл≥дники, давньоруськ≥ майстри знали секрет виготовленн€ кришталю.

ѕоширеним видом ремесла на територ≥њ –ус≥ були також р≥зьба по дереву ≥ кост≥. –≥зьб€р≥ по дереву прикрашали фасади зрубних буд≥вель, реч≥ домашнього вжитку, човни, сани тощо.. ¬ироби декоративно-прикладного мистецтва, що вийшли з руських майстерень, дивували техн≥кою виконанн€ та художньою досконал≥стю. Ќа жаль, неспри€тлив≥ зовн≥шньопол≥тичн≥ чинники наступних стол≥ть перервали €скравий ≥ неповторний культурний процес  ињвськоњ держави.

 

5. –укописн≥ книги. –укописна книга  ињвськоњ –ус≥ маЇ певн≥, притаманн≥ т≥льки њй особливост≥. ”же майстр≥в перших в≥домих нам книг характеризували високий р≥вень художньоњ культури, довершений смак. ѕерше, що варто зазначити, це р≥зноман≥тн≥ формати та обс€ги книг залежно в≥д зм≥сту та призначенн€: або великий фол≥ант близько тис€ч≥ стор≥нок пергаменту чи паперу, або невеличка книжка кишенькового розм≥ру. ¬они виконан≥ й скомпонован≥ гармон≥йно, а њх обс€г в≥дпов≥даЇ формату. ÷е св≥дчить про високий р≥вень майстерност≥ переписувача та художника, €к≥ робили книгу.

” рукописн≥й книз≥ пров≥дне значенн€ маЇ шрифт Ч устав та нап≥вустав, скоропис використовувавс€ дуже р≥дко. ”став та нап≥вустав давали можлив≥сть зробити красиву, ритм≥чно насичену стор≥нку. як правило, текст писали у два кольори: чорним ≥ червоним. „ервоним ХЧ перш≥ р€дки, зв≥дси вираз "червоний р€док", а також окрем≥ слова або реченн€, на €к≥ читач повинен був звернути особливу увагу. ” рукописах великого формату текст компонувавс€ у два стовпчики. ” книжках малого розм≥ру на к≥нцевих стор≥нках за на€вност≥ в≥льного м≥сц€ текст зак≥нчувавс€ ф≥гурним трикутником.

ѕеред писанн€м стор≥нки розл≥н≥ювали писалом з рогу, без барвника, при цьому визначали також пол€. Ћ≥вий б≥к завжди ≥деально р≥вний, а р€дки праворуч п≥д це правило не п≥дпадали. ѕорожн≥ м≥сц€ заповнювали р≥зними позначками: крапками, рисочками тощо; часто њх виконували к≥новар'ю. ƒопом≥жний апарат Ч колонтитули, колонцифри Ч також писали червоним кольором Ч це робило книгу ошатною ≥ св€тковою.

¬ оформленн≥ староруськоњ книги широко використовували декоративний елемент Ч в'€зь. ÷е специф≥чний вид написанн€ л≥тер, коли назва або слово в≥д≥гравали роль орнаменту, њх писали червоною фарбою, а в престижних виданн€х Ч золотом.

–укописна книга була насичена ≥н≥ц≥алами, що виконували декоративн≥ й символ≥чн≥ функц≥њ. ¬ражаЇ њх розмањт≥сть: геометричн≥, кал≥граф≥чн≥, рослинн≥, сюжетн≥ та зм≥шан≥ мотиви. Ќер≥дко зустр≥чаютьс€ зображенн€ сценок повс€кденного житт€, ф≥гурки рибалок, с≥€ч≥в, орач≥в, воњн≥в тощо. ≤н≥ц≥али-г≥ганти, що характерн≥ дл€ Ївропейськоњ рукописноњ книги, у руськ≥й майже не зустр≥чаютьс€ або зустр≥чаютьс€ дуже р≥дко, причому за кольором дуже барвист≥: червон≥, син≥, жовт≥, зелен≥ та золот≥.

Ўироко ≥ з≥ смаком на стор≥нц≥ компонувалис€ заставки, њх завданн€ Ч привернути увагу читача до початку розд≥лу. ¬ одн≥й книз≥ могло бути в≥д 3 до 6 заставок, але в≥дом≥ рукописи, де њх набагато б≥льше. ” композиц≥њ окремих заставок вводилис€ зображенн€ св€тих. —л≥д наголосити, що орнаменти будувалис€ на традиц≥йних елементах та колористичних р≥шенн€х украњнськоњ народноњ творчост≥. ¬ окремих випадках використовували к≥нц≥вки, ще р≥дше Ч рамки ≥ таблиц≥.

¬ажливою частиною художнього оформленн€ рукописноњ книги були м≥н≥атюри. ¬они под≥л€ютьс€ на вих≥дн≥, або лицев≥, й т≥, що власне "в≥дкривають" текст. «ображенн€ займало ц≥лу стор≥нку. ≤люстрац≥њ "розсипан≥" по всьому тексту: чверть- та п≥встор≥нков≥, оборков≥, на пол€х. ’арактерна особлив≥сть цього пер≥оду Ч велика к≥льк≥сть ≥люстрац≥й, що становили цикли по два-три, а то й б≥льше зображень. ќкр≥м функц≥њ оздобленн€ м≥н≥атюри допомагали глибше засвоювати зм≥ст. –укописи з великою к≥льк≥стю ≥люстрац≥й прийн€то називати лицевими. ÷е прекрасн≥, високохудожн≥ твори.

”с≥ рукописн≥ книги "од€галис€" в оправи дл€ захисту та наданн€ ошатного вигл€ду. ƒл€ виготовленн€ оправи використовувалис€ добре висушен≥ й оброблен≥ дошки, €к≥ над≥йно скр≥пл€лис€ з блоком, њх покривали шк≥рою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами Ч жуковинами та середниками, €к≥ були багато орнаментован≥. ∆уковини прикрашали золотою сканню, ф≥л≥гранню, зерню, ф≥н≥фтю, а на середниках малювали сюжетн≥ сцени з≥ св€того письма або жит≥€. “ак≥ оправи називались окладними. ќбов'€зковим елементом були орнаментован≥ заст≥бки, в≥длит≥ з металу, найчаст≥ше з бронзи.

«а окремим замовленн€м обр≥з рукописноњ книги обробл€вс€ спец≥альним ≥нструментом по кольоровому або золотому тлу. ÷€ техн≥ка називалас€ басменн€м. –укописн≥ книги стали ц≥нним надбанн€м нашоњ культури.

 

“еатральне,музичне та танцювальне мистецтво.

” добу  ињвськоњ –ус≥ театральне мистецтво найповн≥ше вт≥лювалос€ в народному ≥ так званому кн€жому, дружинному театр≥. Ќародний театр здобув найширше вираженн€ у вес≥льн≥й народн≥й обр€довост≥, про що вже йшлос€.  н€жий театр спиравс€ на лицарську п≥сню, маючи за основу два елементи: речитатив та величанн€.

ћузичне мистецтво в добу держави  ињвська –усь розпод≥л€лос€ на три групи: музика народна, кн€жих салон≥в ≥ церковна.

Ќародна музика –ус≥ складалас€ з вокзальних та ≥нструментальних мелод≥й, що споконв≥ку творилис€ в усн≥й традиц≥њ народу. ѕ≥сн≥ з давн≥х час≥в були пост≥йними супутниками наших далеких предк≥в у њх прац≥, побут≥ та звича€х. ¬есел≥ й сумн≥ п≥сенн≥ мотиви виконувалис€ не лише голосом, а й за допомогою музичних ≥нструмент≥в. ўонайперше, це обр€дова народна п≥сенн≥сть (кол€дки й щедр≥вки, гањвки, й весн€нки, купальськ≥ й обжинков≥, вес≥льн≥ й хрестильн≥ п≥сн≥, похоронн≥ голос≥нн€). —тил≥стично народна п≥сенн≥сть д≥литьс€ на дв≥ основн≥ групи: 1) в≥льний речитативний стиль; 2) стиль ≥з ч≥тким ритмом та формою. “вори першоњ групи мали несиметричний в≥льний ритм ≥ по сут≥ становили монотонне повторюванн€ одного й того ж мотиву в р≥зних вар≥антах, скороченн€ ≥ поширенн€, залежно в≥д довготи речень ≥мпров≥зованого тексту. “аку форму рецитац≥њ мали похоронн≥ голос≥нн€, що виконувалис€ монодично, без ≥нструментального супроводу (€к правило, профес≥йними плакальниц€ми). ƒруга (основна група) об≥ймала всю решту п≥сенних жанр≥в, тобто мелод≥й з ч≥тким ритмом ≥ виразним синтаксичним укладом фраз. “ака упор€дкован≥сть музичних елемент≥в переносилась ≥ на тексти п≥сень, витворюючи в них правильн≥ цезури ≥ пост≥йну к≥льк≥сть склад≥в. «разки найдавн≥шоњ музики цього типу зустр≥чаЇмо в архањчних обр€дових п≥сн€х, особливо м≥ж кол€дками, щедр≥вками й весн€нками.

ѕро музику кн€з≥вських салон≥в можемо судити т≥льки на п≥дстав≥ згадок у тогочасн≥й л≥тератур≥, опис≥в ≥нструмент≥в та тогочасних фресок, головним чином —оф≥йського собору. –епертуар ц≥Їњ музики напевне був дуже р≥зноман≥тний Ц танковий, л≥ричний, побутовий, жарт≥вливий та ≥н.

« ≥нструмент≥в вживалис€ своњ, споконв≥чн≥: гусл≥, деревТ€н≥ труби, роги, бубни ≥ р≥зн≥ свир≥л≥, пищал≥ та соп≥лки.

÷ерковна музика прийшла до нас ≥з ¬≥зант≥њ.« кн€жоњ доби збереглос€ чимало нотних книг, писаних без л≥н≥йною нотац≥Їю (невмовою), що мала дв≥ особливост≥.  ондакарна нотац≥€ вживалас€ в кондакар€х, де були здеб≥льшого вм≥щен≥ кондаки на ц≥лий р≥к (кондак Ц коротка церковна п≥сн€, що славить Ѕога, Ѕогородиц€ або св€тих). «наменною нотац≥Їю (знам€ Ц нота) нотован≥ вс≥ ≥нш≥ богослужбов≥ книги, €к м≥нењ, ≥рмолоњ, тр≥од≥, стих≥рар≥ тощо. Ќот описи ще не досл≥джен≥ €к сл≥д, отже ≥ сп≥в≥в цих сьогодн≥ докладно ще не в≥дновлено.ќсобливого розвитку на –ус≥ набула музика дзвон≥в, €ка виконувалас€ обовТ€зково по нотах з≥ знанн€м справи. ƒзвони супроводжували будь-€ке христи€нське св€то, збирали людей на в≥че та ≥нш≥ з≥бранн€ з нагоди вир≥шенн€ важливих державних справ. ѕерегук церковних дзвон≥в Ц це невеличкий музичний концерт. ѕ≥д час христи€нських св€т (особливо великих Ц –≥здво ’ристове, ¬еликдень тощо) виконувалис€ по к≥лька дес€тк≥в таких твор≥в дзвоновоњ музики. “епер, у звТ€зку з боротьбою проти м≥ських шум≥в, к≥льк≥сть твор≥в дзвоновоњ музики, що њх виконують п≥д час св€ткових христи€нських урочистостей, зведена всього до к≥лькох. ј шкода! Ќав≥ть нин≥, коли весь св≥т в≥дзначав роковини найсумн≥шоњ дати сьогоденн€ Ц „орнобильськоњ трагед≥њ 26 кв≥тн€, о 12-й годин≥ дн€ христи€нськ≥ храми ус≥х крањн св≥ту одночасно вдарили в дзвони, а переважна частина наших храм≥в мовчала, бо в них немаЇ дзвон≥в. ¬ийшло так, що вс€ планета через повноголосий перегук дзвон≥в сумувала, а наш сум ви€вивс€ невисловленим..., хоч б≥да Ц наша.

Ќародний танок на –ус≥ Ц Упл€сФ. Ќазва означала групов≥ ≥гри з п≥сн€ми. Ќазву УтанецьФ ми перейн€ли в≥д народ≥в «ах≥дноњ ™вропи. “анець Ц композиц≥€ ритм≥чних крок≥в ≥ рух≥в, част≥ше до музики, н≥ж до сп≥ву. “анц≥ доби  ињвськоњ –ус≥ виконувалис€ в супровод≥ сп≥ву, музики (гусл≥, соп≥лки, труби, бубни) та плесканн€ в долон≥. Ћ≥тописець опов≥даЇ, що народ сходивс€ на майдан≥ або на вулиц≥ дл€ загальноњ розваги. «агальнонародн≥ танц≥ в≥дбувалис€ п≥д час бенкет≥в, вес≥ль, вечорниць, на св€та русал≥й, тобто вноч≥ п≥д ≤вана  упала. ƒо профес≥йних танцюрист≥в на –ус≥ в≥дносимо скоморох≥в. ¬они здеб≥льшого жили при кн€жих дворах ≥ своњми м≥м≥чними танц€ми розважали гостей на бенкетах, родинних св€тах та при обр€дових церемон≥€х.

÷еремонн≥ танц≥ на –ус≥ под≥л€лис€ на три групи. ѕерша ≥ найпоширен≥ша група Ц хороводи. ÷е народн≥ ≥гри з переважанн€м у них танцювальних ритм≥в. ’ороводи ≥люстрували зм≥ст п≥сн≥ рухами. ’оч це були й масов≥ танц≥, та в них вид≥л€лис€ пров≥дн≥ особи та пров≥дн≥ сол≥сти.

ƒруга група Ц народний танець (група виконавц≥в под≥л€лас€ на пари). ѓх зм≥ст Ц залиц€нн€ й пантом≥м≥чне визнанн€ коханн€. ∆≥ноч≥ кроки здеб≥льшого були ≥ншими, н≥ж чолов≥ч≥, њх обТЇднував лише сп≥льний ритм.

“рет€ група Ц сольн≥ танц≥. «а характером це танц≥-змаганн€ у р≥знор≥дност≥ крок≥в ≥ жест≥в.

 

7. ¬несок  ињвськоњ –ус≥ у ≥стор≥ю мистецтв.  ињвська –усь, прот€гом IXЧXII ст. вибудувала самобутню ≥ високу культуру, €ка пос≥ла визначне м≥сце серед культур крањн ™вропи та јз≥њ. „исленн≥ археолог≥чн≥ знах≥дки та писемн≥ джерела св≥дчать про њх самобутн≥сть та великий авторитет.¬исокий осв≥тн≥й р≥вень киЇворусич≥в п≥дтверджуЇтьс€ великою к≥льк≥стю писемних пам'€ток ≥ напис≥в на пр€слиц€х, холодн≥й зброњ, берест€них грамотах, граф≥т≥ у —оф≥њ  ињвськ≥й та Ќовгородськ≥й. «а ¬олодимира ≥ ярослава працювали школи. Ќародилас€ ≥ утвердилас€ любов до книги, утворюютьс€ скриптор≥њ, майстерн≥ дл€ переписуванн€ та оздобленн€ книги. ”творюютьс€ б≥бл≥отеки Ч перша з них була при —оф≥йському собор≥ у  иЇв≥.  ињвськ≥ кн€з≥ були високоосв≥ченими людьми Ч "книголюбц€ми". “ак, ярослав ћудрий, за св≥дченн€м л≥тописц€, "почита€ часто в день й в нощи", був палким прихильником книги. Ќа основ≥ багатоњ фольклорноњ традиц≥њ розвиваЇтьс€ ориг≥нальна л≥тература. Ќа жаль, до наших дн≥в д≥йшло мало св≥тських твор≥в, але "—лово про ≤гор≥в пох≥д" серед них пос≥даЇ ч≥льне м≥сце. ќдин ≥з найвизначн≥ших св≥тських твор≥в пер≥оду  ињвськоњ –ус≥ Ч це "ѕоучение" д≥т€м ¬олодимира ћономаха, в €кому в≥н закликаЇ њх до миру ≥ злагоди та подаЇ ≥деал≥зований образ пол≥тика, державного д≥€ча, воњна.

≤стотного розвитку д≥стала усна народна творч≥сть, що в≥дбиваЇ специф≥ку мисленн€ ≥ мову народу. Ќай€скрав≥ше це пом≥тно у билинах: тут образи богатир≥в Ч це уособленн€ патр≥отизму ≥ мужност≥, героњки ≥ безмежноњ в≥дданост≥ Ѕатьк≥вщин≥.

≤з прийн€тт€м христи€нства вит≥сн€Їтьс€ традиц≥йна дерев'€на арх≥тектура, на зм≥ну њй приходить мурована, в≥зант≥йського типу, €ка частково ув≥брала в себе традиц≥њ буд≥вничих –ус≥. «вод€тьс€ ƒес€тинна церква. —оф≥йський собор, церкви  ирил≥вська, —паса на Ѕерестов≥, монастир≥ ¬идубицький та Ћаврський у  иЇв≥, —пасо-ѕреображенський, Ѕорисогл≥бський собори та церква ѕ'€тниц≥ на торгу в „ерн≥гов≥, а також собори у Ќовгород≥, ѕсков≥, ѕолоцьку та ≥нших м≥стах.

¬исокого р≥вн€ розвитку дос€гло декоративно-прикладне, ужиткове та ювел≥рне мистецтво. ¬ироби майстр≥в  ињвськоњ –ус≥ були попул€рними не т≥льки на батьк≥вщин≥, а й за њњ межами. ÷е переважно вироби ≥з золота: намисто, колти, ланцюжки, сережки, д≥адеми, браслети, ф≥були, персн≥ та ≥н.

 ультур≥  ињвськоњ –ус≥ притаманн≥ також сп≥льн≥ риси в р≥зних галуз€х духовноњ ≥ матер≥альноњ культури Ч житт≥, од€з≥, речах побуту, декоративно-прикладному мистецтв≥, обр€довост≥, усн≥й народн≥й творчост≥, що на сьогодн≥ €вл€Ї дл€ нас Їдину сп≥льн≥сть Ч культуру  ињвськоњ –ус≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 794 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2304 - | 2149 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.022 с.